вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" червня 2021 р. Справа№ 916/2890/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 р.
у справі № 916/2890/20 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт
"Южний"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет
Трейд"
про стягнення 11.316,60 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» звернулось до Господарського суду Одеської області звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет Трейд» про стягнення 11 316,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про поставку товарів № КХ-22/20 від 23.01.2020, позивачем було направлено рознарядки № 113 від 19.03.2020, № 06/04/20 від 06.04.2020, № 268 від 28.05.2020, № 279 від 29.05.2020 про поставку товару протягом 3 робочих днів з дня їх отримання. Проте відповідач постав товар з порушенням строку та не в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № О041400001 від 15.04.2020 та № О061700001 від 18.06.2020, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з претензією № 2888/01/102/20 від 15.05.2020 щодо стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язання, яка отримана відповідачем 25.05.2020, проте відповіді надано не було. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 11.316,60 грн, з яких 8.967,60 грн пені та 2.349,00 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2890/20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2020 матеріали справи № 916/2890/20 направлено за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 916/2890/20 від 09.12.2020 прийнято справу № 916/2890/20 до провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 р. у справі № 916/2890/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд" на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" 8 967 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн 60 коп. пені, 2 349 (дві тисячі триста сорок дев'ять) грн 00 коп. штрафу, 2 102 (дві тисяч сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 р. у справі № 916/2890/20 - залишено без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
24.03.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків, а саме заява про поновлення строку.
Розпорядження № 09.1-08/1278/21 Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 р., у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 916/2890/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 р апеляційну скаргу у справі №916/2890/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Зубець Л.П.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд", просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 р. у справі № 916/2890/20 посилаючись на те, що вказане рішення Господарського суду міста Києва було відправлено 16.02.2021 року, а отримано відповідачем на поштовій адресі 17.02.2021 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 р. у справі № 916/2890/20 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд" на Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 р. у справі № 916/2890/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 р. у справі № 916/2890/20. Витребувано з Господарського суду міста Києва справу №916/2890/20. Роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
19.04.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 р. у справі № 916/2890/20 без змін. Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач-1 вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріально і процесуального права, а тому підлягають відхиленню судом.
07.04.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва на виконання умов ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року надійшли матеріали справи № 916/2890/20.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 23.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет Трейд» (постачальник, відповідач) та Державнимпідприємством «Морський торговельний порт «Южний» (покупець, позивач) було укладено договір (про поставку товарів) № КХ-22/20 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник, протягом строку дії договору, зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товари (далі - товар) на умовах викладених у цьому договорі. Ціна і асортимент товару наведені у додатку № 1 (специфікація) до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.06.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 3.1 договору загальна ціна товару за договором складає 45 300,00 грн та включає в себе вартість доставки товару на продуктовий склад КГХ таТДП «МТП «Южний».
Згідно додатку № 1 до договору (специфікація) постачальник мав поставити покупцю наступний товар, загальною вартістю 45 300,00 грн:
1) маргарин столовий «Столичний особий» ТМ «Щедро», жирність 60%, маса нетто 20 кг, у кількості 900 кг, вартістю 27.000,00 грн;
2) маргарин для листкового тіста «Слойка» для класичних листкових виробів ТМ «Щедро», жирність 80%, маса нетто 10 кг, у кількості 500 кг. вартістю 18.300,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару, поставляє покупцю конкретну партію товару, поставляє покупцю конкретну партію товару відповідно до наданої покупцем рознарядки. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту поставки його покупцем.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2020 на електрону адресу відповідача позивачем направлено рознарядку № 113 від 19.03.2020 про поставку наступного товару, загальною вартістю 6 660,00 грн:
1) маргарин столовий «Столичний особий» ТМ «Щедро», жирність 60%, маса нетто 20 кг, у кількості 100 кг, вартістю 3.000,00 грн;
2) маргарин для листкового тіста «Слойка» для класичних листкових виробів ТМ «Щедро», жирність 80%, маса нетто 10 кг, у кількості 100 кг, вартістю 3.660,00 грн.
З огляду на умови п. 4.1 договору та положення ст. 253 Цивільного кодексу України відповідач мав поставити товар за вказаною рознарядкою у строк до 25.03.2020 включно.
07.04.2020 на електрону адресу відповідача позивачем направлено рознарядку № 06/04/2020 від 06.04.2020 про поставку наступного товару, загальною вартістю 13.320,00 грн:
1) маргарин столовий «Столичний особий» ТМ «Щедро», жирність 60%, маса нетто 20 кг, у кількості 200 кг, вартістю 6.000,00 грн;
2) маргарин для листкового тіста «Слойка» для класичних листкових виробів ТМ «Щедро», жирність 80%, маса нетто 10 кг, у кількості 200 кг, вартістю 7.320,00 грн.
З огляду на умови п. 4.1 договору та положення ст. 253 Цивільного кодексу України відповідач мав поставити товар за вказаною рознарядкою у строк до 10.04.2020 включно.
28.05.2020 на електрону адресу відповідача позивачем направлено рознарядку № 268 від 28.05.2020 про поставку наступного товару, загальною вартістю 13.320,00 грн:
1) маргарин столовий «Столичний особий» ТМ «Щедро», жирність 60%, маса нетто 20 кг, у кількості 200 кг, вартістю 6.000,00 грн;
2) маргарин для листкового тіста «Слойка» для класичних листкових виробів ТМ «Щедро», жирність 80%, маса нетто 10 кг, у кількості 200 кг, вартістю 7.320,00 грн.
З огляду на умови п. 4.1 договору та положення ст. 253 Цивільного кодексу України відповідач мав поставити товар за вказаною рознарядкою у строк до 02.06.2020 включно.
02.06.2020 на електрону адресу відповідача позивачем направлено рознарядку № 279 від 29.05.2020 про поставку наступного товару, загальною вартістю 25.320,00 грн:
1) маргарин столовий «Столичний особий» ТМ «Щедро», жирність 60%, маса нетто 20 кг, у кількості 600 кг, вартістю 18.000,00 грн;
2) маргарин для листкового тіста «Слойка» для класичних листкових виробів ТМ «Щедро», жирність 80%, маса нетто 10 кг, у кількості 200 кг, вартістю 7.320,00 грн.
З огляду на умови п. 4.1 договору та положення ст. 253 Цивільного кодексу України відповідач мав поставити товар за вказаною рознарядкою у строк до 05.06.2020 включно.
Відповідачем як у відзиві на позовну заяву так і відзиві на апеляційну скаргу не заперечує факт одержання вказаних вище рознарядок.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач передав, а позивач прийняв товар загальною вартістю 36 300 00 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписано та скріплено печатками обох сторін:
№ О041400001 від 15.04.2020 на суму 13.320,00 грн (маргарин столовий «Столичний особий» ТМ «Щедро», жирність 60%, у кількості 200 кг; маргарин для листкового тіста «Слойка» для класичних листкових виробів ТМ «Щедро», жирність 80%, у кількості 200 кг);
№ О061700001 від 18.06.2020 на суму 22.980,00 грн (маргарин столовий «Столичний особий» ТМ «Щедро», жирність 60%, у кількості 300 кг; маргарин для листкового тіста «Слойка» для класичних листкових виробів ТМ «Щедро», жирність 80%, у кількості 400 кг);
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.1 договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до діючого законодавства України та умов, викладених у цьому договорі.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення постачальником строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотків вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків вказаної вартості.
Умовами п. 7.2 договору сторони передбачили інший розмір пені та штрафу, що не суперечать вищевказаним нормам Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
У інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8 967,60 грн пені та 2 349,00 грн штрафу.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийняте місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд" .
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 р. у справі № 916/2890/20 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмаркет Трейд".
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 04.06.2021р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді С.О. Алданова
Л.П. Зубець