01 березня 2021 року Справа № 160/17187/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врона О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 27.03.2003 року по 26.09.2003 року на посаді підручного сталевара мартеновської печі, з 01.10.2003 року по 03.05.2006 рік на посаді розливальника металу ливарного цеху 3 розряду, з 03.05.2006 року по 01.08.2007 року на посаді підручного сталевара 4 розряду ливарного цеху, з 01.08.2007 року по 18.12.2013 рік на посаді підручного сталевара 5 розряду ливарного цеху, з 18.12.2013 року по 24.03.2020 рік на посаді сталевара електропечі ливарного цеху 6 розряду до пільгового стажу за Списком №1, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, відповідно до вимог пункту "а" статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" з 29 жовтня 2020 року.
Позовна заява обґрунтована протиправними діями відповідача, які полягають у відмові в призначенні пенсії, з підстав відсутності необхідного обсягу пільгового стажу по Списку №1. Позивач вважає, що має необхідний стаж роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, у призначенні якої відповідач йому протиправно відмовив, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу. Зокрема, до стажу роботи позивача, що дає право на пільгову пенсію, не зараховано період роботи на посаді підручного сталевара мартеновської печі за період з 27.03.2003 року по 26.09.2003 рік, розливальника металу ливарного цеху 3 розряду за період 01.10.2003 року по 03.05.2006 рік, підручного сталевара 4 розряду ливарного цеху за період з 03.05.2006 року по 01.08.2007 рік, підручного сталевара 5 розряду ливарного цеху за період з 01.08.2007 року по 18.12.2013 рік, сталевара електропечі ливарного цеху 6 розряду з 18.12.2013 року по 24.03.2020 рік.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/17187/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки, станом на день закінчення процесуального строку розгляду справи у суду були відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року, та, з метою недопущення порушення прав учасників процесу на здійснення судочинства на засадах змагальності, свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судом було зупинено провадження у справі ухвалою від 08.02.2021 року( у перший робочий день після чергової відпустки головуючого судді).
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року на адресу суду 28.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про відсутність у позивача необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1. Також посилається на неврахування до пільгового стажу по списку №1 періодів з 15.07.2015 року по 23.06.2016 рік, оскільки в довідці виданій ВАТ «Союзенергомаш» відсутня розбивка пільгового стажу згідно з періодами дії постанов КМУ, за періоди з 17.11.2017 року по 24.03.2020 рік через відсутність інформації по сумісництву за даний період, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу наявні страхові внески з інших підприємств. У зв'язку із зазначеним, відповідач вважає, що, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, діяв у спосіб, передбачений законодавством України.
Ухвалою суду від 01.03.2021 року поновлено провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач 29.10.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII.
Позивачу 16.11.2020 відмовлено у призначенні пенсії за Списком № 1, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, зокрема, відповідачем не враховано до пільгового стажу по списку №1 періоди з 15.07.2015 року по 23.06.2016 рік, оскільки в довідці виданій ВАТ «Союзенергомаш» відсутня розбивка пільгового стажу згідно з періодами дії постанов КМУ, за періоди з 17.11.2017 року по 24.03.2020 рік через відсутність інформації по сумісництву за даний період, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу наявні страхові внески з інших підприємств. Як зазначено відповідачем загальний стаж роботи на дату звернення становить 28 років 10 місяців 28 днів, з яких пільгового стажу по списку № 1 - 6 місяців.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують право на пенсійне забезпечення.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування всіх періодів роботи до пільгового стажу, зокрема, період роботи з 27.03.2003 року по 26.09.2003 року на посаді підручного сталевара мартеновської печі, з 01.10.2003 року по 03.05.2006 рік на посаді розливальника металу ливарного цеху 3 розряду, з 03.05.2006 року по 01.08.2007 року на посаді підручного сталевара 4 розряду ливарного цеху, з 01.08.2007 року по 18.12.2013 рік на посаді підручного сталевара 5 розряду ливарного цеху, з 18.12.2013 року по 24.03.2020 рік на посаді сталевара електропечі ливарного цеху 6 розряду, а також відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд виходить з того, що в межах розгляду цієї справи, фактично спірним є правомірність не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача за періоди з 27.03.2003 року по 26.09.2003 року на посаді підручного сталевара мартеновської печі, з 01.10.2003 року по 03.05.2006 рік на посаді розливальника металу ливарного цеху 3 розряду, з 03.05.2006 року по 01.08.2007 року на посаді підручного сталевара 4 розряду ливарного цеху, з 01.08.2007 року по 18.12.2013 рік на посаді підручного сталевара 5 розряду ливарного цеху, з 18.12.2013 року по 24.03.2020 рік на посаді сталевара електропечі ливарного цеху 6 розряду до пільгового стажу, зазначених у трудовій книжці позивача, про які не йдеться у відповіді відповідача «Про відмову в призначенні пенсії» від 16.11.2020 № 222345.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМ України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що чоловіки, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМ України, і за результатами атестації робочих місць мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 21 рік 6 місяців (в разі звернення у період з 01.04.2017р. по 31.03.2018р.), з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи - пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18.11.2005 р. № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, чинні на період роботи особи.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (яка діяла у спірні періоди):
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців;
- трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій *, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню
- всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);
- записи проводяться акуратно, пір'яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору
- в розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; - в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства;
- в графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу;
- при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів
- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок
- після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
Зазначена Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 затверджено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників» (у редакції, дійсній на час спірних правовідносин) в якій, зокрема, зазначено:
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника;
- трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню;
- записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону;
- усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);
- записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення;
- у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу;
- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок;
- по закінченні кожного місяця особа, яка відповідає за ведення трудових книжок, подає бухгалтерії звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них і про суми, що одержані за заповнені трудові книжки і вкладиші до них, з додатком прибуткового ордеру каси підприємства.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Отже, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.
Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.
За правилами статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Разом з тим згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25листопада 2005 року№ 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд зауважує на тому, що згідно із трудовою книжкою позивача № НОМЕР_2 зроблено записи щодо його роботи:
з 27.03.2003 року по 26.09.2003 року - підручний сталевара мартеновської печі (другий) у ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод»,
з 01.10.2003 року по 03.05.2006 рік - розливальник металу ливарного цеху 3 розряду у ВАТ «Придніпровський ремонтно-механічний завод», згідно запису у трудовій книжці «атестація проведена, підтверджено право на пенсійне забезпечення за списком №1» (наказ № 129 від 04.03.2002)
з 03.05.2006 року по 01.08.2007 року - підручного сталевара 4 розряду ливарного цеху у ВАТ «Придніпровський ремонтно-механічний завод», згідно запису у трудовій книжці «атестація проведена, підтверджено право на пільгову пенсію за списком №1» (наказ № 194 від 24.04.2007)
з 01.08.2007 року по 18.12.2013 рік - підручний сталевара 5 розряду ливарного цеху у ВАТ «Придніпровський ремонтно-механічний завод», згідно запису у трудовій книжці «атестація проведена, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1» (наказ № 133 від 20.04.2012)
з 18.12.2013 року по 03.02.2014 - сталевар 6 розряду ливарного цеху у АТ «Придніпровський ремонтно-механічний завод», згідно запису у трудовій книжці «атестація проведена, підтверджено право на пільгову пенсію за списком №1» (наказ № 133 від 15.05.2013)
13.02.2014 рік - ливарний цех реорганізовано в арматурний цех, продовжує працювати сталеваром 6 розряду ливарної ділянки арматурного цеху, згідно запису у трудовій книжці «за результатами атестації підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за списком №1» (наказ № 133 від 20.04.2012) по 14.07.2015 рік.
з 15.07.2015 року по 16.11.2017 рік - сталевар електропечі ливарного цеху 6 розряду у ТОВ «Союзенергомаш», згідно запису у трудовій книжці «за результатами атестації підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за списком №1» (наказ № 117 від 16.09.2015)
з 17.11.2017 по 24.03.2020 рік - сталевар електропечі 6 розряду у ТОВ «Союзенергомаш», згідно запису у трудовій книжці «за результатами атестації підтверджено пільгове пенсійне забезпечення за списком №1» (наказ № 314 від 16.07.2018).
Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 затверджено Список № 1 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах. Список № 1 містить розділ II Сталеплавильне и ферросплавне виробництво, підрозділ а: робітники - сталевари та їх підручні, старші сталевари.
Відповідачем не зараховано до пільгового стажу зазначені вище періоди та не зазначено підстав не зарахування таких.
Окрім іншого, позивачем долучено до позовної заяви лист Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 08.10.2020 № 01-48/2623 у відповідності до якого вбачається, що до ради були перевезені кадрові документи заводу ПАТ ««Придніпровський ремонтно-механічний завод» відділенням поліції, однак, оскільки документи надійшли у хаотичному стані та не передавались за актами приймання-передавання, не має можливості надати особову справу на громадянина ОСОБА_1 .
Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо позовних вимог про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 № 361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.
Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах позивачу.
При цьому, з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, суд з метою ефективного та повного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 КАС України виходить за межі позовних вимог та зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 29.10.2020, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки та прийняти рішення у встановленому порядку.
Судом обрано вказаний спосіб захисту порушеного права позивача, а саме зобов'язано повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29.10.2020, оскільки до зазначеної заяви були надані усі необхідні для призначення пенсії документи.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 560,50 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 27.03.2003 року по 26.09.2003 року на посаді підручного сталевара мартеновської печі, з 01.10.2003 року по 03.05.2006 рік на посаді розливальника металу ливарного цеху 3 розряду, з 03.05.2006 року по 01.08.2007 року на посаді підручного сталевара 4 розряду ливарного цеху, з 01.08.2007 року по 18.12.2013 рік на посаді підручного сталевара 5 розряду ливарного цеху, з 18.12.2013 року по 24.03.2020 рік на посаді сталевара електропечі ливарного цеху 6 розряду до пільгового стажу за Списком №1, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 29.10.2020 року з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона