03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 752/16659/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5386/2021Головуючий у суді першої інстанції - Чередніченко Н.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
19 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
секретар Рудик О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України про захист авторського права та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАНУ, в якому просив зобов'язати відповідача провести фундаментальне дослідження статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» під авторством ОСОБА_1 , відхиленої від публікації Українським Фізичним журналом Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАНУ та зобов'язати відповідача опублікувати в Українському Фізичному журналі Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАНУ статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1» під авторством ОСОБА_1 з позначенням дати її надання - березень 1996 року.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що позивач, бажаючи опублікувати свої наукові роботи в журналі Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАНУ, направив в березні 1996 року свою наукову статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». Однак, у вересні 1996 року позивачу було відмовлено в її опублікуванні нібито із причин її помилковості. Після відмови, позивач засвідчив свою статтю в Російському Авторському Об'єднанні, але це не була публікація, а також він опублікував свої роботи, починаючи із книг «ІНФОРМАЦІЯ_1», 1998 року та «ІНФОРМАЦІЯ_2», 2001 року, та продовжуючи в книгах «ІНФОРМАЦІЯ_3» 2-го видання 2002 року, 3-го видання 2004 року, 4-го видання 2014 року. Вже у другому виданні 2002 року позивач коректно довів два відкриття «ІНФОРМАЦІЯ_4» та «ІНФОРМАЦІЯ_5». В третьому та четвертому виданнях були тільки незначні уточнення і додатки. Позивач вказував, що такі публікації, від себе особисто в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАНУ, не визнаються - визнаються із порушенням авторських прав. Позивач, як фахівець патентознавець і фізик, - стверджує, що представлені в «Свидетельстве № НОМЕР_1» і в книгах його роботи є доведеними відкриттями, вони вносять корінні зміни в сучасний рівень знань, а тому бажаючи отримати відгук від відповідача, позивач у 2013 році звернувся до інституту з проханням надати відгук на відповідність його теорії відомим дослідницьким фактам. У відповідь на звернення, позивач отримав необ'єктивну рецензію, з великою кількість навмисних похибок суті його роботи та фальсифікацій, яку позивач вважає необ'єктивною. Позивач зазначав, що його роботи мають цінність та інтерес, однак, в зв'язку із не опублікуванням його статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», авторські права позивача були порушені відповідачем, в зв'язку з чим він вимушений звернутись до суду із даним позовом (а.с. 1-3, 60-64).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20.01.2021 у задоволені позову відмовлено (а.с. 179-185).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що ним надано докази на підтвердження порушення його авторського права Українським Фізичним журналом Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАНУ через відмову публікації його статей в зв'язку з необ'єктивною рецензією останнього, на що суд першої інстанції не звернув уваги та безпідставно відмови у задоволенні позову (а.с. 187-196).
10.03.2021 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про те, що оскаржуючи рішення першої інстанції, позивач намагається повторно переглянути позовні вимоги, які вже було досліджено судом та постановлено законне рішення. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження порушення судом норм процесуального права (а.с. 205-206).
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАНУ - Лізанець І.І. заперечувала проти апеляційної скарги та просила її відхилити.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є автором статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1».
В 1996 році позивач звернувся до Українського фізичного журналу НАН України з проханням опублікувати в журналі зазначену статтю, однак, позивачу редакційною колегією Українського фізичного журналу НАН України в 1996 році було відмовлено в її опублікуванні, про що свідчать листи від 16.09.1996 та від 27.12.1996.
Відповідно до Положення про Український фізичний журнал, останній, є виданням НАН України та Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України.
Відповідно до п. 5.1 зазначеного положення, редакційна колегія УФЖ, очолювана головним редактором, здійснює загальне керівництво журналом та приймає остаточне рішення щодо прийняття до опублікування чи відхилення поданих матеріалів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що несправедливо неопубліковано в 1996 році його статтю, (чим на думку позивача було порушено його авторське право), яка має цінність та інтерес, однак, доказів на підтвердження оскарження позивачем рішення редакційної комісії журналу про відмову в опублікуванні його статті матеріали справи не містять, та стороною позивача під час розгляду справи надано не було.
Разом з тим, і у своїй позовній заяві, і в апеляційній скарзі позивачем зазначається, що скориставшись правом на публікацію наукових робіт від себе особисто, ним було опубліковано свої роботи в книгах, але такі публікації, від себе особисто в Інституті теоретичної фізики ім.. Боголюбова М.М . Національної академії наук України, не признаються, а признаються з порушенням авторських прав, в публікаціях в своїх Академічних виданнях.
Бажаючи все ж отримати відгук від Інституту теоретичної фізики ім. Боголюбова М.М. Національної академії наук України по своїм роботам, ОСОБА_1 звернувся у 2013 році в Інститут теоретичної фізики ім.. Боголюбова М.М. Національної академії наук України, з проханням дати відгук на відповідність його теорії відомим дослідницьким фактам.
В кінці 2016 року ОСОБА_1 виїхав із Російської Федерації і працюючи над проблемою керованого термоядерного синтезу, дізнався, що головний науковий співробітник ФіАН Російської Федерації ОСОБА_4 , «в настоящее время ОСОБА_4 ведет работы по теории движения», тобто використовує матеріал позивача, який був опублікований у книгах 1998, 2001, 2002, 2004, 2014 роках.
Авторське право в об'єктивному розумінні являє собою сукупність правових норм, що регулюють коло суспільних відносин зі створення та використання творів науки, літератури і мистецтва. Авторське право в суб'єктивному розумінні - це особисті немайнові та майнові права, які виникають у автора у зв'язку зі створенням ним твору і охороняються законом. Об'єктом авторсько-правових відносин є нематеріальне благо у вигляді продукту духовної творчості, а саме твори науки, літератури, мистецтва.
Згідно ст. 433 ЦК України і ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність вимог позивача, слід виходити з того, що відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися; примірник твору - копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5 ст. 11 цього Закону України «Про авторське право і суміжні права», первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 цього Закону України «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Відповідно до вимог п. б ч. 1 ст. 50 цього Закону України «Про авторське право і суміжні права», порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є опублікування, відтворення, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет.
Згідно зі ст. 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права», захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що особа, яка порушила майнові права суб'єктів авторського права, повинна нести відповідальність, встановлену чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що порушення авторських прав є використання твору автора без його на те згоди. В даному випадку, позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження того, що саме редакційною колегією Українського фізичного журналу Інституті теоретичної фізики ім.. Боголюбова М.М. Національної академії наук України було порушено авторське право ОСОБА_1 , оскільки відповідно до Порядку формування Переліку наукових фахових видань України, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 15.01.2018 № 32, таке право спочатку має бути визнано за самим автором.
Разом з тим, як зазначається самим позивачем, редакційною колегією Українського фізичного журналу Інституті теоретичної фізики ім. Боголюбова М.М. Національної академії наук України вже було двічі надана негативна рецензія на його наукову статтю, однак матеріали справи не містять доказів оскарження ОСОБА_1 такої рецензій.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_5 , при отриманні відмови у публікації його наукової статті, не скористався правом на оскарження цього рішення, подаючи позов про захист авторського права шляхом зобов'язання редакційної колегії Українського фізичного журналу Інституті теоретичної фізики ім. Боголюбова М.М. Національної академії наук України опублікувати подані статті, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, т.я. позивачем не доведено, що відмова у публікації редакційної колегії Українського фізичного журналу лежить у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням його авторського права, тому суд першої інстанції повно та всебічно розглянувши справу, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні заявленого позову.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Понесені заявником судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України про захист авторського права та зобов'язання вчинити дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст виготовлено 04 червня 2021 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська