Номер провадження: 22-ц/813/6103/21
Номер справи місцевого суду: 522/13936/20
Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.
Доповідач Комлева О. С.
01.06.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів Сегеди С.М., Цюри Т.В.,
з участю секретаря Воронової Є.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Салтан Л.В., -
У серпні 2020 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки и піклування, в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради, про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.
У обґрунтування свого позову, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради зазначила, що на контролі Служби у справах дітей Одеської міської ради перебуває питання соціального захисту прав та інтересів малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які виховуються разом з матір'ю ОСОБА_1 , та проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
05 серпня 2020 року мати ОСОБА_1 привезла до бабусі ОСОБА_3 малолітніх дітей ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , стало погано, дитина почала блювати та скаржитися на головний біль, коли бабуся почала переодягати дитину, то виявила множинні синці на тілі. Після чого ОСОБА_3 викликала невідкладну допомогу. Відповідно до довідки №17883 від 05 серпня 2020 року наданої КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ООР за результатами огляду лікарем хірургом малолітнього ОСОБА_1 встановлено діагноз: синдром жорстокого поводження з дитиною. Велика гематома пахової та лобкової області, мошонки, статевого члена, розрив правого яєчка. Множинні гематоми голови, тулубу, нижніх кінцівок. На підставі подання Служби у справах дітей Одеської міської ради від 07 серпня 2020 року №07/8108 про невідкладне відібрання малолітніх дітей, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було видано Розпорядження від 07 серпня 2020 року №302.
На підставі викладеного, позивач просив суд невідкладно відібрати малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 . Тимчасово влаштувати малолітніх дітей в сім'ю бабусі ОСОБА_3 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначив, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, винесене без повного та всебічного з'ясування та дослідження обставин, що мають значення для справи, що у наслідку призвело до прийняття судом рішення, яке порушує інтереси дітей.
Відзиву до суду не надходило.
В судове засідання призначене на 01 червня 2021 року ОСОБА_1 не з'явилася, про слухання справи була повідомлена належним чином (а.с. 180).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 , яка своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи та від якої не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає в повній мірі.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не просить позбавити батьківських прав відповідача, тому суд вважає, що позивач вибрав невірний спосіб захисту.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, тому, що судом такий висновок зроблено з порушенням норм процесуального та матеріального права, виходячи з наступного.
За Конституцією України, ст. ст. 4, 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.
Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Відмова від такого права є недійсною.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.
Так, стаття 150 СК України передбачає, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 1 статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
У відповідності до ч. 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 передбачає, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Згідно ст. 166 СК України, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини.
Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Позбавлення батьківських прав (тобто, прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Принципом 6 Декларації прав дитини (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Ассамблеї ООН від 20.11.1959) року передбачено, що для повного і гармонійного розвитку своєї особистості дитина потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і, безперечно, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно з ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір'ю неповнолітніх дітей ОСОБА_2 2012 року народження та ОСОБА_5 , 2015 року народження (а.с. 16,17).
Відповідно до довідки № 17883 від 05.08.2020 року наданої КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ООР за результатами огляду лікарем хірургом малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: синдром жорстокого поводження з дитиною. Велика гематома пахової та лобкової області, мошонки, статевого члена. Розрив правого яєчка? Множинні гематоми голови, тулубу, нижніх кінцівок (а.с. 20).
Наказом служби у справах дітей Одеської міської ради від 06.08.2020 року № 99 малолітнього ОСОБА_5 було взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, як дитину, яка зазнала фізичного насильства (а.с. 14).
Наказом служби у справах дітей Одеської міської ради від 06.08.2020 року № 100 малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, як дитину, яка зазнала психологічного насильства (а.с. 15).
На підставі подання служби у справах дітей Одеської міської ради від 07.08.2020 року № 07/8108, про невідкладене відібрання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , а/з № 184 від 17.02.2015 року, реєстрація - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , а/з № 134 від 21.11.2012 року, реєстрація - виконавчий комітет Юнокомунарівської міської ради м. Єнакієвого Донецької області), було з'ясовано наступне.
На контролі служби у справах дітей Одеської міської ради перебуває питання соціального захисту прав та інтересів малолітніх дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які виховуються матір'ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час опитування малолітнього ОСОБА_5 , було з'ясовано, що співмешканець матері, якого звуть ОСОБА_7 систематично здійснював насилля відносно нього, а саме: бив ременем по голові, спині, сідницям, рукою по обличчю, багато разів бив ногою в пахову частину. Після нанесених ударів, дитині стало погано і він не пам'ятає, що відбувалось в подальшому. Також, ОСОБА_7 ставив малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кут кімнати на всю ніч, і не дозволяв спати.
05.08.2020 року малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати, ОСОБА_1 , привезла до бабусі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого, ввечері, малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стало погано, дитина почала блювати та скаржитися на головний біль. Коли бабуся почала переодягати дитину побачила множинні синці на тілі. Після чого гр. ОСОБА_3 викликала невідкладну швидку допомогу.
Під час опитування малолітньої, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було з'ясовано, що приблизно протягом місяця співмешканець матері, кожного дня бив молодшого братика, за погану поведінку, за те, що погано вимовляв слова, навіть тоді, коли ОСОБА_5 йшов, спотикався і падав. Зі слів дівчинки, за погану поведінку ОСОБА_7 ставив ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в кут кімнати на всю ніч. ОСОБА_7 сильно побив ОСОБА_5 за те, що він не правильно вимовляв слово «нормально», тоді ОСОБА_7 вдарив його по сідницям після чого, 2 рази вдарив ногою в пахову частину, декілька разів вдарив кулаком по голові, після цього він взяв ОСОБА_5 на руки підняв вверх над своєю головою та сильно кинув його на підлогу, так він зробив ще 2 рази, після цього ОСОБА_5 стало погано, ОСОБА_7 поклав його в ліжко, у ОСОБА_5 тряслися руки і ноги. Потім, ОСОБА_7 взяв ОСОБА_5 і відніс у ванну кімнату та поливав його холодною водою. ОСОБА_7 бив ОСОБА_5 у присутності матері. Після того, як ОСОБА_7 побив ОСОБА_5 лікаря додому не викликали, до лікарні не возили. 05.08.2020 р. дітей привезли до бабусі, ОСОБА_5 сказав, що у нього болить голова и він блював, також він блював і в гуртожитку (там з матір'ю проживали). Після бабуся викликала швидку допомогу і поїхала з ОСОБА_5 до лікарні (а.с. 10).
Відповідно до п.9 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 року № 585 невідкладно було проведено оцінку рівня безпеки дітей.
Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 06.08.2020 року, було встановлено, що проживання малолітніх дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю загрожує їх життю та здоров'ю (а.с. 26-42).
З метою вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини, малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було доставлено до КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради», за показаннями госпіталізовано до гнійно-септичної хірургії.
Розпорядженням Приморської районної адміністрації ОМР за № 302 від 07.08.2020 року прийнято, з урахуванням наявності обставин, які несуть загрозу життю та здоров'ю неповнолітніх дітей, невідкладно відібрати малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від матері ОСОБА_1 , тимчасово влаштувати ОСОБА_5 в сім'ю бабусі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в сім'ю знайомої ОСОБА_3 (а.с. 56-57).
Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77-78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Враховуючи викладені обставини, наявність переконливих доказів наявності реальної небезпеки для здоров'я дітей, яка не може бути усунута іншими заходами ніж відібрання дітей від матері, оскільки така міра відповідає найкращим інтересам дитини,колегія дійшла висновку про задоволення позовних вимог органу опіки та піклування оскільки ґрунтується на вимогах закону.
Зазначене відповідає наведеній практиці Європейського суду з прав людини та Декларації прав дитини, оскільки відібрання дітей у відповідачки є виправданим і пропорційним, та здійснюється для захисту життя та здоров'я дітей, тому що цього потребували їх інтереси, що відповідає цілям, зазначеним у частині другій статті 8 Конвенції про права дитини.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 473/1555/19-ц.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відібрання дітей від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дітей її батьками суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини (частина третя статті 170 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
За вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанціях в розмірі 5 255,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - задовольнити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року - скасувати.
Прийняти постанову.
Позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради, про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Невідкладно відібрати малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без позбавлення батьківських прав у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Тимчасово влаштувати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сім'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави Україна судовий збір у розмірі 5 255,00 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01 червня 2021 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Т.В. Цюра