Справа № 175/4264/19
Провадження № 2/175/1201/19
08 квітня 2021 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойко О.М.,
при секретарі судового засідання - Кучеренко О.Ю.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів ОСОБА_2
та ОСОБА_3 - адвоката Биструшкіна О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування позову зазначає, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер 1221411000:01:110:0079, що розташована у Дніпровському районі Дніпропетровської області на території Підгородненської міської ради, АДРЕСА_3. 14 квітня 2007 року її сусіди, з якими в них суміжні ділянки ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_4 звернулися до неї з пропозицією придбати її земельну ділянку, на що вона погодилась. Під приводом придбати в неї земельну ділянку та для належного оформлення договору купівлі-продажу відповідачі забрали в неї державний акт на землю та інші документи, при цьому завірили, що їй не потрібно ні про що турбуватися і що оформленням документів вони будуть займатися самостійно та за свій власний рахунок. 16.04.2007 ОСОБА_2 було написано гарантійну розписку, в якій він взяв на себе обов'язок сплатити ОСОБА_1 900 (дев'ятсот) доларів в момент оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою Дніпровський район, Підгородненська міська рада, АДРЕСА_3 безпосередньо у нотаріуса. 17.11.2011 ОСОБА_2 написана ще одна розписка, в якій зазначено, що ОСОБА_2 зобов'язується придбати ОСОБА_1 іншу земельну ділянку взамін її земельної ділянки. Відповідачами було нахабно захоплено мою земельну ділянку, знищено або вивезено у інше місце з її двору чимало речей, зокрема огорожу, яка складалася з металевих стовпів заввишки більше двох метрів, та замість цього встановили свій дерев'яний паркан; туалет; свердловину на воду (побудовану на замовлення); контейнер, вагою 3 тони (який слугував як сарай для зберігання господарських речей), в якому знаходились металева ляда, руберойд оцинкований 1 рулон, дріт оцинкований 2 рулони, граблі 3 шт., лопати штикові 5 шт., лопати совкові, оприскувач ручний, поливалка, відра 7 шт., набір гаєчних ключів, розкладне ліжко; цегла червона 2000 шт., щебень, пісок, який був завезений мною для будівництва невеличкої альтанки; фруктові дерева (черешня 2 шт., яблуні 2 шт., слива 2 шт., персик, калина та інші). Замість ввезеного паркану відповідачі встановили новий глухий дерев'яний, висотою майже 2 метри. Фактично наразі у неї не має доступу до належної їй земельної ділянки, обіцяні кошти Відповідачі не сплатили, та між ними не було укладено договору купівлі-продажу, оренди або договору міни. У добровільному порядку вирішити конфлікт не має можливості, тому позивач звернулася до суду. У липні та серпні місяці 2015 року ОСОБА_1 зверталася з заявою до правоохоронних органів про відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , проте відповідями від 14.07.2015 та 19.08.2015 її було повідомлено, що відносини, які виникли між нею та ОСОБА_2 носять характер цивільно-правових відносин, розгляд яких здійснюється у суді. Вона пенсіонерка, для неї земельна ділянка слугувала віддушиною, та в яку вона вкладала гроші, сили, працю, та тепер, вона знаходиться у відчаї, не бачить іншого шляху врегулювання даного спору, та повернення їй власності окрім як звернутися за допомогою до суду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер 1221411000:01:110:0079, що належить їй на праві власності і розташована у Дніпровському районі Дніпропетровської області на території Підгородненської міської ради, АДРЕСА_3, шляхом звільнення незаконно займаної земельної ділянки та надання до неї доступу ОСОБА_1 .
Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Биструшкін О.С. просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на рішення суду в аналогічними сторонами та аналогічним предметом спору у справі №175/248/16.
Суд, вислухавши в судовому засіданні думку сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, дійшов до наступного.
Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (частина 1 статті 30 ЦПК України).
Оскільки предметом у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, розташованої на території Дніпровського району Дніпропетровської області - справа підсудна Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Окрім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Разом із цим, відповідно до ч 3. ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 82 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , є власницею земельної ділянки загальною площею 0,0670 га, яка знаходиться у Дніпровському районі на території Підгородненської міської ради, АДРЕСА_3, кадастровий номер 1221411000:01:110:0079, цільове призначення: для ведення садівництва. Земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ДП ДН №033712 від 23.07.1998, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №4260.
Право власності ОСОБА_1 підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу - 176551465, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1888567112214, номер запису про право власності - 32712214, дата державної реєстрації - 01 серпня 2019 року (а.с. 15).
Крім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 16-20) серія НВ-1209168112019 від 03 травня 2019 року, земельна ділянка загальною площею 0,0670 га, яка знаходиться у Дніпровському районі на території Підгородненської міської ради, АДРЕСА_3, кадастровий номер 1221411000:01:110:0079 належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ДП ДН №033712 від 23.07.1998, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №4260.
Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. «г» та п. «е» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
На підставі ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. №' 475/97-В'Р (далі -Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до частини 4 статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені статтею 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб
Норми статей 317, 319 Цивільного кодексу України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Наведені вище норми гарантують кожному власнику нерухомого майна право на вільне волевиявлення щодо свого майна, зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
Проте, в тому випадку, якщо власнику нерухомого майна будь-яким шляхом перешкоджають в реалізації такого права інші особи, такий власник має право на звернення до суду з відповідним позовом і таке право підлягає судовому захисту.
Враховуючи зазначене, як власник земельної ділянки, яка знаходиться за адресою Дніпровський район, Підгородненська міська рада, садівниче товариство «Горизонт», № НОМЕР_1 кадастровий номер 1221411000:01:110:0079, ОСОБА_1 має право вимагати негайно усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою.
Крім того, відповідно до Акту обстеження земельної ділянки з метою встановлення правильних меж від 14 березня 2021 року, виявлено факт захоплення земельної ділянки, а саме: Фактичні межі земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 1221411000:01:110:0079, не збігаються з межами, які зареєстровані в державному земельному кадастрі, паркан між ділянкою № НОМЕР_1 кадастровий номер 1221411000:01:110:0079 та ділянкою № НОМЕР_2 кадастровий номер 1221411000:01:110:0026 зміщений тим самим знаходиться на земельній ділянці № НОМЕР_1 кадастровий номер 1221411000:01:110:0079, площа зайнятої земельної ділянки складає 0,067 га. Площа зміщення відбулась за рахунок земельної ділянки позивача.
Рішенням суду у справі №175/5019/16-ц встановлено, та відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, що земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,10 га на території Садівничого товариства «Горизонт» знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_3 відповідно до положень пунктів 7.5 Статуту Садівничого товариства «Горизонт», оскільки була додатково виділена їй члену товариства рішенням правління на початку червня 2007 року як вільна земельна ділянка. Вказане рішення правління в послідуючому було затверджено загальними зборами товариства, які проводились в кінці червня 2007 року, на підтвердження чого ОСОБА_3 видана відповідна довідка та внесені ці дані в книжку члена товариства. На підставі зазначених документів земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 0,1 га присвоєно кадастровий номер 1221411000:01:11060424, що підтверджується Інформаційною довідкою Державного земельного кадастру. Згідно облікових даних товариства ОСОБА_3 і на сьогоднішній день є членом товариства і в її фактичному користуванні знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,10 га.
Таким чином, враховуючи факт користування спірною земельною ділянкою лише ОСОБА_3 , суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у задоволенні позову у частині позовних вимог до ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений останньою при подачі позову судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 91, 152, 158 ЗК України, ст. ст. 13,15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 28, 44, 48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 121, 128, 133, 141, 142, 177, 209, 223, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою загальною площею 0,0670 га, кадастровий номер земельної ділянки - 1221411000:01:110:0079, що розташована у Дніпровському районі Дніпропетровської області на території Підгородненської міської ради, АДРЕСА_3, шляхом звільнення незаконно займаної земельної ділянки та надання до неї доступу ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання - АДРЕСА_2 ) сплачений останньою при подачі позову судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М.Бойко
Повний текст рішення виготовлено 19 травня 2021 року