Київський апеляційний суд
2 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника установи виконання покарання ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи “Кагарлицька виправна колонія (№ 115)” матеріали провадження щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Козлівка Шаргородського району Вінницької області,
громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
який засуджений вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 2 лютого 2016 року за ч.3 ст.286 КК України на 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 11 січня 2021 року,
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 11.01.2021 у задоволенні подання начальника ДУ “Кагарлицька виправна колонія (№ 115)”, погодженого із спостережною комісією при Кагарлицькій районній державній адміністрації Київської області, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_8 відмовлено.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання та звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про неповноту судового розгляду, яка виразилася в тому, що суд не дослідив всі обставини, які мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого судове рішення порушує базові принципи кримінально-виконавчого права.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_8 не довів своє виправлення, пославшись на значний невідбутий строк покарання за вчинений злочин, внаслідок якого загинули дві молоді людини, на незначний розмір відшкодування та отримання під час відбування покарання стягнення у виді догани, яке знято. Разом з тим, ст.81 КК України передбачає наявність лише двох підстав для умовно-дострокового звільнення, якими є фактичне відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за необережний тяжкий злочин, а також сумлінна поведінка і ставлення засудженого до праці. На час розгляду подання ОСОБА_8 відбув більше половини строку покарання, а інших обмежень стосовно невідбутої частини покарання законодавство не встановлює. Обставини кримінального провадження, в тому числі наслідки у виді загибелі двох людей, були враховані судом у вироку при призначенні покарання, у той час як до компетенції суду при розгляді даної справи відносилось лише питання умовно-дострокового звільнення від відбування вже призначеного покарання. До того ж, ОСОБА_8 і на час вчинення злочину, і на час розгляду подання також підпадає під законодавче визначення “молода людина” у ст.1 Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”. Отже, суд відмовив у задоволенні подання з підстав, які не передбачені законом.
Посилаючись на положення ст.ст.1, 9, 107 КВК України, якими визначено мету і завдання кримінально-виконавчого законодавства України, права і обов'язки засуджених, у тому числі до позбавлення волі, а також Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018, захисник акцентує увагу на тому, що єдиним обов'язком його підзахисного, який пов'язаний з відшкодування завданої злочином шкоди, є обов'язок працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, а не відшкодувати повний або значний розмір заборгованості саме під час відбування покарання. Очевидним є те, що засуджений обмежений у можливості заробити інший дохід, ніж той, який визначила йому адміністрація, і з його заробітку адміністрація установи здійснює відрахування як за виконавчими документами, так і витрати на його утримання. Відтак, формулюючи висновок про те, що відшкодування матеріальної шкоди засудженим є елементом кримінального покарання, суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки праця засуджених і відшкодування ними заподіяної шкоди відбувається в порядку, визначеному цивільним і трудовим законодавством, Законом України “Про виконавче провадження”, а не законом України про кримінальну відповідальність. При цьому ОСОБА_8 постійно працює, старанно ставиться до роботи та регулярно відшкодовує завдану шкоду, розмір якої станом на день розгляду подання становив більше ніж 53 тис. гривень.
Що стосується врахованого судом стягнення у виді догани, то воно було накладено на ОСОБА_8 23.11.2017, тобто більше ніж три роки тому, і згідно з ч.14 ст.134 КВК України його підзахисний вважається таким, що не має стягнення. Натомість поведінка ОСОБА_8 є сумлінною, що підтверджується характеристикою, поданням та матеріалами особової справи. Він не тільки позитивно характеризується, а й добросовісно працює, бере участь у суспільно-виховному житті установи, за що має велику кількість заохочень, і тим самим подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених, вину визнав та розкаявся. Вказані обставини, які суд не взяв до уваги, на переконання захисника, дають всі підстави для застосування до ОСОБА_8 умовно-дострокового звільнення від покарання.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника ОСОБА_7 , засудженого і представника установи виконання покарання ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Як встановив суд першої інстанції, вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 02.02.2016 ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
29.12.2020 начальник ДУ “Кагарлицька виправна колонія (№ 115)” звернувся з поданням, погодженим із спостережною комісією при Кагарлицькій районній державній адміністрації Київської області, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_8 , яке мотивоване тим, що засуджений відбув половину строку покарання, по прибуттю в колонію 27.07.2016 працевлаштований робітником в котельні житлової зони, до роботи відноситься добре, позитивно характеризується, за добросовісне відношення до праці та зразкову поведінку має п'ятнадцять заохочень та мав одне дисциплінарне стягнення у виді догани, застосоване 23.11.2017, яке знято, вину в скоєному злочині визнав, чим довів своє виправлення.
Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції мотивував своє рішення передчасністю висновків про те, що ОСОБА_8 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому врахував невідбутий строк, тяжкість наслідків скоєного злочину, незначний розмір відшкодування шкоди на користь потерпілих, застосування під час відбування покарання стягнення у виді догани.
З такими висновками колегія суддів погоджується і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Згідно з ч.1 і ч.2 ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Відповідно до положень ст.81 КК України в редакції Закону № 1698-VIII від 14.10.2014, чинній на час вчинення кримінального правопорушення, до засудженого, що відбуває покарання у виді позбавлення волі і сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за необережний тяжкий злочин.
Отже, зі змісту вказаної норми випливає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за наявності таких обов'язкових умов, як відбування покарання у виді позбавлення волі, доведення засудженим свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці, фактичне відбуття встановленої законом частини призначеного покарання в залежності від класифікації кримінального правопорушення за ступенем тяжкості, формою вини та об'єктом суспільно-небезпечного посягання, наявності попередніх судимостей.
Під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці - участь у суспільно корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов'язкових платежів тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 відбуває покарання з 23.06.2016 року, а в ДУ “Кагарлицька виправна колонія (№ 115)” - з 27.07.2016, тобто на час звернення з поданням відбув більше половини строку покарання.
За період перебування в установі допустив одне порушення режиму відбування покарання, оскільки у нього було виявлено мобільний телефон та sim-карту, за що 23.11.2017 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, яке погашене. Після проведення додаткової виховної роботи почав змінювати на кращій бік ставлення до відбування покарання, усвідомив помилковість суджень. По прибуттю в колонію був працевлаштований робітником в котельні житлової зони, а станом на день розгляду подання - різноробочим на контрагентському об'єкті ПрАТ “Вентиляційні системи”. До нього п'ятнадцять разів застосовувалися заходи заохочення у виді подяки та дострокового зняття стягнення за добросовісне та сумлінне ставлення до праці в котельні житлової зони, на контрагентському об'єкті та за активну участь в спортивних та культурно-масових заходах - 22.12.2016, 06.04.2017, 22.06.2017, 28.08.2017, 29.03.2018, 21.06.2018, 04.10.2018, 10.01.2019, 04.04.2019, 01.07.2019, 03.10.2019, 09.01.2020, 02.04.2020, 01.07.2020, 08.10.2020, 23.11.2017. Характеризується позитивно, порушень вимог режиму відбування покарання, пожежної безпеки та безпеки праці не допускає, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня в установі. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктує, дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом. До виконання робіт по благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою, пройшов курс з підготовки до звільнення, вину у вчиненні злочину визнав повністю, розкається та виказує позитивні наміри на майбутнє.
Дані про особу засудженого, на переконання колегії суддів, доводять позитивну динаміку змін в особистості засудженого, однак з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини не дають достатніх підстав вважати, що процес виправлення ОСОБА_8 досягнув тієї стадії, яка необхідна для застосування положень ст.81 КК України. До того ж, така поведінка свідчить лише про виконання засудженим своїх обов'язків, передбачених ст.ст.9, 107 КВК України.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 11 січня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи “Кагарлицька виправна колонія (№ 115)”, погодженого із спостережною комісією при Кагарлицькій районній державній адміністрації Київської області, про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_9