Головуючий у суді першої інстанції Міланіч А.М.
Єдиний унікальний номер справи № 939/401/2020
Апеляційне провадження №22-ц/824/ 6666 /2021
03 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Савченка С.І.,Кашперської ТЦ.
секретар -Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої вимоги обгрунтовував тим, що між АТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Рамкову угоду № FW 103.820 від 19 лютого 2014 року, відповідно до умов якої позивач здійснив кредитування відповідача на підставі кредитного договору.
Між позивачем та відповідачем укладено договір про надання траншу № 103 44396/ FW 103.820 від 19 лютого 2014 року, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит на наступних умовах:
Сума кредиту - 395 250 грн, процентна ставка - 19% річних( тип-змінювана), строк 84 місяці.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 його зобов'язань за зазначеним кредитним договором щодо повернення кредиту та інших, передбачених договором платежів, між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 19 лютого 2014 року було укладено договір поруки.
ОСОБА_1 умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував і його заборгованість у загальному розмірі склала 310 712,84 грн,з яких 160587,13 грн - капітал кредиту, 7 461,63 - проценти, 4 922,84 - проценти за неправомірне користування кредитом, 137 ,751,24 грн - пеня.
Відповідно до умов договору, позивач направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) вимогу щодо сплати заборгованості за кредитним договором , що виникла у ОСОБА_1 . Вимога не була виконана. Позивач вважає,що вжив всіх можливих заходів щодо кожного з відповідачів для досудового врегулювання проблеми, однак це не призвело до погашення боргу, тому він звернувся за захистом свого права до суду.
Просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 310 712,84 грн, яка складається з 160587,13 грн -заборгованість за капіталом кредиту, 7 461,63 - заборгованість за процентами, 4 922,84 -проценти за неправомірне користування кредитом ,137 ,751,24 грн - пеня, та судові витрати.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 позов в частині вимог до ОСОБА_2 не визнала, вважала, що в даному випадку порука припинилась 24 березня 2017 року і вимоги до поручителя заявлені більше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання, оскільки строк повного виконання зобов'язання настав 20 вересня 2016 року, досудова вимога поручителю направлена 20 вересня 2019 року, до суду позивач звернувся 20 лютого 2020 року.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 січня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 310 712 (триста десять тисяч сімсот дванадцять) гривень 84 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ «ПроКредит Банк» просить рішення суду скасувати в частині відмови стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_2 , ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову. В апеляційній скарзі зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, неправильно застосовані строки щодо визнання поруки припиненою.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 03 червня 2021 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Заяв про причини неявки в судове засідання від відповідача ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходило. Представник позивача та представник відповідача ОСОБА_2 приймали у часть у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати причини його неявки до суду поважними.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції ,19 лютого 2014 року між АТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Рамкову угоду № FW103.820, відповідно до умов якої позивач зобов'язався здійснити кредитування відповідача у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами (а.с.5-8).
В той же день, 19 лютого 2014 року, між АТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання траншу № 103.44396/ FW 103.820, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 395 250 грн з процентною ставкою 19% річних та зі строком кредитування на 84 місяці (а.с.9-11).
Також, 19 лютого 2014 року між АТ «ПроКредит Банк» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки №317796-/ДП1, за яким остання поручилась перед банком за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник (а.с.27-28,85).
Відповідач ОСОБА_1 умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконував. Не виконав їх і після направлення йому позивачем вимоги від 20 вересня 2019 року про дострокове погашення заборгованості за цим кредитним договором, і станом на 17 лютого 2020 року його заборгованість, згідно розрахунку позивача, становить 310 712,84 грн та складається з: 160587,13 грн - заборгованість за капіталом кредиту, 7 451,63 грн - заборгованість за процентами, 4 922,84 грн - проценти за неправомірне користування кредитом, 137 751,24 грн - пеня (а.с.12-24).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Висновок суду , що відповідач ОСОБА_1 не виконує умов договору , у зв'язку із чим утворилась заборгованість, ухиляється від сплати боргу у добровільному порядку, є такими ,що відповідають матеріалам справи , і підтверджуються навяними у справі доказами . Жодних заперечень щодо спростування доводів позову суду не наддав, а тому суд дійшов правильного висновку про задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 у розмірі 310 712,84 грн.
Доводи апеляційної скарги, що суд невірно вважав поруку припиненою, є безпідставними з огляду на таке .
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.
Строк, передбачений частиною статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду.
Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.
Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.
Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором. ( Постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-2662цс15) .
З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. (Постанова Верховного Суду від 22 серпня 2018 року № 3-1169/11).
Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Судом встановлено, що згідно з пунктом 8.6 розділу 8 рамкової угоди у випадку існування заборгованості тривалістю понад 30 календарних днів позичальник зобов'язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення, не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменту настання тридцятого календарного дня прострочення незалежно від того, чи пред'явив кредитор йому вимогу (а.с.5-8).
Оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, ОСОБА_1 прострочив виконання зобов'язання більше, ніж на 30 днів, 20 березня 2017 року, то для нього, як позичальника, строк повного виконання зобов'язання через порушення умов договору зі сплати кредиту настав саме 20 березня 2017 року і з цього часу обчислюється встановлений законодавством шестимісячний строк на звернення банку з вимогою до поручителя.
Відповідно до п.7.1 Рамкової угоди строк виконання зобов'язанння по сплаті процентів, неустойки, комісії, витрат пов'язаних з укладенням, виконанням, припиненням Договорів та погашенням заборгованості вважається таким ,що настав з моменту їх нарахування .
Відповідно до п.ж7.2 Рамокової угоди грошові зобов'язання ввжаються погашеними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов'язань та у встановленій Угодою черговості та відповідний рахунок кредитора.
Відповідно до п.2.1 Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник .
Пунктом 4.1 договору поруки передбачено , що порука діє з моменту укладення Договору протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту,що наступить пізніше : припинення строку дії Рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог кредитора .
Умови договору поруки про її дію «до належного виконання усіх вимог кредитора» не означають встановлення строку припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України , а відтак в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст. 559 ЦК України про припинення поруки (в редакції чинній на день укладення договору поруки) , якщо кредитор протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Вілдповідно до п. 3.2 Договору поруки поручитель зобов'язаний належно повністю виконати зобов'язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв'яз0ку із порушенням умов кредитних договорів , а також неможливістю ви5конання ним його зобов'язань . В преамбулі Рамкової угоди зазначено - заборгованість - сума всіх грошових зобов'язань позичальника перед кредитором строк ви конання яких настав, але які на певну дату є невиконаними чи неналежно виконаними ..
Судом встановлено, що згідно з пунктом 8.6 розділу 8 рамкової угоди у випадку існування заборгованості тривалістю понад 30 календарних днів позичальник зобов'язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення, не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменту настання тридцятого календарного дня прострочення незалежно від того, чи пред'явив кредитор йому вимогу (а.с.5-8).
Як видно із розрахунку, наданого позивачем, строктповного виконання зобов'язання через порушення умов договору по сплаті кредиту настав 20 вересня 2016 року, з врахуванням того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання більше ніж на 30 днів.
Разом з тим, як встановлено судом, досудова вимога нправлена обом відповідачм 20 вересня 2019 року( а.с. 25-29) . При цьому, численні висновки Верховного Суду зазнчають, що направлення вимоги слід вважати зверненням кредитору з позовом ( ВП ВС від 22 серпня 2018 року № 3-1169/11) .
Висновок суду , що порука є припиненою, є правильним, враховуючи, позивач звернувся із позовом 20 лютого 2020 року, пропустивши встановлений ч.4 ст. 559 ЦК України строк , оскільки порука припинлась 24 березня 2017 року ( 30 днів +3 дні більш ніж 30 днів після настання строку виконання основного зобов'язання) .
Доводи апелянта, що суд застосував норму права , яка на час постановлення рішення втратила чинність не ґрунтуються на вимогах закону .
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України зщодо відновлення кредитування» ( ввдено в дію з 04 лютого 2019 року ) змінено зміст ч.4 ст. 559 ЦК України в частині обсягу відповідальності поручителя і припинення поруки як способу забезпечення зобов'язання.
Разом з тим , положення ст. 58 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1 -рп/99 зазначають про неприпустимість зворотної дії в часі нормативних актів. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже норми положень ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції від 14 червня 2016 року із змінами) якими змінено ч.4 ст. 559 України, набрали чинності після укладення спірного договору поруки, якпий було укладено 19 лютого 2014 року, що виключає можливість застосування зазначеної норми до спірниї правовідносин.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2 .
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим , підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд ,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2021 року.
Головуючий
Судді