28 травня 2021 року Справа №480/1290/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1290/21 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у наказі № 18-1135/16-21-СГ від 02.02.2021, у наданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області та зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, з тих підстав, що бажана до відведення земельна ділянка була передана до земель комунальної власності Липоводолинської селищної ради Сумської області. Проте вказана підстава відмови не передбачена нормами Земельного кодексу України. Відсутні докази щодо реєстрації спірної земельної ділянки за Липоводолинською селищною радою Сумської області. Тому позивач не погоджується із таким наказом відповідача у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 18.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що на виконання рішення суду від 15.06.2020 № 480/1390/20 відповідачем було повторно розглянуто заяву позивача та відмовлено в її задоволенні, з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України. А саме бажана до відведення земельна ділянка була передана до земель комунальної власності Синівської сільської ради Сумської області.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , через ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 29.11.2019 (зареєстрована відповідачем 02.12.2019 р. за № М-23296/0/94-19) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 11).
Наказом від 28.12.2019 р. за № 18-23085/16-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди у іншої особи. Водночас, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування нимив порядку, визначеному законом (ч.5 ст. 116 Земельного Кодексу України). Крім того, згідно поданих документів встановлено, що заявник є малолітньою особою. Згідно ст. 31 Цивільного Кодексу України визначено часткову цивільну дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років. Малолітня особа вчиняє правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення малолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальників та органу опіки та піклування відповідно до закону. На вчинення малолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальників і дозвіл органу опіки та піклування (а.с.13).
Згідно інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням в мережі інтернет (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89801101) рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 по справі № 480/1390/20 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 28.12.2019 р. № 18-23085/16-19-СГ та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 29.11.2019.
На виконання рішення суду ГУ Держгеокадастру у Сумській області видано наказ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 02.02.2021 № 18-1135/16-21-СГ відповідач відмововив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: бажана до відведення земельна ділянка, на виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" та наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 №485 "Про деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності", наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.12.2020 №24-ОТГ була передана до земель комунальної власності Липоводолинської селищної ради Сумської області. Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління (а.с. 14).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. Відповідач в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви та прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому у випадку надання відмови ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст. 118 Земельного кодексу України, з відповідним обґрунтуванням.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено у Положенні про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521 (далі - Положення).
На підставі п.п. 13 п. 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Із оскаржуваного наказу відповідача вбачається, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало те, що бажана до відведення земельна ділянка була передана до земель комунальної власності Липоводолинської селищної ради Сумської області. Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління (а.с. 14).
В обґрунтування своєї позиції, відповідач надав наказ від 09.12.2020 №24-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (а.с. 38), акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної у комунальну власність від 09.12.2020 ( зворотній бік а.с. 38-39).
В свою чергу, представником позивача надано суду витяг з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, з якого вбачається, що форма власності земельної ділянки з кадастровим номером 5923280800:02:001:0005, станом на 07.04.2021 є державною (а.с. 41).
Таким чином, обставини, на які відповідач посилається в спірному наказі не були підтверджені доказами, не існували на час прийняття спірного наказу.
Крім того, відповідно до наданої відповідачем інформаційної довідки Відділу у Липоводолинському районі Головного управління Держгеодакастру у Сумській області від від 01.02.2021 №106/407-21, форма власності на спірну земельну ділянку є державною (а.с. 36).
Беручи до уваги наведене, суд зазначає, що оскільки форма власності бажаної до відведення земельної ділянки є державною, то така відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не є обґрунтованою.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" № 18-1135/16-21-СГ від 02.02.2021, яким відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області та зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України наведено визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього.
У спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача не надана її оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 29.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської областіта прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
А відтак позовні вимоги про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, задоволенню не підлягають.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області судові витрати в сумі 908 грн., сплачені за квитанцією № ПН 3975534 від 15.02.2021 (а.с. 9).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 02.02.2021 № 18-1135/16-21-СГ.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської областіта прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 25, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Діска