03 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2925/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Ковельської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення від 28.01.2021 №4/105 яким безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться в межах м. Ковель та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача від 26.11.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,20 га, яка розташована в межах м. Ковель Ковельського району Волинської області у відповідності до вимог Конституції та Земельного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.11.2020 ОСОБА_1 подано до відповідача заяву з необхідними документами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території м. Ковель. Проте Ковельською міською радою 28.01.2021 прийнято рішення №4/105 яким відмовлено в наданні такого дозволу, без зазначення будь-яких підстав такої відмови. ОСОБА_1 вказує, що земельна ділянка, на яку він претендує (згідно генерального плану м. Ковеля має цільове призначення «луки, городи, сільськогосподарські угіддя»), є землями сільськогосподарського призначення, а тому відповідачем, в порушення чинного законодавства прийнято оскаржуване рішення, яким безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га. Така відмова суперечить і не ґрунтується на нормах чинного законодавства. На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.16).
Ухвалою суду від 09.04.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення співвідповідача в адміністративній справі (а.с.22).
20.04.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 14.04.2021 №19.07/18-21 (а.с.26-29), у якому Ковельська міська рада заявлений позов не визнає та вважає його безпідставним. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що оскільки генеральним планом міста Ковеля не передбачено територій для ведення особистого селянського господарства. На генеральному плані міста Ковеля показані існуючі території луків, городів та сільськогосподарських угідь в межах міста, які перебувають у запасі, для розміщення на перспективу містобудівних територій. Також, представник відповідача звертає увагу, що відповідно до вимог пункту 7.6 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» зони сільськогосподарських виробничих територій, в тому числі і для ведення особистого селянського господарства, є функціональної частиною сільських населених пунктів. Розміщення таких зон на території міст державними будівельними нормами не передбачається.
22.04.2021 на адресу суду електронним зв'язком надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився із доводами відповідача, та підтримав свою позицію викладену у позовній заяві (а.с.31-33).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Сторони скористались свої правом щодо подачі заяв по суті справи.
Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відтак, справу розглянуто по суті відповідно до вимог частини першою статті 258 та частини другої статті 262 КАС України.
У зв'язку із перебування головуючого судді Мачульського В.В. на онлайн семінарі з підготовки голів та заступників голів судів у період з 31.05.2021 по 02.06.2021, справа розглядається у перший робочий день судді 03.06.2021.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
26.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Ковельської міської ради з листом, у якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території м. Ковель (а.с.7). До вказаного листа позивачем було додано графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (на 4 аркушах), копія документа, що посвідчує особу (ідентифікаційний код, паспорт).
За результатами розгляду заяви Ковельська міська рада рішенням від 28.01.2021 №4/105, вирішила відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Ковельської міської ради, не наданих у власність чи користування, у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам місце будівної документації (а.с.8).
08.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із листом в якому просив повідомити вимогам яких законів, нормативно правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації не відповідає місце розташування ділянки, на яку він претендує, а також надати належним чином завірені копії таких планів, схем і т.д. (а.с.9).
Листом від 15.02.2021 відповідач повідомив позивача, що генеральним планом міста Ковеля не передбачено територій для ведення особистого селянського господарства. На генеральному плані міста Ковеля показані існуючі території луків, городів та сільськогосподарських угідь в межах міста, які перебувають у запасі для розміщення на перспективу містобудівних територій. Також, представник відповідача звертає увагу, що відповідно до вимог пункту 7.6 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» зони сільськогосподарських виробничих територій, в тому числі і для ведення особистого селянського господарства, є функціональної частиною сільських населених пунктів. Розміщення таких зон на території міст державними будівельними нормами не передбачається (а.с.10).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктами «а», «б» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як визначено пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини третьої статті 116 ЗК України).
Пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Отже, у даному випадку відповідач - Ковельська міська рада має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому чинним законодавством не передбачено права суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17.
Суд звертає увагу, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За приписами частин сьомої-одинадцятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Як уже було встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, яка знаходиться на території м. Ковель. До даної заяви позивач додав відповідні документи згідно переліку, проте рішенням від 28.01.2021 №4/105 Ковельська міська рада відмовила позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Суд наголошує, що позивачем до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства було додано, зокрема, викопіювання з публічної кадастрової карти графічного матеріалу, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
При цьому, суд зазначає, що відмова в наданні дозволу має бути вмотивованою, і підставою для відмови може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою. Статтею 118 ЗК України визначений виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу.
Суд наголошує, що положення статей 118, 122 ЗК України надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності та зобов'язують мотивувати відмову у наданні такого дозволу, а також визначають підстави, з яких така відмова, може бути прийнята.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, виключних підстав для відмови у наданні дозволу визначеної статтею 118 ЗК України в спірному рішенні не навів.
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо підстав відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, наведених у відзиві на позовну заяву, оскільки в оскаржуваному рішенні такі відсутні.
Вищевикладені обставини свідчать, що рішення Ковельської міської ради від 28.01.2021 №4/105 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частинами першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від 23.03.2021 №0.0.2063572555.1 (а.с.6).
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ковельської міської ради від 28.01.2021 №4/105 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Ковельську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, яка знаходиться на території м. Ковель.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ковельської міської ради (45008, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 21735504) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський