вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2021 р. Справа№ 910/4747/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Мартюк А.І.
за участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Балац С.В.) від 16.11.2020 (повний текст складено 25.11.2020) у справі №910/4747/20
за позовом ОСОБА_2
до Обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив "Енергія",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача:
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_1 ,
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
за участі представників згідно протоколу судового засідання
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Енергія» (далі - відповідач, Кооператив) про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформлених протоколом від 06.02.2016.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Енергія», оформлених протоколом від 06.02.2016. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Енергія» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.
Рішення суду вмотивовано обставинами визнання відповідачем позову та встановленою судом відсутністю кворуму під час проведення позачергових Загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Енергія». У задоволенні заяви про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин - судом відмовлено у зв'язку з поданням такої заяви третьою особою у справі, а не відповідачем, якому адресовано позовну вимогу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/4747/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою ОСОБА_1 посилається на відсутність у голови правління Кооперативу - ОСОБА_9 права визнавати позовні вимоги, оскільки таке право, за висновком апелянта, має надаватись не інакше як на підставі відповідного рішення Загальних зборів Кооперативу. ОСОБА_1 також зауважує на порушенні судом вимог частини четвертої статті 191 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ним прийнято здійснене відповідачем визнання позовних вимог без дослідження обставин порушення таким визнанням прав інших осіб. Крім цього, прийняте рішення грубо порушує його права як члена Кооперативу, оскільки визнавши оскаржуване рішення незаконним, суд фактично позбавив його членства.
Одночасно в апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення, оскільки в судовому засіданні 16.11.2020 оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (повний текст складено 25.11.2020), повний текст якого апелянт отримав поштою 04.12.2020.
14.01.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначено складу суду передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апелянтом не зазначено підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, зважаючи на подання апеляційної скарги поза двадцятиденним строком з дня отримання повного рішення суду. Апелянту надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для поновлення цього строку.
03.02.2021 на адресу суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/4747/20, яку надіслано на адресу суду засобом поштового зв'язку 01.02.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/4747/20, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 11.03.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.03.2021 у справі №910/4747/20, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/4747/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 розгляд справи відкладено на 25.03.2021.
Разом з тим, 25.03.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 призначено наступне судове засідання на 29.04.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 28.04.2021 у справі №910/4747/20, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пашкіної С.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/4747/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Мартюк А.І.
Ухвалю від 29.04.2021 розгляд справи відкладено на 03.06.2021.
03.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи з огляду на зайнятість її представника в судовому засіданні в іншому суді.
В судовому засіданні 03.06.2021 колегія суддів заслухала представника позивача, інші учасники справи в судове засідання не з'явились. В задоволенні клопотання ОСОБА_3 колегія суддів відмовила з огляду на неподання доказів на підтвердження викладених в ньому обставин. При цьому, колегія суддів врахувала, що розгляд справи неодноразово відкладався, а третя особа не була позбавлена можливості надати свої пояснення по суті спору у письмовій формі, або забезпечити явку свого представника у попередні засідання.
Частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Одночасно, згідно з частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила таке.
06.02.2016 проведено позачергові загальні збори членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9» (правонаступником якого є Обслуговуючий кооператив «Житловий кооператив «Енергія»), оформлені протоколом від 06.02.2016 (далі також - оскаржуване рішення Кооперативу, рішення від 06.02.2016).
На порядок денний зборів виносились такі питання:
1. Ознайомлення членів кооперативу із документами на підставі яких згідно статті 11 Статуту Кооперативу та статті 15 та 16 Закону України «Про кооперацію» від 2003 року Головою правління обрано ОСОБА_4 відповідно до запиту третини членів кооперативу.
2. Прийняття нових членів Кооперативу згідно поданих заяв.
3. Обрання Голови правління Кооперативу у відповідності з вимогами статті 11 Статуту Кооперативу та статті 15 та 16 Закону України «Про кооперацію».
4. Вибори правління Кооперативу.
5 Вибори ревізійної комісії.
6.Визначення розміру та порядку внесення членських внесків членами кооперативу.
Визначаючи кворум, ОСОБА_3 зауважила, що у зв'язку з відсутністю реєстрації членів кооперативу, необхідної згідно Закону України «Про кооперацію» від 2003 року для підтвердження членства в кооперативі, зафіксованої при передачі документів ОСОБА_5 в 2014 році після звітно-виборних загальних зборів кооперативу ЖБК «Енергетик», що відбулись 08 листопада 2014 року, проводиться відновлення необхідних документів для відновлення такої реєстрації та підтвердження членства в кооперативі мешканців будинку згідно статті 4 Статуту Кооперативу та статті 10 та 11 Закону України «Про кооперацію» від 2003 року.
Станом на початок Загальних зборів 06.02.2016 о 16.00 наявні документи, що підтверджують, згідно статті 10 та 11 Закону України «Про кооперацію» від 2003 року, членство в кооперативі - 20 чоловік. З них присутні на початок загальних зборів членів ОК «ЖБК «Енергетик-9» - 11 чоловік. Це є підставою для початку Загальних зборів згідно статті 15 Закону України «Про кооперацію» від 2003 року та статті 10 діючого Статуту ОК «ЖБК «Енергетик-9».
ОСОБА_2 звертаючись із позовом про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Кооперативу від 06.02.2016 посилався на порушення оскаржуваним рішенням Кооперативу своїх прав як члена кооперативу, оскільки його не було повідомлено про час та місце проведення зборів, а також у зв'язку із відсутністю кворуму, необхідного для прийняття тих рішень, які були оформлені протоколом б/№ від 06.02.2016.
За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 Господарського кодексу України).
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).
Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».
За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).
Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.
Як підтверджується матеріалами справи, зокрема Витягом №1006759161 від 15.06.2020 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. 67-70) державну реєстрацію кооперативу проведено 20.09.1965, внесено до Єдиного державного реєстру - 02.03.2006, запис №10731200000008837.
Розглядаючи спір, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять копії Статуту Кооперативу у відповідній редакції ні на момент звернення до суду із позовом, ні на момент проведення спірних позачергових зборів.
Одночасно, згаданим Витягом №1006759161 від 15.06.2020 підтверджується створення юридичної особи на базі внесків фізичних осіб - членів кооперативу. Враховуючи встановлене, а також відсутність заперечень сторін як щодо обставин створення Кооперативу, так і виду кооперації та характеру його діяльності, колегія суддів виходить з того, що відповідач є юридичною особою корпоративного права, створений на базі колективної власності спочатку як житлово-будівельний кооператив, а згодом - як обслуговуючий. Зміна типу кооперативу відбулась на підставі рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу «Енергетик», оформленого протоколом №1-П від 08.11.2014.
Згідно із положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Відтак, підлягають розгляду у господарських судах.
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 № 904/4887/18.
Як уже було зауважено ОСОБА_2 звертаючись із позовом про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Кооперативу від 06.02.2016 рішення посилався на порушення оскаржуваним рішенням Кооперативу своїх прав як члена кооперативу, оскільки його не було повідомлено про час та місце проведення зборів, а також у зв'язку із відсутністю кворуму, необхідного для прийняття тих рішень, які були оформлені протоколом б/№ від 06.02.2016.
На підтвердження власного членства, а також ін. осіб-членів Кооперативу, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , позивачем надано:
- довідку ЖБК «Енергетик» від 30.11.1966 надану ОСОБА_6 про те, що їй як члену кооперативу необхідно внести відповідні кошти за двокімнатну квартиру;
- довідку ЖБК «Енергетик» від 26.01.1968 надану ОСОБА_6 про те, що їй як члену кооперативу на підставі рішення Шевченківського райвиконкому від 08.01.1968 №30 надано двокімнатну квартиру;
- ордер №Г216840 від 04.09.1973 на житлове приміщення, виданий ОСОБА_8 на отримання нею квартири за адресою АДРЕСА_1 ;
- довідку ЖБК «Енергетик» б/д №45 видану ОСОБА_8 про те, що вона є членом кооперативу на підставі обмінного ордеру;
- довідку Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 20.11.1978 №86/4793-36 надана ОСОБА_2 про те, що він рішенням Житлової комісії Київського міськвиконкому №15 від 26.10.1978 затверджений членом ЖБК «Енергетик»;
- довідку ЖБК «Енергетик» від 02.04.2009 №14 надану ОСОБА_2 про те, що він є членом кооперативу з 1978 року.
Як уже було встановлено ОК «ЖК «Енергетик» був зареєстрований у 1965 році саме як житлово-будівельний кооператив.
На момент отримання членства у кооперативі як позивачем, так і ОСОБА_6 та ОСОБА_8 такі правовідносини були врегульовані постановою Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1962 року № 1065 «Про затвердження Типового статуту житлово-будівельного кооперативу», постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1972 року № 297 «Про затвердження Типового статуту житлово-будівельного кооперативу», а також постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року №186 «Про затвердження Типового статуту житлово-будівельного кооперативу», які втім містили аналогічні положення.
Так, Типовим статутом житлово-будівельного кооперативу, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року №186 передбачалось, що:
- Житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками) (пункт 1).
- Число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва (пункт 3).
- Після затвердження рішення про організацію житлово-будівельного кооперативу скликаються загальні збори громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, для прийняття статуту кооперативу.
Житлово-будівельний кооператив діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу. Зміни і доповнення, що вносяться до статуту кооперативу, також підлягають реєстрації.
З дня реєстрації статуту кооператив набуває прав юридичної особи.
Кооператив користується штампом і печаткою з зазначенням свого найменування (пункт 5).
- Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу (пункт 10).
- Особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається в безстрокове користування окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім'ї, суми її пайового внеску та граничного розміру жилої площі, передбаченого пунктом 28 цього Примірного статуту (пункт 27).
- Член житлово-будівельного кооперативу має право (пункт 30):
1) обирати й бути обраним до органів управління кооперативу та до ревізійної комісії кооперативу;
2) у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити у займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно;
3) на збереження жилого приміщення при тимчасовій відсутності незалежно від причин і строку відсутності. Тимчасово відсутній член кооперативу зберігає права і несе обов'язки, передбачені цим Примірним статутом;
4) стягнути з кооперативу вартість проведеного ремонту або зарахувати її в рахунок внесків на експлуатацію і ремонт будинку у випадках, коли ремонт займаного приміщення викликаний невідкладною необхідністю, а кооператив не виконав обов'язків по ремонту;
5) вийти з кооперативу. Громадянин вважається таким, що вийшов з кооперативу, з дня подання про це заяви до правління кооперативу.
Враховуючи викладене, а також подані позивачем докази, як і відсутність доказів про виключення або ж вихід із членів Кооперативу, колегія суддів дійшла висновку про наявність у ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 членства в ОК «ЖК «Енергія».
Колегією суддів приймаються докази подані позивачем щодо членства ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які не є учасниками спору, не у контексті розгляду питання порушення оскаржуваним протоколом Кооперативу прав цих осіб на участь у зборах, а у розрізі встановлення та підтвердження факту створення кооперативу як житлово-будівельного ще у радянські часи, визначення законодавчо встановленого порядку набуття членства у такому кооперативі, а також для з'ясування обставин явного применшення/приховання головою Кооперативу на момент проведення спірних позачергових загальних зборів дійсної кількості членів кооперативу.
Відповідно до протоколу загальних зборів членів кооперативу від 08.11.2014 № 1-П, кількість членів кооперативу становить 76 осіб, на зборах присутні 59 членів. З тексту протоколу убачається, що на загальних зборах було вирішено обрати головою Кооперативу ОСОБА_3 з 09.11.2014.
Матеріалами справи, а саме поданим позивачем рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 19.02.2018 у справі №760/12795/16-ц, також підтверджується, що у 2016 році відбулась зміна голови Кооперативу - ОСОБА_3 було звільнено, а ОСОБА_9 обрано на цю посаду.
За приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивачем до позову додано рішення Соломянського районного суду міста Києва від 19.02.2018 (набрало законної сили 02.04.2018) у справі №760/12795/16-ц (провадження №2-770/17) а позовом Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Енергія» до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_9 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, яким встановлено такі обставини:
рішенням позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9» від 02.06.2016 було звільнено ОСОБА_3 з посади Голови Правління та виключено її з членів кооперативу, а Головою Правління обрано ОСОБА_9 , що підтверджується даними Протоколу №1-Е позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9» від 02.06.2016;
рішенням позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9» від 19.09.2016 було визнано недійсною реєстрацію ОСОБА_3 . Головою Правління з 28.08.2016 на підставі протоколу позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9» від 27.08.2016 та вирішено вважати законними всі рішення, прийняті на позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9» 02.06.2016, що підтверджується даними Протоколу №7-Е позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9» від 02.06.2016;
з даних листа, опису цінного листа та фіскального чеку убачається, що Правлінням Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9» 17.06.2016, 17.08.2016 та 17.11.2016 було повідомлено ОСОБА_3 про звільнення її з посади Голови Правління кооперативу та необхідність повернення документів кооперативу;
як вбачається з даних Детальної інформації про юридичну особу, (т.1 а.с.а.с. 4-8), Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с. 35), Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.а.с. 13-17) керівником Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9» з 02.06.2016 була ОСОБА_9 ;
згідно з даними Детальної інформації про юридичну особу (т.1 а.с.а.с. 141-143), Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с. 145), Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.а.с. 23-31, 79-84) керівником Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9» з 19.09.2016 також є ОСОБА_9 .
Матеріалами справи, що розглядається також підтверджується, що рішенням чергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9», оформленим протоколом №25-Е від 05.11.2017 вирішено змінити назву кооперативу із «Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9» на «Обслуговуючий кооператив «Житловий кооператив «Енергія» (арк.. 84-91).
Водночас, на момент прийняття позачерговими загальними зборами Кооперативу оскаржуваного рішення від 06.02.2016, головою Кооперативу була ОСОБА_3 , залучена до участі у розгляді справи, що переглядається у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
Єдиним документом, який надійшов від колишнього голови Кооперативу є заява про застосування строку позовної давності, цілком мотивовано відхилена судом першої інстанції з посиланням на можливість клопотати про застосування наслідків спливу строку позовної давності у вигляді відмови у позові виключно особою, якій ця вимога адресована, тобто відповідачем.
Жодних доказів на підтвердження правомірності організації, проведення позачергових загальних зборів Кооперативу та законності самого протоколу б/№ від 06.02.2016 ОСОБА_3 не надала, незважаючи на те, що рішенням у справі №760/12795/16-ц фактично встановлено протиправне утримання нею у володінні основної круглої печатки Обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив «Енергія», його правовстановлюючих та фінансово-господарських документів, зокрема: Статуту, Свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про взяття на облік платника податків (4-ОПП), довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, облікові картки мешканців будинку АДРЕСА_2 , бухгалтерської звітності, ордерів на квартири мешканців будинку, технічної документації будинку та інших документів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-9».
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статей 59, 60 Закону України «Про господарські товариства», статей 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства», статті 15 Закону України «Про кооперацію»).
Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів членів кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.
Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов'язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 06.02.2020 у справі № 906/307/19).
Відповідач, у поданому ним відзиві на позов (арк.. 79-80) послався на вчинення ОСОБА_3 шахрайських дій під час виготовлення оскаржуваного протоколу б/н від 06.02.2016, підтвердив позицію позивача щодо відсутності кворуму під час проведення позачергових загальних зборів, а також повністю визнав позовні вимоги.
Суд, прийнявши визнання відповідачем позовних вимог фактично ухилився від розгляду справи по суті, незважаючи на те, що протокол, як акт ненормативного характеру, породжує певні правові наслідки для осіб у ньому зазначених, а тому визнання його недійсним без розгляду спору по суті впливає на права таких осіб. У розрізі справи, що переглядається - на права осіб прийнятих оскаржуваним протоколом до членів Кооперативу, зокрема апелянта.
За нормою частини четвертої статті 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги стосовно недотримання судом вимог статті 191 Господарського процесуального кодексу України, втім, таке порушення не вплинуло на правильність вирішення спору.
Повертаючись до питання наявності обов'язку доказування повідомлення усіх членів про проведення позачергових загальних зборів 06.02.2016, враховуючи зміну керівництва Кооперативу, обвинувачення ОСОБА_3 у підробці протоколу, заяви учасників зборів про дійсний предмет зборів (невідповідність викладеного у протоколі фактичним обставинам), колегія суддів переконана, що докази належного повідомлення усіх членів кооперативу про проведення зборів мала б надати особа, яка ці збори організовувала на вимогу, як зазначено в оскаржуваному протоколі, інших членів Кооперативу, а саме - ОСОБА_3 як колишня голова кооперативу.
Втім, як уже було зауважено, і ОСОБА_3 не надала будь-яких доказів про справі.
За викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутність доказів на підтвердження повідомлення позивача про проведення 06.02.2016 позачергових загальних зборів свідчить про порушення ОК «ЖК «Енергія» порядку підготовки та проведення позачергових загальних зборів кооперативу, які відбулись 06.02.2016.
Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу:
не менше третини його членів;
спостережної ради;
ревізійної комісії (ревізора);
органу управління кооперативного об'єднання, членом якого він є.
Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.
У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.
Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.
Як убачається зі змісту оскаржуваного протоколу, загальна кількість членів кооперативу станом на початок Загальних зборів 06.02.2016 визначена на рівні 20 осіб.
Одночасно, відповідно до протоколу загальних зборів членів кооперативу від 08.11.2014 № 1-П, кількість членів кооперативу становить 76 осіб, на зборах присутні 59 членів.
Тобто, за два роки чисельність членів Кооперативу, відповідно до оскаржуваного протоколу зменшилась в 4 рази.
Підставою такого зменшення ОСОБА_3 зауважила необхідність проведення нової реєстрації членів кооперативу та підтвердження їх членства згідно статті 4 Статуту Кооперативу та статті 10 та 11 Закону України «Про кооперацію» від 2003 року.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про кооперацію» у редакції станом на дату проведення позачергових загальних зборів Кооперативу, членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (стаття 11 Закону України «Про кооперацію»).
Статтею 41 Закону України «Про кооперацію» унормовано, що кооперативи та кооперативні об'єднання, які створено до набрання чинності цим Законом (27.08.2003), зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.
Під час судового розгляду було встановлено створення Кооперативу у 1965 році. За чинним та той час законодавством, членство у житлово-будівельному кооперативі набувалось у зв'язку з прийняттям Виконавчим комітетом відповідної ради рішення про включення особи до визначеного кооперативу та продовжувалось на період отримання квартири у збудованому будинку (підставою отримання слугувало також рішення виконавчого комітету, сплата пайового внеску та ордер на квартиру). Членство припинялось або за власним бажанням члена, або у зв'язку із його виключенням з підстав передбачених пунктом 50 Типового статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року №186.
Протокол не містить зауважень стосовно зменшення кількості членів кооперативу з посиланням на вихід чи виключення останніх.
Підставою для повторного прийняття членів до Кооперативу визначено статті 10, 11 Закону України «Про кооперацію».
Натомість, цитовані у протоколі від 06.02.2016 статті 10, 11 Закону України «Про кооперацію» стосуються порядку прийняття до кооперативів нових членів. Оскільки закону не надано зворотної дії у часі, як і не встановлено обов'язок переприйняття осіб, які уже є членами відповідно до вимог раніше діючого законодавства, то колегія суддів констатує, що описана у протоколі необхідність повторної реєстрації у контексті зазначеної у ньому ж статті 10 Закону України «Про кооперацію» стосується виключно ідентифікації уже існуючих членів кооперативу, оскільки згаданою статтею 10 покладено саме на Кооператив ведення обліку своїх членів.
При цьому, членами Кооперативу є як особи, яких було включено до реєстру членів Кооперативу під час здійснюваної ідентифікації, так і ті, що набули членства у встановленому законом порядку, однак, відповідної ідентифікації не пройшли.
Кворум у такому випадку має розраховуватись від загальної кількості членів Кооперативу, а не від тієї їх частини, щодо якої Кооператив отримав підтверджуючі документи. Інакше, порушуються корпоративні права тих членів, які не внесені до відповідного реєстру, зокрема позивача, гр. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших.
У зв'язку з викладеним, враховуючи фіксацію загальної кількості членів кооперативу у 2014 році на рівні 76 осіб, за відсутності даних про вихід чи виключення членів з Кооперативу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність кворуму на позачергових загальних зборах, що унеможливлювало прийняття ними будь-яких рішень, у тому числі щодо обрання голови, правління, нових членів тощо. Крім того, вбачається, що відповідно до списку членів кооперативу станом на 31.05.2016 (т.1 а.с.35) їх кількість склала 48 осіб, тобто і після проведення спірних зборів зафіксована кількість членів кооперативу була більше ніж зазначено в протоколі.
Доводи позивача є обґрунтованими.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги стосовно відсутності у Голови Кооперативу можливості визнання позовних вимог, з огляду на відсутність відповідного рішення загальних зборів кооперативу з цього питання.
За приписами статті 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.
У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу.
Виконавчий орган кооперативу:
здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень;
представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами;
укладає угоди між кооперативом та іншими особами;
діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.
Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять копії Статуту Кооперативу що виключає можливість встановлення наданого Голові Кооперативу обсягу повноважень.
Безпідставними є посилання заявника апеляційної скарги на порушення оскаржуваним рішенням його прав з посиланням на скасування рішення, оформленого протоколом від 06.02.2016.
Так, як уже було зауважено, прийняття до Кооперативу фактично засвідчує існування у окремих осіб членства, набутого на різних підставах. При цьому, передумовою членства є внесення пайових внесків, отримання квартири та звернення до Кооперативу із відповідною заявою.
Матеріали справи не містять жодних посилань або ж доказів набуття ОСОБА_1 права на вступ у члени Кооперативу. Водночас, існування таких доказів не позбавляє ОСОБА_1 права звернутись до Голови кооперативу та вимагати прийняття його у члени, з огляду на встановлену судом неправомірність проведення голосування 06.02.2016.
Отже, під час апеляційного перегляду справи встановлено допущення судом першої інстанції певних процесуальних помилок, зокрема судом неправильно застосовано статтю 191 Цивільного кодексу України.
Втім доведене не вплинуло на правильністю вирішенні спору по суті.
Як унормовано статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За правилами частини четвертої статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на правильність висновків суду першої інстанції задоволення позовних вимог у справі №910/4747/20, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020, з огляду на викладені у ній вимоги щодо скасування оскаржуваного рішення суду та прийняття у справі нового - задоволенню не підлягає. Водночас, за результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/4747/20 та викладення її у редакції цієї постанови.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника апеляційної скарги.
Керуючись приписами статей 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 у справі №910/4747/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, із залишенням в силі його резолютивної частини про задоволення позову.
3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.06.2021.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Л.В. Кропивна
А.І. Мартюк