14 червня 2021 року справа №360/2279/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Сіваченка І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року по справі №360/2279/20 (суддя 1-ї інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії при здійсненні позивачу виплати пенсії, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ за вислугу років у розмірі 70 відсотків місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області № 18-315вих19 від 22.10.2019 з додатком до довідки № 18-316вих-19 від 22.10.2019, з 01 листопада 2019 року;
-зобов'язати відповідача здійснити з 01 листопада 2019 року виплату призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ у розмірі 70 відсотків місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області № 18-315вих19 від 22.10.2019 з додатком до довідки №18-316вих-19 від 22.10.2019 без застосування обмеження максимального розміру пенсії.
В обґрунтування позову зазначив, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ в розмірі 70 відсотків від суми заробітної плати.
За судовим рішенням відповідача зобов'язано здійснити позивачу перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Луганської області № 18-315вих19 від 22.10.2019 з додатком до довідки № 18-316вих-19 від 22.10.2019, з 01 листопада 2019 року.
Пенсійний орган здійснив перерахунок, проте обмежив виплату пенсії в максимальному розмірі, посилаючись на приписи ЗУ «Про прокуратуру» №1697 від 14.10.2014 року.
Позивач вважає, що норму Закону, на яку посилається відповідач, щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
Оскільки позивач отримує пенсію з 16 вересня 2014 року, тобто до 01 січня 2016 року, дія положень Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується в силу пункту 2 Прикінцевих положень цього закону, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовута зазначав, що на виконання рішення суду перерахунок пенсії позивачу було проведено з 01.11.2019 відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру.
Відповідно до Закону «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Після перерахунку розмір пенсії без обмеження максимального розміру складає 51804,27 грн (у розмірі 70% місячної заробітної плати ), але на підставі вищевикладеного до виплати розмір пенсії складає 10 мінімальних пенсій.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Оскільки позивач отримує пенсію з вересня 2014 року, тобто до січня 2016 року, тому дія положень Закону №911 щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується в силу пункту 2 Прикінцевих положень цього закону.
Також суд першої інстанції не звернув уваги на правову позицію зі спірного питання, викладену Верховним Судом в постанові від 12.11.2019 року у справі №360/1428/17.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 з 16.09.2014 є отримувачем пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону України «Про прокуратуру», та перебуває на обліку в УПФУ в м. Лисичанську (арк. спр. 12-17, 51).
24.10.2019 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську із заявою за № 3236 про перерахунок пенсії за вислугу років у зв'язку зі збільшенням заробітної плати, до якої додав довідку прокуратури Луганської області від 22.10.2019 № 18-315 вих-19 з додатком до неї від 22.10.2019 № 18-316вих19 (арк. спр. 136-150).
Відповідно до довідки від 22.10.2019 № 18-315вих-19 заробітна плата ОСОБА_1 -першого заступника прокурора Луганської області станом на 22 жовтня 2019 року складається із посадового окладу у розмірі 8870,00 грн, надбавки за вислугу років (40%) у розмірі 3548,00 грн, інших виплат, передбачених системою оплати праці, у сумі 61588,10 грн; всього сума заробітної плати 74006,10 грн (арк. спр. 147).
Рішенням УПФУ в м. Лисичанську від 29.10.2019 № 855805 «Про відмову в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 » враховуючи вимоги законодавства та надані документи, на підставі частини п'ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено позивачеві в перерахунку пенсії згідно з Законом України «Про прокуратуру» за заявою від 24.10.2019 (арк. спр. 158-159).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 360/4856/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 29.10.2019 № 855805 «Про відмову в перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 » на підставі довідки № 18-315 вих-19 та додатку до довідки від 22.10.2019 № 18-316 вих-19, виданих прокуратурою Луганської області; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 на підставі довідки від 22.10.2019 № 18-315вих-19 та додатку до довідки від 22.10.2019 № 18-316 вих-19, виданих прокуратурою Луганської області, з 01 листопада 2019 року, на підставі заяви від 24 жовтня 2019 року за № 3236 (арк. спр. 173-182).
Витягом з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії підтверджується, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 360/4856/19 відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.11.2019. Під час перерахунку пенсії відповідачем враховано розмір заробітної плати згідно з довідкою від 22.10.2019 № 18-315вих-19 та додатку до довідки від 22.10.2019 № 18-316 вих-19, виданих прокуратурою Луганської області, та загальний процент розрахунку пенсії від середнього заробітку 70%. Виходячи з зазначених складових, відповідачем призначено позивачу пенсію в розмірі 51804,27 грн, однак обмежено розмір вказаної пенсії максимальним розміром 16398,20 грн (арк. спр. 184).
На заяву позивача від 21.05.2020 УПФУ в м. Лисичанську листом від 27.05.2020 №3/М-1211-20 повідомило ОСОБА_1 , що рішення суду виконано, розмір перерахованої пенсії становить 51804,27 грн. Проте, фактично виплачується пенсія, зважаючи на встановлені Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 обмеження (арк. спр. 10-11).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що на момент проведення перерахунку пенсії позивачу положеннями діючого законодавства встановлюються обмеження максимального розміру пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону № 1697-VII, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На дату призначення позивачу пенсії за вислугу років з 16.09.2014 року - питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 липня 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон №1789).
Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону №1789 ( у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців.
Пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 50-1 Закону №1789 пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України" ( 2790-12 ), "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), "Про державну службу" ( 3723-12 ), виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на момент призначення позивачу пенсії законодавством вже було встановлено обмеження щодо максимального розміру пенсії.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
(Стаття 2 втратила чинність в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" як така, що є неконституційною, на підставі рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013).
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (тобто, до 01 жовтня 2011 року).
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
Частиною п'ятнадцятою статті 86 Закону №1697в редакції, яка діяла на час прийняття вказаного закону, було визначено, що пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", «Про наукову і науково-технічну діяльність", «Про державну службу", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно абзацу шостому частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697 в редакції, яка діяла на час перерахунку пенсії позивача, було встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Отже, у період до 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії, призначеної на підставі Закону № 1697-VII, не перевищував 10740 гривень.
Тому, починаючи з 01 січня 2018 року розмір пенсії, призначеної на підставі Закону № 1697-VII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, обмеження максимального розміру пенсії було встановлено не тільки на момент призначення позивачу пенсії Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, також воно знайшло своє відображення в новому Законі України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015.
Зазначені вище положення не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Тому відсутні підстави для виплати позивачу пенсії за вислугу років без застосування обмеження максимального розміру пенсії.
Є неприйнятними доводи апелянта, що до нього не застосовуються положення Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії в силу пункту 2 Прикінцевих положень цього закону, з огляду на наступне.
З 01 січня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VІІІ від 24 грудня 2015 року абзац 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Пунктом 2 розділу II. Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Дію вказаної норм продовжено до 31.12.2017 Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Суд погоджується з твердженням позивача, що до нього не застосовується дія положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії, а саме 10740 грн, оскільки пенсію позивачу призначено з 16.09.2014, тобто до з 01.01.2016.
Однак, суд звертає увагу, що відповідачем обмежено максимальний розмір пенсії позивача не 10740 грн, а десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, встановлено не Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VІІІ від 24.12.2015.
Вказані обмеження містила частина п'ятнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (яка діяла на момент призначення позивачу пенсії), та містить стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII на даний час та містила на момент перерахунку пенсії позивачу.
Отже, починаючи з 01 січня 2018 року розмір пенсії, призначеної на підставі Закону № 1697-VII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу наведеними положеннями встановлюються обмеження максимального розміру пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону № 1697-VII, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Як свідчать матеріали справи виплата пенсії позивачу з 01.11.2019 проводиться відповідачем на підставі абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII у максимальному розмірі - у розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» для осіб, які втратили працездатність.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 29.01.2021 по справі № 646/6177/17.
Колегія суддів не приймає посилання позивача на правову позицію Верховного Суду викладеною у постанові від 12.11.2019 по справі № 360/1428/17 у зв'язку з відступленням від зазначеної правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 по справі № 580/234/19.
Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії за вислугу років без обмеження граничного розміру, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 24 липня 2018 року у справі № 554/10456/16-а.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У зв'язку з викладеним апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктами 3,8, частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року по справі №360/2279/20 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року по справі №360/2279/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 14 червня 2021 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 14 червня 2021 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
І.В. Сіваченко