ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" грудня 2009 р. Справа № 2а-2748/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом: ОСОБА_2
до відповідача: Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб про визнання нечинною відмови СГІРФО в знятті з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та зобов'язання начальника СГІРФО Неспляка В.В. зняти з реєстрації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1, -
05.10.2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб про визнання нечинною відмови СГІРФО в знятті з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та зобов'язання начальника СГІРФО ОСОБА_5 зняти з реєстрації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги мотивував тим, що згідно договору дарування від 30.10.2007 року позивач стала власником квартири №21 будинку №36 в м. Івано-Франківську. На день укладення договору дарування в згаданій квартирі ніхто не проживав і не проживає по даний час. Зазначив, що в загаданій квартирі на момент укладення договору дарування були зареєстровані ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дочка -ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згаданим договором дарування обумовлено, що вони мають право проживати в даній квартирі до 16.04.2008 року. Своїм правом на поживання вони не скористалися і жодного дня в квартирі АДРЕСА_2 не проживали. Зазначив, що ОСОБА_3 проживає у власному будинку АДРЕСА_3, а ОСОБА_4 проживає у власній квартирі АДРЕСА_4. Позивач являється єдиним власником згаданої квартири, про що свідчить договір дарування квартири від 30.10.2007 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є квартиронаймачами. Зазначив, що реєстрація зазначених осіб в квартирі ОСОБА_2 порушує право останньої вільно розпоряджатися квартирою та оформляти субсидії по сплаті комунальних послуг. 14.09.2009 року ОСОБА_2 в усній формі зверталася у сектор ВГІРФО про зняття з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однак їй було відмовлено. Аналогічну відмову від 28.09.2009 року №2164 позивач отримала від начальника ВГІРФО, а тому збула змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, своїм правом на подання письмового заперечення та пояснення щодо позову не скористався.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
В судовому засіданні встановлено, що при звернені із заявою від 15.09.2009 року до начальника СГІРФО Остап'юк М.Г. не навела жодної із підстав, передбачених статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»для знаття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із реєстрації.
Згідно листа начальника СВГІРФО від 28.09.2009 року №2164 позивачу відмовлено у знятті з реєстрації сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Суд вважає, правомірними дії працівників СВГІРФО щодо відмови Остап'юк М.Г у знятті з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Таким чином, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, статтей 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання її в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяви про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Суддя Панікар І.В.
Постанова в повному обсязі складена 14.12.2009 року.