справа № 369/9796/20
головуючий у суді І інстанції Дубас Т.В.
провадження № 22-ц/824/7224/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Сержанюк А.С.
Судді Київського апеляційного суду Мостової Г.І.
19 травня 2021 року м. Київ
у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 ЦПК України суддя, не згодний з судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
Обставини справи
У серпні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму боргу у розмірі 44 000 доларів США та понесені судові витрати.
Разом з цим, позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 139,1 кв.м., житловою площею 51.2 кв.м., вартістю в 1 144 952 грн., по АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності відповідачу.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить відповідачці.
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що предмет позову у даній справі щодо стягнення заборгованості за договорами позики, є взаємопов'язаний зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Так, невжиття заходів забезпечення позову може призвести або призведе до відчуження майна новим власником, що ускладнить виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист прав позивача шляхом стягнення боргу за договорами позики.
При цьому, накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Врахувавши предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог про стягнення боргу за договором позики, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки, оскільки, лише посилання у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, доводи заяви про забезпечення позову є необґрунтованими.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована таким:
- аргументи апелянта про те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим;
- не враховано інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову;
на правильність висновків суду не впливають.
Вжиті заходи забезпечення позову у цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб'єктивних прав відповідачки, як власника нерухомого майна, щодо вчинення дій з можливого його відчуження на період вирішення спору.
Апеляційна скарга не містить обґрунтованих посилань на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Зміст окремої думки
Не погоджуючись із такою позицією Київського апеляційного суду, вважаю за необхідне викласти окрему думку.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд, керуючись статтями 149-159 ЦПК України, дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню.
Однак, одночасно з цим, питання застосуванням зустрічного забезпечення суд не вирішив.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, у розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Звертаючись із заявою ОСОБА_3 не висловив пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову.
В судовому засіданні заявник підтвердив, що він є громадянином іноземної держави, будь яке майно на території України, відсутні банківські рахунки у гривні відсутні, перебуває по туристичній візі.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (частина 5 цієї статті). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову (частина 6 цієї статті). В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення (статті 7 цієї статті).
На підставі вищевказаних статей ЦПК України, вважаю, що застосування зустрічного забезпечення в цьому випадку є обов'язком суду.
Отже, висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим.
Разом з тим, заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову відповідач не вказує про можливість завдання їй збитків внаслідок арешту.
Отже, на мою думку, у цій справі необхідно було постановити ухвалу, якою відмовити представнику ОСОБА_4 - адвокату Терновій В.О. в ухваленні додаткового судового рішення про стягнення з КП «Київтранспарксервіс» на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу.
Суддя Київського
апеляційного суду Г.І. Мостова