07 червня 2021 року
м. Харків
Справа № 610/1793/20
Провадження № 22-ц/818/3383/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Хорошевського О.М.
Суддів Бурлака І.В., Котелевець А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 адвоката - Ходаковського Юрія Васильовича на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 22 лютого 2021 року, постановлене суддею Стригуненко В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду позов в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь спричинену майнову шкоду у розмірі 32080,14 гривень.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідача 31.01.2020р. було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за нанесення їй легких тілесних ушкоджень. Вказує, що завданим кримінальним правопорушенням їй було заподіяно майнову шкоду, оскільки під час завдання їй тілесних ушкоджень відповідачем умисно було пошкоджено належні їй та її доньці майно, перелічене під час її додаткового допиту та у висновку товарознавчої експертизи, тому вважає, що ця шкода повинна бути відшкодована відповідачем, який добровільно її до цього часу не відшкодував, тому вона змушена звернутися до суду.
Після відкриття провадження у справі позивачка подала уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду у розмірі 32080,14 гривень, а також моральну шкоду у розмірі 30000 гривень. Посилалась на те, що внаслідок злочинних дій відповідача їй також було завдано фізичних та душевних страждань, що виразилось в тому, що вона не могла працювати, змінився її звичайний спосіб життя, вони з донькою живуть у стані постійного страху.
Заочним рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 22 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скарги містять посилання на те, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про відсутність доказів на підтвердження завдання відповідачем їй майнової шкоди.
Розмір такої шкоди підтверджується висновком експерта № 9 від 20.12209 року, проведеного за заявою її представника на стадії досудового розслідування.
Крім того, зазначають, що уточнена позовна заява, яка за змістом є заявою про збільшення позовних вимог подана з дотриманням порядку вимог п. 2 ч. 2, ч. 5 ст. 49 ЦПК України, а тому судом першої інстанції безпідставно не розглянута вимога про відшкодування моральної шкоди.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами спричинення матеріальної шкоди саме ОСОБА_2 .
Що стосується вимог про стягнення на відшкодування моральної шкоди, судом встановлено, що вимога, викладена в уточненій позовній заяві, не є похідною від вимоги позову в первісній редакції, оскільки задоволення позову щодо стягнення матеріальної шкоди жодним чином не залежить від задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.
Можливість об'єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог до вже поданого позову чинним ЦПК України не передбачено.
Роз'яснено, що позивачка не позбавлена права звернутися з новим позовом про стягнення моральної шкоди у загальному порядку.
Судова колегія вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди.
Так, Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Відповідно до частини 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачка на підтвердження заподіяння їй майнової шкоди у розмірі 32080,14грн. надала копії протоколів її допиту, висновок експерта та вирок суду. Інших доказів не надано.
Проте, надані докази, не свідчать беззаперечно, що така шкода були спричинені саме у зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_2 .
Вироком суду, який набрав законної сили, встановлена вина відповідача лише у спричиненні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, про пошкодження при цьому якогось майна з його вини у вироці не зазначено, тобто вирок не підтверджує завдання діями відповідача майнової шкоди позивачу.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Таким чином, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження завдання саме відповідачем матеріальної шкоди як це передбачено вимогами закону.
Відтак, доводи апеляційних скарг про те, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, є безпідставними, та не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції.
Що стосується не розглянутих вимог про відшкодування моральної шкоди зазначених в уточненій заяві якою збільшено позовні вимоги судова колегія зазначає наступне.
Збільшуючи позовні вимоги, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду у розмірі 32080,14 гривень, а також моральну шкоду у розмірі 30000 гривень.
Тобто доповнила свої позовні вимоги ще однією і її заявленою з інших підстав.
Моральну шкоду позивачка пов'язує не з пошкодженням належного їй майна, а з заподіянням їй тілесних ушкоджень.
У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на підстави ч. 1 ст. 188 ЦПК України, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Робить висновок, що , таке об'єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову після відкриття провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.
При вирішенні питання щодо позовних вимог з інших підстав суд першої інстанції повинен був керуватись правилами ст. 49 ЦПК України, відповідно до яких позивач має право змінити предмет або підставу позову до закінчення підготовчого провадження.
Оскільки заяву про збільшення розміру позовних вимог подано з порушенням порядку встановленого ЦПК України, суд першої інстанції повинен був її повернути з підстав передбачених п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, постановивши відповідні ухвали..
Проте, в порушення норм процесуального закону судом першої інстанції цього зроблено не було.
Не вирішивши питання про відповідність вимогам закону подання збільшеної позовної заяви та залишивши не розглянутою вимогу позивачки про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції позбавив можливості позивачку оскаржити таку процесуальну дію суду.
Проте, судова колегія звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості знов звернутись до суду з такими вимогами.
Оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, тому судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ,375, 381-384 ЦПК України, суд-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 адвоката Ходаковського Юрія Васильовича залишити без задоволення.
Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 22 лютого 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді І.В. Бурлака
А.В. Котелевець
Повне судове рішення складено 07 червня 2021 року.