03 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2159/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Нововолинської міської філії Волинського обласного центру зайнятості (далі - відповідач, Нововолинська МФ ВОЦЗ) про визнання неправомірними дій щодо не врахування страхового стажу до розрахунку допомоги по безробіттю, зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи з травня 2015 по квітень 2016 на ДП «Шахта №1 «Нововолинська», зобов'язання врахувати для розрахунку допомоги по безробіттю нараховану ОСОБА_1 заробітну плату за період роботи з травня 2015 по квітень 2016 на ДП «Шахта №1 «Нововолинська» (беручи до розрахунку допомоги по безробіттю належних 70%), зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю з дати взяття на облік, а саме: з 01 червня 2016 року по 01 червня 2017 року, з урахуванням виплачених сум, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків її виплати» за період прострочення належних до виплати платежів за період з 01 червня 2017 року по 26 лютого 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому 20121 позивач звернувся до Нововолинської МФ ВОЦЗ із заявою про здійснення перерахунку допомоги по безробіттю з урахуванням всіх періодів трудової діяльності, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 із врахуванням нарахованої заробітної плати за дані періоди роботи. Однак листом №267/26/2 від 18.02.2021 відповідач відмовив йому у здійсненні перерахунку допомоги по безробіттю.
Позивач вважає такі дії відповідача безпідставними та незаконними.
Так, 05.05.2016 ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст. 38 Кодексу законів про працю України був звільнений з ДП «Шахта №1 «Нововолинська», що підтверджується записом №14 у трудовій книжці. 01.06.2016 Нововолинською МФ ВОЦЗ йому було надано статус безробітного на підставі ч.1 с.43 закону України «Про зайнятість населення». Проте, із Витягу з наказів про прийняті рішення по ОСОБА_1 вбачається, що 02.06.2016 йому було призначено допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу, відповідно до ч.2, 4 ст.22, ч.3 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Позивач зазначає, що Нововолинська МФ ВОЦЗ неправомірно відмовила у проведенні перерахунку допомоги по безробіттю у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з травня 2015 року по квітень 2016 року через відсутність даних про сплату страхових внесків, оскільки страхувальником (роботодавцем) ДП «Шахта №1 «Нововолинська» сплата єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) була здійснена за вказаний період одночасно з виплатою заробітної плати, а тому вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу, а допомога по безробіттю - перерахунку відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-III.
Крім того, вказує, що сам факт не зарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати, на банківський рахунок відповідної установи за відсутності вини позивача не є підставою для відмови у призначенні та виплаті допомоги по безробіттю з врахуванням періоду роботи на ДП «Шахта №1 «Нововолинська» з травня 2015 року по квітень 2016 року. Оскільки із заробітної плати ОСОБА_1 утримувались щомісячно суми страхових внесків, тому він не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством та іншими контролюючими органами своїх обов'язків по зарахуванню обов'язкових платежів.
Ухвалою судді від 02.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.31).
У відзиві на позовну заяву від 20.04.2021 №580/26/7 (а.с.45-47) відповідач його вимог не визнав. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що розрахунковим періодом для призначення допомоги по безробіттю позивача є травень 2015 року - квітень 2016 року. За даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з ДП «Шахта №1 «Нововолинська» не сплачено єдиний соціальний внесок за вказаний період, що також підтверджується даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОК-5, долучених позивачем до позову. Отже, страховий стаж протягом 12 місяців, які передували реєстрації в службі зайнятості позивача, становить 1 місяць (травень 2015 року).
Щодо записів в трудовій книжці зауважує, що трудова книжка - це основний документ про трудову діяльність (зайнятість) працівника, який підтверджує стаж роботи, а також дає змогу власнику при прийнятті на роботу мати уяву про досвід роботи працівника. Однак, трудова книжка не підтверджує наявність страхового стажу. Твердження позивача, що порушення страхувальником вимог закону щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку з чим і утворилася заборгованість із сплати страхових внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи, не стосується спору, та не має законного відображення як фактор впливу на обчислення страхового стажу безробітного. Реалізація передбаченого права застрахованої особи на допомогу по безробіттю безпосередньо пов'язана із наявністю у неї певного страхового стажу, при цьому обов'язковою умовою для визнання певного періоду страховим стажем є сплата страхових внесків самою застрахованою особою або страхувальником. Крім того, звертає увагу, що позивач не позбавлений права вимагати відшкодування йому шкоди, заподіяної несвоєчасною сплатою страхових внесків, внаслідок чого він був позбавлений права на отримання допомоги по безробіттю у спірному розмірі, від роботодавця, з чиєї вини така була заподіяна, у порядку цивільного судочинства.
Відповідач не заперечує того факту, що позивач не повинен нести відповідальність за невиконання ДП «Шахта №1 «Нововолинська» обов'язку зі сплати ЄСВ, однак служба зайнятості не наділена повноваженнями здійснювати зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з травня 2015 року - квітень 2016 року та проводити нарахування допомоги по безробіттю всупереч відомостям Державного реєстру.
Крім того, зазначає, що позивачем не надано доказів, що він звертався до відповідача з вимогою зарахувати для страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи з травня 2015 року по квітень 2016 у ДП «Шахта №1 «Нововолинська». Таким чином, оскільки відповідач при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 використовував Дані реєстру та не відмовляв позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з травня 2015 року по квітень 2016 у ДП «Шахта №1 «Нововолинська», тому підстави для визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача відсутні. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Ухвалою суду від 27.04.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні (а.с.53).
Також ухвалою суду від 28.04.2021 відмовлено в задоволенні клопотання про залучення тритії осіб до участі у справі (а.с.56).
28.04.2021 суд постановив ухвалу про витребування доказів, якою витребувано у Головного управління ДПС у Волинській області інформацію про те, чи був ОСОБА_1 протягом періоду з травня 2015 по квітень 2016 включений до поданої ДП «Шахта №1 «Нововолинська» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також чи сплачені страхові внески ДП «Шахта №1 «Нововолинська» по ОСОБА_1 за вказаний період та витребувано у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» інформацію про суми нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 та здійснених з ного відрахувань за період з травня 2015 по квітень 2016, а також інформацію про нарахування, обчислення та сплату ДП «Шахта №1 «Нововолинська» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період (а.с.58).
17.07.2021 на адресу суду надійшли відповіді на виконання ухвали суду від 28.04.2021 (а.с.63-67).
Інших заяв по суті по суті справи до суду від сторін не надходило.
Суд перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 у період з 02 червня 2015 року по 05 травня 2016 року працював в ДП «Шахта №1 «Нововолинська» на посаді підземного прохідником 5-го розряду з повним робочим днем під землею та наказом від 04.05.2016 року №57/К звільнений з займаної посади за ч.3. ст. 38 Кодексу законів про працю України - за власним бажанням, в зв'язку невиконанням законодавства про працю умов колективного чи трудового договору. Ці обставини підтверджуються відомостями трудової книжки позивача НОМЕР_2 (а.с.9-10).
26.05.2016 позивач звернувся до Нововолинської МФ ВОЦЗ із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного та призначення (поновлення) виплати по безробіттю (а.с.48), на підставі якої наказом Нововолинської МФ ВОЦЗ від 01.06.2016 року №НТ160601 ОСОБА_1 був наданий статус безробітної з 26 травня 2016 року та відповідно до наказу від 02.06.2016 №НТ160602 призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі без урахування страхового стажу, відповідно до частин другої, четвертої статті 22, частини третьої статті 23 Закону №1533-III протягом 360 календарних днів з 02.06.2016 по 27.05.2017 (а.с.50).
Виплата допомоги про безробіттю ОСОБА_1 була розпочата Нововолинською МФ ВОЦЗ з 06.06.2016 згідно з наказом від 06.06.2016 №НТ160606 (а.с.50).
На звернення позивача щодо причини нарахування та виплати допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі, листом від 18.02.2021 №267/26/2 Нововолинська МФ ВОЦЗ повідомила ОСОБА_1 про те, що розрахунковим періодом для призначення виплати допомоги по безробіттю є травень 2015 року - квітень 2016 року. В цей період позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Шахта №1 «Нововолинська». Отже даний період роботи враховано при призначенні допомоги по безробіттю (а.с.14).
Вважаючи протиправними дії відповідача з нарахування і виплати допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі, без урахування його страхового стажу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із преамбулою Закону №1533-III цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
За приписами статті 1 Закону №1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);
страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
Терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Пунктами 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІ страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІ встановлено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону №1533-ІІІ).
Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 1533-III застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ встановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Обчислення страхового стажу регламентовано статтею 21 Закону № 1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
З цим правом кореспондується обов'язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-V).
Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9 Закону №2464-V єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону №2464-V за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Згідно з пунктами 1, 9 розділу II Порядку №613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2016 №10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи позивача з травня 2015 року по квітень 2016 року через відсутність даних про сплату страхових внесків.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивачу за період роботи з червень 2015 року по травень 2016 року була нарахована та виплачена заробітна плата, з якої нараховані та сплачені страхові внески, що підтверджується довідкою ДП «Шахта №1 «Нововолинська» №244 від 11.05.2021 (а.с.66), а також ОСОБА_1 за вказаний період був включений до поданої ДП «Шахта №1 «Нововолинська» звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с.11-13).
При цьому відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків обумовлена тим, що у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» була наявна заборгованість по сплаті страхових внесків, тому зарахування поточних платежів відбувалося в рахунок погашення заборгованості.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання ДП «Шахта №1 «Нововолинська» обов'язку по сплаті страховних внесків позивач позбавлена соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) та стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, передбаченим статтею 46 Конституції України.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 26 березня 2020 року №299/3616/16-а.
Однак, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач зверталась до Нововолинської МФ ВОЦЗ з вимогою зарахувати до його страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи з травня 2015 по квітень 2016 у ДП «Шахта №1 «Нововолинська». Суть її звернення стосувалась надання інформації про причини нарахування та виплати розміру допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі.
Таким чином, оскільки відповідач при призначенні допомоги по безробіттю ОСОБА_1 використовував дані Державного реєстру та не відмовляв позивачу у зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з травня 2015 року по квітень 2016 року у ДП «Шахта №1 «Нововолинська», тому підстави для визнання протиправними дій Нововолинської МФ ВОЦЗ щодо відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача відсутні.
Разом з тим, оскільки з наявних у справі письмових доказів вбачається, що з червня 2015 року по травень 2016 позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися та сплачувались страхові внески, та враховуючи період роботи позивача у ДП «Шахта №1 «Нововолинська» (з 02 червня 2015 року по 05 травня 2016 року, тому період з червня 2015 по травень 2016 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, а ОСОБА_1 в свою чергу має право на виплату допомоги по безробіттю в розмірі, визначеному частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІ.
Враховуючи, що позивач позбавлений належного матеріального забезпечення на випадок безробіття у зв'язку з відсутністю в системі персоніфікованого обліку даних про сплату ДП «Шахта №1 «Нововолинська» страхових внесків за період роботи з червня 2015 по травень 2016 року, що зумовлена зарахуванням сплачених страхових внесків в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені, тому з метою належного захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Нововолинської МФ ВОЦЗ провести з 01 червня 2016 року по 31 травня 2017 року перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) допомоги по безробіттю позивачу відповідно до частини першої статті 23 Закону №1533-ІІІ з урахуванням страхового стажу за період з червня 2015 року по травень 2016 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків її виплати» за період прострочення належних до виплати платежів за період з 01 червня 2017 року по 26 лютого 2021 року, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі-компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За правилами статті 3 цього Закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, положення зазначених статей Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно із пунктом 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відтак, Закон №2050-ІІІ пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Пункти 1, 2 цього Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли виплачений цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі соціальні виплати). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 20.02.2018 у справі № 336/4675/17 і від 05.10.2018 у справі №162/787/16-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, допомога по безробіттю підлягає виплаті позивачеві в порядку, встановленому Законом №1533-ІІІ, та станом на день звернення до суду з даним позовом не здійснена у повному обсязі, а отже відсутня виплата основної суми доходу в розумінні Закону №2050-ІІІ, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Також, згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центу зайнятості, відокремленим структурним підрозділом якого є відповідач, необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 454,00 грн., який сплачений квитанцією від 26.02.2021 №23 (а.с.8) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Нововолинську міську філію Волинського обласного центру зайнятості провести з 01 червня 2016 року по 31 травня 2017 року перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) допомоги по безробіттю ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з урахуванням страхового стажу за період з червня 2015 року по травень 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного центру зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Б.Хмельницького, будинок 3а, код ЄДРПОУ 05427482) судові витрати в сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський