Справа № 22 ц - 1233/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Зінченко Т. О.
Доповідач: Мартинюк В. І.
31 травня 2010 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді: Мартинюка В. І.,
суддів: Темнікової В. І., Ступіної Я. Ю.,
при секретарі:Нестеровській Н.М.
за участю: представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 14 грудня 2009 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб: ОСОБА_6, приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу Рассказової Л. М. та Артемівської районної в м.Луганську ради про визнання договору дарування недійсним,-
Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому, враховуючи всі уточнення та зміни, просила визнати недійсним договір дарування будинку 49 по вул. Парижської комуни в м. Луганську від 28 березня 2002 р., укладений від її імені на ім'я відповідача.
В обгрунтування якої посилалася на таке. Спірний будинок їй належить на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом.
12 лютого 2006 р. між нею та ОСОБА_6 була домовленість щодо купівлі-продажу спірного будинку. Вона (позивачка) отримала від ОСОБА_6 20 000 грн. та пообіцяла останній укласти договір купівлі-продажу будинку до 01 липня 2006 р. В лютому 2006 року під час підготовки документів на оформлення договору купівлі-подажу з ОСОБА_6 вона дізналася, що 28 березня 2002 р. була оформлена угода, згідно якої вона, нібито, подарувала будинок ОСОБА_9, однак в договорі дарування не її підпис, тому вона звернулася до суду з позовом і просила його задовольнити.
Позивачка суду пояснила, що в спірному будинку проживала квартирантка ОСОБА_10 з сином та жінкою на ім'я Женя.
ОСОБА_10 вона давала доручення, щоб провести воду, світло в будинку. Між ними була домовленість, що в подальшому вона (ОСОБА_10) купить будинок, але термін довіреності сплив, а документи не були переоформлені, і в 2000 р. квартирантка поїхала до Росіїї. В будинку залишилася Женя, якій вона також дала довіреність, щоб остання провела газ, але вона цього не зробила і також виїхала. Всі документи на спірний будинок були у ОСОБА_10 В 2006 р. вона (позивачка) отримала 20 000 грн. по розписці за спірний будинок від ОСОБА_6, і під час підготовки документів на продаж будинку в БТІ в лютому 2006р. вона (ОСОБА_5.) дізналася, що будинок належить ОСОБА_3 та правоохоронні органи вона не зверталася після нього. Хто підробив її підпис в договорі дарування не знає, вона (позивачка) будинок нікому не дарувала.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 14 грудня 2009 р. позов було задоволено.
Визнано договір дарування від 28 березня 2002 р., серії АЕР № 761930 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, недійсним та визнано право власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_5.
Зобов'язано МКП Бюро технічної інвентаризації в м. Луганську анулювати встановлюючи документи на житловий будинок в м. Луганську по вул. Парижської комуни, 49 на ім'я ОСОБА_3 та переоформити правовстановлюючи документи на зазначений будинок на ім'я ОСОБА_5.
Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати на користь ОСОБА_5 в розмірі 81 грн. Після виконання рішення наказано скасувати арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1, накладений ухвалою Артемівського райнного суду м. Луганська від 27 червня 2008 р.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не погодився з таким рішенням суду та подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме / висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд вийшов за межі позовних вимог, не сплачено держмито, БТІ не залучено до справи однак на нього покладено обов'язок анулювати правовстановлюючи документи, позивачкою пропущено строк позовної давнини, не зазначені підстави визнання спірного договору недійсним тощо/, просив апеляційний суд оскаржуєме рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 повністю відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснения осіб, які з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного висновку.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як] на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підчас ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин., яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.
Однак зазначені вимоги Закону судом були виконані не в повній мірі.
Постановляючи оскаржуєме рішення по справі суд першої інстанції виходив з наступного
Згідно договору дарування від 28 березня 2002 р. житловий будинок № 49 по вул. Паріжской Коммуни (в самому тексті договору - Парижської комуни) у м.Луганську належав ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 2-ю Ворошиловградською держнотконторою від 06 грудня 1986 р., реєстр № 2-5198 і був подарований ОСОБА_3
Суд критично віднісся до пояснень третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_8 про те, що оскаржуваний договір підписувала безпосередньо позивачка, так як Рассказова Л. М. нотаріально посвідчувала зазначений договір, і визнання цього договору дарування недійсним з підстав його не підписання дарувальником ставить під сумнів належне та сумлінне виконання нотарусом своїх посадових обов'язків. Відтак, остання певним чином зацікавлена в результаті розгляду справи на користь відповідача. Тому суд надав перевагу висновку судової почеркознавчої експертизи.
Однак такі висновки суду є хибними та не відповідають обставинам справи.
Якихось даних про несумлінне виконання обов'язків нотаріуса Рассказової Л. М. суду надано не було, а висновок суду 1 інстанції про можливе несумлінне виконання обов'язків нотаріуса є тільки припущенням, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд в той же час, помилково взяв до уваги і послався як на доказ обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 на висновок почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_5 в договорі дарування спірної будівлі, в якій однак зазначено, що підпис від імені ОСОБА_5 виконаний в договорі дарування від 28.03.2002р в графі, підпис виконаний вірогідно не ОСОБА_5, а іншою особою. Висновок експерта є у вірогідній формі у зв'язку з простотою, краткістю підпису ОСОБА_5та недостатнього об'єму порівняльного матеріалу та великого розриву у часі від дня підпису до дня проведення експертизи./ а.с.138-141/
З матеріалів же справи та пояснень сторін по справі вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 2-ю Ворошиловградською держнотконторою від 06 грудня 1986 р.
28 березня 2008р. ОСОБА_5 подарувала зазначений будинок з відповідною земельною ділянкою ОСОБА_3 Цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Луганського нотаріального округу Рассказовою Л.М., зареєстровано в реєстрі № 744. Факт присутності ОСОБА_5 та підпису договору дарування підтвердила в судовому засіданні нотаріус Рассказова Л. М. / а.с.83 -118/.
02.квітня 2002р. ОСОБА_3 зареєстрував спірну будівлю на праві власності в БТІ м. Луганська. Після цього 29.12.2003.ОСОБА_3 звернувся до виконкому Артемівської районної у м. Луганську ради про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0.780 га для будівництва та обслуговування жилого дому та присадибної ділянки за адресою м. Луганськ вул. Парижской Коммуни б. 49 /а.с.97/, тобто фактично прийняв дарунок у відповідності до вимог Закону.
З пояснень же позивачки ОСОБА_5. вбачається, що після того як вона отримала в спадщину вищезазначену будівлю з земельною ділянкою, вона пустила квартирантів, які мешкали до 1998р, потім пустила інших квартирантів та дала квартирантці ОСОБА_13. доручення щоб провести в будівлю воду, остання кудись зникла виїхала до Росії, там мешкав потім її син ОСОБА_13 який також потім кудись зник.
Спірною будівлею не інтересувалася та в ній не мешкала, жила на сусідній вулиці. Грошей за будівлю як за квартиру від квартирантів вона не отримувала.
У 2006р. позивачка взяла у ОСОБА_6 / після розлучення ОСОБА_6 / 20 000 грн по розписці за продаж спірного будинку. Коли пішла в БТІ м. Луганська оформляти документи для куплі- продажи будівлі, узнала, що будівля оформлена на Насонова.О.
З наданої до апеляційної інстанції копії нотаріально посвідченого доручення ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_13 від шостого березня 2002р. вбачається, що позивачка дала ОСОБА_13 повноваження продати, подарувати, обміняти або розпорядитися в інший спосіб спірною будівлею за адресою -будинок АДРЕСА_1 Факт надання такого доручення підтвердила сама позивачка..
Таким чином у судової колегії не має підстав не вірити, договору дарування спірної будівлі позивачкою ОСОБА_5 ОСОБА_3 від 28.03.2002р, який вчинений у відповідності до вимог ст..ст. 243, 244 ЦК УССР, діючого на той час. Що також узгоджується з поясненнями відповідача, нотаріуса ОСОБА_8 та поведінкою дарувальника та обдарованого.
З урахуванням наведеного, судова колегія прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи у зв'язку з чим у відповідності до п.3.ч.1.ст. 309 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позивачці ОСОБА_5 відмовити в задоволенні позовних вимог...
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.3.ч.1.ст. 309, ст. 314, ст. 316, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 14 грудня 2009 р. скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб: ОСОБА_6, приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу Рассказової Л. та Артемівської районної в м. Луганську ради про визнання договору дарування недійсним, відмовити за необгрунтованністю позовних вимог.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Cудді: