ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 червня 2021 року м. Київ № 640/2298/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРОПРІО-РІТЕЙЛ»
до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
провизнання протиправним та скасування припису, акту, постанови
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» з позовом до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило:
- визнати протиправним і скасувати припис Департаменту охорони культурної спадщини від 06.08.2020 №243/П;
- визнати протиправним і скасувати акт Департаменту охорони культурної спадщини від 14.09.2020 №25-20;
- визнати протиправною і скасувати постанову Департаменту культурної спадщини від 30.09.2020 №23-20 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини».
Ухвалою суду від 03.02.2021 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її недоліками, позивачу надано строк для усунення цих недоліків.
Ухвалою від 18.02.2021 суд відкрив провадження у справі, розгляд якої вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 15.03.2021 у справі призначено судове засідання на 06.04.2021.
Ухвалою суду від 04.06.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються визнання протиправним і скасування судом акту про вчинення правопорушення від 14.09.2020 №25-20.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивач є власником будинку в м. Києві, який є пам'яткою архітектури місцевого значення. Капітальний ремонт указаного будинку проведено згідно з проектною документацією, погодженою у 2012 році Департаментом охорони культурної спадщини та культурних цінностей, а на проведення будівельних робіт отримано дозвіл Міністерства культури України. Органами Держархбудінспекції в м. Києві у 2012 році зареєстровано декларацію позивача про початок виконання будівельних робіт за вказаною проектною документацією, а в 2014 році - декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Інші будівельні роботи у 2020 році здійснювалися позивачем відповідно до дефектних актів, про що в установленому порядку повідомлено Департамент охорони культурної спадщини. Відтак, усі будівельні роботи проведено в установленому порядку, тому висновки відповідача про порушення позивачем законодавства про охорону культурної спадщини є необґрунтованими, що свідчить про відсутність підстав для прийняття ним оскаржуваних рішень. Окрім того, позивач уважає, що заходи реагування, застосовані до нього відповідачем, могли бути вжиті лише за наслідками проведення перевірки відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а не за наслідками огляду. Отже, винесений з порушенням установленої процедури, а саме за результатами огляду оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню. На виконання згаданого припису позивач листом від 18.08.2020 №07-130/08-2020 повідомив відповідача, що будівельні роботи на згаданому об'єкті проводилися відповідно до вимог законодавства, що підтверджується також рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 у справі №826/11209/14, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 та ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019. Виконані роботи не заподіяли шкоди вищевказаному об'єкту культурної спадщини. Тому у відповідача не було визначених законом підстав для видання оскаржуваної постанови про накладення на нього фінансових санкцій. При цьому зазначена постанова підписана неуповноваженою особою - директором Департаменту, тоді як має бути підписана головою або заступником голови Київської міської ради
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні, стверджуючи, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тому доводи позивача про те, що оскаржуваний припис міг бути складений лише за наслідками проведення відповідачем перевірки відповідно до вимог цього Закону є необґрунтованими. Зазначений припис обґрунтовано складений за наслідками огляду, проведеного відповідно до Закону «Про охорону культурної спадщини», в ході якого виявлено ознаки порушення позивачем законодавства про охорону культурної спадщини. На виконання вимог припису позивач документального підтвердження правомірності виконання будівельних робіт на об'єкті культурної спадщини не надав, у зв'язку з чим оскаржуваною постановою на нього правомірно накладені відповідні санкції. Дозволи, надані позивачу органами Держархбудінспекції на проведення будівельних робіт на об'єкті культурної спадщини не позбавляють його необхідності отримати відповідні дозволи/погодження від органів охорони культурної спадщини. У зв'язку з цим відповідачем обґрунтовано видано оскаржувану постанову про накладення на позивача фінансових санкцій, яку в межах повноважень, наданих Положенням про Департамент охорони культурної спадщини, підписано директором Департаменту.
Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши учасників судового процесу в судовому засіданні, суд встановив, що ТОВ «Пропріо-Рітейл» на праві власності належить будинок за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 48 у Шевченківському районі міста Києва , що не заперечувалося учасниками справи.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.1998 №1463 указаний будинок як прибутковий будинок кінця ХІХ століття занесено до переліку пам'яток архітектури місцевого значення, охоронний №354. Тобто, вказана будівля є пам'яткою місцевого значення.
Як слідує з матеріалів справи, вказаний будинок потрапляє в межі центрального історичного ареалу міста Києва, знаходиться в зоні регулювання забудови першої категорії (відповідно до діючого Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві», в межах: території буферної зони об'єкта всесвітньої спадини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра» (наказ Міністерства культури, молоді та спорту України від 31.01.2020 №412), на території пам'ятки містобудування місцевого значення «вулиця Хрещатик, початок ХУІІІ ст. - 50-60 рр. ХХ ст.», охоронний №927-Кв (наказ Міністерства культури України від 14.08.2013 №757) - охороняється законодавством України у сфері охорони культурної спадщини.
Між Департаментом охорони культурної спадщини та ТОВ «Пропріо-Рітейл» укладено низку охоронних договорів від 11.02.2020 №4313, №4314, №4315, №4316, №4317, №4318 на вказану пам'ятку, відповідно до умов яких названим товариством взято низку зобов'язань щодо використання та належного утримання нежитлових приміщень вказаної будівлі.
Як стверджує відповідач, відповідно до пунктів 11, 12 охоронних договорів, власник зобов'язується своєчасно проводити ремонтно-реставраційні роботи на пам'ятці і роботи по впорядкуванню її території. Виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені у пункті 13 охоронних договорів, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони культурної спадщини. Проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом органу охорони культурної спадщини. В пункті 13 охоронних договорів передбачено зобов'язання власника в період з 2020 по 2022 виконати ремонтно-реставраційні роботи вказаної пам'ятки згідно з науково-проектною документацією, розробленою та погодженою в установленому порядку, в тому числі з органом охорони культурної спадщини. У разі невиконання власником вимог законодавства та умов охоронних договорів, орган охорони культурної спадщини накладає в установленому порядку на власника штрафні санкції відповідно до законодавства за кожен випадок порушення (пункт 15 охоронних договорів).
Копії указаних охоронних договорів учасники справи суду не надали, проте, позивач у ході судового розгляду справи не заперечував їх укладення та його зобов'язання за цими договорами, викладені вище.
Згідно з доводами позивача усі будівельні роботи щодо будинку по вул. Хрещатик, 48 в м. Києві виконувалися ним в установленому порядку на підставі виготовленої ТОВ «Прометей-Сяйво» у 2012 році проектної документації «Капітальний ремонт з перепланування груп нежилих приміщень №2, №18, №18а, №21 та МСК (в літ. «А», «Б») першого, другого поверхів, підвалу та техпідпілля з об'єднанням в одне приміщення для розміщення закладу торгівлі та громадського харчування по вул. Хрещатик, 48 в м. Києві ». Проектну документацію у 2012 році погоджено Департаментом охорони культурної спадщини та культурних цінностей 06.08.2012, а на проведення будівельних робіт отримано дозвіл Міністерства культури України від 10.08.2012 №22-2323/35.
При цьому позивач стверджує, що відповідно до висновку Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «Укрндіпроектреставрація» щодо визначення предмету охорони об'єкта культурної спадщини - житлового будинку №48 літ. «А», літ. «Б» по вул. Хрещатик у м. Києві предметом охорони, зокрема, не може бути: дворовий фасад, внутрішнє планування будинку, приміщення інтер'єрів 1-го поверху, 2-го та 3-го поверхів в частинах, де відсутнє автентичне оздоблення, визначене інвентарними картами. Предметом охорони - характерною властивістю об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність і зберегло свою автентичність і визначає цей об'єкт пам'яткою, є: архітектурно-композиційне рішення головного фасаду 2-го, 3-го поверхів; архітектурно-художні елементи головного фасаду (2, 3 поверхи): в частині збереження автентичних матеріалів, які репрезентують київську школу в період розквіту історичних стилів у другій половині та кінці 19 століття. Копію указаного висновку суду не надано.
Інші будівельні роботи у 2020 році здійснювалися позивачем відповідно до дефектних актів, про що в установленому порядку повідомлено Департамент охорони культурної спадщини, яке листами від 05.03.2020 №066-810, від 05.03.2020 №066-811, від 05.03.2020 №066-812 повідомило позивача, що не заперечує проти виконання ремонтних робіт відповідно до наданих дефектних актів, затверджених директором ТОВ «Пропріо-Рітейл» Д.Андьоновим від 17.02.2020.
22.08.2012 Інспекцією держархбудконтролю у м. Києві зареєстровано декларацію ТОВ «Пропріо-Рітейл» про початок виконання будівельних робіт «Капітальний ремонт з перепланування груп нежилих приміщень №2, №18, №18а, №21 та МСК (в літ. «А», «Б») першого, другого поверхів, підвалу та техпідпілля з об'єднанням в одне приміщення для розміщення закладу торгівлі та громадського харчування по вул. Хрещатик, 48 в м. Києві ».
За наслідками проведеного капітального ремонту Інспекцією держархбудконтролю у м. Києві у 2014 році зареєстровано декларацію про готовність вищевказаного об'єкта до експлуатації.
Інші будівельні роботи у 2020 році здійснювалися позивачем відповідно до дефектних актів, про що в установленому порядку повідомлено Департамент охорони культурної спадщини.
Листами від 05.03.2020 №066-810, від 05.03.2020 №066-811, від 05.03.2020 №066-812 Департамент охорони культурної спадщини повідомив позивача, що не заперечує проти виконання ремонтних робіт вищевказаного будинку відповідно до наданих дефектних актів, затвердженого директором ТОВ «Пропріо-Рітейл» Д.Андьоновим від 17.02.2020.
05.08.2020 під час вжиття представником відповідача охоронних заходів шляхом проведення візуального огляду будинку по вул. Хрещатик, 48 в м. Києві виявлено, що внутрішні стіни та перекриття, крім останнього поверху та горища, цього будинку повністю демонтовано. Здійснено монтаж металевих горизонтальних та вертикальних конструкцій по всьому внутрішньому об'єму пам'ятки, у т.ч. із зануренням і фіксацією у ґрунті та несучих конструкціях об'єкта. Замінено цегляну кладку частини несучих конструкцій зсередини та ззовні.
З огляду на викладене відповідач дійшов висновку про наявність ознак порушення позивачем абзаців 1, 2 статті 22, частин другої та третьої статті 24, абзацу 2 частини першої статті 26 та абзацу 1 частини першої статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини», що зафіксовано ним в акті огляду від 05.08.2020.
Копію указаного акту учасниками справи не надано суду. Інформація про складення цього акта з фотофіксацією міститься в оскаржуваній постанові Департаменту культурної спадщини від 30.09.2020 №23-20 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини».
Зважаючи на викладене, відповідачем винесено припис від 06.08.2020 №243/П, яким з метою захисту та збереження пам'ятки позивача зобов'язано:
- з моменту отримання цього припису припинити проведення робіт за адресою: вул. Хрещатик, 48 ;
- в триденний строк з дня отримання цього припису надати до Департаменту науково-проектну документацію на проведення вищевказаних робіт за адресою: вул. Хрещатик, 48 ;
- в триденний строк з дня отримання цього припису надати до Департаменту для реєстрації дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт за адресою: вул. Хрещатик, 48 .
Позивача повідомлено про необхідність письмового повідомлення Департаменту охорони культурної спадщини про виконання вимог цього припису та про можливість притягнення його до кримінальної та/або адміністративної відповідальності та накладення фінансових санкцій за порушення вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Листом від 18.08.2019 №07-130/08-2020 ТОВ «Пропріо-Рітейл» на виконання припису Департаменту охорони культурної спадщини від 06.08.2020 №243/17 повідомив його про те, що будівельні роботи здійснюються відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт ««Капітальний ремонт з перепланування груп нежилих приміщень №2, №18, №18а, №21 та МСК (в літ. «А», «Б») першого, другого поверхів, підвалу та техпідпілля з об'єднанням в одне приміщення для розміщення закладу торгівлі та громадського харчування по вул. Хрещатик, 48 в м. Києві », зареєстрованої Інспекцією держархбудконтролю у м. Києві 22.08.2012 за №КВ 08312146542. Проектну документацію погоджено з Департаментом культурної спадщини та культурних цінностей 06.08.2012, а на здійснення робіт за цим проектом надано дозвіл Міністерства культури України від 10.08.2012 №22-2323/35. Правомірність здійснення позивачем будівельних робіт на об'єкті по вул. Хрещатик, 48 в м. Києві підтверджена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 у справі №826/11209/14, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 та ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019, підтверджено правомірність виконання будівельних робіт за вищевказаною адресою, та надано копії цих судових рішень.
У подальшому відповідачем складено акт про вчинення правопорушення від 14.09.2020 №25-20, в якому зафіксовано невиконання позивачем вимог вищевказаного припису, зокрема, що станом на 05.08.2020 та на дату підготовки акту науково-проектна документація щодо проведення вищевказаних робіт на об'єкті культурної спадщини на погодження до Департаменту не надходила, дозвіл на проведення відповідних робіт не надавався, дозвіл на проведення земляних робіт не реєструвався, що є порушенням частин другої та третьої статті 24, абзацу 2 частини першої статті 26 та абзацу 1 частини першої статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
На підставі цього акта Департамент охорони культурної спадщини, керуючись пунктом 20 частини першої статті 6, статтями 44 та 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за наслідками розгляду матеріалів про порушення ТОВ «Пропріо-Рітейл» законодавства у сфері охорони культурної спадщини видав постанову від 30.09.2020 №23-20 про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини (акта огляду від 05.08.2020 з фотофіксацією, припису від 06.08.2020 №223/П та акта про вчинення правопорушення від 14.09.2020 №25-20), якою на позивача накладено фінансові санкції: на суму 341 700,00 грн., а саме:
- за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць - у розмірі 170000,00 грн.;
- за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'ятки, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами - у розмірі 170 000,00 грн.;
- за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі 1700,00 грн.
Не погоджуючись із вищевказаними приписом, актом та постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
За змістом статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходиться за її межами.
Закон України «Про охорону культурної спадщини» (далі також - Закон №1805-III) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Згідно з цим Законом об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За змістом статті 1 Закону № 1805-III:
- об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
- пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- предмет охорони об'єкта культурної спадщини - характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою.
Згідно з частиною першою статті названого Закону пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.
Відповідно до частин першої-третьої статті 24 Закону №1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Абзацом другим частини першої статті 26 Закону №1805-III передбачено, що консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону №1805-III на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 35 Закону №1805-III проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
Крім того, згідно з приписами частини третьої статті 37-1 Закону №1805-III проведенню містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об'єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні передує інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Рекомендації Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об'єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні є обов'язковими для виконання при проведення таких робіт.
Аналіз викладених правових норм дає підстави суду стверджувати, що ремонт пам'ятки місцевого значення у місті Києві здійснюються за наявності письмового дозволу Київської міської державної адміністрацій відповідно до її компетенції, на підставі погодженої з нею науково-проектної документації. А проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території цієї пам'ятки, яка до того ж розташовується в зоні Центрального історичного ареалу міста Києва - здійснюється за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885 затверджено Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України. Відповідно до пункту 1 цього положення Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, поміж іншого, у сфері охорони культурної спадщини.
Згідно з пунктами 1, 4-6, 9, 10, 13-17 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:
- здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини (пп.1);
- визначення меж територій пам'яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони (пп.4);
- встановлення режиму використання пам'яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони (пп.5);
- забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження (пп.6);
- погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони (пп.9);
- погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України (пп.10);
- надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (пп.13);
- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них (пп.14);
- надання відповідних дозволів на відновлення земляних робіт (пп.15);
- погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (пп.16);
- укладення охоронних договорів на пам'ятки (пп.17).
Згідно з приписами статті 9 Закону №1805-III право безумовного доступу до об'єктів культурної спадщини з метою їх обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання відповідних даних, наукового вивчення мають особи, уповноважені на це органами охорони культурної спадщини.
Власник об'єкта культурної спадщини або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, виконавець реставраційних робіт зобов'язані допускати уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для виконання ними своїх обов'язків до об'єктів культурної спадщини та на їхню територію.
Частиною першою статті 30 вищевказаного Закону визначено, що органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
Пунктом 1 Положення про Департамент охорони культурної спадщини, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2018 №381 (зі змінами, внесеними розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2020 №771) визначено, що названий Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству культури України.
Основними завданнями Департаменту є, поміж іншого, забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини міста Києва, сприяння збереженню культурної спадщини (п.4.1 та 4.5 Положення).
Відтак, відповідач є органом охорони культурної спадщини в місті Києві, уповноваженим Київською міською державною адміністрацією виконувати надані їй Законом України «Про охорону культурної спадщини» повноваження.
Суд критично сприймає доводи позивача про те, що зазначений припис міг бути винесений Департаментом охорони культурної спадщини лише за наслідками перевірки, проведеної відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що обґрунтовується наступним.
Преамбулою Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
За визначенням статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підлягають застосуванню до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього закону є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.
Згідно з преамбулою Закону №1805-III цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Таким чином, під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади повинні керуватися у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме Закону №1805-III, зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об'єкта культурної спадщини.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18, від 28.11.2019 у справі №826/2440/18.
В постанові від 16.03.2020 у справі №826/6522/15 Верховний Суд також виклав висновок, відповідно до якого під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об'єкта культурної спадщини. З огляду на це Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що під час огляду пам'ятки архітектури відповідачем виконувалися повноваження щодо дотримання законодавства про охорону культурної спадщини та вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам'ятки, здійснювався огляд пам'ятки архітектури та перевірка належного утримання та використання пам'ятки архітектури, а не проводилася перевірка господарської діяльності позивача.
Оцінюючи правомірність оскаржуваного припису, суд виходить із наступного.
Як встановлено судом вище, відповідачем в ході огляду будинку по вул. Хрещатик, 48 в м. Києві виявлено, що внутрішні стіни та перекриття, крім останнього поверху та горища, повністю демонтовано. Здійснено монтаж металевих горизонтальних та вертикальних конструкцій по всьому внутрішньому об'єму пам'ятки, у т. ч. зануренням і фіксацією у ґрунті та несучих конструкціях об'єкта. Замінено цеглову кладку частини несучих конструкцій зсередини та ззовні. Виконання зазначених будівельних робіт на згаданому об'єкті позивач не заперечував.
Як зазначалося вище, відповідно до викладених вище приписів законодавства ремонт пам'ятки місцевого значення у місті Києві здійснюються за наявності письмового дозволу Департаменту Київської міської державної адміністрацій відповідно до її компетенції, на підставі погодженої з нею науково-проектної документації, а проведення земляних робіт на території цієї пам'ятки, яка розташовується в зоні Центрального історичного ареалу міста Києва - за дозволом Міністерства культури України, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини. Проте, за результатами перевірки системи електронного документообігу Департаменту охорони культурної спадщини станом на 05.08.2020 відповідачем не виявлено науково-проектну та/або проектну документацію щодо проведення згаданих ремонтних робіт вищевказаної пам'ятки, дозволу на проведення відповідних робіт та реєстрацію дозволу на проведення земляних робіт.
У зв'язку з викладеним суд уважає, що Департамент охорони культурної спадщини обґрунтовано дійшов висновку про наявність ознак порушення позивачем абзаців 1, 2 статті 22, частин другої та третьої статті 24, абзацу 2 частини першої статті 26 та абзацу 1 частини першої статті 35 Закону №1805-III.
У ході судового розгляду справи позивач не спростував доводи відповідача щодо необхідності дотримання вимог вказаних приписів законодавства.
За наведених обставин, тобто за відсутності наданих позивачем затверджених/погоджених в Департаменті охорони культурної спадщини проектів та дозволів щодо виконання будівельних/ремонтних робіт вищевказаної пам'ятки, зареєстрованого дозволу Міністерства культури України на проведення земляни робіт, передбачених вищевказаним Законом, суд також дійшов висновку, що Департаментом охорони культурної спадщини обґрунтовано складено припис, яким позивача зобов'язано:
- з моменту отримання цього припису припинити проведення робіт за адресою: вул. Хрещатик, 48 ;
- в триденний строк з дня отримання цього припису надати до Департаменту науково-проектну документацію на проведення вищевказаних робіт за адресою: вул. Хрещатик, 48 ;
- в триденний строк з дня отримання цього припису надати до Департаменту для реєстрації дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт за адресою: вул. Хрещатик, 48 ,
Беручи до уваги вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача про правомірність оскаржуваного припису, у зв'язку з чим вимога позивача про визнання цього припису протиправним та його скасування задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною другою статті 30 Закону №1805-III приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Як встановлено судом вище, листом від 18.08.2020 №07-130/08-2020 ТОВ «Пропріо-Рітейл» на виконання вимог вказаного припису повідомив відповідача, що здійснює будівельні роботи відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт ««Капітальний ремонт з перепланування груп нежилих приміщень №2, №18, №18а, №21 та МСК (в літ. «А», «Б») першого, другого поверхів, підвалу та техпідпілля з об'єднанням в одне приміщення для розміщення закладу торгівлі та громадського харчування по вул. Хрещатик, 48 в м. Києві », зареєстрованої Інспекцією держархбудконтролю у м. Києві 22.08.2012 за №КВ 08312146542. Проектну документацію погоджено з Департаментом культурної спадщини та культурних цінностей 06.08.2012, а на здійснення робіт за цим проектом надано дозвіл Міністерства культури України від 10.08.2012 №22-2323/35. Правомірність здійснення позивачем будівельних робіт на об'єкті по вул. Хрещатик, 48 в м. Києві підтверджена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 у справі №826/11209/14, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 та ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019, підтверджено правомірність виконання будівельних робіт за вищевказаною адресою.
Змістом цього листа підтверджується, що на виконання вимог вищевказаного припису позивач не надав Департаменту охорони культурної спадщини витребувані ним науково-проектну документацію на проведення вищевказаних будівельних робіт та дозвіл Міністерства культури України на проведення земляних робіт за адресою: вул. Хрещатик, 48 у м. Києві для його реєстрації відповідачем.
Згідно з доводами відповідача за результатами повторної перевірки системи електронного документообігу станом на 14.09.2020 до Департаменту охорони культурної спадщини науково-проектна документація на погодження та розгляд не надходила, дозвіл на проведення вищевказаних робіт не подавався.
Зазначені доводи відповідача позивачем відповідними доказами у ході судового розгляду справи не спростовано, що свідчить про невиконання ним вимог вищевказаного припису.
Оцінюючи правомірність прийняття Департаментом охорони культурної спадщини постанови від 30.09.2020 №23-20 про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1805-III відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:
- за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 45 названого Закону фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.
Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.
Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.
З аналізу наведеної норми вбачається, що процедура притягнення юридичної особи до відповідальності на підставі Закону №1805-III включає складання акта про вчинення правопорушення та розгляд посадовою особою, яка має право накладати фінансові санкції, матеріалів, що засвідчують факт правопорушення про порушення. При цьому, вказана процедура включає і право юридичної особи протягом трьох днів з моменту отримання акта подати письмові пояснення до нього.
Пунктом 5.28 Положення про Департамент охорони культурної спадщини, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2018 №381 (зі змінами, внесеними розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2020 №771), також передбачено, що названий Департамент складає протоколи про адміністративні правопорушення, акти про вчинення правопорушення та постанови про накладення (застосування) фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
Як встановлено судом, за підсумками проведеного огляду об'єкта культурної спадщини за адресою: вул. Хрещатик, 48 в м. Києві відповідачем також складено акт про вчинення правопорушення від 14.09.2020 №25-20, в якому зазначено, що в ході огляду будинку по вул. Хрещатик, 48 в м. Києві виявлено, що внутрішні стіни та перекриття, крім останнього поверху та горища, повністю демонтовано. Здійснено монтаж металевих горизонтальних та вертикальних конструкцій по всьому внутрішньому об'єму пам'ятки, у т.ч. зануренням і фіксацією у ґрунті та несучих конструкціях об'єкта. Замінено цеглову кладку частини несучих конструкцій зсередини та ззовні. Згідно з охоронними договорами, укладеними з Департаментом охорони культурної спадщини, власник взяв на себе зобов'язання, поміж іншого, проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом/погодженням органу охорони культурної спадщини. За результатами перевірки системи електронного документообігу Департаменту встановлено, що станом на 05.08.2020 та на дату підготовки акту науково-проектна документація щодо проведення вищезазначених робіт на пам'ятці на погодження до Департаменту не надходила, дозвіл на проведення відповідних робіт не надавався, дозвіл на проведення земляних робіт не реєструвався. Як наслідок, відповідач дійшов висновку, що зазначене є порушенням частини другої та третьої статті 24, абзацу 2 частини першої статті 26, абзацу 1 частини першої статті 35 Закону №1805-III.
З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку, що Департамент обґрунтовано та в межах повноважень склав згаданий вище акт, який є підставою для прийняття уповноваженою особою відповідача рішення про накладення на позивача фінансових санкцій.
При цьому суд критично сприймає доводи позивача про правомірність виконання ним будівельних робіт на вищевказаній пам'ятці, вмотивовані тим, що декларацію про початок виконання відповідних будівельних робіт належним чином зареєстровано органами Держархбудконтролю, а правомірність їх виконання підтверджена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 у справі №826/11209/14, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 та ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019.
Наведене обґрунтовується тим, що відповідно до вимог законодавства відповідач не наділений повноваженнями щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, тобто заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Зазначені повноваження віднесені до повноважень органів державного архітектурно-будівельного контролю. Відтак, питання дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт не було і не могло бути предметом перевірки Департаменту охорони культурної спадщини, яким здійснює контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини» та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини. Отже, дотриманням позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт не є перешкодою для виявлення та встановлення відповідачем порушень у сфері охорони культурної спадщини.
Також суд не бере до уваги при вирішенні даного спору обставини, встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 в адміністративній справі №826/11209/14, яким встановлено правомірність виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою; вул. Хрещатик, 48 у м. Києві , оскільки це рішення не має преюдиціального значення при вирішенні даної справи відповідно до вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, обставини, встановлені цим судовим рішенням стосуються осіб, які не є учасниками у даній адміністративній справі, це, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво» та Державна архітектурно-будівельна інспекція України та Департамент з питань Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Крім того, ці обставини стосуються виконання вказаними особами вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, що не має значення для вирішення спірних правовідносини у даній адміністративній справі, які стосуються виконання її учасниками вимог законодавства з питань охорони культурної спадщини.
Також позивач помилково вважає, що мав право здійснювати будівельні роботи, виконання яких зафіксовано в оскаржуваному приписі та акті про вчинення правопорушення, на підставі дефектних актів.
Як зазначалося вище, відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону №1805-III консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
Пунктом 4.9 ДБН А.2.2-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам'яток архітектури та містобудування» передбачено, що у разі ремонту (реставраційного) пам'ятки або її частини можливе розроблення науково-проектної документації за робочим проектом (РП). В окремих обґрунтованих проектувальником випадках, у разі поліпшення експлуатаційних показників об'єктів, допускається розроблення лише дефектних актів і кошторисної документації.
Пунктом 4.10 зазначеного ДБН передбачено, що до ремонту (реставраційного) належать роботи, спрямовані на ремонт покрівель, водостоків; ремонт вікон, дверей, печей, скління віконних заповнень, перетирання тиньку, відновлення пофарбування стін інтер'єрів та фасадів, влаштування системи інженерного забезпечення та інші роботи, що не змінюють існуючих конструкцій, матеріалів, деталей пам'яток тощо.
З аналізу викладених положень ДБН А.2.2-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам'яток архітектури та містобудування» вбачається, що за дефектними актами можливе виконання лише незначних видів робіт на пам'ятках, перелік яких чітко визначений пунктом 4.10.
Саме про виконання таких видів робіт зазначено в дефектних актах, наданих позивачем до Департаменту у 2020 році, щодо виконання яких Департамент не заперечував (листи від 05.03.2020 №066-8111, 066-810, 066-812).
В указаних листах Департамент наголошував, що проведення робіт, які не зазначені у наданих дефектних актах, а також робіт, що можуть призвести до зміни, пошкодження, руйнації об'єкта культурної спадщини, його частин та/або елементів опорядження), втрати предмету охорони і виконуються без погодженої в установленому порядку науково-проектної документації та без дозволу Департаменту, тягнуть за собою настання певної відповідальності та накладення відповідних штрафних санкцій на порушника законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
Натомість, як встановлено відповідачем при огляді вищевказаного будинку, позивачем здійснено будівельні роботи, які не були передбачені дефектними актами, наданими позивачем у 2020 році, щодо виконання яких відповідач не заперечував.
Отже, позивачем проведено роботи на вищевказаній пам'ятці, обсяги та види яких не узгоджуються із видами робіт, зазначеними в дефектних актах, які направлялися відповідачу на погодження.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона прийнята на підставі:
- акта огляду від 09.01.2020 з фотофіксацією;
- припису від 06.08.2020 №223/П;
- акта про вчинення правопорушення від 14.09.2020 №25-20.
- акта про вчинення правопорушення від 17.01.2020 № 01-20 з підтвердження про відправлення/отримання поштового відправлення.
Беручи до уваги встановлені відповідачем порушення позивачем вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини, Департамент охорони культурної спадщини в межах повноважень та обґрунтовано видав оскаржувану постанову про накладення на позивача фінансових санкцій за ці порушення.
Стверджуючи про протиправність цієї постанови, позивач зазначає, що відповідно до статті 44 Закону №1805-III санкції накладаються за проведення не будь-яких незаконних робіт, а саме тих робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць. Проте, відповідач не дослідив зазначену обставину та не отримав відповідних доказів шкоди, що свідчить про необґрунтованість застосування санкції в цій частині.
Дійсно, у вищевказаних приписі, акті та постанові відповідачем не зазначено, якої шкоди може заподіяти незаконне проведення позивачем будівельних роботи щодо вищевказаної пам'ятки.
Відхиляючи вищевикладені доводи позивача суд звертає увагу, що очевидною є можливість заподіяння шкоди зазначеній пам'ятці у зв'язку з проведенням її капітального ремонту, внаслідок якого внутрішні стіни та перекриття, крім останнього поверху та горища, цього будинку повністю демонтовано, здійснено монтаж металевих горизонтальних та вертикальних конструкцій по всьому внутрішньому об'єму пам'ятки, у т.ч. із зануренням і фіксацією у ґрунті та несучих конструкціях об'єкта, замінено цегляну кладку частини несучих конструкцій зсередини та ззовні.
Також суд не погоджується з твердженням позивача про підписання оскаржуваної постанови неуповноваженою особою, а саме директором Департаменту охорони культурної спадщини, О.Никоряком, тоді як відповідно до частини першої статті 45 Закону №1805-III має бути підписана головою чи заступником голови Київської міської ради.
Як зазначалося вище, фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, поміж іншого, головою чи заступником голови Київської міської державної адміністрацій після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення. Пунктом 5.28 Положення про Департамент охорони культурної спадщини, затвердженого відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київська міська державна адміністрація надала Департаменту охорони культурної спадщини повноваження щодо складення постанови про накладення (застосування) фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
Відповідно до пункту 8 вказаного Положення Департамент охорони культурної спадщини очолює директор, якого призначає на посаду та звільняє з посади Київській міський голова згідно із законодавством про державну службу та погодження із Міністерством культури України. За змістом пункту 9 цього ж Положення директор Департаменту здійснює керівництво діяльністю Департаменту, несе персональну відповідальність перед Київським міським головою за виконання покладених на Департамент завдань, здійснює повноваження, що випливають з цього Положення.
Відтак, директор Департаменту охорони культурної спадщини як його керівник є уповноваженою особою на підписання усіх рішень, прийнятих Департаментом, зокрема й постанов про накладення (застосування) фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.
Інші підстави щодо визнання згаданої постанови протиправною і її скасування судом позивачем у позовній заяві не зазначалися.
За наведених обставин у суду відсутні підстави для визнання протиправною та скасування зазначеної постанови.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За висновком суду відповідач належним чином довів правомірність оскаржуваних рішень, тому суд не вбачає підстав для визнання їх протиправними і скасування, що зумовлює необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, наразі відсутні.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шейко Т.І.