апеляційне провадження №22-ц/824/5959/2021
справа №759/14267/20
03 червня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Олексієнка Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Ул'яновської О.В.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-
встановив:
В серпні 2020 року АТ "Страхова компанія "ІНГО" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 455628,96 грн.
Вимоги обґрунтовує тим, що 28 травня 2018 року внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , спричинено матеріальних збитків ОСОБА_2 , власнику автомобіля Mercedes, номерний знак НОМЕР_1 .
На момент ДТП майнові інтереси ОСОБА_2 у зв'язку із експлуатацією цього автомобіля були застраховані у АТ "Страхова компанія "ІНГО". Страховиком здійснено страхове відшкодування в розмірі 555628,96 грн.
В свою чергу цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ УАСК "АСКА" із лімітом відповідальності за майнову шкоду - 100000 грн.
ПрАТ УАСК "АСКА" здійснило на користь АТ "Страхова компанія "ІНГО" сплату 100000 грн., у зв'язку із чим останнє просить стягнути з ОСОБА_1 суму коштів, що не покрита страховою виплатою.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 суму відшкодування у розмірі 455628,96 грн. , а також судовий збір у розмірі 6840 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Олексієнком М.М. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення змінити, зменшивши розмір відшкодування до 150000 грн.
Посилається на те, що ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером (1950 року народження), учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, почесний ветеран військової служби, має на утриманні сина інваліда 2 групи (1983 року народження), якого рішенням суду визнано недієздатним та він є його опікуном, розмір пенсії становить 8000 грн., що витрачається на лікування та продукти, ІНФОРМАЦІЯ_1 в нього померла дружина.
В період розгляду справи перебував на лікуванні, а тому не міг надати докази, які підтверджують зазначені обставини.
У зв'язку із цим у відповідності до статті 1193 ЦК України просить зменшити суму, що стягнута рішенням суду.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Штундер Я.Г. доводи апеляційної скарги підтримали, посилаючись на викладені в ній обставини.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страховик здійснив виплату страхового відшкодування у зв'язку із ДТП та набув право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки в межах суми, яка не покрита страховиком цієї особи.
Встановлено, що 03 вересня 2017 року між ПрАТ АСК "ІНГО Україна" та ОСОБА_2 укладено договір страхування засобів наземного транспортного засобу, цивільної відповідальності водія та пасажирів № 670557577.17 , згідно якого застраховано автомобіль Mercedes, номерний знак НОМЕР_3 .
28 травня 2018 року відбулась ДТП за участю ОСОБА_1 , який керував автомобілем Skoda, номерний знак НОМЕР_4 , та автомобілем Mercedes, номерний знак НОМЕР_1 .
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення у зв'язку із вказаною ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.
Згідно даних звіту №06-001, складеного ФОП ОСОБА_3 на замовлення ПрАТ АСК "ІНГО Україна", вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes становить 696467,72 грн.
Згідно із страховим актом від 08 червня 2018 року ПрАТ АСК "ІНГО Україна" визначено розмір страхової виплати в розмірі 555658,96 грн., які відповідно до платіжного доручення від 03 липня 2018 року №3022 сплачені підприємству, що здійснює відновлювальний ремонт.
Згідно статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні приписи викладено у статті 27 Закону України "Про страхування".
Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов'язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов'язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов'язання) або в правовій нормі (не договірне зобов'язання).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується власником джерела підвищеної небезпеки або особою, яка на відповідній правовій підставі користується транспортним засобом.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно із статтею 1193 ЦК України:
1. Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.
2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
3. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою суду від 26 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, згідно цієї ухвали справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, але при цьому призначено судове засідання на 12 листопада 2020 року на конкретний час. Відповідно до рішення суду справа розглядалась з викликом учасників справи.
Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 07 жовтня 2020 року.
10 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням COVID-19. Одночасно надав довідку Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини" від 09 листопада 2020 року, відповідно до якої він з 06 по 20 листопада 2020 року проходить амбулаторне обстеження.
Відповідно до складеної секретарем судового засідання довідки судове засідання відкладено на 14 грудня 2020 року, проте відомості про те, чи викликались учасники справи матеріали справи не містять.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Встановлені вище обставини дають апеляційному суду обґрунтовані підстави прийняти докази, що підтверджують майновий стан відповідача, оскільки відповідач не подав їх з об'єктивних причин, які апеляційний суд визнає поважними.
З приєднаних до апеляційної скарги доказів убачається наступне.
Згідно даних наданого посвідчення від 18 березня 1993 року відповідач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1990 році (категорія 3).
Згідно даних наданого посвідчення від 30 травня 1995 року, відповідачу призначена пенсія за вислугу років служби у відповідності до законодавства про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей.
Згідно даних наданого посвідчення від 16 грудня 2004 року, відповідач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.
Відповідно до рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2015 року у справі №691/1613/14-ц, сина відповідача - ОСОБА_1 , 1983 року народження, інваліда 2 групи, визнано недієздатним, батька призначено його опікуном.
Згідно даних паспорту відповідача - ОСОБА_4 є дружиною відповідача, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть від 17 вересня 2020 року.
Апеляційний суд уважає, що надані відповідачем докази підтверджують незадовільний майновий стан відповідача, обумовлений об'єктивними та незалежними від особи обставинами, що перешкоджає відшкодуванню завданих збитків у встановленому законодавством порядку і розмірі.
З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про застосування частини 4 статті 1193 ЦК України, та з урахуванням майнового становища відповідача зменшити розмір відшкодування, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ "Страхова компанія "Інго" з суми 455628,96 грн. до суми 200000 грн., та розмір судового збору з суми 6840 грн. до суми 3000 грн.
У зв'язку із викладеним, апеляційна скарга задовольняється частково, а рішення суду першої інстанції змінюється.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Олексієнка Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року змінити, зменшивши розмір відшкодування, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ "Страхова компанія "Інго" з суми 455628,96 грн. до суми 200000 грн., та розмір судового збору з суми 6840 грн. до суми 3000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова