вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/214/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтер глобал плюс» (04212, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 1, корпус 2, офіс 191)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сов трейд оіл» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 8-Д)
Про стягнення 277941, 25 грн.
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер глобал плюс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, заявивши вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сов трейд оіл» (далі - відповідач) 277941,25 грн, в тому числі: 244000,00 грн основного боргу, 7443,07 грн пені, 18607,67 грн 30% річних та 7890,51 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений скраплений газ за договором поставки скрапленого газу №ІПГ021020-1 від 02.10.2020.
Провадження у справі за вказаними вимогами відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2021, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.02.2021, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій тощо.
18.02.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 11.03.2021.
У підготовчому засіданні 11.03.2021, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд на місці без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.04.2021.
01.04.2021 Господарським судом Київської області на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання про відкладення судового засідання для розгляду справи по суті на 15.04.2021.
15.04.2021 судове засідання у справі не відбулося у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному, тобто зважаючи на об'єктивні причини.
Згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2021 судове засідання для розгляду спору по суті у справі №911/214/21 призначено на 13.05.2021, про що сторін повідомлено ухвалою відповідно до ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.
13.05.2021 в судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті спору повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - ухвали Господарського суду Київської області від 20.04.2021 у справі №911/214/21, позивачу №0103277956296 та відповідачу №0103277956580.
Вчинення судом процесуальних дій 18.02.2021, 11.03.2021, 01.04.2021, 13.05.2021 відбувалося за відсутності у засіданні представника відповідача в порядку приписів ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч. 1 ст.183, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач вважається належним чином повідомленим про факт заявлення до нього позовних вимог і прийняття судом до розгляду позовної заяви з позовними вимогами до нього, а також про дату, час і місце розгляду справи, адже процесуальні документи направлялися за його місцезнаходженням своєчасно та в установленому порядку, ухвали суду від 21.01.2021, 01.04.2021, 20.04.2021 отримані відповідачем відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення №0103276824477, №0103277449157, №0103277956580, незважаючи на те, що поштові відправлення з ухвалами суду від 18.02.2021 та 11.03.2021 повернулися до суду через закінчення термінів їх зберігання відділенням поштового зв'язку.
Крім того, щодо належного повідомлення відповідача суд зазначає таке.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 21.01.2021 та подальші процесуальні документи у цій справі направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на актуальну адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У п.1 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
Як вказувалося вище, кореспонденцію суду відповідач не отримував (копії ухвал повернулися без вручення адресату у зв'язку із закінчення термінів зберігання).
За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач, який був належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами щодо заперечень заявлених до нього позовних вимог, а за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, спір підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з'ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
02.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер глобал плюс», в якості постачальника, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сов трейд оіл», в якості покупця, уклали договір №ІПГ021020-1 поставки скрапленого газу (далі - договір), за яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити скраплений газ (далі продукція), в асортименті, кількості і за цінами відповідно до умов цього договору (п.1.1 договору).
Згідно з п.1.2 договору загальна кількість продукції по цьому договору визначається відповідно до видаткових накладних.
Кількість продукції, найменування та вартість кожної окремої партії продукції вказується у видаткових накладних, які видаються постачальником покупцю, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін (за наявності) і є невід'ємними частинами цього договору (п.1.3. договору).
Пунктом 2.1 договору визначено, що сторони домовились, оплата продукції здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу, при цьому повний розрахунок з постачальником проводиться не пізніше 2 (двох) банківських днів з дня отримання покупцем продукції, що підтверджується видатковою накладною.
Розрахунки сторін за цим договором по кожній поставці продукції здійснюються на підставі факту отримання продукції згідно видаткової накладної (п.2.5 договору).
Відповідно до п.2.8. договору, за результатами діяльності сторони проводять звірку взаємних розрахунків, результати якої оформляються відповідним актом звірки взаємних розрахунків. Відомості, підтверджені сторонами в акті звірки взаємних розрахунків є підставою для остаточних взаєморозрахунків.
Пунктом 3.5. договору визначено, зобов'язання постачальника по поставці партії продукції вважаються виконаними з моменту фактичної передачі продукції в розпорядження покупця згідно товарно - транспортних накладних.
Остаточна кількість продукції, що поставляється відповідно до цього договору, визначається на підставі видаткових накладних, дані яких є підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків (п.3.8. договору).
Згідно з п.3.11. договору приймання - передача продукції по кількості та якості здійснюється в момент фактичної передачі продукції покупцю (до відпуску скрапленого газу у транспортні засоби (автоцистерни) покупця/перевізника покупця та/або до зливання скрапленого газу з транспортних засобів (автоцистерн) постачальника/перевізника постачальника в залежності від базису поставки) відповідно до даних, зазначених у товарно - транспортних накладних та в порядку, визначеному Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально - побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 року № 332.
Пунктом 4.6. договору встановлено, що у випадку прострочення оплати за поставлену продукцію покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Також сторони погодили, що за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленої продукції, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% тридцять відсотків) річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (п.4.7. договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020 року, а у частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами умов цього договору (п.8.1. договору).
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв скраплений газ на загальну суму 411148,68 грн, що підтверджується видатковою накладною №1213 від 09.10.2020. Зазначена видаткова накладна підписана в двохсторонньому порядку представниками сторін та скріплена печатками підприємств, а її завірена копія залучена до матеріалів справи.
Факт належного виконання договору зі сторони позивача також підтверджується наявною у матеріалах справи завіреною копією товарно - транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №133 від 09.10.2020, що підписана та скріплена печатками товариств в двохсторонньому порядку.
Відповідач свої грошові зобов'язання за договором виконав частково в загальній сумі 167148,68 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи завіреними копіями платіжних доручень: №118 від 28.10.2020 на суму 50148,68 грн, №127 від 30.10.2020 на суму 12000,00 грн, №130 від 03.11.2020 на суму 49000,00 грн, №147 від 20.11.2020 на суму 50000,00 грн, №167 від 11.12.2020 на суму 6000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем складено акт звірки взаєморозрахунків за період жовтня 2020, відповідно до якого станом на 31.10.2020 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сов трейд оіл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер глобал плюс» становила 349000, 00 грн, а також акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2020 по 16.11.2020, відповідно до якого станом на 16.11.2020 заборгованість відповідача на користь позивача становила 300000,00 грн. Зазначені акти підписані та скріплені печатками товариств у двохсторонньому порядку.
За твердженням позивача заборгованість відповідача за поставлений скраплений газ становить 244000,00 грн.
Враховуючи, що повний розрахунок за отриману продукцію відповідач у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив його умови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст.712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідач у встановлений договором строк не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати переданої йому продукції в повному обсязі, він є таким, що порушив такі зобов'язання.
Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання за укладеним договором в повному обсязі та своєчасно не виконав, сума основного боргу відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми 244000,00 грн основного боргу підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7443,07 грн пені за загальний період прострочки з 14.10.2020 по 14.01.2021 відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч.4 ст.231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п.4.6 договору, у випадку прострочення оплати за поставлену продукцію покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 7443,07 грн відповідає вказаним нормам законодавства, умовам договору та обставинам справи, враховує дати виникнення зобов'язань по оплаті продукції та дати і суми часткових проплат, а тому вимога в цій частині позову є правомірною, доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 18607,67 грн 30% річних та інфляційних втрат 7890,51 грн за загальний період прострочки з 14.10.2020 по 14.01.2021.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже було встановлено судом, відповідно до п.4.7. договору за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленої продукції, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % тридцять відсотків річних від простроченої суми заборгованості.
Здійснений позивачем розрахунок 30% річних у розмірі 18607,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 7890,51 грн відповідає вказаним нормам законодавства, умовам договору та обставинам справи, враховує дати виникнення зобов'язань по оплаті продукції та дати і суми часткових проплат, а тому вимоги в цій частині позову є правомірними, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, суд вважає за доцільне послатися на норми процесуального законодавства, які, серед іншого, передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. У ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
В установлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву відповідач не представив доказів належного виконання обов'язку з оплати заборгованості за поставлений товар, так само як і доказів відсутності заявленої до стягнення суми основного боргу або ж доказів її перерахування на користь позивача.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 244000,00 грн основного боргу, 7443,07 грн пені, 18607,67 грн 30 % річних та 7890,51 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими, отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Зважаючи на задоволення позову, підтверджені позивачем судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Інших судових витрат для їх покладення на відповідача позивач не заявив.
Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер глобал плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сов трейд оіл» про стягнення 277941,25 грн, з яких 244000,00 грн основного боргу, 7443,07 грн пені, 18607,67 грн 30% річних, 7890,51 грн інфляційних витрат задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сов трейд оіл» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Авіаконструктора Антонова, 8Д, ідентифікаційний код 42615041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер глобал плюс» (04212, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 1, корпус 2, офіс 191, ідентифікаційний код 43097810) 244000 (двісті сорок чотири тисячі) грн 00 коп. основного боргу, 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн 07 коп. пені, 18607 (вісімнадцять тисяч шістсот сім) грн 67 коп. 30% річних, 7890 (сім тисяч вісімсот дев'яносто) грн 51 коп. інфляційних витрат та 4169 (чотири тисячі сто шістдесят дев'ять) грн 12 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.06.2021.
Суддя О.О. Третьякова