Провадження № 22-ц/803/3802/21 Справа № 212/8311/20 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
09 червня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання - Кислиця І.В.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року, яке постановлено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 лютого 2021 року, -
У листопаді 2020 року представник ОСОБА_2 який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що що працював на шахті «Гвардійська» на ПАТ «Кривбасзалізрудком» 11 років 05 місяців на посаді підземного прохідника, в шкідливих умовах праці, внаслідок чого отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 15.11.2016 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких: 20 % первинно по ХОЗЛ, 5% - туговухість, потворно 15% трудове каліцтво з 2005 року.
Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що тривалий час переносить глибокі моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль. Вказав, що покращення в стані здоров'я не відбувається, з кожним днем відчуває лише погіршення в стані здоров'я. Змінився рівень життєвої діяльності і необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 306995,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача та просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних осіб, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, збільшивши розмір суми відшкодування моральної шкоди до заявленої у позові суми.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
На думку скаржника судом першої інстанції при визначенні суми відшкодування моральної шкоди, не враховано роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року.
Суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що внаслідок професійного захворювання, отриманого на підприємстві відповідача, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному і фізичному стані позивача. В даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є безстроковими, усвідомлення чого, завідає йому душевного болю та страждань.
При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складено за наслідками роботи позивача на ПрАТ «Суха Балка», в даному акті не вказано осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання у позивача. Крім того, після звільнення з ВАТ «Кривбасзалізрудком» позивач майже 9 років працював на ПрАТ «Суха Балка» у шкідливих умовах праці, тому покладання обов'язку відшкодування моральної шкоди на підприємство без наявності вини суперечить вимогам чинного законодавства.
Позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди відповідачем. Крім того, ПАТ «Кривбасзалізрудком» вважає, що акт розслідування причин виникнення професійного захворювання та довідки МСЕК є лише документами, в яких описано обставини, за яких настало трудове каліцтво та професійне захворювання, проте не можуть бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу.
Вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Артеменко С.М., яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та заперечувала проти доводів апеляційної скарги представника позивача та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 у період з 28.03.1996 року по 18.09.1996 року працював гірничим, з 18.09.1996 року по 16.03.2004 року дробарником в підземних умова праці, з 16.03.2004 року по 12.09.2008 року підземним гірничим майстром шахти «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком». 12 вересня 2008 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с. 11-14).
На підставі медичного висновку лікарсько - експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково - дослідний інститут промислової медицини» Позивачу встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої - третьої стадії (пиловий бронхіт другої - третьої стадії, емфізема легень другої - третьої стадії), група С, загострення середнього ступеня важкості. ЛН другого - третього ступеня. Нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з помірним зниженням слуху). Захворювання професійні з 24.05.2016р.
Відповідно до п.16 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 08.07.2016р. за формою П-4, підставою для встановлення професійного характеру захворювання, також послужив профмаршрут: 28.03.1996-18.09.1996 - підземний гірничий робітник ш. «Гвардійська», ВО «Кривбасруда»; 18.09.1996-16.03.2004 - підземний дробарник ш. «Гвардійська», ДП «КЗРК»; 16.03.2004-12.09.2008 - підземний гірничий майстер ш. «Гвардійська», ВАТ «КЗРК»; 16.09.2008 - 12.02.2010 - підземний гірничий майстер, ШБУ, ВАТ «Суха Балка».
Згідно п. 17 зазначеного Акту, причиною виникнення професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу : Умови праці підземного гірничого майстра за концентрацією аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за рівнем шуму- до 3 класу 1 ступеня шкідливості. Аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м?, з вмістом кристалічного кремнію діоксину (SiO2) у пилу від 10% до 70% - 5,2 при гранично допустимій до 2,0. Шум, еквівалентний рівень звуку, дБА: 88 при гранично допустимому 80.
Згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 07.05.2013 року умови праці підземного гірничого майстра в ВАТ «Кривбасзалізрудком» за концентрацією аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Умови праці підземного дробильника в ВАТ «Кривбасзалізрудком» за концентрацією аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Умови праці підземного гірника ВО «Кривбасруда» за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 1 ступеня шкідливості (24-28).
Згідно висновку МСЕК від 15.11.2016 року позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності , з яких: первинно по професійному захворюванню: 20% -ХОЗЛ, 5% -тугов., , повторно 15% - трудове каліцтво, група інвалідності не встановлена, з наступним переоглядом 01.10.2018 р.
Висновком МСЕК від 22.09.2020 року позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності по професійному захворюванню: 35%- ХОЗЛ, 15% -тугов., 15% - трудове каліцтво з 2005 р., визнано особою з інвалідністю 3 групи, з 01 жовтня 2020 року-безстроково.
У зв'язку з отриманням професійних захворювань позивач часто перебуває на лікуванні у медичних закладах, що підтверджується виписками та епікризами із медичної картки ОСОБА_1 (40-49)
Суд, частково задовольняючи позов виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, зокрема, на підприємстві відповідача, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання, причиною виникнення професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу : Умови праці підземного гірничого майстра за концентрацією аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за рівнем шуму- до 3 класу 1 ступеня шкідливості. Аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м?, з вмістом кристалічного кремнію діоксину (SiO2) у пилу від 10% до 70% - 5,2 при гранично допустимій до 2,0. Шум, еквівалентний рівень звуку, дБА: 88 при гранично допустимому 80.
Згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 07.05.2013 року умови праці підземного гірничого майстра в ВАТ «Кривбасзалізрудком» за концентрацією аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Умови праці підземного дробильника в ВАТ «Кривбасзалізрудком» за концентрацією аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Умови праці підземного гірника ВО «Кривбасруда» за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 1 ступеня шкідливості (24-28).
Отже, роботодавець ПАТ «Кривбасзалізрудком» під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та важкої праці, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні.
Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що судом першої інстанції не враховано те, що позивач також працював на ПрАТ «Суха Балка», оскільки як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 08.07.2016 року професійне захворювання у позивача, виникло, зокрема, через тривалу працю 11 років 05 місяців в шкідливих умовах на ш. «Гвардійська», ВО «Кривбасруда» правонаступником якого ПАТ «КЗРК» та відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що акт розслідування професійного захворювання та довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує виникнення професійного захворювання, проте він не може бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу, оскільки висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого. Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди, оскільки у зв'язку з професійним захворюванням у позивача порушуються нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, так як змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя.
Не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23.05.2020 року, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Колегія суддів вважає неприйнятними посилання як представника позивача так і відповідача в апеляційних скаргах щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості.
Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманих позивачем професійного захворювання, роботу позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, 11 років 05 місяців, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 50 %, встановлення третьої групи інвалідності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності.
Посилання представника позивача, як приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.
Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 50% внаслідок професійного захворювання, який залишається незмінним, що свідчить про стійкість отриманого захворювання, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн., відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у її ситуації.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 09 червня 2021 року.
Головуючий:
Судді: