вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" травня 2021 р. м. Київ
Справа № 911/408/21
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Бенрот Ю.А., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсан-Буд» про стягнення 579542,39грн, за участю представників від:
позивача - Поліковський Г.М. (ордер серії ВС №1058326 від 05.02.2021);
відповідача - Зорич Г.А. (довіреність від 24.02.2021)
Товариство з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.” (далі - ТзОВ “Прогрес Д.Ф.”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсан-Буд” (ТОВ “Арсан-Буд”) про стягнення 708 922,39грн основного боргу з орендної плати.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди №08/09/2017 від 08.09.2017 в частині сплати орендних платежів у встановлений договором строк (а.с.1-2).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2021 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 10:40 12.03.2021, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (а.с.23).
Копія вказаної ухвали отримана позивачем 19.02.2021, а відповідачем - 02.03.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103277075980, 0103277016455 (а.с.26, 30).
12.03.2021 відповідачем, з дотриманням встановленого строку, подано відзив на позовну заяву у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити (а.с.39-42).
Заперечуючи щодо заявлених вимог, відповідач посилається на те, що:
- сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а саме не визначили перелік орендованого майна, ціну договору, розмір місячної орендної плати, тому договір оренди №08/09/2017 від 08.09.2017 є неукладеним;
- позивачем не надано детального розрахунку орендної плати, отже, ціна позову є необґрунтованою;
- позивачем не враховано всіх платежів, здійснених відповідачем; а за даними бухгалтерського обліку відповідача, борг існує у позивача перед відповідачем;
- відповідач придбав частину опалубки, яка зазначена у специфікації;
- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Також, у відзиві на позов відповідач вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн, оскільки такі витрати не підтверджені доказами.
Ухвалою від 12.03.2021, яку занесену до протоколу підготовчого засідання судом: встановлено строки для подання сторонами заяв по суті - відповіді на відзив та заперечення; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10:00 02.04.2021.
29.03.2021 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача (а.с.88-90), у якій позивач вказує, що:
- сторонами індивідуалізовано майно у додатках до договору - актах, у яких визначено розмір орендної плати, відповідачем здійснювались оплати за договором, тому не можна стверджувати, що договір є неукладеним;
- договір оренди не розірваний, частина переданого в оренду майна досі знаходиться у відповідача, період нарахування орендної плати здійснено за останні три роки, тому посилання на пропущення строку позовної давності безпідставні.
Крім того, 29.03.2021 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог до 579 542,39грн (а.с.95), а також клопотання про повернення судового збору у розмірі 1940,71грн у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог (а.с.100),
02.04.2021 відповідачем подано заперечення на відповідь (а.с.103-105), у яких відповідач вказує, що:
- акт сам по собі не є правочинами і його підписання не створює, не змінює та не припиняє права та обов'язків у сторін договору, а лише фіксує факт передачі майна;
- позивач не довів факту користування об'єктами оренди;
- позивачем невірно здійснено розрахунок;
- гарантійний платіж, сплачений відповідно до платіжного доручення №1973 від 09.11.2017, підлягає поверненню позивачем, оскільки елементи опалубки повернуті.
02.04.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою:
- прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог;
- встановлено позивачу строк для подання письмових пояснень щодо розрахунку позовних вимог із зазначенням періоду нарахування розміру орендної плати, складу орендованого майна з доказами направлення його копії відповідачу - протягом 5 днів;
- встановлено відповідачу строк для подання заперечення щодо пояснень позивача з доказами направлення його копії позивачу - протягом 5 днів з дня отримання письмових пояснень;
- закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:00 23.04.2021 (а.с.108-110).
Приймаючи заяву про зменшення позовних вимог, суд виходив з того, що право на зменшення розміру позову є правом позивача, яке ним реалізовано з урахуванням строку, встановленого п.2 ч.2 ст.46 ГПК України - до закінчення підготовчого засідання.
07.04.2021 від позивача надійшли пояснення (а.с.117-118), до якого додано розрахунок вартості та кількості елементів опалубки (а.с.119), розрахунок орендної плати за договором (а.с.120), а також заява про виправлення арифметичної помилки (а.с.121).
У заяві про виправлення арифметичної помилки позивач вказує, що ним допущена відповідна помилка під час здійснення підрахунків та просить стягнути з відповідача 644 232,39грн основного боргу та відповідно повернути йому 970,36грн судового збору у зв'язку зі зменшенням розміру заявлених позовних вимог.
21.04.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення щодо розрахунку (а.с.126-130), у яких відповідач вказує, що позивачем не доведено якісного надання послуг оренди елементів опалубки з урахуванням їх нормального зносу. Як вказує відповідач функціональність опалубки втрачена у зв'язку із її зношенням, тому позивач безпідставно продовжує нараховувати орендну плату.
Ухвалою від 23.04.2021, яку занесену до протоколу судового засідання, судом відмовлено у прийнятті заяви позивача про виправлення арифметичної помилки; прийнято пояснення відповідача щодо розрахунку; а також оголошено перерву в судовому засіданні до 12:00 14.05.2021 (а.с.138-140).
Відмовляючи у прийнятті заяви позивача про виправлення арифметичної помилки, суд виходив з наступного.
Заява позивача про допущення арифметичної помилки є по суті заявою про збільшення позовних вимог, оскільки у разі прийняття її до розгляду, розмір заявлених і прийнятих судом вимог збільшується.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України збільшення позовних вимог можливо до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Підготовче провадження у даній справі закрито 02.04.2021, у зв'язку з чим позивач втрати право на збільшення заявлених ним вимог, отже, у даній справі вимоги позивача розглядались з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог до 579 542,39грн.
13.05.2021 від позивача на електронну пошту суду надійшла заява про відкладення судового засідання з посиланням на хворобу представника позивача (а.с.147).
14.05.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою судове засідання відкладено на 15:00 24.05.2021 (а.с.147-148).
В судовому засідання представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача щодо заявлених вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази судом встановлено наступне.
08.09.2017 між ТзОВ “Прогрес Д.Ф.” (орендодавець) ТОВ “Арсан-Буд” (орендар) укладено договір оренди №08/09/2017 (а.с.4-7, далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування елементи опалубки, визначені у вказаному договорі та специфікаціях (предмет оренди) (п.1.1 договору),
Найменування, кількість та вартісна оцінка, розмір орендної плати, зазначається в специфікаціях (додатках) до договору, які є невід'ємними його частинами; кількість переданих в оренду елементів предмету оренди може змінюватись сторонами, що відображається в специфікаціях до договору, при цьому вартість перераховується згідно наведеної у них ціни (п.п. 1.2, 1.3 договору)
Відповідно до п. 2.1 договору термін оренди становить 30 календарних днів з моменту прийняття орендарем предметів оренди за актами приймання-передачі, але в будь-якому випадку не менше 15 календарних днів.
Сторонами п.2.3 договору визначено, що якщо орендар у строк 5 календарних днів до закінчення строку оренди не заявить про намір розірвати договір, то строк оренди автоматично продовжується ще на термін, вказаний у п.2.1 договору або менший за погодженням з орендодавцем.
Згідно п. 2.4 договору строк оренди предмета оренди розпочинається з дати прийняття орендарем предмета оренди за актом приймання-передачі в оренду і триває до повернення предмета орендодавцю за актом повернення предмета оренди.
Як визначено п. 3.1 договору ставка орендної плати за календарний місяць вказується у підписаній сторонами специфікації (додатку) із розрахунку 30 днів на місяць з врахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 3.2 договору орендар сплачує орендну плату на умовах передплати продовж 3 календарних днів з моменту укладення вказаного договору на поточних рахунок орендодавця.
В силу п. 3.3 договору орендар, у разі пролонгації терміну оренди, зобов'язується сплачувати орендну плату за кожний наступний календарний місяць не пізніше останнього дня місяця оренди предмету оренди.
Початком оплачуваного періоду за договором є дата одержання предмета оренди орендарем (дата підписання акту приймання-передачі); закінченням оплачуваного періоду по оренді за договором є дата підписання акту повернення предмету оренди (п. 3.4 договору).
Крім того, п. 3.6 договору сторонами погоджено, що з метою забезпечення виконання орендарем зобов'язань, орендар сплачує гарантійний платіж, розмір якого зазначений у специфікації до договору і складає не більше подвійної орендної плати за користування предметом оренди за один місяць; гарантійний платіж не є попередньою оплатою, а є погодженим сторонами згідно ст. 546 ЦК України, способом забезпечення виконання зобов'язань орендарем щодо повернення предмету оренди у належному стані. Гарантійний платіж до моменту задоволення орендодавцем зобов'язань щодо компенсації явних дефектів предмета оренди, яких не було під час приймання орендарем предмету оренди залишається у орендодавця. Відповідним пунктом договору погоджено, що гарантійний платіж до моменту задоволення орендодавцем зобов'язань за наслідками невиконання орендарем умов договору не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Сплачений гарантійний платіж підлягає поверненню орендодавцем протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна з оренди (п. 3.7 договору).
У відповідності до п 4.1.1 договору предмет оренди вважається переданим орендодавцем в оренду орендарю та повернутим орендарем з оренди орендодавцю з моменту підписання сторонами акту/актів приймання-передачі предмета оренди, в яких зазначається найменування, необхідні характеристики предмета оренди та стан майна.
Договором визначено, що орендар зобов'язаний повернути предмет оренди орендодавцю на будівельному майданчику, якщо сторони не домовляться про інше, не пізніше наступного робочого дня за останнім робочим днем строку оренди, якщо інше не передбачено договором або додатковою угодою до нього або нормами цивільного законодавства (п.4.3.1 договору). У день повернення предмету оренди орендодавець зобов'язаний здійснити огляд предмета оренди і у разі належного стану предмета оренди сторони підписують акти приймання-передачі предмету оренди, за яким предмет оренди повертається орендодавцю (п.4.3.3. договору).
В силу п.8.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На підставі зазначеного договору, відповідно до актів приймання-передачі позивачем передано, а відповідачем прийнято комплекти опалубки, а саме:
- згідно акту №1 від 13.09.2017 загальною вартістю 889 890,08грн, оренда якого за день визначена у розмірі 2 156,34грн, а розмір застави - 129 380,00грн (а.с.8);
- згідно акту №3 від 31.10.2017 загальною вартістю 826934грн, оренда якого за день визначена у розмірі 2 221,71грн, а розмір застави - 264000грн (а.с.9);
- згідно акту №4 від 14.11.2017 загальною вартістю 415494грн, оренда якого за день визначена у розмірі 1034,79грн, а розмір застави - 264000грн (а.с.10);
- згідно акту №5 від 16.11.2017 загальною вартістю 429262,85грн, оренда якого за день визначена у розмірі 942,49грн, а розмір застави - 264000грн (а.с.11);
- згідно акту №6 від 22.11.2017 загальною вартістю 86292грн, оренда якого за день визначена у розмірі 198,65грн, а розмір застави - 264000грн (а.с.12).
Відповідачем повернуто позивачу, а позивачем прийнято частину орендованого майна, про що сторонами складено акти приймання-передачі (повернення):
- №7 від 21.03.2018 щодо майна вартістю 263 904,00грн (а.с.13);
- №8 від 15.04.2018 щодо майна вартістю 1 745 147,85грн (а.с.14).
Крім того, судом встановлено, що відповідач в рахунок оплати орендної плати перерахував позивачу 1379803,7грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.48-65), при цьому, до загальної суми платежів судом враховано повністю платіж згідно платіжного доручення №1451 від 11.09.2017 на суму 194 070,00грн, який позивачем, без врахування призначення платежу зараховано лише частково в рахунок оплати орендної плати, а інша частина безпідставно віднесена в рахунок сплати застави.
Поряд з цим, до загальної суми платежів судом не віднесено платіж у розмірі 75 931,56грн відповідно до платіжного доручення №137 від 02.02.2018 (а.с.48), який надав відповідач, оскільки така оплата здійснена не за оренду балки, а за операцію з її купівлі у відповідності з договором поставки №08/09/2017-А52 від 08.09.2017, що укладений сторонами у справі (а.с.67-71), за яким позивач передав відповідно до видаткової накладної №104 від 26.01.2018 (а.с.73) товар погоджений у специфікації (а.с.72), що підтверджується відповідною накладною, у який як і у вказаному платіжному документі зазначений номер рахунку - 57 (а.с.73).
Не враховано в рахунок оплати і платіж у сумі 134 620грн згідно платіжного доручення №1973 від 09.11.2017 (а.с.53), оскільки відповідно до такого платіжного документа здійснено оплата застави за договором.
Платежі у розмірі 8600грн та 9200грн, здійснені платіжними дорученнями №2086 від 30.11.2017 (а.с.52) , №1900 від 03.11.2017 (а.с.54) з зазначенням у графі призначення платежу про те, що здійснюється оплата транспортних послуг, враховані судом як платежі за оренду за договором, зважаючи на те, що спору щодо такого зарахування між сторонами не має, шо підтверджується зарахуванням таких платежів позивачем саме за оренду опалубки відповідно до договору, вимоги на підставі якого розглядаються у справі (а.с.15).
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити орендну плату за відповідним договором за період з 13.09.2017 по 15.04.2018 борг за яку за розрахунком позивача складає 579542,39грн.
Заявлені вимоги є обґрунтованими, однак, в частині з наступних підстав.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
При цьому, посилання відповідача на те, що такий договір не містить істотних умов, тому не є укладеним хибні.
Так, склад майна, що передається в оренду індивідуалізований сторонами під час його прийнятті-передачі та вказаний у актах, які підтверджують наявність волевиявлення сторін на передачу в оренду саме такого майна. І на вказаних у акті умовах. У таких актах вказаний і розмір орендної плати за оренду комплекту опалубки за день.
У відповідності до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Як визначено ч.3 такої норми, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Предмет, ціна та строк дії договору сторонами вищевказаним договором узгоджена.
В силу ст.284 ГК України, на яку посилається відповідач, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Однак, порядок використання амортизаційних відрахувань встановлюється у випадку, якщо сторонами передбачений обов'язок орендаря здійснювати такі відрахування (наприклад, при оренді майнового комплексу, а не індивідуально визначеного майна) однак, у договорі, укладеному сторонами, такий обов'язок не встановлено.
Отже, посилання відповідача на те, що відповідний договір не є укладеним помилкові. У даному випадку всі істотні його умови визначені таким договором з урахуванням додатків до нього - актів, які у даному випадку не лише підтверджують факт передачі майна, але й домовленість сторін щодо складу комплекту, розміру орендної плати, застави тощо.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як визначено ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Отже, у відповідача як особи, що отримала майно в оплатне користування, є обов'язок сплачувати орендну плату у встановленому за згодою сторін розмірі та у встановлений договором строк.
При цьому, посилання відповідача на те, що майно, яке є об'єктом оренди, продано відповідачу не впливає на відповідний висновок суду, враховуючи, що відповідачем не доведено того факту, що майно, обов'язок щодо сплати за користування яким не виконаний відповідачем, повернуто ним з оренди і у подальшому продано позивачем. Так, під час розгляду справи позивач не заперечував, що між сторонами здійснювались операції з купівлі-продажу елементів опалубки, одна з яких підтверджена доданим відповідачем договором купівлі-продажу, однак, вказував, що не заявляє вимог щодо сплати за оренду опалубки, яка продана. Поряд з цим, суд враховує те, що повернення майна має підтверджуватись актом, складання якого передбачено п.4.3.3 договору, що укладений сторонами. Актів, які б підтверджували повернення всього майна, переданого в оренду і раніше періоду, за який заявлені вимоги про стягнення орендної плати позивачем, відповідач не надав.
Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком орендної плати, здійсненим позивачем з наступних підстав.
Як вбачається з умов договору, враховуючи додатки до нього - акти, в оренду відповідачу передавались саме комплекти опалубки, які складались з певних її складових, тому повернення частини такого комплекту є підставою для висновку про припинення орендних відносин між сторонами щодо оренди комплекту такого майна; у випадку повернення лише частини складових такого комплекту позивач може вимагати оплати вартості неповернутої частини, відшкодування збитків, а не вимагати подальшої оплати орендної плати за частину майна, яке не є комплектом.
При цьому, як визначено ч.3 ст.779 ЦК України, наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Так, фактично, якщо порівняти склад майна, який передавався та повернутий відповідачем, позивачу повернуто майно за актами: №1 від 13.09.2017 - частково 21.03 (стойки монтажні та триногі частково); №3 від 31.10.2017 - частково 21.03.2018, 15.04.2018 (залишок - гайки); №4 від 14.11.2017 - частково 15.04.2018; №5 - частково 21.03.18, 15.04.2018; №6 - повністю 15.04.2018.
У відповідності до ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 181 ЦК України, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
В силу ст.183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення; неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
У відповідності до ст.186 ЦК України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю; приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено ч.1 ст.767 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачем 21.03.2018 та 15.04.2018 повернуто позивачу більшу частину елементів опалубки, які передавались позивачем відповідачу відповідно до актів №№ 1, 3, 4, 5, 6, таким чином, суд вважає, що правовідносини сторін щодо оренди комплектів опалубки припинились між сторонами за актами №1 від 13.09.2017 та №3 від 31.10.2017 - 21.03.2018, оскільки саме в цей день між сторонами складено акт повернення №7 від 21.03.2018, відносини з оренди комплектів опалубки переданих за актами №4 від 14.11.2017, №5 від 16.11.2017 та №6 від 22.11.2017 між сторонами припинились 15.04.2018, оскільки відповідачем в цей день за актом повернення.
Отже, позивач має право вимагати сплати орендної плати лише до момент повернення такого комплекту, у т.ч. складових такого комплекту, оскільки використання такого майна за призначенням та у відповідності з договором фактично унеможливлюється.
За розрахунком суду, з урахуванням дати надання майна в оренду до моменту його повернення відповідачем, орендна плата могла бути нарахована позивачем за:
- актом №1 від 13.09.2017 - за період з 13.09.2017 по 21.03.2018;
- актом №3 від 31.10.2017 - за період з 31.10.2017 по 21.03.2018;
- актом №4 від 14.11.2017 - за період з 14.11.2017 по 15.04.2018;
- актом №5 від 16.11.2017 - за період з 16.11.2017 по 15.04.2018;
- актом №6 від 22.11.2017 - за період з 22.11.2017 по 15.04.2018.
Поряд з цим, відповідачем у даній справі подано заяву про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності за поданим позовом.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як визначено ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позов, за яким порушено провадження у даній справі, надіслано до суду 05.02.2021, що підтверджується накладною №7901201034593 та конвертом (а.с.21).
Таким чином, враховуючи строк, встановлений договором для виконання зобов'язання з оплати орендної плати (п. 3.3 договору) - за кожний місяць оренди не пізніше останнього дня місяця оренди, позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про сплату орендної плати включно за період оренди по 31.01.2018.
Отже, за розрахунком суду, вимоги позивача, які заявлені з дотриманням строку позовної давності підлягають задоволенню у розмірі 384 299,37грн, а саме за майно за:
- актом №1 від 13.09.2017 - за період з 01.02.2018 по 21.03.2018 (51д) - 109973,34грн (51*2156,34);
- актом №3 від 31.10.2017 - за період з 01.02.2018 по 21.03.2018 (51д) - 113307,21грн (51*2221,71);
- актом №4 від 14.11.2017 - за період з 01.02.2018 по 15.04.2018 (74д) - 76574,46грн (74*1034,79);
- актом №5 від 16.11.2017 - за період з 01.02.2018 по 15.04.2018 (74д) - 69744,26грн (74*942,49);
- актом №6 від 22.11.2017 - за період з 01.02.2018 по 15.04.2018 (74д) -14700,1грн (74*198,65)
Отже, заявлені вимоги підлягають задоволенню у розмірі 384 299,37грн основного боргу, а у задоволенні позову в частині стягнення 195 243,02грн суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору підлягають частковому покладенню на відповідача, а саме пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 5764,49грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в орієнтовному розрахунку зазначив про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000грн.
Між тим, до закінчення судових дебатів детального опису робіт (наданих послуг) для визначення розміру таких витрат з метою розподілу, як передбачено ч.3 ст.126 ГПК України, та доказів на підтвердження витрат, які понесені чи мають бути понесені позивач не надав. До закінчення судових дебатів позивач не повідомив про наявність поважних причин не подання доказів на підтвердження розміру судових витрат.
У відповідності до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
Отже, судове засідання для розгляду питання про судові витрати судом не призначається, зважаючи на не подання відповідної заяви позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсан-Буд» (ідентифікаційний код 31408520; 08300, Київська область, вул. Героїв Небесної Сотні, 3, офіс 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.» (ідентифікаційний код 39006413; 79034, м. Львів, вул. Навроцького, 33) 384 299,37грн основного боргу, 5764,49грн в рахунок відшкодування витрат на оплату позову судовим збором.
3. В частині стягнення 195 243,02грн основного боргу відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.06.2021.
Суддя А.Р. Ейвазова