ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 червня 2021 року місто Київ №640/11952/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Редбокс"
до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2019 №00003070502 за формою "B4", від 15.11.2019 №00003050502 за формою "P", від 15.11.2019 №00003060502 за формою "Р",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Редбокс" (надалі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №00003070502 від 15.11.2019 р., №00003050502 від 15.11.2019 р., №00003060502 від 15.11.2019 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви, зокрема, обгрунтував строки звернення до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/11952/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні 05.10.2020 судом було ухвалено розгляд позовної заяви здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, тому позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов'язань за договором. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на позов відповідачем було заявлено клопотання про виклик у судове засідання як свідків з метою надання пояснень щодо здійснення контагентами позивача фінансово-господарської діяльності керівника ТОВ "КГ "ВЕКТОР М" ОСОБА_1 та керівника ТОВ "БК "ПРОФІТВАН" ОСОБА_3.
Позивачем було надано пояснення, в яких він проти задоволення вказаного клопотання заперечував з мотивів відсутності вироків суду, що вступили у законну силу, якими відповідно встановлено вину посадових осіб ТОВ "КГ "ВЕКТОР М" та ТОВ "БК "ПРОФІТВАН", оскільки тільки суд може встановити вину особи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2020 призначено справу №640/11952/20 до розгляду в судовому засіданні для вирішення клопотання відповідача про виклик свідків та для надання поснень.
В судовому засіданні 05.10.2020 р. судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків. Відмовляючи у задоволенні клопотання суд виходив з того, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадової особи суб'єкта господарської діяльності не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Відповідних вироків суду відповідачем не надано.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 03.10.2019 №1541, направлення від 08.10.2019 №236//26-15-05-02-06 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «РЕДБОКС» (код ЄДРПОУ 40560017) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «БК «ПРОФІТФАН» (код 40916300,) за квітень,травень, серпень 2017 року та TOB «КГ «ВЕКТОР М» (код 40639296) за жовтень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та за 2016 та 2017 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях податку на прибуток підприємств.
За результатами перевірки було складено Акт від 22.10.2019 № 98/26-15-05-02-06/40560017.
Перевіркою встановлено наступні порушення:
пп. 134.1.1. п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (зі змінами та доповненнями), статті 9 Закону України від 16.07.1996 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), П(с)БО 16 «Витрати», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 29 241 гривні, в тому числі за 2016 рік на суму 9 750 гривень та за 2017 рік на суму 19 491 гривень;
п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого: занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 22 354 грн., в т.ч.: за жовтень 2016 року на суму 10 833 гривень; за квітень 2017 року на суму 8 772 гривень; за серпень 2017 року на суму 2 749 гривень;
та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2017 року у загальній сумі 10 137 гривень.
На підставі висновків акту перевірки 15.11.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:
№00003050502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22 354,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 5 588,00 грн.;
№00003060502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 29 241,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі
7 310,00 грн.;
№00003070502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 10 137,00 грн. згідно декларації з податку на додану вартість за травень 2017р.
За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другої статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту або ж формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За результатами перевірки податковим органом було встановлено відсутність реального характеру господарських операцій позивача з TOB «КГ «ВЕКТОР М» (код 40639296) за жовтень 2016 року та TOB «БК «ПРОФІТФАН» (код 40916300) за квітень, травень, серпень 2017 року, що стало підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань згідно оскаржуваних рішень.
Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності з TOB «БК «ПРОФІТФАН» надано суду копії акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №041401 від 24.04.2017 р. надання послуг з ремонту навантажувального обладнання у сумі 52 632,50 грн. в т.ч ПДВ у сумі 8 772,08 грн., №042401 від 24.04.2017 р., акту надання послуг №082801 від 28.08.2017р. надання послуг з ремонту навантажувального обладнання у сумі 60 819,00 грн. в т.ч ПДВ у сумі 10 136,50 грн., платіжного доручення №198 від 20.04.2017 р. на суму 52 632,50 грн.
Відповідно до вказаних актів позивач є замовником, а TOB «БК «ПРОФІТФАН» виконавцем.
Договору між позивачем та TOB «БК «ПРОФІТФАН» щодо замовлення вказаних послуг позивачем суду не надано.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з TOB «КГ «ВЕКТОР М» позивачем надано суду копії договору №46 від 01.10.2016 р., рахунку №13/10 від 13.10.2016р., акту надання послуг від 13.10.2016 р. №13/10 на суму 65 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 10 833,33 грн., платіжного доручення №69 від 20.10.2016 р.
За умовами договору №46 від 01.10.2016 TOB «КГ «ВЕКТОР М» в особі директора ОСОБА_1 - постачальник взяло на себе зобов'язання надати позивачу - покупцеві, - послуги, найменування, кількість та вартість яких визначається у рахунках-фактурах та актах наданих послуг. Ціна визначається згідно прайсу постачальника на момент замовлення.
Покупець зобов'язується сплатити постачальнику кошти не пізніше 5 днів з моменту підписання видаткових докумнтів (п.2.2 договору).
Під час перевірки контролюючим органом проаналізовано отриману податкову інформацію стосовно TOB «БК «ПРОФІТФАН» (код ЄДРПОУ 40916300) та встановлено, що товариство перебуває на обліку у ГУ ДФС у м. Києві (Дарницький район), основний вид діяльності: 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до податкового органу платником податків не подавалась. Податкова декларація з податку на прибуток за 2017 рік та додаток АМ до податкового органу платником не подавались, що свідчить про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства. Останню податкову звітність з податку на додану вартість TOB «БК «ПРОФІТФАН» подано за червень 2017 року. Фінансова звітність підприємства за 2017 рік до контролюючого органу не подавалась.
Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам із TOB «БК «ПРОФІТФАН» зроблені також з з посиланням на отримання податкової інформації від 31.07.2019 р. № 4360/26-15-14-05-04-26 з копією протоколу допиту директора TOB «БК «ПРОФІТФАН» ОСОБА_3 щодо непричетності до діяльносто товариства (протокол допиту свідка від 29.08.2017 р.).
Згідно протоколу допиту ОСОБА_3 від 29.08.2017, попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, він зазначив, що не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин із підприємствами покупцями/постачальниками від імені керівника TOB «БК «ПРОФІТФАН» та нікого не уповноважував на їх здійснення, договорів, податкових накладних, актів виконаних робіт та інших документів від імені керівника не складав, не підписував, печаткою не завіряв; ніяких ТМЦ, робіт, послуг від постачальників не отримував та не реалізовував їх на адресу підприємств-покупців; TOB «БК «ПРОФІТФАН» не реєстрував, реєстраційних документів не підписував, ліцензії на здійснення будівельних робіт не отримував.
Свідоцтво платника ПДВ TOB «БК «ПРОФІТФАН» від 01.12.2016 №200294427 анульовано 27.06.2018 р. у зв'язку з неподанням декларації протягом року.
Від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 31.07.2019 №4360/26-15-14-05-04-26 з копією протоколу допиту директора ТОВ «КГ «ВЕКТОР М» (код 40639296) ОСОБА_1 ( протокол допиту свідка від 25.10.2018р.) щодо непричетності до діяльності підприємства. Згідно вказаного протоколу допиту від 25.10.2018 ОСОБА_1 (Директора ТОВ «КГ «ВЕКТОР М» за перевіряємий період) встановлено, що ніякого відношення до реєстрації підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «КГ «ВЕКТОР М» ОСОБА_1 не мав. Реєстрацією підприємства не займався, та не уповноважував на це інших осіб. Договорів щодо поставки товарів, виконання робіт надання послуг ніколи не підписував. Не подавав та не підписував податкової звітністі підприємства і не уповноважував на це інших осіб.
Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «КГ «ВЕКТОР М» від 13.09.2016 № 200286822, анульовано 02.02.2018 р. (причина анулювання 39 - відсутність поставок та ненадання декларацій).
Відповідач вважає, що вищенаведені обставини за операціями з TOB «БК «ПРОФІТФАН» та ТОВ «КГ «ВЕКТОР М» доводять неможливість здійснення вказаних господарських операцій з позивачем.
Стосовно протоколів допиту директорів підприємств-контрагентів як підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем з TOB «БК «ПРОФІТФАН» та ТОВ «КГ «ВЕКТОР М», то суд зазначає, що наявність кримінального провадження не є беззаперечним аргументом для визнання операцій фіктивними, а лише свідчить про необхідність додаткової перевірки наявності чи відсутності ефектності наданих платником податків документів на підтвердження чи спростування відповідних фактів.
Водночас, слід зазначити, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-замовника послуг (товарів, робіт), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником (виконавцем), та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
В свою чергу, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
Так, відповідо до умов договору №46 від 01.10.2016 р. та акту наданих послуг №13/10 від 13.10.2016 р. не можливо встановити які саме транспортні послуги були надані позивачу ТОВ «КГ «ВЕКТОР М». Оскільки, документів на підтвердження надання та отримання позивачем таких послуг позивачем суду не надано.
Зокрема, п. 2.2. договору передбачено видання позивачу видаткових накладних.
Однак, ані видаткових накладних, ані податкових накладних суду не надано. З наданих суду документів не можливо підтвердити у відповідності до вимого чинного занодавства отримання від ТОВ «КГ «ВЕКТОР М» послуг та використання їх у власній господарській діяльності.
Щодо господарських операцій позивача з TOB «БК «ПРОФІТФАН» суд зазначає, що надані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 14.04.2017, від 24.04.2017, від 28.08.2017 не підтверджують отримання позивачем послуг з ремонту навантажувального обладнання, оскільки, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що у нього наявне обладнання, ремонт якого було проведено відповідно до вказаних актів
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо фактичного виконання контрагентами позивача господарських операцій з надання послуг.
Суд зазначає, що факт реальності характеру вчинення відповідних господарських операцій може мати місце лише при дослідженні усіх доказів як кожного окремо, так і в сукупності, з метою встановлення дійсних обставин.
Податкових накладних виданих позивачу за результатами господарських операцій TOB «БК «ПРОФІТФАН» і ТОВ «КГ «ВЕКТОР М» суду не надано.
Відсутність в матеріалах справи відповідних доказів, які свідчили б про отримання позивачем послуг від TOB «БК «ПРОФІТФАН» і ТОВ «КГ «ВЕКТОР М», доказів отриманих від контрагентів послуг в іншому ланцюгу постачання свідчить про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарських операцій.
Окрім того, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи щодо господарських операцій з TOB «БК «ПРОФІТФАН», підписані від імені товариства громадянином ОСОБА_3 .
В той час, згідно акту перевірки вказано, що в період взаємовідносин позивача з TOB «БК «ПРОФІТФАН», директором та засновником останнього був ОСОБА_3 , який згідно протоколу допиту пояснив, що не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин із підприємствами покупцями/постачальниками від імені керівника TOB «БК «ПРОФІТФАН» та нікого не уповноважував на їх здійснення.
Також заперечив свою причетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності директор і засновник ТОВ «КГ «ВЕКТОР М» ОСОБА_1
У постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15, а також у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 2а/0470/14206/12, від 04 червня 2020 року у справі №440/2019/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 818/138/17 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені осіб, які не брали участі у створенні та діяльності контрагентів платника податків-покупця, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.
З огляду на зазначене, позивачем взято на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагентів є ризиком самого платника, а тому, саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 826/6170/16.
В даному випадку, за спірними операціями з контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.
Виходячи з вищенаведеного, надавши оцінку усім доказам, які є у справі, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за наслідками зазначених вище господарських операцій. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують висновків акту перевірки, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Натомість, позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Редбокс» відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.