14 червня 2021 року справа №360/1248/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 360/1248/21 (головуючий І інстанції Басова Н.М., повний текст кладений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - УПФУ в Попаснянському районі Луганської області, позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі- відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову № 62494145 від 13 листопада 2020 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року позов задоволено: визнано протиправною та скасувати постанову відповідача від 13 листопада 2020 року ВП №62494145 про накладення на позивача штрафу в сумі 5100 грн. (а.с. 80-81).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт, вважає правомірною спірну постанову про накладення штрафу, оскільки пенсійним органом не виконано рішення суду без поважних причин. Також, просив розглянути справу без участі представника відповідача (а.с. 92-97).
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні.
Сторони в судове засідання не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 року у справі № 360/4258/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в Попаснянському районі - задоволено, зокрема, зобов'язано УУПФУ в Попаснянському районі Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за віком за період з 01.04.2017 року по 31.10.2018 року.
23.06.2020 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 360/4258/19 (а.с.52-53).
07.07.2020 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 62494145, в якій зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (а.с.57).
Листом від 16.07.2020 року № 1229-0103-8/1111 позивач повідомив відповідача, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 року по справі № 360/4258/19 виконано. Рішення суду в частині виплати пенсії до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць виконано: пенсія ОСОБА_1 за квітень 2017 року в розмірі 2239, 46 грн. виплачена в листопаді 2019 року. Заборгованість по пенсії за період з 01.05.2017 року по 31.10.2018 року в розмірі 66681,17 грн., починаючи з березня 2019 року, щомісячно нараховується на відомості. Виплата буде проведена після фінансування Пенсійним фондом України. Згідно постанови Правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 року № 27-1, з 01.01.2019 року фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України, тобто фінансування пенсійних виплат в УПФУ в Попаснянського району Луганської області здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області (а.с. 62).
Постановою відповідача від 13 листопада 2020 року за невиконання судового рішення на боржника - УПФУ в Попаснянському районі Луганської області накладено штраф в сумі 5100 грн. (а.с. 10).
Листом від 20.11.2020 року № 1229-0103-9/3788 УПФУ в Попаснянському районі Луганської області повідомило ГУПФУ в Луганській області щодо виконання рішення суду у справі № 360/4258/19 та просило профінансувати заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2017 року по 31.10.2018 в сумі 66681,17 грн. за період з 01.11.2018 року по 31.03.2019 року в сумі 22028,82 грн. (а.с.14-15).
Листом від 01.12.2020 року ГУПФУ в Луганській області повідомило позивача, що головне управління не наділено правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати виплату коштів (а.с.16).
Згідно ч.ч. 2, 3 статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом
За змістом ч. 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з п. 1 та п.16 ч. 3 статті 18 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За змістом ч. 1 статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 2 статті 63 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За змістом ч. 3 статті 63 Закону № 1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
При цьому, підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення суду без поважних причин.
В розумінні Закону № 1404 поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення, тобто постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду може бути винесена за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17, від 7 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Згідно ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
За змістом ч. 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Рішенням суду від 18.10.2019 року у справі №360/4258/19 УПФУ в Попаснянському районі Луганської області зобов'язано нарахувати та виплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.04.2017 року по 31.10.2018 року.
На виконання заходів щодо реалізації органами Пенсійного фонду України в Луганській області Стратегії модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №672-р від 14.09.2016 року та листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 06.09.2018 року № 2301/05-03 з 10.09.2018 року забезпечене виконання процесів призначення, перерахунку та виплати пенсій у підсистемі «Призначення та виплата пенсій - на базі електронної пенсійної справи» з формуванням виплатних документів в підсистемі ІКІС ПФУ ПВП-ЕПС. Таким чином, відомості нарахування по виплаті пенсій та допомоги формуються у ППВП та в електронному вигляді направляються до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 року по 31.10.2018 року в сумі 66681,17 грн. сформована та в електронному виді направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, що підтверджується роздруківкою з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії. Згідно вказаної роздруківки інформація по заборгованості перед ОСОБА_1 направлялась управлінням постійно з моменту нарахування, в подальшому щомісяця, а в останнє у листопаді 2020 року. До теперішнього часу залишилась не профінансованою (а.с.7,8,42).
На запит апеляційного суду відповідач надав кошторис УПФУ в Попаснянському районі Луганської області на 2020 рік, яким підтверджується відсутність фінансування на виплату заборгованості з пенсій на виконання рішень суду.
Отже, матеріалами справи встановлено, що рішення суду в цій частині невиконане боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування до нього штрафу за невиконання судового рішення.
Твердження відповідача щодо ненадання боржником державному виконавцю доказів вжиття заходів щодо повного виконання рішення суду, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наданими відповідачем матеріалами виконавчого провадження.
Невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Судом враховано позицію Верховного Суду в постанові від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а.
Виконання рішення суду від 18.10.2019 року у справі № 360/4258/19 залежить не тільки від дій боржника, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від Пенсійного фонду України) присуджених за судовим рішенням пенсійних виплат.
Відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Обставини, на які посилається позивач свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування спірної постанови відповідача про накладення штрафу.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 272, 287, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 360/1248/21 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 14 червня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова