Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 травня 2021 р. № 520/1162/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Волошина Д.А.,
за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,
представника позивача - Кузьменка В.С.,
представника відповідача - Лантушенко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.12.2020 №00081170702;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.12.2020 №00081230702.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.12.2020 №00081170702 та №00081230702 прийняті з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 замінено відповідача Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 19.05.2021 о 12:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданого до суду відзиву на позовну заяву пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.12.2020 №00081170702 та №00081230702 є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що відповідно до наказу від 29.10.2020 №4118 та направлень від 05.11.2020 №1204, №1203 та №1201, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Борисенком І.В., Усачовим О.В., Кірнос А.Ю. та Резніковим Ю.Ю. проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" з питань правомірності визначення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за вересень 2020 року (від 19.10.2020 №9269398345), яку сформовано за рахунок періодів виникнення від'ємного значення: з березня 2019 року по вересень 2020 року.
За результатами вищевказаної перевірки було складено акт від 25.11.2020 №5112/20-40-07-02-07/41661186 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" (код за ЄДРПОУ 41661186) з питань правомірності визначення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за вересень 2020 року (від 19.10.2020 №9269398345), яку сформовано за рахунок періодів виникнення від'ємного значення: з березня 2019 року по вересень 2020 року (1т.,а.с. 21-45).
За наслідками перевірки з питань правомірності визначення суми від'ємного значення з податку на додану вартість контролюючим органом встановлено порушення вимог:
- пунктів 189.1, 189.9 статті 189, пунктів 198.6, 198.5, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті допущених порушень встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 553220,00 грн та завищення податкового кредиту на загальну суму 2135522,00 грн, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2020 року на суму 2688742,00 грн;
- пункту 201.10 статті 201, пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Не погодившись з висновками акту перевірки ТОВ «ЗМІЇВ-АГРО» 09.12.2020 подало заперечення на акт (1т., а.с.49-52).
Листом від 18.12.2020 №947/20-40-07-02-14/41661186 Головним управлінням ДПС у Харківській області повідомлено позивача, що контролюючим органом розглянуті заперечення на акт перевірки, проте дані пояснення та копії документів не спростовують встановлені перевіркою порушення, викладені в акті.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області сформовано податкове повідомлення-рішення форми «В4», яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 2688742,00 грн та податкове повідомлення-рішення форми «ПС», яким до товариства застосовані штрафні санкції в розмірі 13200,64 грн за порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
Не погодившись із висновками контролюючого органу, що відображені в акті перевірки, та винесеними на підставі останнього податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «ЗМІЇВ-АГРО» звернулось до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України: г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарі в/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Щодо заниження податкових зобов'язань за період з 01.03.2019 по 30.09.2020 на загальну суму 553220,00 грн, в т.ч. за березень 2019 року на суму 64219,00 грн, за квітень 2019 року на суму 30298,00 грн, за лютий 2020 року на суму 446700,00 грн, за квітень 2020 року на суму 12003,00 (згідно п. 3.1.2 акту) суд зазначає наступне.
Під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що у періоді, що підлягав перевірці, ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" не здійснював придбання жодних товарно-матеріальних цінностей, пов'язаних зі здійсненням діяльності по розведенню ВРХ, свиней, тощо, а також не здійснював операцій з реалізації продукції тваринництва. ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" фактично було прийнято рішення про ліквідацію означених основних засобів за самостійним рішенням платника податків, враховуючи факт проведення демонтажу таких будівель.
У зв'язку з тим, що ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" відповідно до пункту 189.9 статті 189 ПК України не було повідомлено контролюючий орган про те, де перебуває на податковому обліку товариство, про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, то така ліквідація зазначених вище основних засобів для цілей оподаткування ПДВ розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
З приводу цього суд зазначає, що відповідно до пункту 189.9. статті 189 Податкового кодексу України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Згідно з пунктом 198.5. статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу; та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
З матеріалів справи встановлено, що будь-яке самостійне рішення про ліквідацію основних засобів платником податку не приймалося, до суду такого рішення сторонами по справі не надано.
В акті перевірки зазначено, що під час проведення інвентаризації 10.11.2020 перевіряючими було встановлено, що нежитлові приміщення, придбані у ТОВ "ЦУКОРПРОМ" (код за ЄДРПОУ 32737762) на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 27.01.2020 №№ 433, 435, знаходяться у непридатному до цільового використання стані, більшість будівель повністю зруйновані, деякі частково, щодо деяких об'єктів здійснюється демонтаж, за наслідками чого на 20 рахунку «Запаси» обліковуються «Цегла б/у», «Цегла червона б/в».
Суд зазначає, що організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879 (далі - Положення №879).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.
За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Тобто, із змісту зазначеної норми вбачається, що у суб'єкта господарювання відсутній імперативний обов'язок щодо проведення інвентаризації лише в присутності працівників органу, який видав таку вимогу, а є його правом.
Отже, присутність посадових осіб органу не є обов'язковою, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 13.02.2019 у справі №820/817/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом було витребувано у відповідача акт інвентаризації, проте Головним управлінням ДПС у Харківській області такий акт до суду не наданий через його відсутність.
З пояснень представника позивача вбачається, що на вимогу ГУ ДПС у Харківській області призначено проведення повної інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, як власник, так і тих, що знаходяться на відповідальному зберіганні (орендовані, поза балансу), готівки, в присутності представників відповідача наказом від 09.11.2020 №110 "Про проведення інвентаризації у 2020 році", однак представники відповідача були присутні під час інвентаризації лише частково на початку її проведення, у зв'язку з чим інвентаризацію неможливо було завершити. Протоколи за результатами даної інвентаризації не складались.
Отже, до суду не надано ані рішення про ліквідацію основних засобів, ані акту інвентаризації основних засобів, в яких встановлено, що основні засоби є ліквідованими, з чим закон пов'язує підстави для нарахування податкового зобов'язання.
Крім того, відповідно до абз. 2 п. 198.3 ст. 198 ПКУ нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, висновок стосовно заниження податкових зобов'язань за період з 01.03.2019 по 30.09.2020 на загальну суму 553 220,00 грн, є неправомірним.
Щодо висновку про те, що ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" здійснювало понаднормове списання агрохімікатів під час вирощування сільськогосподарської продукції, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 106520,00 грн., в т. ч. за березень 2019 року на суму 64219,00 грн, за квітень 2019 року на суму 30298,00 грн. та за квітень 2020 року на суму 12003,00 грн суд зазначає наступне.
Зазначені висновки податкового органу сформовані на підставі положень Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 № 86/95-ВР, Національного стандарту України ДСТУ 7925:2015 «Максимальні допустимі норми внесення азотних добрив під сільськогосподарські культури залежно від ґрунтів та природних зон», якими встановлено вимоги щодо застосування пестицидів і агрохімікатів.
Так, на думку, податкового органу ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" у періоді, що перевірявся, здійснювалось безпідставне понаднормове списання добрив/агрохімікатів без мети використання у господарській діяльності підприємства.
Використання агрохімікатів обумовлене видом діяльності позивача, а саме виробництво (вирощування), переробка, реалізація сільськогосподарської продукції та продукції її переробки.
Позивач у поясненнях наданих до суду зазначив, що внесення добрив відбувалось у весняно-літній період, за яким норма внесення азоту для озимої пшениці становить 90 кг/га діючих речовин відповідно до ДСТУ 7925:2015, що зазначає і відповідач у відзиві на позовну заяву.
Тобто, сторонами не заперечується факт встановлення норми внесення азоту для озимої пшениці на землях, що обробляє позивач в розмірі 90 кг/га діючих речовин.
Відповідно до п. 2 Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного протиерозійного та інших видів районування земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні: від 26 травня 2004 р. №681, в Україні виділяється п'ять природно-сільськогосподарських зон (зона Полісся, зона Лісостепу, зона Степу, зона Степу Посушливого, Сухостепова зона) та дві гірські природно-сільськогосподарські області (Карпатська, Кримська).
Схему (карту) природно-сільськогосподарського районування земель розробляють послідовно - від найвищих таксономічних одиниць (природно-сільськогосподарських зон та гірських природно-сільськогосподарських областей) до нижчих таксонів (провінцій, округів, районів). Для кожної таксономічної одиниці враховують притаманні їй поєднання природних умов і пов'язані з ними особливості використання земель насамперед сільськогосподарського призначення.
Схема (карта) природно-сільськогосподарського районування земель є складовою технічно документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.
З метою отримання схеми (карти) природно-сільськогосподарського районування земель представником позивача 15.03.2021 направлено запит до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та у відповідь на запит надано Схему природно-сільськогосподарського районування земель України, з аналізу якої вбачається, що Харківська область входить до зони X (Лісостепова Лівобережна, Харківсько-Окольський округ).
При цьому, відповідна норма внесення азоту для озимої пшениці (90 кг/га) встановлена в тому числі для земель Лісостепу лівобережного.
На підтвердження фактичного використання добрив/агрохімікатів ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" надано акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів (т. 2 а.с. 142-152), що містять дані стосовно виду речовин, призначення та способу їх застосування, кількість внесення на площу, суму, підписи відповідальних осіб.
Таким чином, у 2019-2020 ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" внесено в ґрунт мінеральні добрива, агрохімікати, а саме карбамідно-аміачну суміш.
Так, правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, права і обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері визначені положеннями Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 № 86/95-ВР.
Зі змісту акту перевірки Головного управління ДПС у Харківській області від 25.11.2020 №5112/20-40-07-02-07/41661186 встановлено, що з метою перевірки правомірності списання пестицидів і агрохімікатів застосовано наступні нормативні матеріали: спеціальний випуск журналу «Пропозиція» «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні»; видання офіційного Переліку пестицидів та і агрохімікатів, дозволених до виконання в Україні; Закон України «Про пестициди та агрохімікати»; Національний стандарт України ДСТУ 7925:2015 «Максимальні допустимі норми внесення азотних добрив під сільськогосподарські культури залежно від ґрунтів та природних зон».
Так, журнал «Пропозиція» - спеціалізоване щомісячне українське видання з питань агробізнесу з тематичними вкладками, у тому числі «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», що створена за даними Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, містить інформацію (строки, норми, способи застосування, а також обмеження щодо використання) по препаратах, зареєстрованих і дозволених до використання в Україні.
Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні розроблений згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1328, що прийнята відповідно до Закону України "Про пестициди і агрохімікати" від 02.03.1995 № 86/95-ВР.
Зазначені акти містять положення щодо регулювання порядку та норм використання пестицидів та агрохімікатів, стосуються процесу вирощування сільськогосподарських культур, визначають відповідальність за їх порушення, при цьому не стосуються питань оподаткування.
У той же час, статтею 16 зазначеного Закону визначено, що державна політика у сфері діяльності, пов'язаної з пестицидами і агрохімікатами, реалізується Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та іншими органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
У відповідності до ст. 16-7 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 № 86/95-ВР до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері діяльності, пов'язаної з пестицидами і агрохімікатами, належить здійснення державного нагляду (контролю) за поводженням з пестицидами і агрохімікатами.
Отже, питання здійснення контролю за використанням пестицидів та агрохімікатів відноситься до компетенції відповідного органу, у даному випадку Держпродспожслужби.
В той же час, журнал "Пропозиція" не є нормативно-правовим документом та не може застосовуватись для визначення податкових зобов'язань.
За таких обставин, суд зазначає, що у ході судового розгляду справи не підтвердженні висновки податкового органу щодо понаднормового списання агрохімікатів під час вирощування сільськогосподарської продукції та до суду не подано доказів, які свідчать про надлишок використання цих агрохімікатів для обробки земель, що виключає твердження контролюючого органу щодо заниження суми податку на додану вартість.
З розрахунку до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у розрізі контрагентів та порушень (4т., а.с. 133) та додаткових пояснень відповідача (4т. а.с. 156-157) вбачається, що вказані порушення призвели до визначення штрафної санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної.
Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на що суд вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.12.2020 №00081170702, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 13200,64 грн.
Щодо висновку про завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.03.2019 по 30.09.2020 на загальну суму 2135522,00 грн суд зазначає наступне.
Даний висновок зроблений на підставі придбання послуг в зазначений період у ТОВ "ЦУКОРПРОМ", ТОВ "УЛЯНІВКА-АГРО", ТОВ "СЛОБОЖАНСЬКЕ-АГРО", ТОВ "БІЛОЗІРСЬКЕ-АГРО" відповідно до укладених договорів, за наслідками чого постачальником складені акти наданих послуг та виписані податкові накладні (1 т., а.с. 221-250,2т., а.с. 1-27).
На думку контролюючого органу ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" включено суми до податкового кредиту з ПДВ по вищезазначеним податковим накладним, які виписані постачальниками з порушення вимог пункту 201.7. статті 201, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що отримані ТОВ "ЗМІІВ-АГРО" податкові накладні не дають змогу ідентифікувати здійснену операцію, її зміст період.
Як зазначено в акті, податкові накладні виписані по операціям, які мають ознаки ритмічності, оскільки постачання послуг одному покупцю здійснюється два та більше разів на місяць, однак податкові накладні складені за 1 квартал, два або три місяці, хоча повинні бути складені за кожен місяць окремо, відповідно до вимог пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, зокрема, покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.
Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до умов Договорів з вказаними контрагентами передбачена щоквартальна оплата, а також поквартальне складення актів наданих послуг.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, в даному випадку має місце не ритмічність, а період постачання послуг у вигляді кварталу. У зв'язку з цим, податкові накладні складаються за квартальний період надання послуг та оплати.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Оскільки податкові накладні по взаємовідносинах з вищезазначеними підприємствами зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, то позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за вказаними податковими операціями.
Таким чином, висновки контролюючого органу щодо порушення вищезазначених норм є протиправними.
Щодо висновку про те, що ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" перенесено інформацію до регістрів бухгалтерського обліку, з документів, які не містять всі необхідні реквізити первинного документу для надання йому юридичної сили та доказовості по взаємовідносинах з АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку по операціям з придбання послуг у АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", згідно договору від 20.03.2020 №ФГ/ОЦ-ЦСК-443/2020, відповідно до податкових накладних.
Розрахунки проводились у безготівковій формі, станом на 30.09.2020 відповідно до даних рахунку 631 «Розрахунки в вітчизняними постачальниками» по контрагенту АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" обліковується кредиторська заборгованість у суму 87720,28 грн.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" перенесено інформацію до регістрів бухгалтерського обліку, з документів, які не містять всі необхідні реквізити первинного документу для надання йому юридичної сили та доказовості, а саме: перелік №20190904 від 04.09.2019; перелік №20190906 від 06.09.2019; перелік №20190911 від 11.09.2019; перелік №20190913 від 13.09.2019; перелік №20190918 від 18.09.2019; перелік №20190923 від 23.09.2019; перелік №20190924 від 24.09.2019; перелік №20200207 від 07.02.2020; перелік №20200210 від 10.02.2020; перелік №20200221 від 21.02.2020; перелік №20200226 від 26.02.2020; перелік №20200313 від 13.03.2020; перелік №20200409 від 09.04.2020; перелік №20200414 від 14.04.2020; перелік №20200416 від 16.04.2020; перелік №20200279 від 29.07.2020; перелік №20200730 від 30.07.2020; перелік №20200817 від 17.08.2020; перелік №20200826 від 26.08.2020.
Щодо господарських відносин позивача з АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що між АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Перевізник), в особі начальника структурного підрозділу "Служба комерційної роботи та маркетингу" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" та ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" (Замовник) укладено договір про надання послуг №03411/П3-2019 від 11.03.2019 (2т., а.с.27-38).
Відповідно до п. 1.1. Договору №03411/П3-2019 від 11.03.2019 предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п.3.1. Договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Відповідно до п. 3.2. Договору розмір плати за перевезення вантажу у вагоні Перевізника (крім транспортерів Перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з:
- плати за перевезення навантаженого вагону Перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;
- компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону Перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього Договору.
- плати за використання вагону Перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.
Пунктами 4.1. - 4.3. Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» AT «Укрзалізниця» (далі - філія «ЄРЦ»). Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний в пункті 14.2 Розділу 14 Договору. Одержані кошти Перевізник зараховує на особовий рахунок Замовника.
Відповідно до п. 4.6 Договору №03411/ПЗ-2019 щодобово, протягом періоду виконання Договору, Перевізник надає Замовнику в електронному вигляді переліки перевізних документів на електронну адресу, зазначену в даному пункті.
Факт отримання позивачем послуг від АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" відповідно до договору про надання послуг №03411/П3-2019 від 11.03.2019 підтверджується актами наданих послуг від 30.04.2019, від 31.08.2019, від 30.09.2019, від 31.10.2019, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 30.09.2020 №2-2713932/2020-02, від 31.09.2020 №2-2713932/2020-01 (2т., а.с. 100-104) та накладними на транспортування зерна кукурудзи, пшениці та гороху до станції та залізниці призначення Чорноморська АТ "Одеський Припортовий Завод" для вивезення водним транспортом до Єгипту та Турції (2т., а.с.105-141).
Факт сплати позивачем послуг підтверджується роздруківками з Філії Єдиного Розрахункового Центру Залізничних Перевезень АТ «Укрзалізниця» перелік №20190904 від 04.09.2019; перелік №20190906 від 06.09.2019; перелік №20190911 від 11.09.2019; перелік №20190913 від 13.09.2019; перелік №20190918 від 18.09.2019; перелік №20190923 від 23.09.2019; перелік №20190924 від 24.09.2019; перелік №20200207 від 07.02.2020; перелік №20200210 від 10.02.2020; перелік №20200221 від 21.02.2020; перелік №20200226 від 26.02.2020; перелік №20200313 від 13.03.2020; перелік №20200409 від 09.04.2020; перелік №20200414 від 14.04.2020; перелік №20200416 від 16.04.2020; перелік №20200279 від 29.07.2020; перелік №20200730 від 30.07.2020; перелік №20200817 від 17.08.2020; перелік №20200826 від 26.08.2020 з наданими до кожного переліку протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (2т., а.с. 70-99).
Таким чином, господарські операції ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" надало вищевказані документи посадовим особам контролюючого органу для дослідження, що підтверджується актом перевірки.
Судом встановлено, що відповідачем під час дослідження зазначених документів від Філія Єдиний Розрахунковий Центр Залізничних Перевезень АТ «Укрзалізниця», які означені як «Перелік з датою та номером» без підпису особи, яка брала участь у вчиненні господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, змісту такого документу, який не дозволяє ідентифікувати саму операцію, її обсяг та не відповідає змісту податкових накладних, виписаних АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".
Суд зазначає, що всі вищезазначені обставини відповідачем по справі не заперечувались та підтверджуються змістом вище зазначеного акту перевірки та матеріалами справи.
По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Однак, в даному випадку виконання договору про надання послуг між позивачем та його контрагентом підтверджується актами наданих послуг, розрахунками на оплату, товаро-транспортними накладними.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними №20999 від 20.03.2019, №21129 від 21.08.2019, №31775 від 30.08.2019, №2555 від 04.09.2019, №5597 від 06.09.2019, №8007 від 09.09.2019, №10568 від 11.09.2019, №10596 від 11.09.2019, №13519 від 13.09.2019, №18591 від 18.09.2019, №23493 від 23.09.2019, №24809 від 24.09.2019, №5362 від 07.02.2020, №7846 від 10.02.2020, №20662 від 21.02.2020, №25252 від 26.02.2020, №12129 від 13.03.2020, №16401 від 17.03.2020, №7903 від 09.04.2020, №12570 від 14.04.2020, №14476 від 16.04.2020, №27546 від 29.07.2020, №28453 від 30.07.2020, №15802 від 17.08.2020, №25194 від 26.08.2020 (4т., а.с. 77-101).
Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Крім того, складені за результатами господарських операцій між позивачем та його контрагентом, документи (договори, рахунки, акти виконаних робіт та інші первинні документи), які було надано перевіряючим при проведенні перевірки та разом з запереченнями на акт, відповідають всім вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Щодо виконання господарських операцій з ТОВ "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА" та використання придбаних робіт/послуг у господарській діяльності суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" на підставі договору від 01.01.2020 №13/18 здійснював придбання у ТОВ "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА" (ЄДРПОУ 39793755) наступних послуг: послуги комп'ютерного програмування, організація процесу постачання з/ч та ремонту техніки, послуги окремих напрямків ведення бухгалтерського та податкового обліку, організація технологічних процесів у рослинництві, юридичні послуги, послуги у сфері інформаційних технологій, послуги щодо кадрової діяльності та роботи щодо керування землеустрою, послуги щодо нормування, бюджетування та аналізу господарської діяльності, послуги щодо керування фінансами, послуги інженерно-будівельні, послуги у сфері логістичного консалтингу, послуги щодо кадрової діяльності та роботи з персоналом.
ТОВ "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА" були виписані податкові накладні №125 від 31.03.2019, №82 від 30.06.2019, №45 від 30.09.2019, №33 від 28.12.2019, №59 від 31.03.2020, №68 від 30.06.2020, №67 від 30.09.2020, №115 від 31.03.2020, №133 від 31.05.2019, №105 від 30.04.2019, №106 від 31.08.2019, №104 від 31.10.2019, №137 від 30.09.2020, №40 від 30.11.2019, №118 від 31.07.2019, №64 від 29.02.2020, №93 від 31.03.2019, №132 від 30.06.2020, №143 від 30.06.2019, №69 від 28.12.2019, №94 від 30.09.2019, №117 від 31.08.2020, №109 від 30.04.2020, №100 від 31.07.2020 (3т., а.с. 207-250,4т.,а.с.1-72).
Надані до перевірки поквартальні та місячні акти наданих послуг та звіти до актів наданих послуг за своїм змістом не конкретні, містять лише загальні позначення наданих послуг, повторюються за кожний період, та не мають одиниці виміру, тобто людино-годин, а отже не відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.99р. 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704., а саме не містять обов'язкового реквізиту первинного документу: зміст та обсяг господарської операції.
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Консалтингова компанія "АГРОЦЕНТР УКРАЇНА", судом встановлено наступне.
Між ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" (в якості замовника) та TOB «КК «АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.01.2018 №13/18 (1т., а.с.89-92).
Згідно умов договору, зокрема, п. 1.1., 1.3. за цим Договором Виконавець зобов'язаний на умовах абонентського обслуговування за завданням Замовника надавати останньому в сфері підприємництва платні послуги, що визначені цим Договором, з питань господарської діяльності Замовника, а Замовник зобов'язаний приймати та оплачувати ці послуги.
Виконавець забезпечує надання Замовнику послуг на умовах абонентського обслуговування, яке включає в себе: послуги окремих напрямків ведення бухгалтерського та податкового обліку; послуги щодо нормування, бюджетування та аналізу господарської діяльності; послуги щодо кадрової діяльності та роботи з персоналом; юридичні послуги; послуги у сфері логістичного консалтингу; послуги у сфері інформаційних технологій; послуги щодо керування фінансами; послуги з організації процесу постачання запасних частин та ремонту техніки; організація технологічних процесів у рослинництві; інженерно-будівельні послуги; послуги комп'ютерного програмування; послуги технологічних операцій у тваринництві; обслуговування сервісу CROPIO (система супутникового моніторингу сільськогосподарських угідь і контролю вегетації); обслуговування систем моніторингу транспорту, тощо.
Судом встановлено, що згідно пунктів 5.1 договору про надання послуг абонентська плата за абонентське обслуговування визначається сторонами в розмірі 660000,00 грн з ПДВ щоквартально, незалежно від кількості звернень/замовлень Замовника до Виконавця.
В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані акти здачі прийняття робіт та звіти про виконання узгоджених процедур, наданих за договором №13/18 від 01.01.2018 (т.3 а.с.195-250, 4т. а.с.1-26).
За 2019 рік надано поквартально звіти про виконання узгоджених процедур, наданих за договором №13/18 від 01.01.2018.
Згідно вказаних актів здачі-приймання робіт за І квартал 2019 року вартість абонентського обслуговування склала 562070,00 грн, за ІI квартал 2019 року - 715120,00 грн, за ІII квартал 2019 року - 715120,00 грн, за ІV квартал 2019 року - 715120,00 грн.
Аналогічні за змістом звіти про виконання узгоджених процедур, наданих за договором №13/18 від 01.01.2018 було надано за І-ІІІ квартали 2020 року, відповідно актів вартість абонентського обслуговування склала за І квартал 2020 року - 715120,00 грн, за ІI квартал 2020 року - 740315,22 грн, за ІII квартал 2020 року - 740315,22 грн.
Суд зауважує, що аналізуючи вищевказані приписи норм податкового законодавства, обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт/послуг), наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства та зв'язок витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного зменшення оподатковуваного доходу.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення витрат не можна розглядати як самостійну ділову мету.
Суд зазначає, що з досліджених в процесі розгляду справи судом первинних документів достовірно встановити факт отримання позивачем спірних послуг від ТОВ "КК АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА", неможливо, зокрема, доказів з переліком наданих консультацій, претензій із зазначенням відповідних осіб, яким вони надавались, інформації щодо отримання послуг в усному, письмовому вигляді, або доказів їх отримання у електронному вигляді, доказів використання наданих послуг в господарській діяльності та отримання позитивного економічного ефекту від укладення договору з ТОВ "КК АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА", позивачем не надано.
Враховуючи те, що акти здачі-прийняття робіт не містять ні детального змісту, ні обсягу наданих послуг, ні витраченого часу на надання вказаних послуг, то такі послуги не дають можливості встановити пов'язаність із господарською діяльністю позивача та доцільність їх отримання.
Також суд зазначає, що надані позивачем звіти про виконання процедур щоквартально повністю дублюють дані не розкриваючи їх змісту.
При чому, згідно з договором про надання послуг абонентська плата за абонентське обслуговування визначається сторонами в розмірі 660000,00 грн з ПДВ щоквартально, а згідно з актами здачі-прийняття робіт за кожен квартал сума послуг вища, ніж абонентська плата, встановлена в договорі.
Будь-яких пояснень щодо встановлених розбіжностей позивачем до суду також не подано.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом вказаних господарських операцій не підтверджують фактичне виконання ТОВ "КК АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА" та ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" спірних операцій, а також не підтверджують їх належність до господарської діяльності позивача, доцільність укладання вказаного договору та зв'язок з господарською діяльністю позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.09.2019 р. по справі №520/11437/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно наданого до суду розрахунку до податкових повідомлень-рішень, зазначене порушення призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ, у зв'язку з чим контролюючим органом не порушено норми Податкового кодексу України при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 23.12.2020 №00081230702 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1053449,00 (один мільйон п'ятдесят три тисячі чотириста сорок дев'ять гривень 00 коп.), у зв'язку з чим вказана частина вимог не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО".
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" (вул. Вишнева, буд. 18, с. Першотравневе, Зміївський район, Харківська область, 63422, ЄДРПОУ 41661186) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.12.2020 №00081170702, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 13200,64 грн (тринадцять тисяч двісті гривень 64 коп.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.12.2020 №00081230702 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" на суму 1615293,00 грн (один мільйон шістсот п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто три гривні 00 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України суму сплаченого судового збору у розмірі 13681,57 грн. (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 57 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.05.2021.
Суддя Д.А.Волошин