Дата документу 31.05.2021 Справа № 337/3528/19
ЄУ № 337/3528/19 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/1075/21 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
розглянула 31 травня 2021року у закритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження № 12019080070001124 від 21.06.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час продовжують існувати, а жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти цим ризикам.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 до 12 липня 2021 року включно. Приймаючи таке рішення, суд зазначив, що на теперішній час не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе запобігти цим ризикам.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 , не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, зазначає, що ризики, на які посилається прокурор нічим не підтверджуються та мають характер припущень. ОСОБА_8 має зареєстроване місце проживання та перебування, офіційно працевлаштований та має стабільний постійний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно, порушень дисципліни у слідчому ізоляторі не зафіксовано, тому ризик переховування від суду відсутній. Усі речові докази та документи зібрані, речові докази практично повністю оглянуті в суді. Жодних підстав передбачати незаконний вплив на потерпілу немає, оскільки потерпіла весь час знаходиться під доглядом свого представника. Більш того, потерпіла вже допитана у судовому засіданні за участю представника потерпілої та психолога. Також по кримінальному провадженню допитані усі свідки, тому ОСОБА_8 ніяким чином не може на них впливати. Досліджені усі відеоматеріали слідчих дій. Суд не надав належної оцінки, що на утриманні ОСОБА_8 перебуває мати похилого віку, яка має дуже поганий стан здоров'я та потребує постійного догляду, що підтверджується медичними довідками. Суд необґрунтовано відхилив клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Також зазначає, що сторона обвинувачення жодного разу при зверненні до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою не вручала відповідне клопотання йому, як захиснику, ні за 3, ні за 5 днів, та фактично позбавляла можливості підготовки до таких клопотань. Просить скасувати ухвалу та ухвалити нову ухвалу.
Позиції учасників судового провадження.
Адвокат підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Зазначив, що заявлені стороною обвинувачення ризики відсутні, ОСОБА_8 працює, має постійне місце проживання та матір на утриманні. Тривалий час тримається під вартою.
Обвинувачений підтримав свого захисника. Зазначив, що він працевлаштований, хворіє. Прокурор посилається кожного разу на одні й ті ж самі ризики.
Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційної скарги. Вважав ухвалу законною та обґрунтованою, ризики на даний час є актуальними. ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, у тому числі за аналогічні злочини.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , суд першої інстанції обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Таке рішення суду має на меті досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст. 331, 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням вимог національного та міжнародного законодавств.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, заявлених прокурором у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів виходить з наступного.
Так, вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував, крім тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що дає достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Беззаперечні відомості щодо наявності судимостей у ОСОБА_8 , зокрема за вчинення аналогічних злочинів, тяжкості вчиненого злочину, очікуваного покарання, поряд із відсутністю даних про усталені, міцні соціальні зв'язки, судова колегія знаходить заявлені прокурором ризики переховування від суду та, як наслідок, перешкоджання встановленню істини по справі, доведеними.
Також перебуваючи на свободі, ОСОБА_8 може негативно впливати на хід судового розгляду та незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні шляхом погроз або умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів щодо обставин кримінального правопорушення, що вплине на встановлення обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, тим самим перешкодить кримінальному провадженню.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили встановлені ризики негативної процесуальної поведінки.
За умов сукупності обставин щодо наявності ризиків, які не зменшилися та продовжують існувати, відомостей стосовно особи обвинуваченого, обрання ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу, на думку колегії суддів, є невиправданим.
Крім того, матеріали провадження містять беззаперечну інформацію щодо попереднього притягнення обвинуваченого за аналогічними злочинами.
Посилання захисника на позитивні відомості обвинуваченого, наявність у нього постійного місця мешкання, матері похилого віку, яка за станом здоров'я потребує постійного догляду, а також наявність офіційної роботи та стабільного доходу, не здатні спростувати висновок суду стосовно недоцільності застосування альтернативного запобіжного заходу.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 має рідну сестру, таким чином доводи захисника про відсутність осіб, які б могли доглядати за матір'ю обвинуваченого, є неспроможними. Посилання сторони захисту на те, що сестра ОСОБА_8 проживає в іншій державі не підтверджуються жодними доказами, до того ж вказана обставина не свідчить про її неможливість забезпечити утримання для матері.
Стосовно доводів захисника про те, що суд першої інстанції, розглянув клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому з порушенням вимоги ч. 2ст. 184 КПК України, колегія суддів дійшла наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року, постановлена під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 152 КК України у зв'язку з тим, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого закінчувався і до його спливу завершити судове провадження не представилося можливим, тому суд, на підставі клопотання прокурора, ухвалою продовжив строк запобіжного заходу обвинуваченому, що відповідає вимогам КПК України.
Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Посилання захисника на порушення судом вимог ч. 2 ст. 184 КПК України є необґрунтованими, оскільки дана норма закону стосується продовження застосування забезпечення кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання, а не під час судового розгляду справи.
Доводи захисника щодо надто тривалого тримання ОСОБА_8 під вартою заслуговують на увагу та апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на цей строк, проте з огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 до 12 липня 2021 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4