Номер провадження 22-ц/821/840/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/1262/20 Категорія: Сакун Д. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
10 червня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б.,Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 січня 2021 року, ухваленого в складі судді Сакун Д.І., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг, звернувшись до позивача підписала заяву б/н від 02 серпня 2010 року.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.
Підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦПК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема умови банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору ( ст. 1054 ЦК України).
Відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки).
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7000 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором.
Однак свої зобов'язання не виконував та не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 13 серпня 2020 року має заборгованість - 13 742 гривень 69 копійок, з яких:
- 9 792 гривні 59 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 3 950 гривень 10 копійок - заборгованість за простроченими відсотками.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 02 серпня 2010 року у розмірі 13 742 гривень 69 копійок станом на 13 серпня 2020 року, яка складається з наступного: 9 792 гривні 59 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 950 гривень 10 копійок - заборгованість за простроченими відсотками.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві, підписаній позичальником від 02 серпня 2010 року процентна ставка не зазначена. Оскільки довідка про умови кредитування із використанням кредитки та «Умови та правила надання банківських послуг», на які посилається позивач не містять підпису позичальника, такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору № б/н від 02 серпня 2010 року.
Зазначені АТ КБ «Приватбанк» обставини не є підставою для задоволення позову в повному об'ємі, оскільки у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредиту.
Місцевим судом встановлено, що у відповідача відсутня заборгованість за поточним тілом кредиту, та за нарахованими відсотками.
За відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, а також домовленості сторін у анкеті-заяві про сплату відсотків за користування кредитом, неустойку (штраф, пенею), суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права та матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що банком надана до суду копія анкети-заяви, у якій своїм підписом відповідач засвідчила, що вона в повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на офіційному сайті банку. Також відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту в якому зазначені процентні ставки та штраф за порушення строків платежів, тобто сторони при укладенні кредитного договору належним чином узгодили обставини та відповідний розмір відсоткової ставки. Крім того, у даній справі договір відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, що свідчить про його згоду з усіма умовами цього договору. Також свідченням визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих коштів, тобто заборгованості за тілом кредиту.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не подано.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.1 та абз. 1 ч.2 ст. 207 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення договору).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 серпня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит, шляхом підписання анкети -заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. з).
У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
Вказана заява не містить будь-яких позначок які б вказували на те, який саме вид карткового рахунку був обраний відповідачем.
До кредитного договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 12) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 13-36), які не містять підпис відповідача.
Відповідно до п.2 Статуту Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року №594, АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (а.с.44-45).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконувала, позивач вважає що у неї виникла заборгованість перед банком, яка станом на 13 серпня 2020 року складає 13 742 гривень 69 копійок, з яких:
- 9 792 гривні 59 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 3 950 гривень 10 копійок - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З огляду на це, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту у сукупності з іншими доказами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18.
Виписка про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 за договором б/н містить інформацію тільки станом на 01 червня 2020 року, при цьому звертаючись з позовом банк просив стягнути заборгованість станом на 13 серпня 2020 року, тобто розмір заборгованості, що виник чи міг виникнути за період з 01 червня 2020 року по 13 серпня 2020 року позивачем не підтверджено (а.с. 46-50).
Водночас, в період з 03 січня 2018 року по 01 червня 2020 року за картковими рахунками відповідача здійснювалися операції щодо зняття кредитних коштів та зарахування (внесення) на них коштів, що підтверджується випискою за договором №б/н ОСОБА_1 .
Так, згідно виписки по договору, відповідачем було витрачено 45 531 гривню 96 копійок, а сплачено 38 965 гривень 80 копійок, що свідчить про наявність заборгованості за тілом кредиту у ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 6566 гривень 16 копійок.
З огляду на викладене, судом першої інстанції передчасно зроблено висновки про те, що позивачем не доведено наявність кредитних відносин між сторонами та про відсутність заборгованості за тілом кредиту, оскільки наявні в матеріалах справи докази спростовують такі висновки.
Частинами першою, другою статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору сторонами) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підпису відповідача, тому його також не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення тіла кредиту і відсотків, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, окрім розрахунку кредитної заборгованості та виписки посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Зазначеним документом, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: строки, умови та порядок повернення витраченої частини кредитного ліміту, строк дії договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили такі умови.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, порядку повернення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зазначає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII, в редакції чинній на час виникнення правовідносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, тому не підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотки за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному у виписці та розрахунку заборгованості.
Вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства позивач не заявляв.
Не варте уваги також посилання апелянта на підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту як на документ, в якому викладені основні умови кредитування, оскільки зі змісту Паспорту споживчого кредиту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо .
Тобто, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Отже, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує.
За таких обставин, рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає до скасування, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково:
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором про надання банківських послуг у сумі 6566 гривень 16 копійок.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 2513 гривень 99 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 10 червня 2021 року.
Судді