Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1416/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0", 03039, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, буд. 119, прим. 7, каб. 56
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокорект", 61035, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29
простягнення 576 950, 73 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Сичевська А.С., трудовий договір № б/н від 22.12.2018 року;
відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" звернулось до Господарського суд Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокорект" про стягнення суми основного боргу у розмірі 400 860, 00 грн., пеню у сумі 144 410, 00 грн., штрафу у розмірі 28 882, 00 грн., 3 % річних у розмірі 6 798, 73 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 8 714, 26 грн.
Ухвалою суду від 26.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1416/21. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.05.2021 року. Зобов'язано позивача надати для огляду у судовому засіданні оригінали документів, копії яких подано разом з позовною заявою. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення - протягом 3 днів з дня отримання відповіді на відзив.
24.05.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 11926) про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній, зазначає, що 26.04.2021 року відповідачем було перераховано позивачу частини суми основного боргу у розмірі 4 000, 00 грн. У зв'язку із чим, просить суд, зменшити розмір позовних вимог на зазначену суму, та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 396 860, 00 грн., пеню у сумі 144 410, 00 грн., штраф у розмірі 28 882, 00 грн., 3 % річних у розмірі 6 798, 73 грн., та судові витрати. Також позивачем було надано копію платіжного доручення № 142 від 26.04.2021 року на суму 4 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 25.05.2021 року прийнято до розгляду заяву (вх. № 11926 від 24.05.2021 року) позивача про зменшення розміру повних вимог, долучено її до матеріалів справи, та подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням. Відкладено розгляд справи по суті на 08.06.2021 року. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю участю в судовому засідання в режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Явку представників сторін визнано не обов'язковою.
07.06.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 13210) про часткове закриття провадження у справі.
08.06.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. №13450) про долучення документів у підтвердження повноважень представника до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 08.06.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.
Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання з розгляду справи по суті 08.06.2021 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення на адресу останнього копії ухвали суду від 25.05.2021 року про відкриття провадження у справі.
Також судом, для належного повідомлення відповідача про розгляд справи було направлено копію ухвали від 25.05.2021 на адресу засновників, а саме ОСОБА_1 та Тридуб С.О. яка міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
При цьому, відповідач своїм правом щодо подання до суду відзиву на позовну заяву у відповідності до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
Присутній у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та зазначив, що відповідачем було частково сплачено суму боргу, у зв'язку зі чим, сума боргу яка підлягає до стягнення із відповідача становить суму у розмірі 376 860, 00 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши заяви позивача (вх. № 13210 від 07.06.2021 року), зазначає наступне.
Як вбачається із наданої позивачем заяви (вх. № 13210 від 07.06.2021 року) про часткове закриття провадження у справі, останній просить суд, прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог. Стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 376 860, 00 грн., пеню у сумі 144 410, 00 грн., штраф у розмірі 28 882, 00 грн., 3 % річних у розмірі 6 798, 73 грн., та судові витрати, та судові витрати.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Як вбачається із матеріалів справи № 922/1416/21 ухвалою суду від 26.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1416/21.
У судовому засіданні 25.05.2021 року, судом розпочато розгляд справи по суті.
З огляду на вищевикладене, позивач мав строк на вчинення процесуальної дії - подання до суду заяв про зменшення розміру позовних вимог (уточнення позовних вимог) до 25.05.2021 року, тобто до дати першого судового засідання (включно) згідно вимог частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.
Проте в порушення вищезазначених вимог Господарського процесуального кодексу України, позивачем заяву (вх. № 13210 від 07.06.2021 року) надано до суду 07.06.2021 року, тобто поза межами строку, встановленого законом.
Відповідно до приписів встановлених статтею 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, подання позивачем вищевказаної заяви з пропуском строку, встановленого законом, суд дійшов висновку, про відмову у задоволення заяви (вх. № 13210 від 07.06.2021 року).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно та повно перевіривши матеріали та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 22.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокорект" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 2206/06/20 (а.с. 11-15).
Пунктом 9.7. договору, сторони погодили, що даний договір починає діяти з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020 року включно, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання (а.с. 15).
Постачальник зобов'язується поставити покупцю товар в асортименті, кількості і за ціною, вказаною у специфікаціях до договору (які після підписання є невід'ємною частиною), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар (пункт 1.1. договору).
Відповідно до умов пункту 2.1. договору, загальна вартість товару за договором складає загальну вартість товару поставленого згідно усіх специфікацій та видаткових накладних.
Оплата за договором проводиться у безготівковому порядку платіжними дорученнями на поточний рахунок постачальника, у порядку передбаченому у специфікаціях на цей товар. Зобов'язання покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту зарахування коштів покупця на рахунок постачальника (пункти 2.2., 2.4. договору).
Пунктом 3.3. договору, сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах та у строки передбачені договором та специфікаціями (підпункт 3.2.1 2.4. договору).
Згідно пункту 4.2. договору, поставка товару здійснюється за умови дотримання покупцем строків оплати товару передбачених специфікацією.
На виконання умов договору, між сторонами було підписано специфікації № 1 від 30.07.2020 року на загальну суму 577 640, 00 грн. (а.с. 16-17).
Пунктом 3 специфікації сторони погодили, що вартість товару, визначена у пункті 2 цієї специфікації № 2, сплачується покупцем у національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:
3.1. перша частина вартості товару, що складає 144 410, 00 грн., сплачується покупцем шляхом внесення передоплати протягом 3 банківських днів з моменту підписання цієї специфікації № 2;
3.2. друга частина вартості товару, що складає 144 410, 00 грн. перерахування на поточний рахунок постачальника до 31.08.2020 року;
3.3. третя частина вартості товару, що складає 144 410, 00 грн., перерахування на поточний рахунок постачальника до 30.09.2020 року;
3.4. четверта частина вартості товару, що складає 144 410, 00 грн., перерахування на поточний рахунок постачальника до 31.10.2020 року;
Відповідно до пункту 4 специфікації № 2 від 30.07.2020 року, строк поставки товару складає 5 календарних днів з дня перерахування покупцем оплати відповідно до пункту 3.1. цієї специфікації.
30.07.2020 року позивачем виставлено рахунок на оплату № 5036 на загальну суму 577 640, 00 грн. (а.с. 18).
Відповідно до видаткової накладної № 2586 від 12.08.2020 року, позивачем було поставлено товар на загальну суму у розмірі 577 640, 00 грн. (а.с. 19).
На виконання умов договору відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму у розмірі 176 780, 00 грн., про що свідчить виписка банку та платіжні доручення, а саме:
- 06.08.2020 року № 539 на суму 3 000, 00 грн., 12.08.2020 року № 546 на суму 20 000, 00 грн., 12.08.2020 року № 548 на суму 120 780, 00 грн., 29.10.2020 року № 612 на суму 5 000, 00 грн., 03.11.2020 року № 618 на суму 2 000, 00 грн., 05.11.2020 року № 619 на суму 3 000, 00 грн., 11.11.2020 року № 625 на суму 2 000, 00 грн., 20.11.2020 року № 634 на суму 2 000, 00 грн., 25.01.2021 року № 59 на суму 2 000, 00 грн., 27.01.2021 року № 61 на суму 2 000, 00 грн., 17.03.2021 року № 89 на суму 10 000, 00 грн., 23.03.2021 року № 96 на суму 5 000, 00 грн. (а.с. 20-34).
Відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату товару, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, 24.05.2021 року від позивача надійшла заява (вх. № 11926) про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній, зазначає, що 26.04.2021 року відповідачем було перераховано позивачу частини суми основного боргу у розмірі 4 000, 00 грн. У зв'язку із чим, просить суд, зменшити розмір позовних вимог на зазначену суму, та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 396 860, 00 грн., пеню у сумі 144 410, 00 грн., штраф у розмірі 28 882, 00 грн., 3 % річних у розмірі 6 798, 73 грн., та судові витрати. Також позивачем було надано копію платіжного доручення № 142 від 26.04.2021 року на суму 4 000, 00 грн.
Ухвалою суду від 25.05.2021 року прийнято до розгляду заяву (вх. № 11926 від 24.05.2021 року) позивача про зменшення розміру повних вимог, долучено її до матеріалів справи, та подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням.
Отже станом на 08.06.2021 року сума боргу яка заявлена позивачем до стягнення (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) складає - 576 950, 73 грн., а саме: суму основного боргу у розмірі 396 860, 00 грн., пеню у сумі 144 410, 00 грн., штраф у розмірі 28 882, 00 грн., 3 % річних у розмірі 6 798, 73 грн.
Судом встановлено, що в ході розгляду справи, відповідачем було частково погашено заборгованість, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних документів, а саме платіжні доручення № 168 від 24.05.2021 року на суму 10 000, 00 грн., та № 188 від 03.06.2021 року на суму 10 000, 00 грн. (призначення платежу: сплата за товар згідно договору № 2206/06/20 від 22.06.20 року, та рахунку № 5036 від 30.07.2020 року).
Крім того, присутній у судовому засіданні 08.06.2021 року представник позивача зазначив, що відповідачем під час розгляду справи сплачено частково суму боргу у розмірі 20 000, 00 грн. у зв'язку із чим, станом на час розгляду справи , сума боргу складає 376 860, 00 грн.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд закриває провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 20 000, 00 грн. у зв'язку із відсутністю предмету спору
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевказані обставини, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 2206/06/20 від 30.07.2020 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 376 860, 00 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем було нараховано: пеню у сумі 144 410, 00 грн., штраф у розмірі 28 882, 00 грн., 3 % річних у розмірі 6 798, 73 грн. (відповідно до наданого розрахунку а.с. 3-5).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши правильність нарахування 3% річних відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 3-5) у розмірі 6 798, 73 грн. за період відповідно до специфікації № 2 (а.с. 16-17):
- перша частина вартості товару, що складає суму у розмірі 144 410, 00 грн. (із урахуванням часткових оплат) за період з 05.08.2020 року по 28.10.2020 року;
- друга частина вартості товару, що складає суму у розмірі 144 410, 00 грн. (із урахуванням часткових оплат) за період з 01.09.2020 року по 14.04.21 року;
- третя частина вартості товару, що складає суму у розмірі 144 410, 00 грн. за період з 01.10.2020 року по 14.04.2021 року;
- четверта частина вартості товару, що складає суму у розмірі 144 410, 00 грн., за період з 01.11.2020 року по 14.04.2021 року (а.с. 4-5) судом встановлено, що такі нарахування здійснено вірно, вони відповідають вимогам закону та відносинам що складися між сторонами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі у розмірі 6 798, 73 грн.
Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені у розмірі 144 410, 00 грн., штрафу у розмірі 28 882, 00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Так, за змістом положень частин 4 і 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Тобто, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 року у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 року у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 року у справі № 908/1843/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із пункту пункту 6 специфікації № 2 від 30.07.2020 року (а.с. 17) сторони погодили, що пеня за несвоєчасну оплату товару покупцем, передбачена пунктом 7.4. договору, для даної специфікації застосовується у розмір 5 % від загальної вартості товару вказаної у пункті 2 специфікації, за кожен день прострочення та за весь період прострочення починаючи з першого дня прострочення. У випадку порушення етапів оплати, відстрочка по якій є більше ніж 30 календарних днів з дати поставки, покупець на вимогу постачальника сплачує штраф 5 % від суми такого етапу, по кожному етапу, якому виникло порушення.
Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, з якого вбачається, що останній просить стягнути суму у розмірі 144 410, 00 грн. за період з 01.11.2020 року по 05.11.2020 року за 5 днів порушення строків оплати щодо четвертої частини визначеної у специфікації № 2 від 30.07.2020 року та суму штрафу у розмірі 28 882, 00 грн. 5 % від суми етапу, за кожною частиною вартості товару (а.с. 3, 16-17).
Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем пені у розмірі - 144 410, 00 грн. за період з 01.11.2020 року по 05.11.2020 року та суми штрафу у розмірі 28 882, 00 грн. відповідно до наданого розрахунку та встановлено, що такі нарахування здійснено вірно.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 376 860, 00 грн., пеню у сумі 144 410, 00 грн., штраф у розмірі 28 882, 00 грн., 3 % річних у розмірі 6 798, 73 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) покладається на відповідача у розмірі 8 654, 26 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 86, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви (вх. № 13210 від 07.06.2021 року) позивача - відмовити.
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокорект" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, ЄДРПОУ 34860837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" (03039, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, буд. 119, прим. 7, каб. 56, ЄДРПОУ 42346980) суму основного боргу у розмірі 376 860, 00 грн., пеню у сумі 144 410, 00 грн., штраф у розмірі 28 882, 00 грн., 3 % річних у розмірі 6 798, 73 грн., та 8 654, 26 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Закрити провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 20 000, 00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн 2.0" (03039, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, буд. 119, прим. 7, каб. 56, ЄДРПОУ 42346980);
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокорект" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, ЄДРПОУ 34860837).
Повне рішення складено "14" червня 2021 р.
Суддя О.О. Ємельянова