Номер провадження 22-ц/821/782/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/7224/20 Категорія: Позарецька С. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
10 червня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2021 року та на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 березня 2021 року, ухвалені в складі судді Позарецької С.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини та просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що становить, без врахування індексації, 73509 гривень 68 копійок за період з 01 липня 2019 року по 01 вересня 2020 року.
13 січня 2021 року позивач подала до суду уточнену редакцію позовної заяви, яка прийнята судом 22 січня 2021 року (а.с. 62-64).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за виконавчим листом №711/8379/18 від 22 жовтня 2019 року, виданим Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів.
Станом на 01 січня 2021 року за даними довідки, наданої Придніпровським відділом Державної виконавчої служби заборгованість складає 29446 гривень 86 копійок. Заборгованість визначалась без урахування індексації.
По розрахункам позивача загальна сума пені по аліментам у період з 01 липня 2019 року по 01 вересня 2020 року складає 33557 гривень.
Разом з тим, враховуючи положення ст. 196 СК України, за якими одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 липня 2019 року по 01 вересня 2020 року у розмірі, що дорівнює сумі заборгованості 29446 гривень 86 копійок, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5500 гривень.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 29446 гривень 86 копійок, а також витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2250 гривень.
В іншій частині відмовлено.
Встановлено представнику відповідача адвокату Драченку В.В. строк до 29 січня 2021 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Задовольняючи вимоги в частині стягнення неустойки (пені) суд виходив з того, що встановлена вина відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини, які він зобов'язаний сплачувати, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК.
Знаючи про прийняте судове рішення про стягнення аліментів відповідач повинен був вчиняти дії, пов'язані з його виконанням, контролювати виконання, оскільки його дитина повинна мати належні та достатні засоби для існування. Крім того, як вбачається з довідки державного виконавця №552 від 11 січня 2021 року, відповідач, починаючи з жовтня 2018 року сплачував кошти по аліментних платежах, але не регулярно та не в повному обсязі, а тому, відповідно знав про свій обов'язок щодо утримання неповнолітньої дочки. Доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти, у зв'язку із чим заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, відповідач не надав. Крім того, розмір заборгованості, що визначений державним виконавцем, відповідачем не спростований.
Частково задовольняючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката суд виходив із співмірності заявлених вимог, складності та категорії справи, обсягу виконаних робіт.
У січні 2021 року представником відповідача адвокатом Драченко В.В. подана заява в інтересах ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Обґрунтовуючи заяву вказав, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2021 року позовні вимоги були задоволені частково. У відзиві на позов відповідачем зазначено про орієнтовний розрахунок витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, який складає 20000 гривень, а докази будуть надані протягом 5-ти днів за днем проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Згідно із актом наданих послуг №1 від 26 січня 2021 року до договору про надання правової допомоги №172-08 від 31 серпня 2020 року клієнту надано юридичні послуги, на які витрачено 08 год. 20 хв. Відповідно до п.4.3 договору №06-012 від 15 грудня 2020 року вартість послуг складає 1000 гривень за одну годину роботи.
Враховуючи викладене, просив суд ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Драченко В.В. зазначив, що розмір 8000 гривень визначений із врахуванням пропорційності задоволених позовних вимог і слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4800 гривень.
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 березня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви суд виходив з того, що за нормами ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
При цьому, ні відповідачем, ні його представником не надано до суду підтверджуючих даних, які б свідчили про те, що відповідна процесуальна заява про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та докази оплати таких витрат були заздалегідь у строки, визначені судовим рішенням від 22 січня 2021 року, направлені всім учасникам справи, зокрема, - позивачу, хоча склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Крім того, не повідомлено та не надано відповідної заяви про поважність причин невиконання вимог закону і відсутня заява відповідача/представника про продовження строку для вчинення процесуальної дії.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що недотримання відповідачем та його представником способу та порядку надання доказів, який визначений ЦПК України, дає суду підстави вважати, що долучені до заяви про розподіл судових витрат матеріали не можуть бути використані, як допустимі докази.
Також зазначено, що судом 22 січня 2021 року була прийнята уточнена редакція позову, датована 11 січня 2021 року, незважаючи на назву заяви, оскільки фактично нею уточнено лише розмір неустойки (пені), враховуючи застосування постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року, який задоволено повністю, а тому вважати, що позовні вимоги були задоволені частково, підстав немає. При цьому, частково задоволені лише вимоги щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись в повній мірі з рішенням суду першої інстанції від 22 січня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивача неустойку зі сплати аліментів за період з 01 липня 2019 року по 01 вересня 2020 року в розмірі 9981 гривні 27 копійок.
Вмотивовуючи доводи апеляційної скарги вказує, що позивачем пропущено строк для подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог та не підтверджено належними та допустимими доказами направлення цієї заяви відповідачеві, що суперечить ст. 49 ЦПК України. За таких обставин суд мав залишити таку заяву без розгляду та повернути її позивачеві.
Також вказує, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені з аліментів з 01 липня 2019 року по 01 вересня 2020 року, а суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та нарахував пеню аж по 01 січня 2021 року, враховуючи довідку державного виконавця, яка була видана 11 січня 2021 року, яка не була подана разом з позовною заявою.
Стороною відповідача разом з відзивом на позовну заяву було подано до суду докази офіційного працевлаштування та відповідно отримання доходу ОСОБА_1 в період, коли він зазначався безробітним, а також було долучено докази сплати аліментів поза межами виконавчого провадження та розрахунок заборгованості виконаний стороною відповідача. Вказані докази судом досліджені не були. Крім того, суд фактично самоусунувся від здійснення обрахунку нарахування аліментів, лише зазначивши розмір який підлягає стягненню.
Щодо розподілу судових витрат апелянт зазначає, що позивачем з першою заявою по суті спору попереднього розрахунку судових витрат, які очікує позивач понести, не було подано, тому суд мав відмовити у відшкодуванні витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу.
Також, враховуючи, що первісний розмір позовних вимог становив 73509, 68 гривень - 100%, а задоволено позовні вимоги лише в розмірі 29446, 86 гривень - 40% від зазначеної суми, то і сума судового збору, яка підлягала б стягненню становить 336,32 гривень.
В поданій апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким клопотання щодо розподілу судових витрат задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач та її представник були присутні в судовому засіданні, тобто були обізнані з клопотанням про розподіл судових витрат та додатків до нього. Отже, суд першої інстанції не мав права відмовляти у задоволенні клопотання з підстав його не направлення позивачеві, а міг самостійно зменшити розмір понесених витрат виходячи з критеріїв їх розумності та необхідності.
В судовому засіданні 22 січня 2021 року суд всупереч вимогам ст. 49 ЦПК прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог. В основному рішенні від 22 січня 2021 року згадки про вказану протокольну ухвалу відображено не було. Проте, вже в додатковому рішенні судом зазначено про прийняття «уточненої редакції позову» і відповідно задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до чинного законодавства розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з ціною позову і відповідно задоволення позовних вимог в повному обсязі із ціною позову та значенням справи для сторони. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто, подаючи відзив на позовну заяву відповідач достеменно знав про відсутність правових можливостей позивача зменшити розмір позовних вимог, а відтак і розраховував на пропорційний розподіл судових витрат. За вказаних обставин, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень понесено обґрунтовано.
У відзиві на апеляційну скаргу на основне рішення суду позивач, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що здійснивши повий розрахунок пені по аліментам згідно методики на яку також послався відповідач у своєму відзиві, позивач вважала за необхідне зменшити розмір позовних вимог. Відповідну поштову квитанцію на підтвердження направлення заяви відповідачу про зменшення позовних вимог було надано до суду. Також, суд не виходив за межі позовних вимог та не нараховував пеню аж по 01 січня 2021 року. Довідку державного виконавця від 11 січня 2021 року було взято до уваги, як останню, для визначення загальної суми заборгованості по сплаті аліментів. Судом вірно не взято до уваги як докази довідку про доходи відповідача та фіскальні чеки про перерахування грошових коштів, оскільки під час розгляду справи не було підтверджено факт того, що ці копії документів були подані будь - ким із сторін до суду по даній справі.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2019 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 жовтня 2018 року і до досягнення нею повноліття ( а.с. 10-13).
Державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС 28 вересня 2020 року видано розрахунок №59104 щодо заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів за виконавчим документом і станом на 01 вересня 2020 року розмір заборгованості становить 30288 гривень 18 копійок (а.с. 3).
Згідно розрахунку державного виконавця Придніпровського відділу ДВС без номера та дати розмір заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів за виконавчим документом станом на 01 грудня 2020 року становить 26958 гривень 64 копійки (а.с.44)
Державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС 11 січня 2021 року видано розрахунок №552 щодо заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів за виконавчим документом, згідно до якого станом на 01 січня 2021 року розмір заборгованості становить 29446 гривень 86 копійок (за період з 04.10.2018р. по 01.01.2021р.) а.с. 73.
Згідно з частинами першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) викладені такі правові висновки про порядок нарахування пені за прострочення аліментів.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець встановив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, в який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, до дня, в який проведена сплата заборгованості, чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується в разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %.
За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Позивачем при обчисленні пені брався розрахунок державного виконавця щодо заборгованості по аліментам відповідача від 11 січня 2021 року, з яким також погоджується апеляційний суд, за яким:
липень 2019, аліменти 1059 грн., сплачено 2005,03 грн.;
серпень 2019, аліменти 1357,65 грн., сплачено 2715,30 грн.;
вересень 2019, аліменти 1189,69, сплачено 2220,16 грн.;
жовтень 2019, аліменти 2523,50 грн., сплачено 0,00 грн., пеня - ( 1%)-25,23х305 дні (кількість днів з б01 листопада 2019 року пл. 01 вересня 2020 року)=7695, 15 грн.;
листопад 2019, аліменти 2523,50 грн., сплачено 0,00 грн., пеня (1%)-25,23х275 дні=6938,25.;
грудень 2019, аліменти 2523,50 грн., сплачено 0,00 грн., пеня (1%) -25,23х244 дні=6156,12 грн.;
січень 2020, аліменти 2472,50 грн., сплачено 0,00 грн., пеня (1%) -24,72 х123=5265,36 грн.;
лютий 2020, аліменти 1109 грн., сплачено 0,00 грн., пеня (1%)- 11,09х184 дні=2040,56 грн.;
березень 2020, аліменти 1427,42 грн., сплачено,0,00 грн., пеня (1%) - 14,27х153 дні=2183,31 грн.;
квітень 2020 , аліменти 1381,38 грн., сплачено 0,00 грн., пеня (1%) -13,81х123 дні=1698,63 грн.;
травень 2020, аліменти 1316,91 грн., сплачено 0,00 грн., пеня (1%)-13,16х92 дні= 1210,72 грн.;
червень 2020, аліменти,1109 грн., сплачено 514 грн., борг 595, пеня (1%) -5,95х62=368,90 грн.;
липень 2020, аліменти 1159 грн., сплачено 3078,49 грн.;
серпень 2020,аліменти 1159 грн., сплачено 2580,18 грн.
Загальна сума пені по аліментам у період з 01 липня 2019 року по 01 вересня 2020 року складає 33577 гривень, однак обмежується в силу частини першої статті 196 СК України до 29446 гривень 86 копійок - суми заборгованості по сплаті аліментів.
Апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта щодо того, що позивачем було пропущено строк для подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог та не підтверджено належними та допустимими доказами направлення цієї заяви відповідачеві, що суперечить ст. 49 ЦПК України, оскільки подана позивачем заява не дивлячись на назву «про зменшення позовних вимог» фактично є уточненням вимог з врахуванням викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц правових висновків щодо порядку нарахування пені за прострочення аліментів, оскільки період стягнення та підстави стягнення не змінювались, розмір уточненої суми стягнення лише приведений у відповідність до законодавства. Доказом підтвердження направлення вказаної заяви стороні відповідача є наявний в матеріалах справи долучений до заяви фіскальний чек від 12 січня 2021 року щодо оплати направлення рекомендованого листа ОСОБА_1 (а.с. 67).
Висновок апелянта щодо того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені з аліментів з 01 липня 2019 року по 01 вересня 2020 року, а суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та нарахував пеню аж по 01 січня 2021 року, є помилковим, оскільки розрахунок державного виконавця щодо заборгованості по аліментам відповідача від 11 січня 2021 року станом на 01 січня 2021 року було взято судом для визначення загальної суми заборгованості по сплаті аліментів, оскільки одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Апелянт посилався на те, що разом з відзивом на позовну заяву ним було подано до суду докази офіційного працевлаштування та відповідно дотримання доходу ОСОБА_1 в період, коли він зазначався безробітним, а також було долучено докази сплати аліментів поза межами виконавчого провадження та розрахунок заборгованості виконаний стороною відповідача, при цьому ним не оскаржений до суду розрахунок заборгованості по аліментах, що складений державним виконавцем. Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав вважати, що державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, на який позивачем нараховано неустойку (пеню), невірно немає.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропорційності розподілу судових витрат, а саме суми судового збору, оскільки позовні вимоги були задоволені в частині стягнення суми пені в повному обсязі, а тому підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.
Що стосується ненадання позивачем попереднього розрахунку судових витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2021 року у справі № 161/20630/18 (провадження № 61-12221св20) зазначено, що «на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (дивись постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц).
Водночас, аналіз частини 2 статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
При цьому, про що також зазначено в рішенні суду першої інстанції, позивачем підтверджено факт надання їй правничої допомоги адвокатом та її оплату такими доказами: договір №11/01/2021 від 11 січня 2021 року, за умовами якого (п.4.1) визначено розмір гонорару, рахунок на оплату послуг про надання правової допомоги від 11 січня 2021 року, квитанція Приватбанку від 11 січня 2021 року, ордер серія СА №1007596 від 11 січня 2021 року ( а.с. 72, 74,75).
За таких обставин, суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду від 22 січня 2021 року.
Апеляційна скарга на додаткове рішення у даній справі також не підлягає до задоволення.
Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено в повному обсязі, підстави для задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2021 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 10 червня 2021 року.
Судді