03 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1418/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05.05.2020 року, яка передбачена ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 1390,00 грн.;
- стягнути з Управління соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 05.05.2020 року, яка передбачена ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 6800,00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є учасником бойових дій та відповідно має пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551. Вважає, що на час виникнення спірних відносин діяла редакція ст. 12 Закону № 3551, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1390 грн. керувався пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". На думку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність внаслідок не нарахування та невиплати допомоги у повному розмірі.
Ухвалою від 07.04.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 05392743).
Відповідачі-1, 2 не скористалися своїм процесуальним правом щодо надання відзивів на позовну заяву.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням від 27.07.2017.
Відповідачем-1 перераховано позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в сумі 1390 грн.
Вважаючи, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) розмір разової грошової допомоги до 5 травня має складати 5 мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).
За змістом ст. 1 Закону № 3551-ХІІ, він спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.
Згідно із Законом України від 25.12.1998 р. № 367-XIV статтю 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною 5, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17 Закону № 3551-ХІІ визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01.01.2008 р.) частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Надалі Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015 р.) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.17-1 Закону № 3551-ХІІ, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.
З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови.
Так, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 19.02.2020 р. № 112 (далі - Постанова № 112) встановлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат). Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 слідує, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27.02.2020 р. норми і положення, зокрема статей 12-16 Закону № 3551-ХІІ, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частиною п'ятою якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2020 році має становити 8190 грн. (1638 грн. х 5).
Разом з тим, виплата відповідачем-2 разової грошової допомоги у сумі 1390 грн. не відповідає вимогам законодавства та свідчить про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем-2 допущено протиправну бездіяльність щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається у листі Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, не можуть змінювати приписів Закону № 3551-ХІІ.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 р. у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 р. у справі №21-977во10, від 03.12.2010 р. у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004 р. № 7-рп/2004, від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004, від 09.07.2007 р. №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Положеннями ч.2 ст. 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувані своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для нього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії".
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст. 6 КАС України).
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог, а наведені доводи не було спростовано відповідачем-1.
Херсонським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій (бездіяльності) щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 1390 грн., тобто у меншому розмірі, ніж встановлено Законом № 3551, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в меншому розмірі, ніж це передбачено нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 05392743) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену частину щорічної разової допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі 6800,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 112030000