Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
25 травня 2021 р. справа № 520/2239/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Турко А.В.
представник позивача - Феленка С.О.,
представник відповідача - Наумецької Е.Ю.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, платник, громадянин) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 29.05.2020 №0062876-5706-2031 на суму сплати 8.583,86 грн., від 29.05.2020 №0062877-5706-2031 на суму сплати 550,84 грн., від 29.05.2020 №0062878-5706-2031 на суму сплати 2.595,61 грн., від 29.05.2020 №0062879-5706-2031 на суму сплати 467.830,86 грн., від 29.05.2020 №0062880-5706-2031 на суму сплати 69.308,31 грн., від 29.05.2020 №0062881-5706-2031 на суму сплати 82.316,60 грн., від 29.05.2020 №0062882-5706-2031 на суму сплати 24.578,97 грн., від 29.05.2020 №0062883-5705-2031 на суму сплати 8.880,14 грн., від 29.05.2020 №0062884-5706-2031 на суму сплати 125.732,49 грн., від 29.05.2020 №0062885-5706-2031 на суму сплати 83.517,38 грн., від 29.05.2020 №0062886-5706-2031 на суму сплати 4.248,11 грн., від 29.05.2020 №0062887-5706-2031 на суму сплати 6.534,92 грн., від 29.05.2020 №0062888-5706-2031 на суму сплати 72.931,52 грн., від 29.05.2020 №0062889- 5706-2031 на суму сплати 807.153,14 грн., від 29.05.2020 №0062890-5706-2031 на суму сплати 1.068,29 грн., від 29.05.2020 №0062891-5706-2031 на суму сплати 25.138,15 грн.
Ухвалою суду від 16.02.2021р. позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Судові засідання у підготовчому провадженні призначались окружним адміністративним судом на 10.03.2021р., 30.03.2021р., 08.04.2021р., 21.04.2021р.
Ухвалою суду від 30.03.2021 року було замінено ГУ ДПС у Харківській області на компетенційного правонаступника - ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Представники учасників справи надали пояснення про те, що правові позиції сторін (як вимоги позову, так і заперечення проти позову) сформульовані остаточно, усі доводи наведені, а докази подані.
Тому 12.05.2021р. року судом була постановлена усна ухвала із занесенням про протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті на 25.05.2021р.
Аргументуючи заявлені вимоги, заявник стверджував про відсутність обов'язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за оскарженими рішеннями контролюючого органу, оскільки будівлі використовуються для цілей забезпечення діяльності виробництва залізобетонних виробів для будівництва, відносяться до будівель промисловості, а тому за п.п."є" п.п.262.2.2 п.262.2 ст.266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування.
Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб'єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що що оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідають закону та фактичним обставинам об'єктивної дійсності, адже у власності платника наявні об'єкти нерухомості, котрі є об'єктом справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містять даних стосовно конкретизації типу майна особи або приналежності майна особи, а тому з метою встановлення соціальної справедливості та в інтересах Держави власник майна повинен сплачувати податок у тому розмірі, який був обчислений контролюючим органом. Крім того, надання в оренду будівель промисловості не передбачає використання власником об'єкта нерухомості як виробничої одиниці у своїй господарській діяльності, а відтак відсутні підстави для преференцій передбачені п.п.«є» пп.266.2.2. п.266.2 ст. 266 ПК України.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Установлені обставини спору полягають у наступному.
Заявник є фізичною особою - громадянином, якому на праві приватної власності належить комплекс із 13 будівель за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, а саме: нежитлова будівля виробничий будинок «склад цементу літ. «Л-1», загальною площею 205,7 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «прохідна» літ. «Т-1», загальною площею 25,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «трансформаторна підстанція» літ. «Р-1», загальною площею 62,2 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «адміністративний корпус» літ. «П-3», загальною площею 3013 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «виробничий корпус» літ. «Ж-1», загальною площею 11210,9 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «лісопильний цех» літ. «Ш-1», загальною площею 589 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «склад наповнювачів» літ. «М-1», загальною площею 602,4 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «столярний цех» літ. «Ю-3», загальною площею 1972,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «бетонозмішувальний вузол» літ. «Н-7», загальною площею 1747,7 кв.м.;нежитлова будівля виробничий будинок «автомобільні терези 30 тон літ. «И-1», загальною площею 13,2 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «сушильне відділення» літ. «Щ-1», загальною площею 156,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «прохідна №1» літ. «С-1», загальною площею 101,8 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «компресорна станція» літ. « 0-1», загальною площею 589 кв.м. (далі за текстом - Об'єкт №1).
Право власності було набуло заявником за нотаріально посвідченим договором дарування від 01.02.2018р.№ 223.
Подія реєстрації речового права (права власності) на цей об'єкт відбулась 01.02.2018р., що підтверджується відомостями витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.02.2018р. №№ 112563228; 112572131; 112571134; 112570531; 112552656; 112536788; 112565604; 112544809; 112567560;112569797; 112558939; 112571666; 112568875.
Також позивачу на праві власності належать об'єкти нерухомості в смт. Нова Водолага Харківської області, а саме:
1) згідно з договором купівлі-продажу від 17.11.2017 року №2972 - комплекс будівель і споруд загальною площею 25 789,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, який складається з наступних об'єктів: центральна прохідна з ганком (ліва) літ. «Б»; будівля головного корпусу літ. «Р»; насосна літ. «р»; БСУ, літ. «р1»; прохідна (північна) літ. «І»; будівля котельні з прибудовами літ. «Л»; прибудова літ. «л 1»; прибудова літ. «л2»; прибудова літ. «л3»; РМЦ літ. «М»; битові приміщення літ. «м2»; компресорна літ. «Ю»; матеріальний склад літ. «К»; навіс літ. «к1»; прибудова літ. «к2»; ворота літ. «к3»; огорожа літ. «к4»; склад цементу літ. «П»; розширитель складу підвал літ. «ПІ»; навіс літ. «п»; склад інертних літ. «Т»; бункер розвантаження вагонів літ. «т»; пульт керування літ. «т1»; дробівка щебеню літ. «т2»; трьохбункерний та підштабельний коридори літ. «Т1»; битова літ. «У»; відділ головного енергетика літ. «Н»; столова літ. «Н1»; погріб літ. «Н2»; тамбур літ. «Н3»; ганок літ. «Н4»; котельня літ. «Н5»; гараж літ. «О»; адміністративно-побутовий комплекс літ. «С»; котельня літ. «с»; тамбур літ. «с1»; КНС літ. «N»; склад готової продукції літ. «Ч»; ганок літ. «ч»; споруди складу готової продукції літ. «ч1» (далі за текстом - Об'єкт №2);
2) згідно з договором купівлі-продажу від 17.11.2017 року №2970 - нежитлова будівля (інженерний корпус з котельнею) загальною площею 2 668,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка складається з наступних об'єктів: інженерний корпус літ. «Г-4»; котельня літ. «г»; ганок з навісом літ. «г1» (далі за текстом - Об'єкт №3);
3) згідно з договором купівлі-продажу від 17.11.2017 року №2977 - будинок (дитячий садок-яслі «ІНФОРМАЦІЯ_1») з надвірними будівлями загальною площею 2 214,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, який складається з наступних об'єктів: основна будівля літ. А-2, підвал літ. «а», ганки літ. «а1-а10», об'єкт незавершеного будівництва готовністю 30 (тридцять) відсотків літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», погріб літ. «Н», хвіртка літ. «N», ворота літ. «N1», ворота літ. «N2», огорожа літ. «N3», огорожа літ. «N4»(Об'єкт 4), що підтверджується витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.11.2017 р. № 104251830, від 20.11.2017 р. № 104320629 і від 17.11.2017 р. № 104251181 (далі за текстом - Об'єкт №4).
29.05.2020р. право правопопередником відповідача без проведення будь-якої перевірки та без складання акту податкової перевірки були винесені наступні податкові повідомлення - рішення про визначення заявнику грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019р. на загальну суму 1.790.969,19грн.: №0062876-5706-2031 на суму сплати - 8.583,86 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 205.70 кв.м.; №0062877-5706-2031 на суму сплати - 550,84 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 13.20 кв.м.; №0062878-5706-2031 на суму сплати - 2.595,61 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 62.20 кв.м.; №0062879-5706-2031 на суму сплати - 467.830,86 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 210,90 кв.м.; №0062880-5706-2031 на суму сплати - 69.308,31 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_6, площею 2214.50 кв.м.; №0062881-5706-2031 на суму сплати - 82.316,60 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1972,60 кв.м.; №0062882-5706-2031 на суму сплати - 24.578,97 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 589,00 кв.м.; №0062883-5706-2031 на суму сплати - 8.880,14 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 212,80 кв.м.; №0062884-5706-2031 на суму сплати - 125.732,49 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3013,00 кв.м.; №0062885-5706-2031 на суму сплати - 83.517,38 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_2, площею 2668,50 кв.м.; №0062886-5706-2031 на суму сплати - 4.248,11 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 101,80 кв.м.; №0062887-5706-2031 на суму сплати - 6 534,92 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 156,60 кв.м.; №0062888-5706-2031 на суму сплати - 72 931,52 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1747,70 кв.м.; №0062889-5706-2031 на суму сплати - 807.153,14 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_3, площею 25789,70 кв.м.; №0062890-5706-2031 на суму сплати - 1.068,29 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 25,60 кв.м.; №0062891-5706-2031 на суму сплати - 25.138,15 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, площею 602,40 кв.м.
Відносно перелічених податкових повідомлень-рішень позивач ініціював процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючого органу. Рішенням Державної податкової служби України №5640/К/99-00-06-02-04-09 від 22.12.2020 року скарга позивач залишена без задоволення.
Судом в ході судового розгляду встановлено, що до Об'єкту №1 (розміщеного у місті Харкові) контролюючий орган застосував ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. нерухомості, який справляється у місті Харкові з офісних та торговельних будівель.
До Об'єктів №2 - №4 (розміщені на території Нововодолазької селищної ради) контролюючий орган застосував ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,75% мінімальної заробітної плати, який справляється на територій Нововодолазької селищної ради з інших об'єктів нежитлових будівель, (крім зазначених у Додатку 2) та які не зазначені в частині 3 Додатку 1.
Не погодившись із відповідністю закону зазначених податкових повідомлень - рішень контролюючого органу, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01.01.2011р. порядок виконання приватною особою податкового обов'язку, а також обсяг та зміст повноважень адміністративних органів в галузі справи контролю за податковою дисципліною, а також порядок реалізації контролюючими органами процедури застосування міри юридичної відповідальності до осіб, котрі скоїли податкові правопорушення, визначений, насамперед, нормами Податкового кодексу України.
Так, за правилом п.п.54.3.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
З 01.01.2015р. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, справляється за правилами ст.266 Податкового кодексу України і у силу п.п.266.7.1 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Відповідно до п.266.1.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пунктом 266.2.1 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а у силу положень п.п. 266.3.1 ст. 266 цього ж кодексу базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
За правилом п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Пунктами 14.1.129 та 14.1.129-1 Податкового кодексу України об'єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об'єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку.
Відповідно до положень п.п.266.3.2 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом п.п.266.4.2 ст.266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 ст.266 Податкового кодексу України).
Отже, для справляння податку у порядку ст.266 Податкового кодексу України визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об'єкту нерухомого майна (будівлі чи приміщення) як об'єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: 1) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) місце розташування об'єкта (тобто адреса будівлі), 3) технічні характеристики об'єкта (тобто тип будівлі чи категорія будівлі, площа об"єкту тощо).
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у спірних правовідносинах деталізовано рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017р. №542/17, додатком 1 до якого станом на 01.01.2019р. встановлено такі ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) виключений; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка.
Також, рішенням Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018р. №1395, станом на 01.01.2019р. частиною 3 якого встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для будівель нежитлових ( готелі, ресторани та подібні будівлі, будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств, будівлі для конторських та адміністративних цілей, інше), будівлі торгівельні - 0,75%. Також пунктом 4 додатку встановлено, що для інших об'єктів нежитлових будівель, (крім зазначених у Додатку 2) та які не зазначені в частині 3 Додатку 1, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для 1 та 2 зони в розмірі - 0,75% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Суд зауважує, що національним законом України не визначено процедури та механізму кваліфікації об'єкту нерухомого майна у цілях справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема як будівлі промисловості, складу, готельної будівлі, торгівельної будівлі тощо.
Тому, з огляду на положення ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника - приватної особи є кваліфікація об'єкту нерухомого майна за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, технічного паспорту на будинок або відповідного правочину (за яким об'єкт було набуто у власність), а не за свавільним розсудом адміністративного органу.
За приписами локального нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за реально існуючі як фізичні речі матеріального світу у 2019р. об'єкти нерухомого майна - будівлі чи приміщення у розмірі 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. нерухомості справляється у місті Харкові з готельних будівель, з офісних будівель, з торговельних будівель.
Згідно з наданими до матеріалів справи копіями технічних паспортів складові Об'єктів №1-№4 не визначені як готельні будівлі, офісні будівлі, торговельні будівлі.
Натомість, складові елементи Об'єкту №1 та Об'єкту №2 є виробничими спорудами/будинками, а саме: складами цементу; адміністративним корпусом; цехами, майстернями, трансформаторними лісопильним цехом складом наповнювачів; столярним цехом; бетонозмішувальним вузлом; автомобілі терези 30 тон; сушильним відділенням, компресорною станцією.
Об'єкт №3 є адміністративним корпусом, дотичним до Об'єкту №2.
Додатково суд зазначає, що до Об'єкту № 2 входить гараж літ. «О» загальною площею 1.859,0 кв.м. Згідно з рішенням Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018р. №1395 до (код 1242) для юридичних осіб та фізичних осіб застосовується ставка 0 %.
Проте, згідно технічного паспорту Об'єкту № 2, до складу виробничого будинку - "гараж" літ. «О» входять наступні приміщення (гаражі, кладові, приймальня, кабінети, туалети, душові, учбові класи, коридори, побутові).
Отже, у даному конкретному випадку "гараж" відносно Об"єкту №2 є виключно текстуальним найменуванням об'єкту нерухомого майна, до складу якого входять зовсім інші за призначенням приміщення, що, в свою чергу, виключає застосування до цієї будівлі ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 0%.
Об'єкт №4 є колишнім будинком дитячого садку-ясель «ІНФОРМАЦІЯ_1» з надвірними будівлями.
В ході судового розгляду контролюючим органом у порядку ч.2 ст.77 КАС України не доведено юридичної правомірності та фактичної обґрунтованості власного управлінського волевиявлення з приводу обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки саме за ставкою за ставкою 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. об'єкту нерухомого майна (41,73грн.) по Об'єкту №1, відносно якого відсутні об'єктивні дані про належність до категорії готельних будівель, офісних будівель, торговельних будівель та який був переданий заявником в оренду як будівля промисловості для експлуатації у межах господарської діяльності у сфері виготовлення залізобетонних виробів.
Однак, сама по собі ця обставина з огляду на приписи ст.67 Конституції України об'єктивно не здатна звільнити приватну особу від виконання у повному обсязі податкового обов'язку відносно реально існуючих будівель.
Так, у ході розгляду справи №520/2239/21 окружним адміністративним судом виявлено, що Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення сформовано наступний правовий висновок: "З урахуванням наведеного судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду)."
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 24.03.2020р. по справі №280/5332/18, де крім того, зазначено "Відмовляючи в позові, суд першої інстанції послався лише на ту обставину, що зазначена вище податкова пільга застосовується лише до промислових підприємств, які мають статус юридичних осіб. Втім, перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у разі якщо такі об'єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Разом з тим, у межах даної справи судами не встановлювалось, чи використовуються належні ОСОБА_1 будівлі промислового складу саме в межах певного промислового виробництва. В той же час, позивач у апеляційній скарзі вказував на те, що впродовж 2017 року він мав статус фізичної особи-підприємця та використовував належне йому на праві власності нерухоме майно в межах власної господарської діяльності. Проте, таким доводам правова оцінка надана не була, чи така діяльність відноситься до видів промислового виробництва судами не встановлювалось".
Харківський окружний адміністративний суд зважає на те, що у справі №820/3556/17 Верховний суд скасував судові рішення судів нижчих інстанцій, прийняті на користь платника податків про скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень і постановив нове рішення про відмову у позові.
Отже, у межах справи №820/3556/17 Верховний Суд виходив із того, що сама лише ознака належності об'єктів нерухомого майна до категорії виробничих будівель не звільняє приватну особу від виконання податкового обов'язку з оплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У межах справи №280/5332/18 Верховним Судом був деталізований раніше сформульований правовий висновок в аспекті обов'язковості з'ясування обставин реального використання об'єкту нерухомого майна у власній господарській діяльності приватної особи - власника, позаяк протилежне тлумачення суперечить меті запровадження пільги - покращення умов провадження господарської діяльності.
Передача власником об'єкту нерухомого майна у користування третіх сторонніх осіб не здатна задовольнити цієї мети.
Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Додатковим підтвердженням правильності такого тлумачення є дії законодавця-Верховної Ради України, яким з 23.05.2020р. п.п.«є» п.п.266.2.2 ст.266 ПК України викладено у наступній редакції: «Не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».
У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що Об'єкти №1-№3 не використовуються особисто позивачем по справі у межах провадження власної господарської діяльності, а передані у користування іншим третім стороннім особам.
Матеріалами справи підтверджується, що 01.02.2018 року позивач передав Об'єкт №1 (комплекс нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 у безоплатне тимчасове користування згідно договору №3 позички нежитлового приміщення. Факт передання вказаного нерухомого майна підтверджується актом прийому-передачі майна до Договору №3 позички нежитлового приміщення від - 01.02.2018 року. Вказане нерухоме майно було передано ФОП ОСОБА_2 для ведення господарської діяльності, основним видом господарської діяльності якої є виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61). ФО-П ОСОБА_2 використовує цей комплекс нежитлових будівель виробничих будинків для виробництва залізобетонних виробів для будівництва.
Крім цього, 01.12.2017р. позивач передав Об'єкт №2 (нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 ) Приватному акціонерному товариству «Бетонікс» відповідно до договору оренди №1, що підтверджується актом прийому-передачі майна до Договору №1.
В свою чергу, Приватне акціонерне товариство «Бетонікс» вказані об'єкти нерухомого майна передало у користування Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 відповідно до договору суборенди №1 від 01.12.2017 р., що підтверджується актом прийому-передачі майна до Договору суборенди №1 від 01.12.2017р. Вказане нерухоме майно було передано ФОП ОСОБА_2 для ведення господарської діяльності, основним видом господарської діяльності якої є виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61). ФО-П ОСОБА_2 використовує цей комплекс нежитлових будівель виробничих будинків для виробництва залізобетонних виробів для будівництва.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що комплекси нежитлових будівель і споруд виробничих будинків за адресою: АДРЕСА_1 (тобто Об'єкт №1); а також за адресою: АДРЕСА_2 (тобто Об'єкт №2) ; АДРЕСА_3 (Об'єкт №3) використовуються у господарській діяльності іншими особами, а не позивачем у даній справі - ОСОБА_1 , що виключає можливість застосування податкової пільги у даному випадку.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах частково не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки помилково кваліфікував нежитлову власність позивача у якості об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1,00% як до будівель готельних, офісних, торгівельних за Об'єктом № 1, попри те, що до вказаних будівель повинна застосовуватися ставка податку як для інших будівель - 0,1 відсоток.
Тому, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2019 року (4.173,00 грн.), ставку податку інших будівель (0,1%) та площу вказаних будівель Об'єкту №1 до сплати підлягає податок на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, у наступних розмірах:
- 858,39 грн. як добуток арифметичної дії множення 205,7кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 7725,47 грн. (7725,47грн.= 8583,86 грн. -858,39грн.);
- 55,08 грн. як добуток арифметичної дії множення 13,20кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 495,76 грн. (495,76грн.= 550,84 грн. - 55,08грн.);
- 259,56 грн. як добуток арифметичної дії множення 62,20кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 2336,05 грн. (2336,05грн.= 2595,61 грн. -259,56грн.);
- 46783,09 грн. як добуток арифметичної дії множення 210,90кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 421047,77 грн. (421047,77грн.= 467830,86 грн. - 46783,09грн.);
- 8231,60 грн. як добуток арифметичної дії множення 1972,60кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 74084,40 грн. (74084,40грн.= 82316,00 грн. -8231,60грн.);
- 2457,90 грн. як добуток арифметичної дії множення 589,00кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 22121,07 грн. (22121,07грн.= 24578,97 грн. -2457,90грн.);
- 888,01 грн. як добуток арифметичної дії множення 212,80кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 7992,13 грн. (7992,13грн.= 8880,14 грн. -888,01грн.);
- 12573,25 грн. як добуток арифметичної дії множення 3013,00кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 113159,24 грн. (113159,24грн.= 125732,49 грн. -12573,25грн.);
- 424,81 грн. як добуток арифметичної дії множення 101,80кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 3823,30 грн. (3823,30грн.= 4248,11грн. -424,81грн.);
- 653,49 грн. як добуток арифметичної дії множення 156,60кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 5881,43 грн. (5881,43грн.= 6534,92 грн. -653,49грн.);
- 7293,15 грн. як добуток арифметичної дії множення 1747,70кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 65638,37 грн. (65638,37грн.= 72931,52 грн. -7293,15грн.);
- 106,83 грн. як добуток арифметичної дії множення 25,60кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 961,46 грн. (961,46грн.= 1068,29 грн. -106,83грн.);
- 2513,82 грн. як добуток арифметичної дії множення 602,40кв.м. * 4,173грн., отже, безпідставним є нарахування податку у розмірі 22624,33 грн. (22624,33грн.= 25138,15 грн. -2513,82грн.).
Стосовно Об'єкта №4 (який є будівлею колишнього дитячого садка-ясель «ІНФОРМАЦІЯ_1» з надвірними будівлями), то суду ані пояснень, ані доказів використання даного об'єкту у промисловому виробництву не надано. Також не висловлено позивачем зауважень щодо розміру застосованої ставки по даному об'єкту.
Окрім того, суд вважає, що контролюючим органом правомірно застосована ставка податку на нерухоме майно у розмірі 0,75% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звіт нього (податкового) року до Об'єктів №2-№4, на підставі рішення Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018р. №1395, як для інших об'єктів нежитлових будівель, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб.
Тому позов в цій частині вимог до задоволення не підлягає.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 29.05.2020 №0062876-5706-2031 на суму сплати 7.725,47 грн., від 29.05.2020 №0062877-5706-2031 на суму сплати 495,76 грн., від 29.05.2020 №0062878-5706-2031 на суму сплати 2.336,05 грн., від 29.05.2020 №0062879-5706-2031 на суму сплати 421.047,77 грн., від 29.05.2020 №0062881-5706-2031 на суму сплати 74.084,40 грн., від 29.05.2020 №0062882-5706-2031 на суму сплати 22.121,07 грн., від 29.05.2020 №0062883-5705-2031 на суму сплати 7.992,13 грн., від 29.05.2020 №0062884-5706-2031 на суму сплати 113.159,24 грн., від 29.05.2020 №0062886-5706-2031 на суму сплати 3.823,30 грн., від 29.05.2020 №0062887-5706-2031 на суму сплати 5.881,43 грн., від 29.05.2020 №0062888-5706-2031 на суму сплати 65.638,37 грн., від 29.05.2020 №0062890-5706-2031 на суму сплати 961,46 грн., від 29.05.2020 №0062891-5706-2031 на суму сплати 22.624,33 грн.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; адреса - АДРЕСА_5 ) частину витрат зі сплати судового збору в розмірі 7478,91 грн. (сім тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 91 копійка).
Роз'яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Судове рішення у повному обсязі виготовлено 28.05.2021р. у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева