Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 червня 2021 р. Справа№200/2490/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії по скасуванню вимоги та рішення,
встановив:
10.03.2021 позивач ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області з вимогами (з урахуванням уточнень):
- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 29.10.2020 № 7864-13, щодо сплати податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 7543,22 гривень;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 1313/05-99-13-11 від 29.10.2020 про опис майна у податкову заставу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2021 позовну заяву залишено без руху.
З метою виконання вказаної ухвали позивачем 31.03.2021 подано клопотання та уточнену позовну заяву.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строк для подачі заяв по суті, витребувано докази.
15.04.2021 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
15.04.2021 відповідачем заявлено клопотанням про заміну відповідача у справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2021 клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про заміну відповідача у справі №200/2490/21-а задоволено, допущено заміну відповідача у справі - Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44070187).
За правилами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС - України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Інші заяви по суті та клопотання від сторін у справі до суду не надходили.
Відповідно до частини першої статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з відсутністю клопотань сторін, відповідно до частини п'ятої статті 252 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем сформовано податкову вимогу від 29.10.2020 №7864-13 у відношенні позивача, загальна сума податкового боргу платника податків станом на 28.10.2020 становить 7543,22 гривень, у тому числі податок на доходи фізичних осіб щодо сплати фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 110110500), у тому числі за основні платежі - 7543,22 гривень, штрафні санкції - 0,00 гривень, пеня - 0,00 гривень. Крім того, 29.10.2020 відповідачем прийнято рішення №1313/05-99-13-11 про опис майна позивача у податкову заставу.
Позивач з податковою вимогою від 29.10.2020 №7864-13 та рішенням про опис майна позивача у податкову заставу від 29.10.2020 №1313/05-99-13-11 не згодний, вважає їх неправомірними, безпідставними, та такими, що винесені всупереч нормам діючого законодавства.
Позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, у встановлений в ухвалі строк, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна позивача у податкову заставу сформовано згідно вимог чинного законодавства.
Також зазначає, що з огляду на несплату позивачем у встановленому порядку узгоджених сум податкових зобов'язань, що призвели до виникнення податкового боргу, Головне управління ДПС у Донецькій області діяло в межах своїх повноважень та виключно у відповідності вимог діючого законодавства.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, є суб'єктом владних повноважень органом виконавчої влади, які в спірних правовідносинах здійснюють повноваження, покладені на них податковим законодавством України.
06.02.2019 відповідачем проведена камеральна перевірка з питання своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №256/С/05-99 від 06.02.2019 (а.с. 68-69), який направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано ним особисто 12.02.2019, що підтверджується трек-номером поштового відправлення (а.с. 70).
За висновками проведеної перевірки встановлено порушення ОСОБА_1 пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, а саме - несвоєчасна сплата платником податків самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у 2017 та 2018 роках.
22.02.2019 на підставі акта №256/С/05-99 від 06.02.2019 Головним управлінням ДФС у Донецькій області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Донецькій області) прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017224710/С/05-99 (а.с. 71), яке направлено позивачу на податкову адресу рекомендованим листом із повідомленням та отримано позивачем особисто 01.03.2019 (а.с. 72).
09.04.2020 відповідачем проведена камеральна перевірка з питання своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №767/05-99-55-33-3004118511 від 09.04.2020 (а.с. 73-74), який направлено позивачу на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням та отримано позивачем особисто 17.04.2020 (а.с. 75).
21.04.2020 на підставі акта №767/05-99-55-33-3004118511 від 09.04.2020 Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0025725533 (а.с. 77), яке направлено позивачу на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням та отримано позивачем особисто 08.05.2020 (а.с. 78).
29.10.2020 Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано податкову вимогу №7864-13, у відношенні ОСОБА_1 , загальна сума податкового боргу платника податків станом на 28.10.2020 становить 7543,22 гривень, у тому числі податок на доходи фізичних осіб щодо сплати фізичними особами за результатами річного декларування (код класифікації доходів бюджету 110110500), у тому числі за основні платежі - 7543,22 гривень, штрафні санкції - 0,00 гривень, пеня - 0,00 гривень (а.с. 12), яку направлено позивачу на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням та отримано позивачем особисто 11.11.2020 (а.с. 79).
29.10.2020 відповідачем прийнято рішення №1313/05-99-13-11 про опис майна у податкову заставу (а.с. 30).
Не погоджуючись з податковою вимогою та рішенням про опис майна в податкову заставу позивачем подано скаргу до ДПС України.
19.01.2021 відповідач прийняв рішення вих.№236/С/99-00-15-05-09 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 12.11.2020 на податкову вимогу №7864-13 від 29.10.2020 та рішення про опис майна №1313/05-99-13-11 від 29.10.2020, яким залишив без змін податкову вимогу №7864-13 від 29.10.2020 та рішення про опис майна №1313/05-99-13-11 від 29.10.2020, а скаргу позивача від 12.11.2020 - без змін (а.с. 8-9).
Не погоджуючись із вказаною вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу позивач звернувся до суду.
Відтак, предметом спору в розглядає мій справі є правомірність прийняття вимоги від 29.10.2020 № 7864-13 та рішенням про опис майна у податкову заставу № 1313/05-99-13-11 від 29.10.2020.
Вирішуючи спір по суті, суд керувався наступним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Відповідно пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пункт 59.4 статті 59 ПК України передбачає, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 20.1.19 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, зокрема, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Пунктом 76.1. статті 76 ПК України, встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно пункту 76.2. статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (пункт 76.3 статті 76 ПК України ).
Суд зазначає, що відповідачем проведено саме камеральні перевірки щодо строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання та грошових зобов'язання визначених податковим органом з податку на доходи фізичних осіб. За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення строків сплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань та грошових зобов'язань визначених податковим органом за результатами перевірки.
Пунктом 86.1. статті 86 ПК України, передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.2 статті 86 ПК України ).
Пунктом 86.7. статті 86 ПК України, встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Таким чином, суд наголошує та звертає увагу позивача, що податковий орган під час проведення камеральних перевірок не зобов'язаний здійснювати узгодження суми податкового боргу з платником податків в силу статті 75, 76 Податкового кодексу України, оскільки згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Крім того, суд наголошує, що контролюючим органом здійснені передбачені Податковим кодексом України дії, а саме після проведення камеральних перевірок, акти камеральних перевірок направлені на адресу позивача, що не спростовується та не заперечується позивачем. При цьому, в матеріалах справи наявні докази отримання позивачем актів камеральних перевірок.
Також суд наголошує, що позивачем після отримання актів перевірок не направлялись будь-які заперечення на акти перевірок.
Пунктом 86.8. статті 86 ПК України, встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі актів перевірки винесені податкові повідомлення-рішення, які були направлені позивачу на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням та отримані позивачем особисто.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем податкових повідомлень-рішень.
Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень, як в адміністративному так і в судовому порядку.
Таким чином, у позивача наявний податковий борг, що складається зі штрафних (фінансових) санкцій, які застосовані на підставі податкових повідомлень-рішень та включені до спірної податкової вимоги.
Крім того, судом встановлено, що сума заборгованості також підтверджується карткою особового рахунку позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.52,53 ).
Враховуючи приписи податкового законодавства, грошові зобов'язання, що визначені спірною вимогою є узгодженими.
Форма бланку податкової вимоги встановлена наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 «Про затвердження Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків» (далі - Порядок №610).
Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму:
- узгодженого грошового зобов'язання;
- непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом (пункт 2 розділу ІІ Порядку №610).
Розділом III Порядку №610 визначено порядок формування податковими органами податкової вимоги, згідно якого податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.
Сформована податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, проведення публічних торгів з продажу заставного майна.
Сума податкового боргу в податковій вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками.
Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи/уповноваженої особи за договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції/управителя майна за договором управління майном) наведена в додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що податкова вимога формується автоматично на всю суму заборгованості.
Таким чином, враховуючи наявність заборгованості, суд дійшов висновку, що податкова вимога № 7864-13 від 29.10.2020 сформована податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Щодо скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 1313/05-99-13-11 від 29.10.2020, суд зазначає наступне.
Пунктом 14.1.155 статті 14 ПК України передбачено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
За змістом положень статті 89 ПК України право податкової застави виникає:
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг (пункт 89.3 статті 89 ПК України).
Порядок застосування податкової застави контролюючими органами затверджений наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586 (далі - Порядок №586).
Згідно пункту 8 Розділу І Порядку № 586 день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів відповідно до законодавства.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 11 Розділу І Порядку № 586).
Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу (пункт 12 Розділу І Порядку № 586).
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 586 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Пунктом 1 Розділу VI Порядку № 586 у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення (додаток 7).
Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу (пункт 2 Розділу VI Порядку № 586).
В порядку пункту 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку (підпункт 93.1.1.);
визнання податкового боргу безнадійним (підпункт 93.1.2.);
набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (підпункт 93.1.3.).
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (пункт 93.2. статті 93 ПК України).
Судом встановлено, що позивач має податковий борг у розмірі 7543,22 гривень, що є більше ніж 3060,00 гривень, що мінімально передбачено нормами ПК України, для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, тому рішення про опис майна у податкову заставу № 1313/05-99-13-11 від 29.10.2020 прийнято в рамках норм передбачених ПК України.
Водночас, з огляду на підтвердження матеріалами справи наявного податкового боргу у відповідача як контролюючого органу відсутні підстави для застосування положень статті 93 ПК України.
Частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії по скасуванню вимоги та рішення задоволенню не підлягає повністю.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (місце знаходження: вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43142826), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місце знаходження: вул. Італійська, будинок 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії по скасуванню вимоги та рішення - відмовити повністю.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 07.06.2021.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна