ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 червня 2021 року м. Київ № 640/31711/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Офісу великих платників податків Державної податкової служби
пропро визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби та просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо ненадання до органів Державної казначейської служби висновку щодо повернення на користь громадянина Республіки Молдова (податкового резидента Республіки Казахстан) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за заявами від 18.07.2019, 18.12.2019 та від 21.02.2020 надміру сплачених коштів.
- зобов'язати Офіс великих платників податків Державної податкової служби скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок про повернення громадянину Республіки Молдова (податкового резидента Республіки Казахстан) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за заявами від 18.07.2019, 18.12.2019 та від 21.02.2020 надміру сплачений податок на прибуток та військовий збір в загальній сумі 220 123,92 грн.
- стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 363,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.
- зобов'язати Офіс великих платників податків Державної податкової служби надати довідки про сплачені громадянином Республіки Молдова (податковим резидентом Республіки Казахстан) ОСОБА_1 податки та збори на території України за період з 2015-2019 роки.
Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на пункти 43.3, 43.5 статті 43, пункти 103.2, 103.4 статті 103 Податкового кодексу України та стверджує про наявність протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у невиконанні ним передбачених статтями 43 та 103 Податкового кодексу України заходів та дій щодо повернення платнику надміру сплачених сум грошового зобов'язання.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому останній посилається, серед іншого, але не виключно, на положення статті 43 ПК України та просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є резидентом Республіки Казахстан з 02.02.2008 з присвоєнням індивідуального ідентифікаційного номера/бізнес ідентифікаційного номера (ІІН/ НОМЕР_2 ) згідно документу, що підтверджує резиденство від 20.03.2019 №0030044, №0030045, від 20.11.2019 №0030293, №0030294.
18.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Офісу ВПП ДФС із заявою про повернення надміру перерахованих податків в розмірі 80229,42 грн. за 2017-2018 роки на відповідний рахунок.
Листом від 02.08.2019 №946/34/28-10-43-03-12 відповідач повідомив заявника, що з метою направлення запиту до АТ «Укрексімбанк» та для розкриття банківської таємниці у частині отримання відомостей про нарахований та виплачений у період з 2017 по 2018 роки ОСОБА_1 дохід запропоновано надати дозвіл фізичної особи - клієнта банку про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт у відповідності до порядку та меж розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю, затверджених Постановою Правління Національного банку України.
05.09.2019 позивачем надано до контролюючого органу листа б/н із долученням заяви про надання згоди на розкриття банківської таємниці та проханням розглянути заяву про повернення надміру сплачених коштів, а також заяви про надання довідок про суми утриманого у 2017-2018 роках податку.
Надалі, 18.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру перерахованих податків в розмірі 86 901,92 грн. за 2015-2016 роки на відповідний рахунок.
Листом від 23.12.2019 Офіс ВПП ДПС повідомив ОСОБА_1 , що з метою перевірки відповідних даних у відповідності до пункту 103.12 статті 13 Податкового кодексу України та належного виконання покладених на контролюючий орган функцій буде направлено звернення до АТ «Укрексімбанк» щодо надання інформації про нарахований та виплачений у період з 2015 по 2016 роки ОСОБА_1 , дохід, у тому числі процентів з депозитного вкладу, а також утриманий з такого доходу податок банком у якості податкового агента. Також повідомлено, що відповідь на запит контролюючого органу від 18.09.2019 №1794/10/28-10-43-03-11 від АТ «Укрексімбанк» не надходила.
21.02.2020 позивачем подано заяву про повернення надміру утриманого податку у розмірі 52 992,58 грн. за 2019 рік.
Листом від 26.05.2020 №567/14/28-10-43-03-12 Офіс ВПП ДПС, за наслідком розгляду листів ОСОБА_1 від 18.07.2019, 18.12.2019, 21.02.2020 щодо повернення надміру утриманих сум податку на доході із фізичних осіб у вигляді процентів, нарахованих на суми вкладних (депозитних) банківських рахунків та військового збору повідомив позивача про направлення відповідного запиту до Державної податкової служби України з метою встановлення законодавчих підстав для повернення йому сум надміру утриманих податків.
Також відповідачем повідомлено, що розмір податкових зобов'язань, які були утримані (сплачені) банком з доходів ОСОБА_1 у 2017-2018 роках не відповідають тим, що зазначені у заяві про повернення надміру утриманих сум податку на доходи із джерелом їх походження з України.
Разом з цим, в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач звертався із заявами від 10.12.2019 та від 21.02.2020 про надання довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток за 2015, 2016, 2019 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно із пунктом 103.1 статті 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Відповідно до положень пункту 103.11 статті 103 ПК України у разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України.
Необхідні документи подаються нерезидентом або посадовою (уповноваженою) особою, яка повинна підтвердити свої повноваження відповідно до законодавства України.
При цьому, в силу положень пункту 103.12 статті 103 ПК України контролюючий орган перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.
У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку контролюючий орган приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У разі відмови в поверненні суми податку контролюючий орган зобов'язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь.
Згідно із пунктами 103.13-103.14 статті 103 ПК України орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на підставі висновку контролюючого органу перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надміру утримала податок з доходів нерезидента.
Особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до міжнародного договору України, після отримання копії рішення контролюючого органу про повернення суми надміру сплачених грошових зобов'язань або після зарахування коштів від відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Кошти, які за рішенням контролюючого органу повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов'язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів не надсилається.
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до наступних висновків:
По-перше, положеннями ПК України дано право на подання заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України із наданням необхідних документів.
По-друге, контролюючому органу надано право на здійснення перевірки наявності/відсутності обставин надміру сплаченої суми податку на доходи із джерелом походження з України, та за наслідком підтвердження такого факту на прийняття рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі).
По-третє, контролюючому органу надано право, за наслідком розгляду заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України прийняти рішення про відмову у такому поверненні, яка, в свою чергу, має бути обґрунтованою та надана заявнику.
Згідно інформації, яка повідомлена відповідачем у відзиві на позовну заяву, відповідно до наданої відповіді АТ «Укрексімбанк» від 27.03.2020 №00226007813-20 (вх. від 30.03.2020 №10142/10) довідки, які підтверджують, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (сертифікати податкового резидента) за 2015-2019 роки до банку не надавалися. У зв'язку із чим контролюючий орган вважає, що банківська установа під час оподаткування доходів керувалась законодавством України без врахування положень Конвенції.
Проаналізувавши наведене суд акцентує увагу на тому, що фактично відповідачем повідомляються обставини (підстави) для відмови позивачу у поверненні суми податку на доходи із джерелом їх походження з України.
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено факт прийняття Офісом ВПП ДПС відповідного рішення, з урахуванням положень пункту 103.12 статті 103 ПК України.
В той же час, суд акцентує увагу на тому, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на положення пунктів 43.3, 43.5 статті 45 ПК України, у відповідності до яких обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Суд звертає увагу, що аналіз наведених правових норм, з урахуванням положень пункту 43.1 статті 43 ПК України дає підстави дійти до однозначного висновку про врегулювання останніми питання повернення платнику відповідно до статті 43 ПК України та статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов'язань, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Тобто, положення статті 43 ПК України не регулюють питання повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України, особливості чого врегульовані положеннями статті 103 ПК України, у тому числі, щодо наявності у контролюючого органу обов'язку прийняти обґрунтоване рішення про відмову у такому поверненні, зокрема, за наявності на те правових підстав.
Враховуючи наведене суд при вирішенні спору по суті не застосовує положення статті 43 ПК України до спірних правовідносин, а тому посилання позивача на останні, як підстави для задоволення позовних вимог судом відхиляються.
Разом з цим, суд звертає увагу, що матеріали справи, з урахуванням правової позиція відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву, свідчать, що Офісом ВПП ДПС не прийнято рішення про повернення або відмову у поверненні позивачу суми податку на доходи із джерелом їх походження з України, тобто не забезпечено в порядок та спосіб виконання положень пункту 103.12 статті 103 ПК України.
В той же час, суд враховує, що згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Проте, в даному випадку, вихід за межі позовних вимог матиме своїм наслідком як зміну підстав позову (нормативно-правове обгрунтування з статті 43 на статтю 103 ПК України), так і предмету позову, адже, належним та ефективним захистом порушеного права ОСОБА_1 є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення про повернення або відмову у поверненні суми податку на доходи із джерелом їх походження з України або відмову у такому поверненні у відповідності до положень статті 103 ПК України та, як наслідок зобов'язання вчинити відповідача такі дії, тобто прийняти відповідне рішення.
Суд наголошує, що позивачем фактично обрано не належний спосіб захисту порушеного права, адже підстави - нормативно-правове обгрунтування позовних вимог в межах спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
З урахуванням наведеного суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо ненадання до органів Державної казначейської служби висновку щодо повернення на користь громадянина Республіки Молдова (податкового резидента Республіки Казахстан) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за заявами від 18.07.2019, 18.12.2019 та від 21.02.2020 надміру сплачених коштів та зобов'язання відповідача скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок про повернення громадянину Республіки Молдова (податкового резидента Республіки Казахстан) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за заявами від 18.07.2019, 18.12.2019 та від 21.02.2020 надміру сплачений податок на прибуток та військовий збір в загальній сумі 220 123,92 грн.
При цьому, суд відмічає, що оцінка наявності/відсутності правових підстав для повернення позивачу суми податку на доходи із джерелом їх походження з України має здійснюватися під час дослідження правомірності прийняття контролюючим органом рішення про відмову у такому поверненні, за наявності такого рішення.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання Офісу ВПП ДПС надати довідки про сплачені громадянином Республіки Молдова (податковим резидентом Республіки Казахстан) ОСОБА_1 податки та збори на території України за період з 2015-2019 роки суд звертає увагу на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Суд звертає увагу, що позивач не наводить жодних доводів щодо порушення його прав відповідачем в цій частині, жодного обгрунтування негативного впливу Офісом ВПП ДПС на його конкретні реальні індивідуальні виражені права, свободи чи інтереси.
Окрім цього, суд відмічає, що позивач, як суб'єкт та клієнт банку, який здійснював сплату податків і зборів на території України як податковий агент, не позбавлений можливості звернутися до останнього із вимогою про надання відповідних довідок, як до суб'єкта, який розпоряджається даною інформацією.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлення обставин в частині позовних вимог відсутності порушеного права, а в іншій невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат понесених позивачем на правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева