Справа № 175/3656/20
Провадження № 2/175/1024/20
(заочне)
11 травня 2021 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бойка О.М.
при секретарі судового засідання Кучеренка О.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який в грудні 2020 року уточнив та просив ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «МетаБанк» 3% річних в розмірі 1 350, 81 долар США, та судовий збір з кожного по 1 051 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 листопада 2006 року між Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є Акціонерне товариство «МетаБанк» та відповідачем -1 було укладено кредитний договір №601700000767, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі - придбання транспортних засобів 24356,00 доларів США на строк 36 місяців по 22 листопада 2009 року включно, у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
У забезпечення виконання зобов'язань відповідача -1 за кредитним за нього поручилась його дружина - ОСОБА_3 , про що свідчить договір поруки №9017000007602 від 22 листопада 2006 року.
Відповідно до п.1, п.3 договору поруки №9017000007602 від 22 листопада 2006 року у разі невиконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, відповідач -2 зобов'язання погасити борг Позичальника, сплатити відсотки за кредитом , комісії суми неустойки і нанесені збитки та інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.
Відповідачі всупереч взятих на себе зобов'язань за договором, повернення кредиту не здійснили, внаслідок чого станом на 01.10.2020 року мається заборгованість по кредиту в розмірі 15 199,82 доларів США.
У судове засідання представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачі про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у наданий судом строк відзив на позов не подали, зустрічний позов не пред'являли, тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або І інша установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі. та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити і проценти.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Судом встановлено, що 22 листопада 2006 року між Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є Акціонерне товариство «МетаБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №601700000767, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі - придбання транспортних засобів 24356,00 доларів США на строк 36 місяців по 22 листопада 2009 року включно, у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Будь-які умови (підстави) з якими норми глави 50 Цивільного кодексу України пов'язують припинення зобов'язання за Кредитним договором в даному випадку не настали.
Як вбачається з матеріалів справи на момент отримання кредиту відповідач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , що підтверджується копіями їх паспортів.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є і їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить І дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з І поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) І самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей 1 індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка., і зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України» І згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки І для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Отже, при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов'язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї; якщо питання про поділ цих зобов'язань не було зі згоди кредитора І вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов'язаннями солідарно усім своїм майном. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості за договором позики (правовий висновок В Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 30.06.2020 року).
Отже, на Відповідача 2 також покладається солідарний обов'язок по сплаті кредиту.
У п.4 Договору поруки встановлено, що ОСОБА_2 зобов'язана самостійно слідкувати за виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором. Банк вправі, але не зобов'язаний письмо інформувати відповідача -2 про невиконання, або неналежне виконання Відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором.
Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення інфляційних втрат та 3% річних не є додатковою вимогою за основним зобов'язанням, до якої відноситься стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у Позивача виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних і виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (правовий висновок у Постанові В СУ від 26.04.2017року).
У Постанові від 16.01.2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача боргу і 3 % річних у валюті (доллар США), визначеній договором. Верховний Суд зазначив, оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Відповідно до п.п.10-12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" банк, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року №3024-УІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). У разі якщо кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути солідарно 3% річних у розмірі 1 350, 81 доларів США.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають солідарному стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 611, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-268, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «МетаБанк» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 30, МФО 313582, код ЄДРПОУ 2049606, рахунок IBAN: НОМЕР_2 ), 3% річних в розмірі 1 350,81 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), судовий збір з кожного по 1051 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко