вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.05.2021м. ДніпроСправа № 904/5294/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Головахи К.К., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГБОР ІНЖИНІРІНГ", м. Москва, Російська Федерація
про стягнення боргу у сумі 3 494 140,00 руб. за договором на виконання проектних робіт
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 -адвокат
Від вілповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГБОР ІНЖИНІРІНГ" боргу у сумі 3 494 140,00 руб. за договором на виконання проектних робіт № DL WD 04-101.1 від 28.02.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виконання проектних робіт № DL WD 04-101.1 від 28.02.2018 в частині сплати заборгованості за виконані роботи.
Ухвалою суду від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15.12.2020.
Ухвалою суду від 05.10.2020 зупинено провадження у справі № 904/5294/20 на період виконання судового доручення до 15.12.2020.
Ухвалою суду від 15.12.2020 поновлено провадження у справі №904/5294/20. Відкладено розгляд справи до 16.12.2021. Зупинено провадження у справі № 904/5294/20 на період виконання судового доручення до 16.02.2021.
Ухвалою суду від 16.02.2021 відкладено розгляд справи до 29.03.2021 та зупинено провадження у справі № 904/5294/20 на період виконання судового доручення до 29.03.2021.
Ухвалою суду від 29.03.2021 поновлено провадження у справі №904/5294/20. Закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у наступному судовому засіданні на 19.04.2021. Зупинено провадження у справі № 904/5294/20 на період виконання судового доручення до 19.04.2021.
Ухвалою суду від 19.04.2021 поновлено провадження у справі №904/5294/20, відкладено розгляд справи на 11.05.2021. Зупинено провадження у справі № 904/5294/20 на період виконання судового доручення до 11.05.2021.
Ухвалою суду від 11.05.2021 поновлено провадження у справі №904/5294/20, відкладено розгляд справи на 26.05.2021. Зупинено провадження у справі № 904/5294/20 на період виконання судового доручення до 26.05.2021.
У судовому засіданні 26.05.2021 поновлено провадження у справі.
Позивач у судовому засіданні 26.05.2021 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав для огляду оригінали документів, копії яких додано до справи в якості доказів.
Відповідач у жодне призначене засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника на поштовому повідомленні (а.с. 148).
Відповідач відзив на позов не надав, правом на продовження строків, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 26.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.
Предметом доказування у даній справі є встановлення факту укладення спірного договору, встановлення обставин, умов та факту виконання робіт по договору, встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи та правомірності вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконі роботи.
Як зазначено в позовній заяві, 28.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ" (далі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГБОР ІНЖИНІРІНГ" (далі - відповідач - замовник) укладено договір підряду на проектування робіт № DL WD 04-101.1 (далі - договір). В подальшому сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 28.02.2018, № 2 від 02.11.2018, № 3 від 27.12.2018, № 4 від 16.07.2018.
Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язується на умовах цього договору по Технічному завданню замовника (додаток №1) виконати проектні-вишукувальні роботи, результатом яких буде технічна документація, а саме проект: "Очисні споруди дебалансних стічних вод системи гидрозолошламоудалення на випуску № 2 комбінату продуктивністю 600 куб.м/год. по чистій воді", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи.
Вартість, строк та об'єми робіт узгоджені в додаткових угодах до договору ( п. 1.3 договору).
Ціна товару складається із вартості робіт, включає усі витрати виконавця по виконанню договору (п. 2.1. договору).
Пунктом 2.3. договору встановлено, що оплата проводиться замовником по реквізитам відповідно п. 10.2. цього договору, або по реквізитам, вказаним в рахунку підрядника в на протязі 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт обома сторонами та надання рахунка на оплату.
Згідно п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №4 підрядчик зобов'язується виконати проекті роботи в повному об'ємі в наступні строки: початок робіт: березень 2018 року; кінець робіт: до повного виправлення зауважень.
Підрядник зобов'язаний виконати у встановлені строки роботи у відповідності до Технічного завдання замовника (додаток №1) та договором (пп. 4.1.1. п. 4.1. договору).
Замовник зобов'язаний оплатити підряднику встановлену додатковими угодами ціну, при умові виконання повного об'єму робіт (пп. 4.2.2. п. 4.2. договору).
Пунктом 8.3. договору встановлено, що у випадку недосягнення домовленості по спірним питання спір, який витікає з цього договору, підлягає розгляду в Господарському суді Дніпропетровської області в порядку, встановленому діючим законодавством України.
28.02.2018 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору № DL WD 04-101.1 від 28.02.2021 (далі - додаткова угода №1).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по актуалізації проекту: "Очисні споруди дебалансних стічних вод системи гидрозолошламоудалення на випуску № 2 комбінату продуктивністю 600 куб.м/год. по чистій воді" у відповідності до Технічного завдання (додатку №1).
Виконавець зобов'язується провести роботи та видати замовнику результат роботи на паперовому носії в 5-ти екземплярах та один екземпляр в електронному вигляді формату pdf на СD диску, в строк відповідно до Календарного плану (додаток 2) (п. 2 додаткової угоди 1).
Згідно із п. 3 додаткової угоди №1 в редакції додаткової угоди № 4 оплата робіт проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по кожному етапу робіт відповідно календарного плану (додаток 2) на протязі 30 календарних днів з моменту надання підрядником замовником рахунка-фактури по виконаному етапу робіт при умові підписання обома сторонами "Акта про прийняття виконаних робіт" по виконаному етапу робіт.
Загальна вартість робіт по договору складає 5 893 300,00 руб.
ПДВ в суму, яка перераховується підряднику не включається та перераховується замовником у відповідному порядку до бюджету Російської Федерації з урахуванням ставки ПДВ, встановленої діючим законодавством Російської Федерації на дату здійснення платежу.
Загальна вартість включає всі видатки виконавця по виконанню даної роботи.
Позивачем виконано роботи на загальну суму 5 839 300,00 руб., що підтверджується Актом №1 від 31.07.2018 на суму 200 000,00 руб., Актом №2 від 27.12.2018 на суму 1 879 160,00 руб., Актом №3 від 17.05.2019 на суму 320 000,00 руб., Актом № 4 від 30.09.2019 на суму 3 494 140,00 руб., зазначені акти підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств сторін.
Відповідач частково розрахувався за виконані роботи у сумі 2 399 160,00 руб., що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.
У відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 3 494 140,00 руб., що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду для захисту своїх порушених прав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надавши оцінку аргументам, наведеним сторонами, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським судом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.
Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Доказів своєчасної сплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості, відповідач під час розгляду справи не надав, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 3 494 140,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 3 494 140,00 руб.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
У відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера..
У відповідності до ст. 27 ГПК України встановлено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність);
за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Позивачем на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу подано лише ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.
При цьому, ні доказів надання правової допомоги, ні фактичного розміру витрат на неї позивачем не надано.
Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, витрати на правничу допомогу слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГБОР ІНЖИНІРІНГ" про стягнення боргу у сумі 3 494 140,00 руб. за договором на виконання проектних робіт - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГБОР ІНЖИНІРІНГ" (Російська Федерація, 119361, м. Москва, вул.. Озерна, 42, пом.1, код НОМЕР_1 , ОКПО 98148823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ" (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 45-б, код ЄДРПОУ 30166282) суму заборгованості у розмірі 3 494 140,00 рублів та 19 605,28 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.06.2021
Суддя Н.Г. Назаренко