справа №759/17952/18 головуючий у суді І інстанції Сенько М.Ф.
провадження №22-ц/824/2855/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
01 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,8 кв.м.; визнати легковий автомобіль марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; стягнути з відповідача на її користь 210000,00 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частини легковий автомобіль марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , стягнути 1/2 частину коштів, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_2 в сумі 200000 гривень; визнати за нею право приватної власності на майно: пральну машину «Ariston» AQS62L09EU, телевізор «Sony Bravia KDL-40BX421 (2011), домашній кінотеатр «Yamaha NS-SW280 (2011), кухонний комбайн «Braun R700#15042; пилосос миючий «Zelmer VC79» (2014); меблі системи «Піонер: шафа кутова А, комп'ютерний стіл G, комод 700 МДФ К, пенал МДФ V, шафа D, полиця підвісна МДФ Р; диван «Стелла» (160, 201, MARS 0106); кухонний набір фабрики меблів БІС: стіл овальний розсувний «Шедевр-міні» та 4 стільці «Модерн»; виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,8 кв.м.; холодильник «Атлант» XM6026-100 серія 0352046984; музичний центр «JVC SP-UXG46 серія Т75075VX; електрочайник «Braun WK300 серія S642351; мікрохвильова піч Samsung CE2718NR; телевізор Samsung CS Z741HCPDA06568Y; диван «Візит-2» помаранчево-молочного кольору (2014); ліжко «НАТА» (вільха 200х160); матрац «Магія-7» (200х160); шафа двох дверна дзеркальна та 2 пенали (колір вільха); вітрина та кутова шафа під TV; праска Tefal Aquaspeed FV5375 eo/23-4313R; Blu-RayDisk/DVD плеер Sony BDP-S185#1538228.
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати за ним право особистої приватної власності на 394/500 часток квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,80 кв.м.; визнати спільною сумісною власність подружжя 106/500 часток цієї квартири, і в порядку поділу майна подружжя визнати за кожною із сторін право власності на 53/500 часток квартири. В обґрунтування зустрічних позовних вимог було зазначено, що шлюб між сторонами розірвано 06 листопада 2018 року. За час перебування у шлюбі була придбана квартира АДРЕСА_1 , проте більша частина грошових коштів сплачених за квартиру, були особистою власністю ОСОБА_2 . Намагання позивача за зустрічним позовом врегулювати спір у досудовому порядку були марними, тому він звернувся до суду.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (загальна площа - 72,80 кв.м., житлова площа - 44,5 кв.м.); холодильник Атлант ХМ6026-100 , серія 0352046984 , вартістю 3930 грн.; диван Візит-2, вартістю 3490 грн.; меблі системи Піонер: шафа кутова А, компютерний стіл G, комод 70 МДФ К, пенал МДФ V, шафа D, полиця підвісна МДФ Р, вартістю 6304 грн.; ліжко Ната (вільха 200х160), вартістю 2730 грн.; матрац Магія-7 (200х170), вартістю 2950 грн. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_5 ) право власності на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (загальна площа - 72,80 кв.м., житлова площа - 44,5 кв.м.); пральну машину Ariston AGS62L09EU, 2013 року випуску, вартістю 3999 грн; пилесос миючий Zelmer VC79, 2014 року випуску, вартістю 3399 грн.; диван Стелла (160,201,MARS 0106), вартістю 8929 грн.; електрочайник Braun WK300, серія S642351, вартістю 899 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21500,00 грн. компенсації варстості 1/2 частки автомобіля HONDA CR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_6 . Право спільної сумісної власності на вказане майно припинити. В задоволенні решти вимог позовів відмовлено. Питання розподілу витрат у справі вирішити в окремому судовому засіданні.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 25 травня 2020 року подав апеляційну скаргу.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 18 червня 2020 року подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, і порушення судом норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у визнанні автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності та в частині стягнення компенсації вартості автомобіля, і ухвалити в цих частинах нове судове рішення, яким задовольнити вказані вимоги у повному обсязі. Вказує, що автомобіль придбаний за час їхнього із відповідачем перебування у шлюбі, а тому вказаний автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності, проте відповідач заперечує даний факт, і здійснив відчуження автомобіля без її згоди. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції проігноровано факт того, що ціна автомобіля по договору купівлі-продажу не відповідає його ринковій вартості та є значно заниженою. Також, звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги висновок експерта, за результатами якого встановлено середню ринкову вартість автомобіля, що складає 315746,50 грн..
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року та ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії суддів Сушко Л.П., Іванова І.В., Сліпченко О.І..
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року повернуто справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя до суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_2 про розподіл судових витрат. Встановлено суду першої інстанції строк для усунення зазначених недоліків до 06 листопада 2020 року.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4933,24 грн. в порядку розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року скасовано. Справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2021 року вказану справу розподілено колегії суддів під головуванням судді Пікуль А.А. (суддя-доповідач).
Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів Пікуль А.А., Борисової О.В. та Ратнікової В.М. апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про поділ автомобіля марки HONDA, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_7 , та стягнення з ОСОБА_2 компенсації вартості 1/2 частини цього автомобіля змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення висновок районного суду про те, що транспортний засіб автомобіль марки Ноnda СR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , був проданий ОСОБА_2 після розлучення сторін. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про поділ квартири АДРЕСА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_1 залишено без змін.
Отже, колегією суддів Сушко Л.П., Іванова І.В., Сліпченко О.І. проводиться розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року, у якому просив задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21500,00 грн. компенсації вартості автомобіля HONDA CR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_6 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказує, що автомобіль був проданий у шлюбі при спільному проживанні сторін та веденні спільного господарства, а тому вказана позовна вимога не може бути задоволена.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87) від 04 грудня 1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права». Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно дост.129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).
Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з п.1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення Європейського суду з прав людини «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).
Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини «Ейрі проти Ірландії», «Аїт-Мугуб проти Франції»).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Встановлено, що ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року у цивільній справі № 759/17952/18 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 21 500 грн компенсації вартості 1/2 частки автомобіля Ноnda СR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог; скасувати рішення в частині визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 53/500 частку квартири АДРЕСА_1 ; скасувати в частині визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 53/500 частку квартири АДРЕСА_1 , скасувати рішення в частині відмови у задоволенні збільшених позовних вимог за об'єднаним позовом щодо визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на 394/500 частку квартири АДРЕСА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на 394/500 частку квартири АДРЕСА_1 , в решті рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року у цивільній справі № 759/17952/18 залишити без змін. Також просив ухвалити нове рішення в частині розподілу судових витрат між сторонами (т. 3, а. с. 1-6).
Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів Пікуль А.А., Борисової О.В. та Ратнікової В.М. переглядалось рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в межах вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_1 , а також вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ автомобіля марки HONDA, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_7 , та стягнення з ОСОБА_2 компенсації вартості 1/2 частини цього автомобіля в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 ..
Також встановлено, що апеляційним судом було змінено рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про поділ автомобіля марки HONDA, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_7 , та стягнення з ОСОБА_2 компенсації вартості 1/2 частини цього автомобіля. Виключено з мотивувальної частини рішення висновок районного суду про те, що транспортний засіб автомобіль марки Ноnda СR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , був проданий ОСОБА_2 після розлучення сторін. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про поділ квартири АДРЕСА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_1 залишено без змін.
ОСОБА_1 18 червня 2020 року у апеляційній скарзі на рішення, просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у визнанні автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності та в частині стягнення компенсації вартості автомобіля, і ухвалити в цих частинах нове судове рішення, яким задовольнити вказані вимоги у повному обсязі.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року переглянуто рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в частині, яку оскаржує ОСОБА_1 , крім того, представник ОСОБА_1 приймала участь у розгляді справи у апеляційному суді, під час перегляду обставин справи та доказів, а тому у суду відсутні підстави для повторного апеляційного перегляду оскаржуваного ОСОБА_1 судового рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 370 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року, оскільки судом встановлено, що Київський апеляційний суд 11 травня 2021 року розглянув наведені у апеляційний скарзі ОСОБА_1 доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ..
Відповідно до ч. 2 ст. 362 ЦПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 370, 381, 383-384 ЦПК України, суд,
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складено «02» червня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко