про відмову у відводі судді
04 червня 2021 року
м. Київ
справа №826/7778/17
провадження №Зі/9901/47/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Коваленко Н.В. у справі № 826/7778/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ " КБ "Хрещатик" щодо невключення рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Хрещатик" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати відповідача внести зміни та доповнення до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Хрещатик" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включити ОСОБА_1 до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Хрещатик" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору банківського вкладу №153D-644571 від 09 грудня 2015 року у сумі 200 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року позовні вимоги задоволено.
03 лютого 2020 року позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 109 200,00 грн.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на правову допомогу відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року скасовано та ухвалено постанову, якою заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 119 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
02 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №826/7778/17.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року відкрито провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №826/7778/17.
15 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Желєзного І. В., Шарапи В. М., Коваленко Н. В. на підставі пунктів 2, 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).
На обґрунтування вимог поданої заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 17 грудня 2020 року представником позивача до Верховного Суду подано заяву про закриття провадження у справі № 826/7778/17, по якій досі не прийнято процесуального рішення. Зазначене, на думку ОСОБА_1 , свідчить про особисту зацікавленість колегії суддів у вирішенні касаційної скарги на користь скаржника та відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини 1 статті 36 КАС України є підставою для відводу колегії суддів у складі: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Шарапи В.М., Коваленко Н.В.
З 05 квітня 2021 року по 16 квітня 2021 року суддя Шарапа В. М. перебував у відпустці, а з 19 квітня 2021 року по 21 травня 2021 року на лікарняному. З 24 травня 2021 року перебуває у відпустці.
З 01 червня 2021 року суддя Коваленко Н. В. також перебуває у відпустці.
Враховуючи вищенаведене та вимоги п.п. 2.3.25 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (зі змінами), і п. 3.4 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року №8, з метою розгляду заяви про відвід суддів у справі № 826/7778/17, було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2021 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.
Враховуючи те, що склад колегії суддів у цій справі змінився, заява про відвід розглядається у частині відводу судді Желєзного І. В.
Верховний Суд ухвалою від 02.06.2021 заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І.В. у справі № 826/7778/17 визнав необґрунтованою та з огляду на потребу розв'язання питання про наявність підстав для відводу судді передав її до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який розглядатиме відповідне питання.
Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
03.06.2021 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І.В. визначений суддя Єзеров А.А.
Розглядаючи правове питання, яке порушене у заяві про відвід суддів, Верховний Суд бере до уваги таке.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме: неприпустимою є повторна участь судді в розгляді адміністративної справи.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Слід зазначити, що приписи статті 36 КАС України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
У цьому світлі Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно Верховний Суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Желєзного І.В., Верховний Cуд бере до уваги те, що вирішити питання щодо закриття провадження у справі, в даному випадку, можливо за наслідками її касаційного розгляду. Справа № 826/7778/17 до касаційного розгляду не призначалась, а посилання скаржника на особисту зацікавленість колегії суддів у вирішенні справи на користь касатора є безпідставними та невмотивованими.
Водночас Верховний Суд зауважує, що у заяві про відвід не наведені будь-які факти прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість, небезсторонність чи заінтересованість в результаті розгляду цієї справи.
Тому аргументи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід судді Желєзного І.В. не викликають обґрунтованих сумнівів у його об'єктивності, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді.
Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді Желєзного І.В., його необ'єктивність чи пряму/опосередковану заінтересованість під час розгляду справи № 826/7778/17 ОСОБА_1 у своїй заяві не зазначила, а Верховний Суд під час розгляду відповідної заяви таких обставин також не встановив.
З огляду на наведене слід відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід від участі в розгляді справи № 826/7778/17 судді Верховного Суду Желєзного І.В.
Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 256 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Желєзного І.В. від участі в розгляді справи № 826/7778/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя А.А. Єзеров