справа №759/17952/18 головуючий у суді І інстанції Сенько М.Ф.
провадження №22-ц/824/2855/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
02 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,8 кв.м.; визнати легковий автомобіль марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; стягнути з відповідача на її користь 210000,00 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частини легковий автомобіль марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , стягнути 1/2 частину коштів, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2 в сумі 200000 гривень; визнати за нею право приватної власності на майно: пральну машину «Ariston» AQS62L09EU, телевізор «Sony Bravia KDL-40BX421 (2011), домашній кінотеатр «Yamaha NS-SW280 (2011), кухонний комбайн «Braun R700#15042; пилосос миючий «Zelmer VC79» (2014); меблі системи «Піонер: шафа кутова А, комп'ютерний стіл G, комод 700 МДФ К, пенал МДФ V, шафа D, полиця підвісна МДФ Р; диван «Стелла» (160, 201, MARS 0106); кухонний набір фабрики меблів БІС: стіл овальний розсувний «Шедевр-міні» та 4 стільці «Модерн»; виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,8 кв.м.; холодильник «Атлант» XM6026-100 серія 0352046984; музичний центр «JVC SP-UXG46 серія Т75075VX; електрочайник «Braun WK300 серія S642351; мікрохвильова піч Samsung CE2718NR; телевізор Samsung CS Z741HCPDA06568Y; диван «Візит-2» помаранчево-молочного кольору (2014); ліжко «НАТА» (вільха 200х160); матрац «Магія-7» (200х160); шафа двох дверна дзеркальна та 2 пенали (колір вільха); вітрина та кутова шафа під TV; праска Tefal Aquaspeed FV5375 eo/23-4313R; Blu-RayDisk/DVD плеер Sony BDP-S185#1538228.
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати за ним право особистої приватної власності на 394/500 часток квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,80 кв.м.; визнати спільною сумісною власність подружжя 106/500 часток цієї квартири, і в порядку поділу майна подружжя визнати за кожною із сторін право власності на 53/500 часток квартири. В обґрунтування зустрічних позовних вимог було зазначено, що шлюб між сторонами розірвано 06 листопада 2018 року. За час перебування у шлюбі була придбана квартира АДРЕСА_1 , проте більша частина грошових коштів сплачених за квартиру, були особистою власністю ОСОБА_2 .. Намагання позивача за зустрічним позовом врегулювати спір у досудовому порядку були марними, тому він звернувся до суду.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (загальна площа - 72,80 кв.м., житлова площа - 44,5 кв.м.); холодильник Атлант ХМ6026-100 , серія 0352046984 , вартістю 3930 грн.; диван Візит-2, вартістю 3490 грн.; меблі системи Піонер: шафа кутова А, компютерний стіл G, комод 70 МДФ К, пенал МДФ V, шафа D, полиця підвісна МДФ Р, вартістю 6304 грн.; ліжко Ната (вільха 200х160), вартістю 2730 грн.; матрац Магія-7 (200х170), вартістю 2950 грн. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_5 ) право власності на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (загальна площа - 72,80 кв.м., житлова площа - 44,5 кв.м.); пральну машину Ariston AGS62L09EU, 2013 року випуску, вартістю 3999 грн; пилесос миючий Zelmer VC79, 2014 року випуску, вартістю 3399 грн.; диван Стелла (160,201,MARS 0106), вартістю 8929 грн.; електрочайник Braun WK300, серія S642351, вартістю 899 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21500,00 грн. компенсації варстості 1/2 частки автомобіля HONDA CR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_6 . Право спільної сумісної власності на вказане майно припинити. В задоволенні решти вимог позовів відмовлено. Питання розподілу витрат у справі вирішити в окремому судовому засіданні.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 25 травня 2020 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року та ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії суддів Сушко Л.П., Іванова І.В., Сліпченко О.І..
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року повернуто справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя до суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат. Встановлено суду першої інстанції строк для усунення зазначених недоліків до 06 листопада 2020 року.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4933,24 грн. в порядку розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Не погодившись із додатковим рішенням ОСОБА_1 09 лютого 2021 року подала апеляційну скаргу, у якій просила додаткове рішення скасувати, в тому числі і в частині включення до розподілу 20000,00 грн. витрат ОСОБА_2 на правову допомогу, і ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь 6974,24 грн. в порядку розподілу судових витрат. Вказує на те, що відповідачем за первісним позовом заявлено до розподілу 62000,00 грн. витрат на правову допомогу, що складаються з 2000,00 грн. на участь адвоката в судових засіданнях та 60000 грн. гонорару адвоката. Окрім того у мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що з огляду на матеріали справи, перебіг розгляду справи, з урахуванням того, що представник ОСОБА_2 вступив у справу після прийняття позову до провадження суду, та результати розгляду справи, суд знаходить за можливе включити до розподілу 20000 грн. витрат на правову допомогу, тобто на оплату частини гонорару адвоката.
Вказує, що всупереч ч. 2-3 ст. 137 ЦПК України відповідачем за первісним позовом не надано детального опису робіт адвоката та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, в тому числі це стосується гонорару адвоката. Згідного наявного у матеріалах справи Додатку №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі №23/19ц від 20.08.2019р., який укладено між ОСОБА_2 , та його представником розмір адвокатського гонорару складає 60000 грн. Однак, за які саме послуги передбачена така сума гонорару у договорі не зазначено, відповідно матеріали справи не містять належних доказів щодо послуг адвоката які підлягають оплаті в якості гонорару, а тому суд першої інстанції безпідставно тобто без розуміння за які саме послуги включив 20000 грн. гонорару адвоката до витрат на правничу допомогу.
При цьому, згідно п. 4.1 Договору участь адвоката в судових засіданнях оплачується окремо та не включається до суми гонорару. Адвокат ОСОБА_2 - Юрченко М.С. приймав участь лише в 4-х останніх судових засіданнях, які відповідно були йому оплачені окремо. Натомість збір доказів, включаючи підготовку до розгляду справи, підготовку позову, відзиву на позов, участь у попередньому та інших судових засіданнях Юрченко М.С. не здійснював. Такі послуги були надані іншим представником ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_4 згідно ордеру №778417 виписаного на підставі Договору про надання правової допомоги від 09.04.2019р..
Також, зазначає, що всупереч ч. 1 ст. 134 ЦПК України суд першої інстанції при включенні суми гонорару до судових витрат не врахував той факт, що ОСОБА_2 не подавав разом із подачею позову (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, що є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат. Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази прийому-передачі наданих адвокатом послуг по Договору у суді першої інстанції. Отже відсутні докази щодо об'єму робіт та наданих послуг і витраченого часу адвокатом у суді першої інстанції. Також, вказує на те, що договір про надання професійної правничої допомоги та представництво у цивільному процесі №23/19ц від 20.08.2019р. укладений між ОСОБА_2 та його представником, Юрченко М.С. не містить такої інформації.
Звертає увагу суду на те, що нею на забезпечення розгляду позову сплачено 8810,00 грн. судового збору та 352,40 грн. на забезпечення витрат, а також понесенні витрати на оплату автотоварознавчої судової експертизи у розмірі 2041,00 грн., що вбачається із наявного у матеріалах справи висновку експерта (вартість проведеної судової експертизи вказана у документах КНДІСЕ, що наявні у матеріалах справи).
А тому вважає, що на її користь підлягає стягненню 6974,24 грн. (4 933,00 грн.+2 041,24 грн.).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року скасовано. Справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2021 року вказану справу розподілено колегії суддів під головуванням судді Пікуль А.А. (суддя-доповідач).
Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів Пікуль А.А., Борисової О.В. та Ратнікової В.М. апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про поділ автомобіля марки HONDA, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_7 , та стягнення з ОСОБА_2 компенсації вартості 1/2 частини цього автомобіля змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення висновок районного суду про те, що транспортний засіб автомобіль марки Ноnda СR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , був проданий ОСОБА_2 після розлучення сторін. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про поділ квартири АДРЕСА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_1 залишено без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від1 червня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року закрито.
Отже, колегією суддів Сушко Л.П., Іванова І.В., Сліпченко О.І. проводиться розгляд справи в межах доводів апеляційною скаргоєю ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року.
ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року, у встановлений апеляційним судом строк, не подав.
Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України сторонам має бути компенсовано судові витрати: ОСОБА_1 - 8071,37 грн. (1333630*8810/1522130+352,40); ОСОБА_2 - 3138,13 грн. (159000*29605/1500000), вимоги сторін є однорідними, і підлягають взаємозаліку, а відповідно в порядку розподілу судових витрат у справі з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 4933,24 грн..
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, що пов'язані з розглядом справи, належать витрати 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має врахувати: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Встановлено, що ОСОБА_1 на забезпечення розгляду її позову за ціною 1722130 грн. сплачено 8810 грн. судового збору, і на забезпечення позову 352,40 грн., а ОСОБА_2 при ціні позову в 1119000 грн. сплачено 9605 грн. судового збору.
Крім того, вимоги позову про стягнення половини вартості грошових вкладів у розмірі 200000,00 грн. до початку розгляду справи по суті залишені без розгляду.
ОСОБА_2 заявлено до розподілу 64000,00 грн. витрат на правову допомогу, що складаються з 4000,00 грн. на участь адвоката в судових засіданнях, та 60000,00 грн. гонорару.
Суд першої інстанції з огляду на матеріали справи, перебіг розгляду справи, з урахуванням того, що представник ОСОБА_2 вступив у справу після прийняття позову до провадження суду, та результати розгляду справи, вважав за можливе включити до розподілу тільки 20000,00 грн. витрат на правову допомогу, які є на думку суду апеляційної інстанції співмірними.
Встановлено, що ОСОБА_1 вимогу про компенсацію витрат на правову допомогу не порушала під час розгляду справи.
Сторони під час розгляду справи погодили, що вартість спірної квартири становить 1500000,00 грн..
Вимоги ОСОБА_2 задоволені на суму 159000 грн.,вимоги ОСОБА_1 , задоволені на суму 1333630 грн. .
З урахуванням викладеного, проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку під час ухвалення додаткового рішення про порядок розподілу судових витрат між сторонами, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги про те, що нею понесенні витрати на оплату автотоварознавчої судової експертизи у розмірі 2041,00 грн., що вбачається із наявного у матеріалах справи висновку експерта (вартість проведеної судової експертизи вказана у документах КНДІСЕ, що наявні у матеріалах справи), а тому вважає, що на її користь необхідно їх стягнути, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки судом першої інстанції не було прийнято до уваги висновок вказаної автотоварознавчої судової експертизи.
Інші доводи апеляційної скарги апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції вірно визначився із розрахунком судових витрат під час ухвалення додаткового рішення.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про ухвалення додаткового рішення та вірно керувався положеннями ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, додаткове рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року залишити без задоволення.
Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «02» червня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіІ.В. Іванова
О.І. Сліпченко