18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 травня 2021 року
м. Черкаси справа № 925/819/17
Господарський суд Черкаської області в складі колегії суддів: головуючого - судді Довганя К.І., суддів Дорошенка М.В. та Скиби Г.М., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: скаржника - Чижов К.Л., адвокат за довіреністю, стягувача - Якушенко В.А. за довіреністю , третьої особи - не з'явився, приватного виконавця - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали матеріали скарги Приватного акціонерного товариства “АЗОТ” на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про арешт коштів боржника у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до публічного акціонерного товариства "АЗОТ", третя особа на боці позивача Фонд державного майна України про стягнення 718 090 453,55грн,
19 березня 2021 року до суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства “АЗОТ” на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича та на постанову про арешт майна, в якій скаржник просив суд:
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про арешт коштів боржника від 04 березня 2021 року, прийняту в рамках виконавчого провадження ВП № 64717206;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича зняти арешт з коштів Приватного акціонерного товариства “АЗОТ” (код 00203826, м. Черкаси, вул. Героїв Холоного Яру, 72), що був накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 04 березня 2021 року ВП № 64717206.
Скарга обґрунтована тим, що постановою приватного виконавця, яку було надіслано для виконання до банківських установ (лист від 04.03.2021 №561), накладено арешт на всі грошові кошти (у будь-якій валюті), що знаходяться на всіх рахунках боржника, відкритих в будь-якій банківській установі (фінансовій) установі України, або іноземній фінансовій установі, яка законно здійснює свою діяльність на території України, а також на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, окрім рахунків, що належать боржнику, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом в межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, 707503807,86 грн.
Скаржник вважає постанову Приватного виконавця про арешт коштів боржника від 04.03.2021, винесену з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП №64717206 протиправною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки оскільки у даному випадку примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області фактично не відбулось, сума заборгованості за виконавчим документом з боржника стягнута не була, тому правові підстави для стягнення з останнього основної винагороди відсутні.
Ухвалою суду від 07.04.2021 розгляд скарги призначено на 23 квітня 2021 року.
20.04.2021 Приватний виконавець Недоступ Д.М. подав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення скарги вважаючи її безпідставною посилаючись на те, що скаржник не довів чим саме порушено його право, та яким чином процесуальні дії приватного виконавця, у вигляді постанови про арешт коштів від 04.03.2021, впливають (порушують) право боржника.
Приватний виконавець вважає, що всі дії щодо винесення оскаржуваної постанови були вчинені в спосіб та порядок встановлений Законом та спрямовані виключно на фактичне виконання рішення, яке набрало законної сили, без завдання шкоди правам та інтересам іншим учасникам виконавчого провадження.
У відзиві на скаргу Приватний виконавець просив суд відмовити в задоволенні цієї скарги повністю по всіх її пунктах.
23.04.2021 від стягувача (ПАТ «Черкасиобленерго») до суду надійшов відзив на скаргу боржника, в якому стягував просив суд у задоволенні скарги відмовити повністю з тих підстав, що боржник не довів, чим саме порушено його право та яким чином процесуальні дії приватного виконавця, у вигляді оскаржуваних постанов впливають (порушують) його права.
Ухвалою суду від 23.04.2021 у судовому засіданні оголошувалася перерва до до 28 квітня 2021 року. Проте, судове засідання 28.04.2021 не відбулося з технічних причин, у зв'язку з чим перерва в судовому засіданні була продовжена до 11:45 год. 14 травня 2021 року.
Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав, просив суд її задовольнити повністю.
Представник стягувача в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги боржника, просив суд у її задоволенні відмовити повністю.
Представник від третьої особи та приватний виконавець Недоступ Д.М. в судове засідання не з'явилися.
За приписами ч.2 ст.342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, дослідивши матеріали скарги та всі інші подані сторонами документи, встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року у даній справі позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 618 675 504,77 грн. за спожиту активну електричну енергію за період з 01.08.2016 по 01.06.2017, 87475,58 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 32601205,15 грн. інфляційних, 6524519,27 грн. 3 % річних, 551042,52 грн. за послуги з перетікання реактивної електричної енергії за період з 01.02.2017 по 01.06.2017, 240000,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2018 року рішення Господарського суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року скасовано, прийняте нове рішення, яким позов задоволено повністю.
24 липня 2018 року на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2018 року господарським судом Черкаської області виданий наказ.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 квітня 2019 року затверджено мирову угоду, укладену сторонами 22 березня 2019 року.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2019 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12 квітня 2019 року у справі № 925/819/17 скасовано, у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на сторін порівну.
18 грудня 2019 року на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2019 року видано накази та направлено на адресу Фонду державного майна України.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області, Недоступа Дмитра Миколайовича, перебуває виконавче провадження № 64717206, з примусового виконання наказу № 925/819/17 від 24.07.2018, виданий Господарським судом Черкаської області про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Азот" на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» - 618 675 504,77 грн. основного боргу за активну електричну енергію, 17 485 511,64 грн. пені, 9 201 584,09 грн. 3% річних, 54 124 368,93 грн. інфляційних втрат, 551 042,52 грн. боргу за послуги за перетікання реактивної електричної енергії, 40 185,41 грн. пені на борг за перетікання реактивної електричної енергії, 105 608,29 грн. інфляційних втрат, 23 446,59 грн. 3% річних, 17 858 864,99 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії протягом червня 2016 -грудня 2016 року, 24 336,32 грн. заборгованості за перевищення граничної величини споживання електричної потужності за грудень 2016 року, 240 000,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. Згідно відмітки на виконавчому документі залишок заборгованості становить 643 184 552,60 грн.
04.03.2021, відповідно до вимог ст. 3,4,17,19,24,25,26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64717206, копія якої була направлена боржнику - для виконання, стягувану - до відома.
Вказаною постановою накладено арешт на всі грошові кошти (у будь-якій валюті), що знаходяться на всіх рахунках боржника, відкритих в будь-якій банківській установі (фінансовій) установі України, або іноземній фінансовій установі, яка законно здійснює свою діяльність на території України, а також на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, окрім рахунків, що належать боржнику, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом в межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, 707503807,86 грн.
Скаржник вважає постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника від 04.03.2021, винесену з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 64717206 протиправною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства посилаючись на положення Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), який є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Ч.1 ст.5 Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
За приписами ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. Зазначена норма кореспондується з ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно частини 1, 2 статті 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, яеупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 1 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція), виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Зокрема, згідно статті 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є:
- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти Інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
- інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 3 статті 18 Закону встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
За приписами частини 6 статті 48 Закону, стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 56 Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
За правилами частини 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Таким чином, враховуючи вищевикладені норми спеціального закону, приватний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення основної винагороди під час відкриття виконавчого провадження та при накладенні арешту на майно (кошти) боржника врахувати суму основної винагороди в загальну суму стягнення за постановою про арешт майна (коштів).
За приписами частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, при розгляді даної скарги, враховує правові висновки Верховного Суду, що стосуються оскаржень процесуальних дій органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час примусового виконання рішень.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Також, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18, в якій зазначено, що звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов'язана обґрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов'язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням.
В порядку судового контролю за виконанням судових рішень правовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує судочинство для такого захисту.
По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження - є неприпустимим
Саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю, необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження. Якщо державний виконавець або інша посадова особа ДВС, приватний виконавець - порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь якої іншої особи), то така скарга задоволенню не підлягає.
Згідно статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Згідно зі статтею 2 цього Закону обов'язковість виконання судового рішення є однією із основних засад виконавчого провадження.
Суд враховує положення ст.15 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. Тобто сприяння виконанню судового рішення є одним із основних обов'язків боржника.
За змістом ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Судом встановлено, що дії приватного виконаця щодо винесення оскаржуваних постанов, відповідають вимогам, передбачених Інструкцією з організації примусового виконання рішень та Закону України «Про виконавче провадження».
Доказів вжиття до винесення постанов про зверненя стягнення на майно та про арешт майна, всіх можливих і необхідних заходів, спрямованих на виконання судового рішення, скаржником до суду не надано.
Належні і допустимі докази того, яким чином процесуальні дії приватного виконавця у вигляді оскаржуваних постанов, впливають (порушують) права боржника, до суду не подані.
Згідно ч.3 ст.343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича щодо винесення постанови про арешт коштів боржника ВП № 64717206 від 04.03.2021 вчинені в межах повноважень та відповідає вимогам чинного законодавства України.
Відтак, скарга Приватного акціонерного товариства “АЗОТ” на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про арешт коштів боржника від 04 березня 2021 року є безпідставною і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 235, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства “АЗОТ” на постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про арешт коштів боржника ВП № 64717206 від 04.03.2021 та її скасування - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її оголошення і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Головуючий суддя К.І.Довгань
Судді М.В. Дорошенко
Г.М. Скиба