справа №754/8135/20 головуючий у суді І інстанції: Скрипка О.І.
провадження №22-ц/824/7691/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
01 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал» про визнання майнових прав,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Глобал Капітал» про визнання майнових прав.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 30.06.2009 року між ним та відповідачем укладено договір № 30-06/2000/125 про участь у Фонді фінансування будівництва. За умовами цього договору він на підставі визнання ним правил фонду ФФБ виду А «ФФБ» А «Перша черга котеджного містечка «Деснянське» дав згоду на участь у ФББ, взяв на себе зобов'язання виконувати правила ФФБ, передав кошти управителю в управління з метою отримання від забудовника у власність об'єкту інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цими коштами, а управитель приймає кошти в управління, зараховує кошти на рахунок ФФБ з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному правилами ФФБ та цим договором. Об'єктом інвестування є об'єкт нерухомості за будівельною адресою в АДРЕСА_1, кількість кімнат - 4, проектна площа 221,26 кв.м., номер ділянки 127. На виконання вимог договору 30.06.2009 року він отримав акт прийому передачі документів, які додаються до договору.
Як зазначає позивач, він виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до п.2 договору та сплатив на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 1 278 440,00 грн., на підтвердження чого 26.07.2019 року йому був наданий акт звіряння взаємних розрахунків щодо коштів, які були фактично внесені в управління Фонду. Також, з боку відповідача було надано стислий перелік робіт, які забудовник зобов'язується провести на вказаному об'єкті будівництва. Однак, відповідач на сьогоднішній день не виконав умови договору, не передав йому майнових прав на об'єкт інвестування за договором про уступку майнових прав на умовах вищевказаного договору, в зв'язку з чим він змушений звернутись до суду з даним позовом.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить визнати за ним майнове (речове) право на спірне нерухоме майно та зобов'язати відповідача передати вищевказаний об'єкт незавершеного будівництва.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києвавід 17 березня 2021 року задоволено частково позов. Визнано за ОСОБА_1 майнове (речове) право на 41% загальної проектної площі об'єкту незавершеного будівництва, а саме будинку (ступінь готовності 97%), який складається з 4 кімнат, номер будинку АДРЕСА_1, загальною площею 161,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:146:0604. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал» на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн..
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Фінансова компанія «Глобал Капітал» подало апеляційну скаргупосилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що замовником будівництва об'єкта був є підприємство "Вертикаль "Благодійного фонду "Дзвін надії", з яким відповідач уклав договір про організацію спорудження об'єкту будівництва, а не позивач.
Зазначає, що протягом 11 років участі позивача у ФФБ жодних звернень від нього щодо нецільового використання внесених ним до ФФБ коштів або інших порушень його прав до відповідача не надходило, а навпаки позивач не виконував свої обов'язки щодо внесення коштів до ФФБ згідно графіку, чим порушив права інших довірителів, оскільки інвестування позивача є складовою частиною об'єкта будівництва в цілому.
Звертає увагу суду на те, що висновок суду першої інстанції щодо готовності об'єкту на 97% є не вірним, оскільки в суді першої інстанції відповідачем були надані фото на яких зображено недобудований будинок у складі підвалу, цеглової кладки першого поверху, за відсутності другого поверху та покрівці, а також всіх інженерних мереж та огорожі ділянки.
Крім того, зазначає, що майнове право знаходиться в іпотеці відповідача. Вказує, на те, що законом не передбачено можливості визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законом порядку, також позивачем не доведено, що він повністю профінансував будівництво закріпленого за ним об'єкта фінансування.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що факт сплати коштів за будівництво підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 26.07.2016 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позовні вимоги про визнання за позивачем майнового (речового) права на 41 % загальної проектної площі спірного об'єкту нерухомості, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідно до ст. 190 ЦК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та умов укладених між сторонами договорів, за позивачем визнати майнове (речове) право на об'єкт незавершеного будівництва пропорційно до розміру внесених ним (проінвестованих) коштів, що становить 41 % від загальної проектної площі.
Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити та передати позивачу об'єкт незавершеного будівництва, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачу у вказаній будівлі належить 41 % майнових прав, а не 100 %, оскільки ним не інвестовано 100 % вартості цього майна. Крім того, з урахуванням положень ч.5 ст.1033 ЦК України відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача для вчинення таких дій, а тому немає підстав для задоволення таких вимог.
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 30.06.2009 року між ТОВ «ФК «Глобал Капітал», як управителем, та позивачем ОСОБА_1 , як довірителем, було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 30-06/2009-125, згідно п.1.1 якого довіритель на підставі повного визнання ним правил ФФБ виду А «Перша черга котеджного містечка « Деснянське » дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов'язання виконувати правила ФФБ, передає кошти управителю в управління з метою отримання від забудовника у власність об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цими коштами, а управитель приймає кошти в управління, зараховує кошти на рахунок ФФБ з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному правилами ФФБ та цим договором.
Згідно п.п.1.4, 1.5 договору, управитель здійснює управління майном у порядку, визначеному правилами ФФБ та цим договором.
При здійсненні управління майном для досягнення мети цього договору управитель діє від свого імені та в інтересах довірителів, дотримується встановлених у правилах ФФБ та цим договором обмежень щодо окремих дій з управління цим майном.
Пунктами 1.9, 1.10 визначено дані про об'єкт інвестування, а саме: будівельна адреса: АДРЕСА_1, кількість кімнат: 4; проектна площа: 221,26 кв.м., номер ділянки: 127.
Згідно п.п.5 п.2.2.1 договору довіритель зобов'язаний дотримуватися визначеного в цьому договорі порядку передачі коштів в управління управителю та графіку внесення коштів, який є невід'ємною частиною цього договору, визначеного у свідоцтві про участь у ФФБ за сумами та строками.
Пунктом 6.6 договору встановлено, що після кожного внесення довірителем коштів управитель видає довірителю свідоцтво про участь у ФФБ - документ, що підписують довіритель та уповноважена особа управителя, в якому зазначений закріплений за довірителем об'єкт інвестування, запланована дата введення об'єкта будівництва в експлуатацію, сума коштів, зарахована до ФФБ, кількість оплачених за довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування, графік внесення коштів та інші дані згідно вимог законодавства.
30.06.2009 року між сторонами також було укладено додаткову угоду № 1 до договору.
Як вбачається зі свідоцтва № 30-06/2009-125-12, позивачем ОСОБА_1 внесено 1278 440,00 грн., на підставі чого за ним закріплено 90,77 кв.м. з загальної проектної площі 221,26 кв.м.. Також, вказане свідоцтво додатково містить графік подальшого внесення довірителем коштів до ФФБ, а саме: 30.09.2009 року за 19,87 кв.м., 31.10.2009 року за 36,88 кв.м., 30.11.2009 року за 36,88 кв.м., 31.12.2009 року за 26,86 кв.м.. Факт сплати позивачем вищевказаної суми підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 26.07.2019 року.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність».
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Для державних підприємств, що виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, встановлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності.
Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Відповідно до абзаців 1, 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 4.3, 4.4 договору сторони погодили, що після 100 % інвестування довірителем закріпленого за ним об'єкта інвестування управитель передає довірителю майнові права на цей об'єкт інвестування за договором про уступку майнових прав. Довіритель має право отримати у власність закріплений за ним об'єкт інвестування після введення об'єкта будівництва в експлуатацію на умовах, визначених правилами ФФБ та цим договором.
Встановлено, що позивач сплатив 1 278 440,00 грн., що складає 41 % майнових прав.
Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" Управитель для кожного ФФБ розробляє й затверджує Правила ФФБ та інші необхідні внутрішні документи, що регламентують функціонування цього ФФБ. Правила ФФБ є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами цієї системи фінансування будівництва житла.
Правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об'єктів інвестування, порядок та умови закріплення об'єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов'язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об'єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ. Правила ФФБ є публічною пропозицією для вступу до фонду особи, яка бажає стати довірителем цього фонду, на підставі визнання цих Правил.
Правила фонду мають передбачати обмеження права довірчої власності управителя ФФБ, встановлені установником управління майном у договорі управління майном, і містити зобов'язання управителя виконувати процедури щодо: забезпечення передачі довірителю, який повністю проінвестував закріплений за ним об'єкт інвестування, майнових прав на цей об'єкт інвестування для подальшого отримання його у власність від забудовника; забезпечення можливості отримання довірителем, на умовах Правил ФФБ та договору управління майном, коштів з ФФБ на вимогу довірителя в разі його відмови від участі у фонді. Після визнання довірителями Правил ФФБ та внесення до ФФБ коштів управитель ФФБ не має права вносити зміни та доповнення до Правил ФФБ без письмової згоди всіх довірителів.
У разі необхідності внесення змін та доповнень до Правил ФФБ управитель ФФБ зобов'язаний надіслати у письмовій формі пропозиції із зазначенням змісту правил, які пропонується змінити, кожному довірителю. Згода довірителя вважається отриманою, якщо протягом 30 днів з дня надходження повідомлення від управителя з пропозицією про внесення змін і доповнень до Правил ФФБ на зазначену у договорі адресу довірителя управитель не отримав письмової відповіді довірителя. Зміни до Правил ФФБ не можуть погіршувати умови, що забезпечують права довірителів.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у позивача у спірній будівлі виникли майнові права на 41 %, оскільки позивачем повністю не проінвестовано закріплений за ним об'єкт інвестування, майнових прав на цей об'єкт інвестування, а умовами договору та діючим законодавством не передбачено передачі та визнання майнових прав за інвестором у разі часткового інвестування.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про визнання майнових прав на об'єкт інвестування є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають залишенню без задоволення.
Також, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про зобов'язати відповідача передати позивачу об'єкт незавершеного будівництва, ступінь готовності 97%, а саме житловий будинок, який складається з 4 кімнат, номер будинку АДРЕСА_1, загальною площею 161,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:146:0604, оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання майнових прав, які судом залишені без задоволення.
Відтак, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача не було порушено відповідачем.
Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із того, що відповідно до положень ст. 12 ЗУ "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" у позивача не виникли майнові права на об'єкт інвестування, у зв'язку з відсутністю повного інвестування позивачем закріпленого за ним об'єкту.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал» задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Глобал Капітал» про визнання майнових праввідмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «02» червня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіД.Р. Гаращенко
О.І. Сліпченко