Справа № 729/896/19 Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/569/2021
Категорія - ч. 3 ст. 187 КК України
19 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9
потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12
захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
ОСОБА_15
обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_16 та прокурора у кримінальному провадженні № 12017270080000392 - прокурора Чернігівської місцевої прокуратури Васильця Дмитра Олександровича на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2020 рокустосовно обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України,
ОСОБА_16 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Лосинівка Ніжинського району Чернігівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимий
ОСОБА_17 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мартинівка Ічнянського району Чернігівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судимий
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2020 року ОСОБА_16 визнано винуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено покарання: за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_16 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
Цим же вироком ОСОБА_17 визнано винуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено покарання: за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_17 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_18 задоволено, стягнуто з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_18 7 067 грн 50 коп на відшкодування майнової шкоди та 1 200 грн витрат на правову допомогу.
Судом також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_17 за попередньою змовою з ОСОБА_16 26 липня 2017 року близько 01 год 00 хв, маючи єдиний спільний умисел, з корисливих мотивів, повторно, з метою заволодіння чужим майном та особистого збагачення, шляхом поштовху відкрили вхідні двері з тильної сторони та проникли до житлового будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_18 , що розташований по АДРЕСА_4 .
Перебуваючи в будинку, ОСОБА_16 , реалізуючи спільний із ОСОБА_17 умисел, почав притискати рукою ліву сторону обличчя ОСОБА_18 , яка перебувала в лежачому положенні, до подушки, чим застосував насильство, що не є небезпечним для здоров'я потерпілої.
ОСОБА_17 , скориставшись тим, що ОСОБА_18 внаслідок протиправних дій ОСОБА_16 не може чинити опір, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 14 000 грн, які знаходилися у кімнаті в шафі для одягу та перебували у гаманці, після чого зайшов до кімнати, де знаходився ОСОБА_16 з потерпілою та, усвідомлюючи характер протиправних дій ОСОБА_16 , повідомив, що вони можуть виходити. ОСОБА_16 після припинення насильства над потерпілою, відкрито заволодів її мобільним телефоном марки «Siеmens A52», вартістю 100 грн з сім карткою мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 грн та грошовими коштами на рахунку в сумі 10 грн.
Всього ОСОБА_17 за попередньою змовою з ОСОБА_16 відкрито заволоділи майном потерпілої на загальну суму 14 135 грн, утримуючи яке при собі,залишили місце вчинення злочину.
Крім того, 04 жовтня 2017 року, близько 02 год 00 хв, ОСОБА_17 за попередньою змовою з ОСОБА_16 , діючи повторно, маючи спільний умисел, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном та особистого збагачення, шляхом віджиму (із застосуванням фомки) відкрили вхідні двері та проникли до житлового будинку АДРЕСА_5 , який належить ОСОБА_19 та її доньці ОСОБА_10 , що розташований по АДРЕСА_6 .
Перебуваючи в будинку, ОСОБА_16 , реалізуючи спільний із ОСОБА_17 умисел, за допомогою пластикової стрічки, яку заздалегідь взяв із собою, прив'язав руки ОСОБА_10 до ліжка, чим застосував насильство, що не є небезпечним для здоров'я потерпілої, а в подальшому зняв з пальця потерпілої золоту каблучку 585 проби, вагою 3,5 г, вартістю 2 190 грн 27 коп.
ОСОБА_17 , скориставшись тим, що ОСОБА_10 внаслідок протиправних дій ОСОБА_16 не може чинити опір, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 3 500 грн, які перебували у паперовому конверті під матрацом ліжка, на якому перебувала потерпіла.
Крім того, ОСОБА_16 після припинення насильства над потерпілою відкрито заволодів її мобільним телефоном марки «Nokia CE 0434», вартістю 200 грн з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 грн та грошовими коштами на рахунку в сумі 10 грн, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Лайфселл», вартістю 40 грн та грошовими коштами на рахунку в сумі 15 грн.
Всього ОСОБА_17 за попередньою змовою з ОСОБА_16 відкрито заволоділи майном потерпілої на загальну суму 5 980 грн 27 коп, утримуючи яке при собі, залишили місце вчинення злочину.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 06 жовтня 2017 року близько 01 год 00 хв, ОСОБА_17 за попередньою змовою з ОСОБА_16 та невстановленою під час досудового розслідування особою, діючи повторно, маючи спільний умисел, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном та особистого збагачення, шляхом віджиму вікна з тильної сторони проникли до житлового будинку АДРЕСА_7 , який належить ОСОБА_20 , що розташований по АДРЕСА_8 .
Перебуваючи в будинку, невстановлена особа, реалізуючи спільний із ОСОБА_16 та ОСОБА_17 умисел, мотузкою, яку вони заздалегідь взяли з собою, зв'язала потерпілій ОСОБА_20 руки, чим застосувала насильство, що не є небезпечним для здоров'я потерпілої.
ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , скориставшись тим, що ОСОБА_20 внаслідок протиправних дій невстановленої особи не може чинити опір, відкрито заволоділи грошовими коштами в сумі 3 300 грн та двома банківськими картками АТ «ОЩАДБАНК», які не мають для потерпілої матеріальної цінності.
Всього ОСОБА_17 за попередньою змовою з ОСОБА_16 та невстановленою особою відкрито заволоділи майном потерпілої на загальну суму 3 300 грн, утримуючи яке при собі, залишили місце вчинення злочину.
Крім того, 16 березня 2018 року приблизно о 01 годині ОСОБА_17 за попередньою змовою з ОСОБА_16 , діючи повторно, маючи спільний умисел, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном та особистого збагачення, шляхом вибиття дверей проникли до житлового будинку АДРЕСА_9 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що розташований по АДРЕСА_6 .
Перебуваючи в будинку, реалізуючи спільний з ОСОБА_17 умисел направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_16 наніс ОСОБА_12 не менше двох ударів по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після чого ОСОБА_16 також наніс ОСОБА_11 один удар в область голови, чим застосував насильство, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілої.
У цей час ОСОБА_17 , скориставшись тим, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 внаслідок протиправних дій ОСОБА_16 , не можуть чинити опір, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 20 000 грн, які були замотані у хустку та знаходилися на полиці у шафі для одягу, а також мобільним телефоном марки «Samsung GT-E 1080W», вартістю 100 грн з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 50 грн та грошовими коштами на рахунку в сумі 55 грн, мобільним телефоном марки «Ergo F 182», вартістю 300 грн з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 50 грнта грошовими коштами на рахунку в сумі 30 грн.
Всього ОСОБА_17 за попередньою змовою з ОСОБА_16 відкрито заволоділи майном потерпілих на загальну суму 20 585 грн, утримуючи яке при собі залишили місце вчинення злочину.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_16 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження в усіх пред'явлених йому звинуваченнях у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.
За твердженням обвинуваченого він не скоював тих злочинів, у вчиненні яких його звинувачують, а обвинувачений ОСОБА_17 , показання якого суд поклав в основу своїх висновків, обмовляє його, покриваючи дійсних співучасників злочинів. При цьому показання ОСОБА_17 не узгоджуються з показаннями потерпілих, а інші докази є неналежними або недопустимими.
Обвинувачений звертає увагу на те, що потерпілі в суді не вказували на нього як співучасника злочинів. Потерпіла ОСОБА_18 не впізнала нападників, а потерпіла ОСОБА_20 лише показала, що нападників було троє. Потерпіла ОСОБА_11 повідомила, що нікого не впізнавала та впізнати не може, під час впізнання їй працівники поліції повідомили, на кого треба вказати та, як вона запам'ятала, другий нападник був вищий за ОСОБА_17 , проте він ( ОСОБА_16 ) нижчий за останнього. Потерпілий ОСОБА_12 повідомив в суді, що взагалі нічого не пам'ятає, оскільки після того, як його вдарили по голові, втратив свідомість.
Як зазначає ОСОБА_16 , слідчі експерименти з обвинуваченим ОСОБА_17 були проведені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки в їх участі брав захисник ОСОБА_13 , який попри те, що позиція ОСОБА_17 суперечила його ( ОСОБА_16 ) позиції, здійснював одночасно захист обох підозрюваних, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 46 КПК України, тому слідчі експерименти з ОСОБА_17 та всі слідчі дії, які були проведені за участю захисника ОСОБА_13 з ним ( ОСОБА_16 ), зокрема, впізнання потерпілою ОСОБА_10 21.02.2019, є недопустимими доказами.
Що стосується таких слідчих дій, як впізнання 19.02.2019 за участі потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , то обвинувачений посилається на те, що вони були проведені без участі захисника, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки на той час він підозрювався у вчиненні тяжких злочинів, тому участь захисника була обов'язковою. Отже протоколи вказаних слідчих дій є недопустимими доказами і суд безпідставно обґрунтував свої висновки з урахуванням даних, що містяться в них.
Обвинувачений також посилається на те, що обшук за місцем його реєстрації був проведений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки з відеозапису цієї слідчої дії вбачається, що ще до початку проведення обшуку один із його учасників проник до будинку і перебував там декілька хвилин, після чого офіційно розпочався обшук та в подальшому були знайдені ксерокопія паспорту та фото з потерпілими, які підкинули в речі його матері працівники поліції. Звертає увагу також на те, що поняті під час обшуку підписали пусті пакети, в яких в подальшому запаковувались вилучені речі. За таких обставин протокол обшуку та отримані за його результатами речові докази згідно з п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України є недопустимими доказами і не можуть використовуватись судом на підтвердження обвинувачення.
До показань свідка ОСОБА_21 , як вважає обвинувачений, слід відноситись критично, оскільки цей свідок до кінця 2017 року був співробітником Бобровицького відділу поліції та про отриману інформацію, якщо вона стосується вчинення злочину, повинен був повідомити відразу ж. До того ж впізнання з цим свідком особи за фотознімками також було проведено з порушенням вимог КПК України, оскільки слідчий використав його ( ОСОБА_16 ) фотографію, де йому було 20 років та фото має недолік, тому впізнати за цим фото його ( ОСОБА_16 ) неможливо.
ОСОБА_16 зазначає і про те, що отримані в результаті негласних слідчих (розшукових) дій телефонні розмови між ним та ОСОБА_17 , які відбулися через 8 місяців після останнього злочину, не мають жодного відношення до кримінального провадження та не доводять його участі у вчиненні злочинів, а радіолокація телефонних з'єднань також не може бути доказом вини, оскільки його сім карткою міг користуватись ОСОБА_17 або передати її іншій особі.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Менського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_16 змінити, виключити з кваліфікації дій ОСОБА_16 кваліфікуючі ознаки «вчинене повторно» та «вчинене особою, яка раніше вчинила розбій».
За позицією прокурора суд порушив вимоги ч. 1 ст. 337 КПК України та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. В обвинувальному акті, як зазначає прокурор, кваліфікуючі ознаки повторності та вчинення особою, яка раніше вчинила розбій, при викладенні обвинувачення та кваліфікації дій ОСОБА_16 не були зазначені та не були вони встановлені під час судового розгляду, тому суд, посилаючись на них при кваліфікації дій ОСОБА_16 , вийшов за межі обвинувачення та погіршив правове становище обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого ОСОБА_16 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_16 , просили скасувати вирок суду першої інстанції і закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_16 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України; пояснення обвинуваченого ОСОБА_17 та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_16 , погодившись з апеляційним проханням прокурора; доводи прокурора, який підтримавши власну апеляційну скаргу, заперечував щодо апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_16 ; позицію потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які заперечували щодо апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_16 ; частково дослідивши докази у провадженні; провівши судові дебати та надавши обвинуваченим останнє слово; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих скарг, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг та згідно з ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_17 у трьох епізодах відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, а саме 26 липня 2017 року стосовно потерпілої ОСОБА_18 , 04 жовтня 2017 року стосовно потерпілої ОСОБА_10 , 06 жовтня 2017 року стосовно потерпілої ОСОБА_20 , а також у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, а саме 16 березня 2018 року стосовно потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення щодо ОСОБА_17 обвинувального вироку.
Такі висновки ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, при цьому апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_16 про недоведеність його участі у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_17 розбійного нападу та трьох епізодів грабежу не ставлять під сумнів правильність висновків суду, які стосуються доведеності винуватості ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України.
Що стосується позиції обвинуваченого ОСОБА_16 , який заперечує свою участь у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то такі твердження є безпідставними.
Суд першої інстанції, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні низку доказів, а це показання обвинуваченого ОСОБА_17 , потерпілих та свідків, документи та висновки експертиз, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємозв'язку, дійшов обґрунтованого висновку, що винуватість ОСОБА_16 у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_17 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України, повністю доведена.
Зокрема, такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:
показань обвинуваченого ОСОБА_17 , який детально показав про обставини кожного вчиненого ним злочину за попередньою змовою з ОСОБА_16 , а 06 жовтня 2017 року у співучасті ще з однією особою, повідомив про спільні дії, пов'язані із підготовкою до вчинення всіх злочинів та показав які дії були вчиненні безпосередньо ним під час кожного злочину, а які дії були вчинені ОСОБА_16 ;
показань потерпілої ОСОБА_18 , яка повідомила за яких обставин 26 липня 2017 року в її житловий будинок АДРЕСА_3 проникли дві особи, які були в балаклавах, та яким чином вони заволоділи належними їй грошовими коштами та мобільним телефоном;
показань потерпілої ОСОБА_10 про обставини злочину, вчиненого двома чоловіками, які були в балаклавах, 04 жовтня 2017 року та викрадення із житла за місцем її проживання в будинку АДРЕСА_5 золотої каблучки, грошових коштів та мобільного телефону;
показань потерпілої ОСОБА_20 , яка повідомила про те, що 06 жовтня 2017 року через вікно в її будинок АДРЕСА_7 проникли три особи чоловічої статі, які були в балаклавах, та детально показала про дії кожної особи під час заволодіння належними їй грошима та банківськими картками;
показань потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які повідомили про обставини вчинення розбійного нападу 16 березня 2018 року двома особами із закритими масками обличчями, які проникли в будинок АДРЕСА_6 за місцем проживання потерпілих, вдарили ОСОБА_12 по голові, внаслідок чого він втратив на деякий час свідомість, тому і не пам'ятає усіх подій, та викрали належні потерпілим гроші та мобільні телефони;
показань свідка ОСОБА_22 про те, що будучи учасником бойових дій на сході України, після повернення додому в 2015 році привіз дві балаклави, які зберігав за місцем свого проживання, а ключі від помешкання залишив ОСОБА_17 та згодом довідався, що останній взяв ці балаклави і не повернув;
показань свідка ОСОБА_21 , відповідно до яких навесні 2018 року він перебував в кафе "Золотий фазан" м. Бобровиця, де почув між двома чоловіками розмову, яка стосувалася пограбування літнього чоловіка, а в подальшому про цю розмову повідомив працівникам поліції та впізнав за фотокартками її учасників ОСОБА_17 та ОСОБА_16 .
Показання обвинуваченого ОСОБА_17 в суді, в тому числі й щодо безпосередньої участі ОСОБА_16 у вчиненні всіх злочинів, повністю відповідають тим фактичним даним, які були отримані на досудовому розслідуванні, під час проведення слідчих експериментів з ОСОБА_17 , узгоджуються з показаннями потерпілих, свідків про відомі їм обставини, які стосуються кожного епізоду злочину, та не викликають у колегії суддів жодного сумніву щодо їх достовірності.
Крім того, на обґрунтування висновку щодо доведеності винуватості як ОСОБА_17 , так і ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, судом надано належну оцінку фактичним даним, що містяться в досліджених в ході судового слідства письмових доказах, а саме:
протоколі огляду місця події від 26 липня 2017 року (т. 2 а.с. 68-79);
протоколі огляду місця події від 04 жовтня 2017 року (т. 2 а.с. 82-97);
протоколі пред'явлення особи для впізнання від 21 лютого 2019 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 впізнала за тілобудовою та зростом ОСОБА_16 як особу, яка брала участь у викраденні її майна 04 жовтня 2017 року (т. 2 а.с. 99-103);
протоколі проведення слідчого експерименту від 23 лютого 2019 року, в ході якого ОСОБА_17 розповів та показав яким чином та за яких обставин спільно з ОСОБА_16 заволодів майном ОСОБА_18 в м. Бобровиця та на місці схованки добровільно показав працівникам поліції балаклаву і рукавички, які використовував під час вчинення злочинів (т. 2 а.с. 110-114);
протоколі огляду місця події від 06 жовтня 2017 року (т. 2 а.с. 213-228);
протоколі огляду від 12 серпня 2019 року вмісту електронних повідомлень мобільного телефону Xiomi Readmi 5, що належить потерпілій ОСОБА_20 , зокрема від 06 жовтня 2017 року щодо блокування банківської картки Ощадбанку та невдалих спроб зняття з неї коштів (т. 2 а.с. 239-245);
протоколі проведення слідчого експерименту від 26 лютого 2019 року, в ході якого ОСОБА_17 розповів та показав яким чином та за яких обставин спільно з ОСОБА_16 та ще однією особою, назвати яку не бажав, вчинив злочин відносно потерпілої ОСОБА_20 (т. 3 а.с. 4-7);
протоколі огляду місця події від 16 березня 2018 року (т. 3 а.с. 13-29);
протоколі пред'явлення речей для впізнання від 20 лютого 2019 року, в ході проведення якого потерпіла ОСОБА_11 вказала на платок, в якій були загорнуті викрадені у неї 16 березня 2018 року грошові кошти (т. 3 а.с. 47-50);
протоколі пред'явлення особи для впізнання від 19 лютого 2019 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_11 за тілобудовою та зростом впізнала ОСОБА_17 , як співучасника злочину відносно неї (т. 3 а.с. 37-41);
протоколі пред'явлення особи для впізнання від 19 лютого 2019 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_12 за тілобудовою та зростом впізнав серед інших осіб ОСОБА_17 як співучасника розбійного нападу на нього (т. 3 а.с. 65-69);
протоколі пред'явлення речей для впізнання від 20 лютого 2019 року, в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_12 вказав на платок, в який були загорнуті грошові кошти, які були викрадені 16 березня 2018 року (т. 3 а.с. 70-73);
двох протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 січня 2019 року, за змістом яких свідок ОСОБА_21 впізнав (окремо кожного) ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , як осіб, розмову яких про пограбування літнього чоловіка він почув у березні 2018 року (т. 3 а.с. 77-79, 80-82);
протоколі проведення слідчого експерименту від 19 лютого 2019 року, в ході якого ОСОБА_17 розповів та показав яким чином та за яких обставин спільно з ОСОБА_16 вчинив розбійний напад 16 березня 2018 року (т. 3 а.с. 88-94);
протоколі обшуку від 18 лютого 2019 року, який проводився за місцем проживання ОСОБА_16 в будинку АДРЕСА_1 , де серед іншого, було виявлено та вилучено копію паспорту і фотознімок, які мають відношення до злочинів, мобільний телефон ОСОБА_16 (т. 3 а.с. 150 - 154);
висновку експерта № 66 від 25 червня 2018 року, а саме про те, що у ОСОБА_12 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: - струсу головного мозку, однієї забійної рани на голові, однієї поверхневої рани на обличчі, одного синця на обличчі (в ділянці правого ока); тілесні ушкодження могли бути спричинені внаслідок дії тупих предметів по механізму удару та заподіяні внаслідок нанесення не менш як двох ударів по голові руками, ногами, в тому числі палицею; враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, вони не могли утворитись в результаті падіння потерпілого з положення стоячи, з висоти власного зросту, на площину з наступним ударом об тупі предмети; наявні тілесні ушкодження відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, за ознакою тривалості розладу здоров'я (т. 4 а.с. 113-144);
висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 2005-2011/19-24 від 17 травня 2019 року щодо вартості викрадених у потерпілих мобільних телефонів на вторинному ринку (т.4 а.с. 121-124);
висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 2321/19-24 від 30 травня 2019 року щодо вартості золота 585 проби вагою 3,5 г, як брухту, станом на 04.10.2017 (т. 4 а.с. 142-143),
протоколі огляду предметів від 26.02.2019, а саме вилучених під час обшуку житла ОСОБА_16 фотокартки та ксерокопії паспорта, виданого на ім'я ОСОБА_19 , в житлі якої було вчинено злочин (т.4 а.с. 162);
висновку експерта № 551 від 04 липня 2019 року про те, що три сліди пальців рук, зафіксовані на таблиці від 26.02.2019 до протоколу огляду предмета (фотокартки), який було вилучено 18.02.2019 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_16 , залишені великим пальцем правої руки, великим пальцем лівої руки та вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_16 (т. 4 а.с. 152-159);
протоколах огляду речей від 11 травня 2019 року та 14 травня 2019 року, а саме мобільного телефону марки «Lenovo» А2010-а, який видав ОСОБА_16 , де міститься інформація про абонентський номер особи, яка підписана як " ОСОБА_23 " і цим номером телефону користувався ОСОБА_17 (т. 4 а.с. 213-229);
протоколі огляду речей від 17 травня 2019 року, а саме мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_17 (т. 4 а.с. 230-244);
дорученні про опрацювання інформації, отриманої від операторів телекомунікації від 12 червня 2019 року та довідці від 01 липня 2019 року щодо з'єднань мобільних терміналів ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та абонентських номерів НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 (т. 5 а.с. 1-35);
протоколах про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16 квітня 2019 року та протоколах огляду предметів і документів від 10 липня 2019 року, за змістом яких, зокрема мобільний термінал, яким користувався ОСОБА_16 , 16 березня 2018 року перебував в зоні дії базової станції місцевості, де було вчинено злочин (т.5 а.с. 41-45, 51-54, 61-66, 72-77).
Проаналізувавши вказані докази, які узгоджуються між собою та доповнюють один одного, а також перевіривши дотримання процесуальної процедури їх отримання під час досудового розслідування, суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу своїх висновків про доведеність винуватості, в тому числі ОСОБА_16 у пред'явленому обвинуваченні. Водночас такі докази є достатніми для критичної оцінки показань обвинуваченого ОСОБА_16 , який заперечував свою причетність до вчинення злочинів, що в свою чергу є позицією захисту, і такої ж оцінки показань свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , які не містять повної і достовірної інформації щодо перебування ОСОБА_16 в дати вчинення злочинів в інших місцях, тобто є припущеннями.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_16 про проведення обшуку за місцем його проживання з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.
Відповідно до ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення. Обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України таке судове рішення може бути виконане слідчим чи прокурором, а для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.
Процедура проведення обшуку регламентована положеннями ст. 236 КПК України.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою слідчого судді Бобровицького районного суду Чернігівської області від 31 січня 2019 року слідчим у кримінальному провадженні № 12018270080000114 надано дозвіл на проведення обшуку в житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_16 .
Ухвала слідчого судді була виконана 18 лютого 2019 року слідчим у кримінальному провадженні ОСОБА_26 , її копія вручена ОСОБА_16 . Обшук будинку було проведено в присутності двох понятих за участю ОСОБА_16 та інших осіб, які зазначені в протоколі, обшук фіксувався на відеокамеру з дотриманням вимог процесуального закону. Результати обшуку відображені в протоколі, який підписаний понятими та всіма учасниками зазначеної слідчої дії без будь-яких зауважень, другий примірник протоколу обшуку був вручений ОСОБА_16 .
За результатами перегляду під час апеляційного розгляду відеозапису обшуку, де зафіксовано послідовність усіх дій, колегією суддів не встановлено істотних порушень процедури проведення обшуку, а також факту незаконного проникнення працівників правоохоронного органу до будинку до початку його проведення. Виявлення предметів у ході обшуку та їх пакування здійснено з дотриманням вимог ст.ст. 104, 105, 236 КПК України. При цьому під час огляду вилучених предметів, а саме фотографії потерпілих та ксерокопії паспорту на ім'я ОСОБА_19 , який проводився слідчим 26 лютого 2019 року за участю двох понятих та спеціаліста, порушення цілісності спеціального пакету, в який були запаковані під час проведення обшуку ці предмети, встановлено не було, про що зазначено в протоколі огляду, який підписаний усіма учасниками без зауважень. А тому апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про допустимість як доказу протоколу обшуку та всіх доказів, отриманих на його підставі (протокол огляду предметів, висновок експертизи тощо).
Що стосується тверджень обвинуваченого ОСОБА_16 щодо допущеного органом досудового розслідування порушення його права на захист під час проведення впізнання потерпілою ОСОБА_27 21 лютого 2019 року, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Аналізуючи вищенаведену норму закону, можна дійти висновку, що для захисту прав особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, одразу після вручення такого повідомлення залучається захисник. При цьому обов'язковою є участь захисника під час усіх слідчих дій, які проводяться за участі підозрюваного з метою запобігання порушенню права останнього на захист.
Частина 1 ст. 46 КПК України містить застереження про те, що захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.
Відповідно до даних протоколу від 21 лютого 2019 року затримання ОСОБА_16 за підозрою у вчиненні злочину відбулося о 18 годині 30 хвилин на підставі ухвали слідчого судді Бобровицького районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року та під час затримання ОСОБА_16 були роз'яснені процесуальні права, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України. Згідно з відомостями, зафіксованими в окремому протоколі від 21 лютого 2019 року про роз'яснення права на захист, ОСОБА_16 заявив, що від будь-яких послуг захисника відмовляється (т. 6 а.с. 227). Між тим, слідчим у кримінальному провадженні 21 лютого 2019 року було прийнято процесуальне рішення у формі постанови про залучення захисника для здійснення захисту ОСОБА_16 за призначенням з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області (т.6 а.с.228). Забезпечити надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_16 було доручено Центром (доручення № 025-0000222 від 21 лютого 2019 року) адвокату ОСОБА_13 , який повинен був прибути о 13 годині 21 лютого 2019 року до Бобровицького відділення поліції Ніжинського відділу поліції УНП у Чернігівській області для участі у проведенні слідчих дій (т. 6 а.с. 229).
З протоколу пред'явлення особи для впізнання від 21 лютого 2019 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_27 в присутності двох понятих та захисника ОСОБА_13 за зростом та тілобудовою впізнала ОСОБА_16 як особу, яка брала участь у викраденні її майна 04 жовтня 2017 року (т. 2 а.с. 99-103). Вказана слідча дії була проведена з дотриманням вимог ст.ст. 223, 228 КПК України, а складений за її результатами протокол відповідає вимогам ст. 104 КПК України та підписаний усіма учасниками зазначеної слідчої дії без будь-яких зауважень.
Оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що станом на 21 лютого 2019 року інтереси підозрюваного ОСОБА_16 суперечили інтересам підозрюваного ОСОБА_17 , захист якого також здійснював адвокат ОСОБА_13 , у колегії суддів немає підстав вважати, що в даному випадку були порушені вимоги ч. 1 ст. 46 КПК України.
Колегія суддів також зауважує, що про наявність різних правових позицій ОСОБА_16 повідомив слідчому лише 23 лютого 2019 року, заявивши клопотання про заміну захисника (т.6 а.с. 230), яке слідчим було задоволено та на підставі постанови від 23 лютого 2019 року Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області доручив здійснення захисту ОСОБА_16 у кримінальному провадженні за призначенням адвокату ОСОБА_28 (доручення № 025-0000238 від 23 лютого 2019 року (т.6 а.с. 233-234). З 09 квітня 2019 року захист інтересів підозрюваного ОСОБА_16 здійснював залучений ним самостійно на підставі договору про надання правової допомоги адвокат ОСОБА_29 .
Враховуючи наведене, протокол пред'явлення особи для впізнання від 21 лютого 2019 року є допустимим доказом.
З цих же підстав є непереконливими і доводи обвинуваченого ОСОБА_16 про недопустимість відомостей, що містяться у протоколах слідчих експериментів, проведених за участю підозрюваного ОСОБА_17 та захисника ОСОБА_13 , який здійснював захист інтересів ОСОБА_17 під час досудового розслідування.
Крім того, будучи повторно допитаною в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_27 спростувала твердження ОСОБА_16 про те, що до початку проведення впізнання співробітники правоохоронного органу повідомили їй, яка саме особа брала участь у вчиненні злочину відносно неї.
Потерпіла показала, що обличчя осіб, які незаконно проникли до її житла та викрали майно, були закриті масками, але за зростом та тілобудовою серед представлених їй слідчим чотирьох осіб вона самостійно впізнала злочинця та вказала на ОСОБА_16 .
За показаннями потерпілої ОСОБА_27 , коли 04 жовтня 2017 року в будинок проникли дві особи, як вона запам'ятала з урахуванням того, що в подальшому впізнала осіб за зростом та тілобудовою, ОСОБА_16 знаходився поряд з нею, зв'язав їй руки та зняв каблучку з пальця, а другий нападник, схожий на ОСОБА_17 , обшукав в іншій кімнаті шафу, комод, викинув всі речі з них, але нічого цінного не знайшов. Далі хтось із цих двох осіб сказав, що її розв'яжуть, якщо вона покаже, де заховані гроші. Оскільки вона перелякалася, то показала на ліжко, після чого вони забрали конверт з грошима, який був під матрацом, забрали її мобільний телефон та пішли.
Такі показання потерпілої повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_17 , що свідчить про добровільність позиції останнього у наданні суду викривальних показань щодо участі ОСОБА_16 у вчиненні злочину.
Потерпіла ОСОБА_11 , будучи допитаною в суді апеляційної інстанції, показала, що з огляду на тривалий час, який пройшов та її вік, вона не пам'ятає всіх подій, що відбувалися 16 березня 2018 року, але підтримала свої показання в суді першої інстанції, повідомила, що один із нападників вдарив ОСОБА_12 по голові та відштовхнув до груби, її посадили на диван та стали вимагати, щоб вона показала де ховає гроші. Після того як вона вказала на шафу, вони забрали із шафи гроші, пригрозили їй та пішли.
За показаннями потерпілого ОСОБА_12 в суді апеляційної інстанції, він також не пам'ятає всіх обставин злочину, до того ж його один із нападників сильно вдарив по голові та він втрачав свідомість, але потерпілий наполягав на тому, що в суді першої інстанції він краще пам'ятав події, під час досудового розслідування впізнав нападників по зросту та тілобудові, співробітники правоохоронного органу не допомагали йому в цьому.
Аналізуючи показання потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в суді першої інстанції та апеляційному судді, колегія суддів не вбачає істотних протиріч та вважає, що вони узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_17 щодо тих фактичних дій, які були вчинені безпосередньо ним та обвинуваченим ОСОБА_16 під час розбійного нападу на потерпілих. Незначні неточності у показаннях потерпілих колегія суддів пов'язує виключно з віком потерпілих, тривалим часом, який пройшов від події злочину, при цьому зважуючи і на те, що обвинувачені під час розбійного нападу були в балаклавах, які закривали їх обличчя.
Що стосується показань свідка ОСОБА_21 , то обвинувачений ОСОБА_17 не оспорював їх в суді, тому у суду першої інстанції не було підстав не брати їх до уваги, водночас такі показання не є ключовим доказом обвинувачення, отже оцінювалися судом в сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, які беззаперечно доводять участь ОСОБА_16 в усіх інкримінованих йому злочинах.
Обвинувачений ОСОБА_16 в апеляційній скарзі також посилається на те, що фактичні дані, отримані в результаті негласних слідчих (розшукових) дій, не мають жодного значення у цьому кримінальному провадженні, але такі доводи є непереконливими, оскільки в ході аналізу інформації, отриманої від операторів мобільного зв'язку, суд правильно встановив, що в зоні базових станцій, які безпосередньо обслуговують місцевість, де були вчинені злочини, працювали мобільні термінали обвинувачених, а відомостями, отриманими в результаті дослідження телефонних розмов обвинувачених, суд свої висновки не обґрунтовував.
Досліджуючи доводи обвинуваченого ОСОБА_16 про порушення права на захист під час проведення у кримінальному провадженні слідчих дій за його участю 19 лютого 2019 року, колегія суддів враховує наступне.
За даними протоколу від 21 лютого 2019 року, затримання ОСОБА_16 за підозрою у вчиненні злочину відбулося о 18 годині 30 хвилин на підставі ухвали слідчого судді Бобровицького районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року.
Разом із цим, вже 19 лютого 2019 року за участю ОСОБА_16 в приміщенні поліції слідчим були проведені такі слідчі дії, як пред'явленняособи для впізнання потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , про що свідчать відповідні протоколи, при цьому в указаних слідчих діях захисник участі не брав, а підстави ставити під сумнів пояснення ОСОБА_16 про те, що з 19 лютого 2019 року він постійно перебував під контролем працівників поліції в приміщенні Бобровицького відділення поліції, його участь у цих слідчих діях не була добровільною та фактично він вже був підозрюваним у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень у колегії суддів немає.
Наведені обставини дають підстави вважати, що фактичне затримання ОСОБА_16 відбулось раніше зазначеного у протоколі часу та статусу затриманого він набув з часу його знаходження у відділенні поліції при проведенні впізнання потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а саме не пізніше 14 години 19 лютого 2019 року.
При цьому такі дані викликають сумніви щодо дотримання в цей час прав ОСОБА_16 , передбачених ч. 3 ст. 42 КПК України.
Так, у відповідності з вимогами ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний має право бути чітко і своєчасно повідомленим про своє право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають, зокрема, особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими.
Як вбачається з матеріалів провадження, процесуальні права, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України, були роз'яснені ОСОБА_16 21 лютого 2019 року, отже з часу фактичного перебування у відділенні поліції з 19 лютого 2019 року, він був необізнаний у своїх правах, в тому числі й у праві мати захисника.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.
З огляду на вказані вимоги закону та встановлені колегією суддів обставини, протоколи пред'явлення особи для впізнання потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 19 лютого 2019 року є недопустимими доказами та підлягають виключенню з вироку суду першої інстанції посилання на ці докази, як докази вини ОСОБА_16 у вчиненні розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Разом із цим, колегія суддів вважає, що виключення наведених доказів з вироку на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_16 не впливає. Інших доказів, які є належними та допустимими і обґрунтовано покладені судом першої інстанції в основу вироку, на переконання колегії суддів, достатньо для визнання ОСОБА_16 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні, оскільки ці докази у своїй сукупності беззаперечно «поза розумним сумнівом» доводять його винуватість.
Враховуючи наведене, апеляційне прохання обвинуваченого ОСОБА_16 про скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження щодо нього у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, задоволенню не підлягає.
Що стосується остаточної кримінально - правової кваліфікації, то дії ОСОБА_16 , які виразилися у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з проникненням у житло, правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 186 КК України, але суд у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, за першім епізодом грабежу помилково зазначив про повторність як кваліфікуючу ознаку такого злочину, на що правильно звертає увагу в апеляційній скарзі прокурор, а тому в цій частині вирок підлягає зміні шляхом виключення вказаного посилання суду.
Крім того, у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, за епізодом розбійного нападу суд помилково зазначив про вчинення цього злочину ОСОБА_17 та ОСОБА_16 повторно, хоча така кваліфікуюча ознака ст. 187 КК України не передбачена, тому посилання на неї також підлягає виключенню із мотивувальної частини вироку.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_16 за ч. 3 ст. 187 КК України, суд першої інстанції зазначив про наявність в його діях, окрім інших, кваліфікуючої ознаки - вчинення особою, яка раніше вчинила розбій.
Проте органами досудового розслідуваннятака кваліфікуюча ознака ОСОБА_16 не інкримінувалась, раніше він за вчинення розбою не засуджувався. А тому і в цій частині доводи прокурора є слушними, отже із кримінально-правової кваліфікації ОСОБА_16 за ч. 3 ст. 187 КК України необхідно виключити посилання суду на кваліфікуючу ознаку - вчинення особою, яка раніше вчинила розбій.
З матеріалів провадження та змісту вироку вбачається, що досліджуючи дані про особу ОСОБА_16 , суд першої інстанції виходив також із судимості обвинуваченого за вироком Ніжинського міського суду Чернігівської області від 21 березня 2014 року, яким ОСОБА_16 за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135, ст. 70 КК України було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Однак, згідно з п. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.
З інформаційної довідки про притягнення до кримінальної відповідальності вбачається, що 13 квітня 2016 року ОСОБА_16 був знятий з обліку органу пробації на підставі судового рішення від 01 квітня 2016 року у зв'язку із закінченням іспитового строку, встановленого вироком Ніжинського міського суду Чернігівської області від 21 березня 2014 року, а 25 квітня 2016 року ОСОБА_16 також був знятий з обліку органу пробації у зв'язку з відбуттям додаткового покарання (т. 3 а.с. 211-212).
Враховуючи, що першій епізод грабежу в цьому провадженні вчинено 26 липня 2017 року, судимість ОСОБА_16 за вироком Ніжинського міського суду Чернігівської області від 21 березня 2014 року на момент вчинення нового злочину була погашена, тому відомості про неї підлягають виключенню із вступної частини вироку.
Що стосується покарання, то його вид та розмір учасниками судового розгляду не оспорюються. А враховуючи, що судом першої інстанції були враховані всі обставини, які доведені в суді та впливають на обрання заходу примусу, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції як ОСОБА_17 , так і ОСОБА_16 , покарання у виді позбавлення волі, яке вони повинні відбувати реально, повною мірою відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження нових кримінальних правопорушень.
З огляду на те, що прокурор під час апеляційного розгляду не спростував тверджень обвинуваченого ОСОБА_16 про те, що починаючи з 19 лютого 2019 року останній постійно перебував в приміщенні відділення поліції під наглядом уповноважених службових осіб, то період часу з 19 лютого 2019 року по 20 лютого 2019 року включно слід зарахувати у строк покарання ОСОБА_30 як попереднє ув'язнення за правилами ч. 5 ст. 72 КК України.
Таким чином, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_16 підлягає задоволенню частково, скарга прокурора - задоволенню в повному обсязі, а вирок суду першої інстанції згідно зі ст.ст. 408, 409 КПК України - зміні з указаних вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_16 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_31 задовольнити.
Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_16 та ОСОБА_17 змінити.
Виключити із вступної частини вироку відомості про судимість ОСОБА_16 за вироком Ніжинського міського суду Чернігівської області від 21 березня 2014 року.
Виключити із мотивувальної частини вироку:
- із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, за епізодом від 26 липня 2017 року вказівку про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_16 повторно; за епізодом від 16 березня 2018 року вказівку про вчинення кримінального правопорушення повторно;
- із правової кваліфікації вчиненого ОСОБА_16 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, кваліфікуючу ознаку - вчинення особою, яка раніше вчинила розбій;
- посилання, як на докази винуватості ОСОБА_16 , на протокол пред'явлення особи для впізнання від 19 лютого 2019 року за участю потерпілої ОСОБА_11 (т.3 а.с.42-46) та протокол пред'явлення особи для впізнання від 19 лютого 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_12 (т.3 а.с.60-64).
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_16 у строк покарання попереднє ув'язнення з 19 лютого 2019 року по 20 лютого 2019 року включно.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
____________________ ________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4