Номер провадження 22-ц/821/961/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/6079/19 Категорія: 310000000 Позарецька С. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
10 червня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Гончар Н.І.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємцем четвертої черги, -
У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина на рухоме та нерухоме майно. Заповіт за життя ОСОБА_6 не склав, спадкоємців першої, другої, третьої черг та законом у померлого ОСОБА_6 немає.
Із спадкоємців у померлого, крім ОСОБА_2 - цивільної дружини, є ще племінники та племінниці.
Позивач вказує, що вона проживала однією сім'єю із померлим ОСОБА_6 , як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 04.07.1997 року; вели спільно господарство, піклувалися один про одного. Після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_2 звернулася до Другої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Нотаріусом їй було роз'яснено про необхідність звернення до суду та встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки в іншому випадку їй буде відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю реєстрації шлюбу. Крім того, нотаріус повідомив, що із заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а тому існує спір про право.
Таким чином, просить суд встановити факт проживання однією сім'єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1997 року до моменту смерті останнього; визнати ОСОБА_7 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис про смерть №679) з 01.01.2004 року до моменту смерті останнього.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що за результатами розгляду справи, судом встановлені обставини, які дають підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання її однією сім'єю із ОСОБА_6 у період часу з 01.01.2004 року по 05.03.2019 року, тобто до моменту смерті останнього.
Оскільки судом встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, протягом часу з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (більше п'яти років на момент відкриття спадщини), тобто до моменту смерті ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ; позивач у строк, передбачений законом, подала до нотаріальної контори заяву про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка прийнята нотаріусом, то відповідно дані обставини дають ОСОБА_2 право оформити спадкові права в нотаріальній конторі і такі її права не потребують захисту, шляхом визнання її спадкоємцем четвертої черги. При цьому, судом враховано норми п.п.4.1, 4.2 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ №296/5 від 22.02.2012 року, за якими передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині встановлення факту проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.01.2004 року до моменту смерті останнього.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у своїй позовній заяві від 25.07.2019 року ОСОБА_2 вказує, що спадкоємців першої, другої, третьої черги за законом у померлого ОСОБА_6 немає, що є недостовірною інформацією, оскільки на час смерті ОСОБА_6 була живою його рідна сестра ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказує, що позивачу дозволу на доступ до документів, особистих речей, майна ОСОБА_6 його сестра, ОСОБА_8 не давала. Тобто документи ОСОБА_6 , копії яких додані до позовної заяви ОСОБА_2 , як докази отримані нею незаконно.
Зазначає, що судом було відмовлено у заяві про забезпечення доказів шляхом надання роздруківки щодо вихідних та вхідних з'єднань за номером телефону ОСОБА_6 , однак процедура забезпечення доказів могла б суттєво внести ясність про проживання ОСОБА_6 за місцем його реєстрації як мінімум за останні два роки перед його смертю. Також йому було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення доказів про витребування належним чином засвідчених довідок у постачальників комунальних послуг, які б могли підтвердити факт користування ними саме за адресою АДРЕСА_2 . Тобто підтвердився б факт проживання ОСОБА_6 за вказаною адресою.
Крім того, вказує, що із показів свідків вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 разом обробляли огород та відпочивали на дачі, що не підтверджує спільного проживання даних осіб. Також зазначає, що не всі допитані свідки підтвердили проживання позивача з ОСОБА_6 однією сім'єю протягом тривалого часу, ведення ними спільних витрат, спільного господарства та побуту тощо.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків.
Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Отже, перегляду підлягає рішення суду в частині встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки в іншій частині учасниками справи не оскаржено.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси помер ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки, що видана КП «Комбінат комунальних підприємств» ЧМР Войтенко Н.В., нею сплачені ритуальні послуги по похованню ОСОБА_6 в сумі 6373 грн.
На праві власності ОСОБА_6 належить квартира АДРЕСА_3 , відповідно до свідоцтва про право власності від 24.04.2000 р.
Також ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок, що в АДРЕСА_4 , відповідно до державного акту на право власності на землю та технічного паспорту, виданого КП ЧООБТІ.
10.04.2017 р. за місцем проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) Українським фондом миру від імені народного депутата України ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_11 направлено та останніми отримано листівку із вітанням свята Світлого Христового Воскресіння, оригінал яких був оглянутий судом першої інстанції в судовому засіданні.
Постановою нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори від 08.10.2019 р. ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не доведено родинні відносини із померлим ОСОБА_6 .
За матеріалами, що надані на виконання ухвали суду, Другою Черкаською державною нотаріальною конторою від 07.12.2019 р., після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріуса звернулися ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини; свідоцтва про право на спадщину не видавались, заповіти відсутні.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва (справа №757/42458/19-ц) від 30.09.2019 р. встановлено факт родинних відносин ОСОБА_1 з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також судом досліджено листа ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_7 , датованого 08.11.2019 р., з яким погодились сторони під час розгляду справи, за яким роз'яснені норми чинного законодавства, а також зазначено: «… після поховання ОСОБА_11 його племінниками, я також в їх числі, було прийнято рішення щодо справедливого поділу спадщини, в разі відсутності заповіту. ОСОБА_12 було шестеро братів і сестер. По справедливості, незважаючи на те, що його сестра (моя мати) була жива із за законом була єдиною спадкоємницею, була прийнята моя пропозиція щодо умовного поділу спадщини на сім частин - кожну із шести частин отримають представники (племінники, племінниці) братів та сестер ОСОБА_11 , незважаючи на кількість дітей у кожної із родин. Сьома частина мала бути належати ОСОБА_13 . З нашої сторони (племінників) цю інформацію неодноразово пробували довести до Вашого відома. Можливо вона Вам відома. Станом на сьогодні пропозиція щодо Вашої частки залишається в силі при умовах: додаєте до загальної суми спадщини гроші готівкою (в тому числі в іноземній валюті), які були в квартирі ОСОБА_11 і якщо вони є у Вас на зберіганні; якщо у Вас є на зберіганні будь-які речі вжитку, електро-бензоінструменти, побутова техніка тощо, що були власністю ОСОБА_11 - вносяться до загального майна для врахування в спадщину; ви передаєте всі документи ОСОБА_11 мені або будь-кому із його племінників; передаєте ключі від квартири та дачі мені або будь-кому із його племінників. ОСОБА_14 особисті речі, що зберігаються на дачі, бажано забрати….. Коректура вказаних умов можлива при наявності конкретних аргументів. Якщо ці пропозиції ОСОБА_15 не задовольняють - пропонуйте свої….».
Також до суду надані фотознімки, якими позивач підтверджує факт спільного проживання із ОСОБА_6 однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
Відповідно до наданих актів від 26.09.2019 року ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , своїми підписами підтвердили факт проживання однією сім'єю, як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2 з 04 липня 1997 року по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що останнє місце реєстрації ОСОБА_6 : АДРЕСА_2 .
В суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_22 (рідна сестра позивача), ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_18 , які показали, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали разом близько 20-25 років спільно. Вони дружньо жили; спільно відмічали свята, дні народжень. ОСОБА_6 вважав і всім представляв ОСОБА_2 , як свою дружину; вони мали спільний бюджет, вели спільний побут. ОСОБА_6 піклувався ОСОБА_2 , завжди допомагав їй готувати їжу, самостійно проводив роботи на дачі, вони обробляли спільно город, займалися на дачі господарством - облаштовували подвір'я, замінили вікна у будинку. Купили разом телевізор та холодильник. Починаючи з весни і до пізньої осені вони жили на дачі в селі, а на зиму переїздили до міста Черкаси, де жили то в неї, то в нього. Коли ОСОБА_6 хворів, то ОСОБА_2 постійно відвідувала його у лікарні, готувала для нього їжу, купувала ліки, піклувалася про нього. ОСОБА_6 був хрещеним ОСОБА_23 і останній знає ОСОБА_2 як його дружину ще з 2000 року, коли пішов до першого класу у школі. ОСОБА_23 з 2015р. постійно відвідував ОСОБА_6 на дачі, де також з ним була завжди ОСОБА_2 ; вони завжди були разом і ОСОБА_6 розповідав ОСОБА_23 про ОСОБА_2 як дружину, в квартирі ОСОБА_6 були жіночі речі, а коли він до нього приходив, то ОСОБА_2 була в халаті (домашньому одязі) і готувала їжу. Був випадок, коли ОСОБА_23 допомагав їм переносити їхні речі до квартири - за місцем проживання ОСОБА_6 . Як зазначила свідок ОСОБА_24 , ОСОБА_6 ділився з нею особистим і дякував долі, що звела його із ОСОБА_2 , вони разом робили ремонт в квартирі, належній ОСОБА_2 , а також замінили вікна у будинку на дачі, облаштували доріжки у подвір'ї; займалися садівництвом та городом; ОСОБА_6 подарував ОСОБА_2 обручку, але вони не встигли зареєструвати шлюб. Свідок ОСОБА_18 показала, що є сусідкою по будинковолодінню у селі Новоселівка і знає ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з 2005 року, які і жили разом; вони були дуже дружні, ходили в ліс по гриби, займалися городом та садочком, разом їздили на маршрутці до ОСОБА_26 і звідти у село; коли весною приїздили на дачу, то разом вичерпували воду із погрібу, який затоплювало водою взимку. Останні роки йому було погано по здоров'ю і ОСОБА_2 майже всім господарством займалася сама. Свідок ОСОБА_18 показала, що акт (т.1 а.с.68) підписаний нею, зі слів ОСОБА_6 за його життя, їй була відома адреса його проживання в м. Черкаси, але в гостях вдома в нього в м. Черкаси не була. Свідок ОСОБА_17 показав, що він житель села Новоселиця з 2013р., а до цього жив і раніше, оскільки там проживали та проживають його батьки; його батько дружив із ОСОБА_6 ; знає ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з 1998р., оскільки вони у весняно-осінній період жили на дачі. Крім того, всі вони спілкувалися, відмічали свята, ювілеї тощо. ОСОБА_27 та ОСОБА_28 вели спільно господарство, а він (свідок) допомагав їм ремонтувати хвіртку. Підтвердив свій підпис у акті (т.1 а.с.68) від 26.09.2019р., обставини в акті викладені вірно, в гостях у ОСОБА_27 та ОСОБА_28 в м.Черкаси він не був. Свідок ОСОБА_25 , як свідок по квартирі, що належить ОСОБА_2 , показала, що знає останню та ОСОБА_6 близько 20 років, вони разом жили у квартирі АДРЕСА_5 , робили разом «закатки», ходили разом до магазину за продуктами, ОСОБА_6 піклувався нею, жили дружньо. Акт від 26.09.2019р. (т.1 а.с.69зв) вона підписала, обставини, що викладені у акті, є вірні.
Водночас, свідок ОСОБА_29 (рідний брат відповідача ОСОБА_1 ) показав, що ОСОБА_6 його рідний дядько, жив у своїй квартирі; він до дядька неодноразово приїздив у гості на 1-3 дні. Останній раз приїздив у 2012 чи 2013р.р. на ювілей і проживав у нього; їздили на дачу у село. Не може повідомити, коли був у дядька в гостях, спілкувався з ним по телефону.
Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов'язків подружжя (частина друга статті 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім'ю, але статусу подружжя не набувають.
Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд першої інстанції, врахувавши наведені норми матеріального права, дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу підлягають задоволенню, оскільки підтверджені належними доказами у справі.
Окрім показів свідків, які своїй переважній більшості вказали на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 спільно проживали, були пов'язані спільним побутом та вели спільне господарство, що притаманно подружжю, позивачем надані докази здійснення поховання останнього, спільні фотографії.
Також, як видно із змісту листа ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_7 , її особисті речі знаходились на дачі ОСОБА_6 , які відповідач пропонував їй забрати.
Аргументи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_6 мав в декілька разів більший дохід, а ніж позивач, у зв'язку з чим міг самостійно нести матеріальні витрати на проживання не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки отримання більшого доходу померлим не є підставою вважати, що у даних осіб був відокремлений бюджет.
Належних доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ОСОБА_1 до суду надано не було.
Щодо тверджень викладених в апеляційній скарзі, що судом було відмовлено у його клопотаннях про забезпечення доказів шляхом витребування інформації - роздруківки з'єднань абонентів - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , а також витребування інформації від підприємств, що надають комунальні послуги щодо споживачів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які б у свою чергу могли спростувати факт спільного проживання даних осіб, як подружжя, то колегія суддів звертає увагу, що дані ухвали районного суду були предметом перевірки Черкаського апеляційного суду та залишені ним без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 червня 2021 року.
Судді: