09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3022/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі - Спілка)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021
за позовом Спілки
до фізичної особи-підприємця Верещака Ігоря Олександровича (далі - ФОП Верещак І.О.)
про стягнення 207 812 грн.,
05.05.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Спілка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі №922/3022/20, а рішення господарського суду Харківської області від 02.02.2021 у справі №922/3022/20 залишити в силі. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Предметом позову у даній справі є стягнення 207 812 грн., а, отже, ціна позову у справі № 922/3022/20 не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права, а саме частини третьої статті 20 Закону України "Про ефективне колективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 904/951/20 та застосованого судом апеляційної інстанції, та те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах.
Також Спілка як підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі відповідно до підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України вказує: що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме питання правильного застосування частини третьої статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами в сфері авторського права та (або) суміжних прав" та правових наслідків ухилення від дотримання зазначеної норми права; справа становить значний суспільний інтерес, оскільки користувачі будуть формувати модель своєї поведінки спираючись на результати судової практики Спілки, в тому числі, на підставі результатів розгляду цієї справи; справа має виняткове значення для Спілки, оскільки виходячи з того, що суд апеляційної інстанції вважав, що Спілка не може захистити зазначене право, то, відповідно, користувачі (особливо недобросовісні) почнуть відмовлятися від укладання договорів із Спілкою, збори роялті будуть стрімко зменшуватися і, як наслідок, постраждають інтереси не тільки Спілки, а всіх виконавців та виробників фонограм.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.
Твердження заявника про те, що питання права, яке є предметом розгляду в цій справі, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наявна ухвала Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №910/16806/19, в якій колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відступлення від правового висновку у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/18772/19, від 26.01.2021 у справі № 904/951/20 та від 18.03.2021 у справі № 910/19036/19 (права організації колективного управління на звернення до суду з позовом лише на захист майнових прав власників об'єктів авторського права та (або) суміжних прав та виключно від імені цих правовласників) у складі інших колегій суддів однієї судової палати, є безпідставними з огляду на те, що питання права, досліджені судом апеляційної інстанції та викладені в оскаржуваній постанові, відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведений у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 08.06.2021 у справі №910/16803/19 (пункт 7.83 постанови).
Суд не вважає наведені скаржником обґрунтування такими, що дають підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі. Що ж до зазначених у касаційній скарзі доводів стосовно того, що справа має для скаржника виняткове значення, то Суд зазначає, що незгода з рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного викладення обставин справи стороною у справі та до переоцінки доказів, які були досліджені судами попередніх інстанцій. Такі доводи, з огляду на статус Верховного Суду і його повноваження, не є підставою для відкриття касаційного провадження зі справи.
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спілки на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі №922/3022/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 922/3022/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова