Іменем України
09 червня 2021 року
м. Харків
справа №610/1630/20
провадження № 22-ц/818/3224/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Бурлака І.В., Котелевець А.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 лютого 2021 року, постановлене під головуванням судді Храмцова В.Б., -
У липні 2020 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та заявою встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) від 23.02.2016 року в сумі 20 276, 53 грн. та судові витрати в розмірі 2 102 грн.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 12 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції задоволено. Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2020 року скасовано, справу призначено до розгляду.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 25 лютого 2021 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» просить скасувати рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що відповідач повідомила банк про переказ з її картки вже після списання коштів іншою особою внаслідок передавання їй номеру картки та кодів з смс-повідомлень, отже ризик збитків здійснених даною операцією несе саме користувач - відповідач. Даний факт підтверджується тим, що проведення даної операції було здійснено коректно, з використанням необхідних реквізитів платіжної картки та з правильним введенням номера картки, строку її дії СVC2 паролю. Отже судом не в повному обсязі оцінені докази по справі, оскільки відповідачем не доведено дотримання нею умов договору, до того ж бездоказовим залишилось посилання ОСОБА_1 на той факт, що відбулось саме незаконне списання коштів Банком з її рахунку.
ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду- без змін. Зазначає, що ніяких дій , які б сприяли викраденню її фінансового номеру вона не здійснювала, ПІН- код своєї картки та особисті дані не надавала нікому. Як споживач банківських послуг та користувач банківської установи вжила всіх необхідних заходів для підтвердження доказів її непричетності до списання коштів з зазначеного банківського рахунку. Вважає, що позивачем не було доведено вчинення нею дій чи бездіяльності, які б сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) картки, або іншої інформації, яка дала б змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомив позивача та правоохоронні органи про цей факт, було відкрито кримінальне провадження, у межах якого встановлювалася особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами. Отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк" про стягнення кредитних коштів, які відповідач фактично не отримала.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 23.02.2016 року між АТ «Ощадбанк» і ОСОБА_1 було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписавши заяву про приєднання та заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії, якою вона погодилася на одержання кредиту та його умови.
Пунктом 3.1. заяви про приєднання встановлено, що шляхом підписання цієї заяви про приєднання до договору, клієнт беззастережно приєднується до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua та укладає з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору в п.3.3.2 підключено картку до послуги СМС-інформування до номеру телефону НОМЕР_1 . Відповідно до відновлювальної кредитної лінії встановлений ліміт кредитування в розмірі 30 000 грн.
Відповідно до п.п.3.4.1- 3.4.2 заяви про приєднання, банк відкрив поточний рахунок відповідачу № НОМЕР_2 в гривнях України на умовах тарифного пакету «Зарплатний» та надав платіжну картку типу Mastercard Debit Standard 0 грн. та ПІН-конверт до неї.
За умовами п. 1.6.1 розділу ХІІ договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, яка діяла на дату отримання кредиту, Банк здійснює надання кредиту шляхом встановлення кредитної лінії на картковий рахунок Клієнта максимального розміру. За пунктом 1.16 цього договору за користування кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти в порядку та розмірах, визначених в Заяві на встановлення відновлювальної лінії (Кредиту) та в Додатку №1 до договору - в разі зміни кредитування. Пунктами 1.17-1.25 встановлені строки та порядок сплати кредиту, відсотків та інших обов'язкових платежів.
Позивач в позовній заяві посилався на те, що відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 24.02.2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Ощадбанк» становить 20 276, 53 грн., яка складається з наступного: 16 280,16 грн. загальна сума основної заборгованості; 3 479,05 грн. загальна сума заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом; 287,28 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 163, 25 грн. розмір 3 % річних на суму простроченого кредиту; 59,81 грн. розмір 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів; 6,98 грн. витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
Починаючи 29.12.2018 року з рахунку ОСОБА_1 зафіксовано зняття кредитних коштів, на які в подальшому було здійснено відповідні нарахування за кредитним договором.
10.01.2019 року до Балаклійського ВП звернулась ОСОБА_1 з заявою про вчинення кримінального правопорушення, яку було приєднано до кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12019220190000030 від 04.01.2019р. за ч. 1 ст. 190 КК України (а.с.88-93 т.1).
ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" із заявою про скасування заборгованості за кредитом в зв'язку з несанкціонованим списанням коштів з її рахунку(а.с. 107,113,115-116,119 т.1).
Відповідно до п.19.14 та 9.15 розділу ІХ договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, яка діяла на дату отримання кредиту, ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно Клієнт, Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефону (відповідної сім-картки), номер якого визначений в заяві про приєднання до ДКБО.
З інформації ПрАТ «ВФ Україна» вбачається, що 29.12.2018 року абонентський номер НОМЕР_1 обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв'язку, заміна сім-карки здійснена віддалено через контакт-центр ПрАТ «ВФ-Україна» у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, хоча ОСОБА_1 в той час територіально перебувала в Харківській області м. Зміїв. В той же день з 14:31-15.38 год. 29.12.2018 року з картки відповідача були зняті грошові кошти через UKR KYIV WEB BANKING в розмірі 33 725, 00 грн.(а.с.98-104 т.1)
Як на підставу позовних вимог, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» посилалось на те, що 23.02.2016 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого ОСОБА_1 приєдналася підписавши заяву про приєднання та заяву на встановлення відновлювальної кредитної лінії, якою вона погодилася на одержання кредиту та його умови. В результаті чого, банк встановив ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію у розмірі 30 000,00 грн на строк 60 місяців з процентною ставкою 30,00% на картковий рахунок з використанням платіжної картки. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка станом на 24.02.2020 року складає 20 276, 53 грн.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 % суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до п.п. 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обставини, які підлягають доказуванню позивачем повинні свідчити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності таких обставин, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних коштів.
Дана правова позиція, викладена ВС України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, ВС у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18), у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц ( провадження № 61-16504св18).
Аналогічну правову позицію викладено ВС в складі колегії суддів Другої судової палати КЦС у постанові від 16 грудня 2019 року у справі №161/9812/16-ц, провадження №61-18653св18.
Таким чином висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки АТ «Державний ощадний банк України» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Ощад-24», незаконному використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжну операцію 29 грудня 2018 року щодо перерахування з її карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 33 730 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: І.В. Бурлака
А.В. Котелевець