26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 910/3898/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Державного підприємства
«Український авіаційний метеорологічний центр» - Харченка В.І.,
Приватного акціонерного товариства
«Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» - Дзюбенка С.М.,
Державного підприємства
обслуговування повітряного руху України (Украерорух) - Скокіна Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 (у складі колегії суддів: Корсак В.А. (головуючий), Євсіков О.О., Попікова О.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 (суддя Трофименко Т.Ю.)
у справі № 910/3898/20
за позовом Державного підприємства «Український авіаційний метеорологічний центр»
до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух),
про стягнення 1 389 684,80 грн,
У березні 2020 року Державне підприємство «Український авіаційний метеорологічний центр» (далі - ДП «Український авіаційний метеорологічний центр») звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»), у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути 1 389 684,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не здійснив оплати за отримані послуги метеорологічного обслуговування зльотів і посадок повітряних суден на аеродромах у січні та березні 2020 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у заявленій до стягнення сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на користь ДП «Український авіаційний метеорологічний центр» заборгованість у сумі 1 389 684,80 грн і витрати зі сплати судового збору в сумі 20 845,27 грн.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2021 року ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/3898/20 за касаційною скаргою ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.04.2021.
ДП «Український авіаційний метеорологічний центр» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2021 розгляд касаційної скарги ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» відкладено на 26.05.2021.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом позову у справі № 910/3898/20, яка розглядається, є вимога ДП «Український авіаційний метеорологічний центр», заявлена до ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг метеорологічного обслуговування зльотів і посадок повітряних суден на аеродромах за заявками польотів товариства у січні та березні 2020 року, обґрунтована обставинами ухилення відповідача від оплати зазначених послуг.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновками місцевого суду щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини виникнення між сторонами господарських відносин за договором надання послуг, укладеним у спрощений спосіб, користування відповідачем відповідними послугами протягом січня, березня 2020 року, що покладає на останнього обов'язок з оплати таких послуг належному виконавцю, яким є позивач.
У поданій касаційній скарзі ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» зазначає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 189, 191 Господарського кодексу України (далі - ГК), статтю 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 1, 36 Повітряного кодексу України, статті 10, 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення», Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» у правовідносинах щодо надання послуг метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден, зокрема стосовно встановлення вільних цін на такі послуги, узгодження обсягу послуг, їх замовлення, надання, отримання та оплати, щодо питання застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у таких подібних правовідносинах, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, ураховуючи обставини того, що інша сторона у справі не заперечила щодо відсутності зазначеного висновку, виходить із такого.
У частині 1 статті 1 Повітряного кодексу України визначено, що аеронавігаційне обслуговування - це обслуговування, яке здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на всіх етапах польоту повітряних суден, що включає організацію повітряного руху, зв'язок, навігацію, спостереження (радіотехнічне забезпечення), пошук і рятування, метеорологічне обслуговування та надання аеронавігаційної інформації (пункт 16); провайдером аеронавігаційного обслуговування є суб'єкт авіаційної діяльності, який надає послуги з елементів (напрямів) аеронавігаційного обслуговування повітряних суден (пункт 85); суб'єкт авіаційної діяльності - це фізичні та юридичні особи незалежно від форми власності, відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації (пункт 97).
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що ДП «Український авіаційний метеорологічний центр» є провайдером аеронавігаційного обслуговування цивільної авіації України в частині метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден на аеродромах, що підтверджено сертифікатом АА № 017936, виданим 01.08.2017 Державною авіаційною службою України.
Згідно з додатком до сертифіката позивач надає послуги метеорологічного обслуговування членів льотного екіпажу на етапі планування польотів, зльотів/посадок повітряних суден на контрольованих аеродромах, неконтрольованих аеродромах, злітно-посадкових майданчиках, вертодромах, з метеорологічного обслуговування на етапі планування польотів, метеорологічного обслуговування в аеропортах, на аеродромах, злітно-посадкових майданчиках, вертодромах, обслуговування аеропортових служб, послуги передпольотного інформаційного обслуговування екіпажів, метеорологічне обслуговування пошуково-рятувальної служби; місце надання обслуговування: аеродроми Київ/Бориспіль, Київ/Жуляни, Київ/Антонов-1 та Київ/Антонов-2.
Відповідно до статуту цього підприємства, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 03.03.2018 № 146, позивач входить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності та здійснює метеорологічне обслуговування цивільної авіації.
ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» є суб'єктом авіаційної діяльності, який здійснює діяльність у сфері повітряних перевезень пасажирів і вантажу, та є споживачем послуг з аеронавігаційного та метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден.
Також судами встановлено, що за результатами наданих послуг метеорологічного обслуговування зльотів та посадок повітряних суден ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на аеродромах протягом, січня, березня 2020 року позивач надіслав на адресу відповідача акт наданих послуг, рахунок-фактуру, реєстр обліку рейсів з вартістю обслуговування та вимогу про сплату заборгованості за відповідний період, проте відповідач отримані послуги не оплатив.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг метеорологічного обслуговування зльотів і посадок повітряних суден на аеродромах у січні та березні 2020 року.
За положеннями статті 36 Повітряного кодексу України аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі (частина 1). Розмір одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) встановлюється однаковим для всіх користувачів повітряного простору України і визначається відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю (частина 2). Плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) справляється Євроконтролем та/або провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування відповідно до міжнародних договорів та законодавства України. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначається відповідно до законодавства України та зобов'язань України за міжнародними договорами України (частина 3).
Згідно з частиною 2 статті 4 Повітряного кодексу України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Наказом Державної авіаційної служби України від 09.03.2017 № 166 затверджено Авіаційні правила України «Метеорологічне обслуговування цивільної авіації» (далі - Правила), які встановлюють вимоги щодо організації та надання метеорологічного обслуговування цивільної авіації в Україні. Вимоги цих Правил поширюються на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності, діяльність яких пов'язана із наданням або отриманням метеорологічного обслуговування у галузі цивільної авіації в Україні, крім суб'єктів державної авіації.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил метою метеорологічного обслуговування цивільної авіації є сприяння безпечній, регулярній та ефективній аеронавігації. Ця мета досягається шляхом постачання метеорологічної інформації, яка потрібна для виконання своїх функцій: експлуатантам, членам льотних екіпажів, органам обслуговування повітряного руху, органам пошуково-рятувальної служби, адміністраціям аеропортів та іншим організаціям, діяльність яких пов'язана зі здійсненням або розвитком аеронавігації.
Метеорологічне обслуговування експлуатантів, членів льотних екіпажів, органів ОПР, адміністрацій аеропортів та інших суб'єктів авіаційної галузі, діяльність яких пов'язана з плануванням, забезпеченням та виконанням польотів повітряних суден, організовують та здійснюють провайдери метеорологічного обслуговування відповідно до вимог цих Авіаційних правил та інших нормативно-правових актів в частині метеорологічного обслуговування цивільної авіації з урахуванням вимог документів міжнародних авіаційних організацій та документів Всесвітньої метеорологічної організації. Виконання польотів повітряних суден цивільної авіації або обслуговування повітряного руху повітряних суден цивільної авіації без метеорологічного обслуговування забороняється (пункт 2 розділу ІІ Правил).
Згідно з пунктом 5 розділу II Правил до напрямів діяльності провайдерів з метеорологічного обслуговування цивільної авіації відноситься, зокрема, метеорологічні спостереження на аеродромі та надання метеорологічної інформації про стан погодних умов на аеродромі відповідним користувачам: органам обслуговування повітряного руху, експлуатантам та аеродромним службам; метеорологічне обслуговування польотів повітряних суден в районі аеродрому, зльотів та посадок повітряних суден на аеродромі (підпункти 1, 2).
У пункті 4 розділу ІІ Правил визначено, що провайдери метеорологічного обслуговування здійснюють метеорологічне обслуговування цивільної авіації через аеродромні метеорологічні органи та органи метеорологічного стеження на договірних умовах.
За змістом статті 181 ГК господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (частина 3). За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (частина 4).
Відповідно до частин 7, 8 статті 181 ГК якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» отримувало послуги з метеорологічного обслуговування польотів на підставі договору від 29.01.2019 № 28-19. З огляду на закінчення дії зазначеного договору ДП «Український авіаційний метеорологічний центр» надіслало відповідачу лист від 17.12.2019 № 02/980 з пропозицією укласти договір на 2020 рік, долучивши проект договору. При цьому, формуючи плату за надання послуг з метеорологічного обслуговування цивільної авіації, позивач керувався положеннями Закону України «Про гідрометеорологічну діяльність», постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1102 «Деякі питання надання платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій» і спільним наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства фінансів України від 03.01.2012 № 1/2/1 «Про затвердження Методики формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій».
ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» надіслало позивачу лист-відмову від укладення такого договору.
Будь-яких обставин того, що відповідач у встановленому законом порядку скористався наданим йому правом щодо висловлення заперечень стосовно окремих умов договору, у тому числі щодо ціни послуг, шляхом складення протоколу розбіжностей судами попередніх інстанцій установлено не було, а відповідачем відповідних доказів не надано.
Водночас судами встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що ДП «Український авіаційний метеорологічний центр» з метою забезпечення безпеки польотів протягом січня, березня 2020 року виконувало свої зобов'язання у повному обсязі та надавало послуги з метеобслуговування зльотів і посадок повітряних суден за заявками ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України». Перелік та вартість послуг, що надаються на аеродромі Київ/Бориспіль для зльоту/посадки повітряних суден, з визначенням конкретних видів метеопослуг та їх вартості відповідно до наведеної вище Методики долучено позивачем до матеріалів справи.
Так, у січні 2020 року ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на аеродромі Київ/Бориспіль здійснило 1 279 міжнародних рейси, 330 регулярних рейсів по Україні, 1 нерегулярний рейс по Україні та 1 тренувальний політ; у березні 2020 року - 673 міжнародних рейси, 143 регулярних рейси по Україні та 1 нерегулярний рейс по Україні. Ураховуючи встановлену вартість метеообслуговування, позивач здійснив розрахунок наданих послуг у січні 2020 року на суму 922 618,60 грн, у зв'язку з чим відповідні рахунки на оплату від 31.01.2020 № 54 та № 53 разом з актами надання послуг від 31.01.2020 № 53 та № 54 направив відповідачу 25.02.2020. Крім того, позивач здійснив розрахунок наданих послуг у березні 2020 року на суму 467 066,20 грн, у зв'язку з чим відповідні рахунки на оплату від 31.03.2020 № 175 та № 176 разом з актами надання послуг від 31.03.2020 № 175 та № 176 направив відповідачу 14.04.2020.
Ці обставини у встановленому законом порядку належними і допустимими доказами відповідачем спростовано не було. Таким чином відповідач безперервно отримував усю необхідну метеорологічну інформацію для зльоту та посадки повітряних суден на аеродромі Київ/Бориспіль протягом січня, березня 2020 року відповідно до вимог Авіаційних правил України, Інструкції з метеорологічного обслуговування польотів повітряних суден на аеродромі Київ/Бориспіль у частині обслуговування зльотів та посадок.
Отже, як установлено судами попередніх інстанцій, незважаючи на відсутність підписаного між сторонами спору письмового договору у формі єдиного документа, між ДП «Український авіаційний метеорологічний центр» і ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» виникли господарські відносини за договором надання послуг, укладеним у спрощений спосіб, оскільки відповідач здійснював фактичні дії щодо його виконання, а саме, у січні та березні 2020 року використовував повітряний простір України для здійснення міжнародних рейсів та рейсів по Україні, а відтак використовував інформацію та отримував відповідні послуги, які було надано позивачем під час обслуговування зльотів і посадок повітряних суден відповідача, та без яких у силу законодавчих обмежень будь-які польоти були б неможливими. Тобто поведінкою сторін у цих відносинах засвідчено їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Жодних обставин того, що такі послуги надавалися відповідачу іншою уповноваженою на те особою, судами попередніх інстанцій установлено не було, а відповідачем відповідно до положень статей 73, 74, 76, 77 ГПК таких обставин не доведено.
З огляду на викладене посилання ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» у касаційній скарзі на відсутність між сторонами у справі договірних відносин щодо надання метеорологічних послуг є безпідставним і спростовується зібраними у справі доказами та встановленими фактичними обставинами.
Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідні послуги надаються відповідачу саме Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (Украерорух), якому і має справлятися плата за такі послуги відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 04.06.2019 № 415 «Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України» відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції наразі Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) не є сертифікованим провайдером аеронавігаційного обслуговування за напрямком метеорологічне обслуговування зльотів та посадок повітряних суден на аеродромах, позаяк здійснює метеорологічне обслуговування на маршрутах, про що свідчить сертифікат серії АА № 018392 від 22.12.2007, копія якого наявна у матеріалах справи.
Крім того, за встановлених у справі обставин, що підтверджено, зокрема листом Міністерства інфраструктури України, одинична ставка плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден на підході та в районі аеродрому, яка затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 04.06.2019 № 415 та стягується Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (Украерорух), не включає метеорологічне обслуговування на підході та в районі аеродрому. Під час розгляду справи судами встановлено відсутність спеціального нормативно-правового акта, яким визначено ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування за напрямком метеорологічне обслуговування зльотів та посадок повітряних суден на аеродромах.
Оскільки послуги з аеронавігаційного обслуговування за напрямком метеорологічне обслуговування зльотів і посадок повітряних суден відповідно до статті 36 Повітряного кодексу України здійснюються провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що суб'єкта надання таких послуг не може бути позбавлено права на отримання відповідної плати, тому вартість послуг метеорологічного обслуговування правомірно обраховано позивачем відповідно до вимог Методики формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій України, затвердженої наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства фінансів України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03.01.2012 № 1/2/1.
Разом із тим судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем положень статей 189, 191 ГК, законів України «Про ціни і ціноутворення» та «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» при встановленні вартості відповідних послуг, які було надано відповідачу та спожито останнім протягом січня, березня 2020 року.
При цьому суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що доводи ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», викладені у касаційній скарзі, зводяться насамперед до незгоди відповідача з внесенням відповідної плати за послуги метеорологічного обслуговування зльотів і посадок повітряних суден на аеродромах саме позивачу, проте не заперечується отримання таких послуг загалом і необхідність їх оплати, що також підтверджується встановленими судами обставинами існування між сторонами договірних відносин з відповідного питання за попередні роки та виконання відповідачем обов'язку з оплати таких послуг.
З урахуванням наведеного, предмета і підстав заявленого позову, встановлених фактичних обставин у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг з метеорологічного обслуговування у спірний період є підставою для стягнення суми боргу на користь позивача.
Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені висновки судів попередніх інстанцій, окрім посилання лише на безпідставність таких висновків суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі № 910/3898/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: В.А. Зуєв
І.С. Міщенко