Справа №358/704/20 Головуючий у 1 інстанції: Корбут В.М.
Провадження №22-ц/824/4179/2021 Доповідач: Гаращенко Д.Р.
20 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Богуславського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 25 липня 2011 року в розмірі 137 700 грн 54 коп. та судовий збір у розмірі 2102 грн.
У мотивування вимог посилалося на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву №б/н від 25 липня 2011 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткрахунку.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме, надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим станом на 31 березня 2020 року має заборгованість у розмірі 156 419,22 грн, з яких: 6120,38 грн - заборгованість за тілом кредиту, 147 398,84 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 2900 грн - нарахована пеня.
Оскільки кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому заборгованість до стягнення становить 137700,54 грн, яка складається з:
- заборгованості за кредитом у розмірі 6120,38 грн;
- заборгованості по процентам за період з 25.07.2011 року по 31.12.2019 року в розмірі 131 580,16 грн.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за анкетою-заявою №б/н від 25.07.2011 року в розмірі 6120,38 грн та судовий збір в розмірі 81,98 грн, а всього 6202,36 грн 36 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що розмір базової процентної ставки зазначений у Довідці про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна", 55 днів пільгового періоду,яка підписана ОСОБА_1 , та становить 2,5% на місяць (30% на рік).
Вказує, що відповідач не спростував жодними належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами, не заперечував розмір наявної заборгованості.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за анкетою-заявою №б/н від 25.07.2011 року в розмірі 6120,38 грн не оскаржується АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
25 липня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком Договір про надання банківських послуг. (а.с. 21)
Згідно Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем, базова процентна ставка у місяць (нараховується на залишок непростроченої заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів у році) становить 2,5%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним. (а.с. 22)
Згідно довідки банку ОСОБА_1 було надано кредитні картки НОМЕР_1 (дата відкриття - 25.07.2011 року, термін дії - 07/15), НОМЕР_2 (дата відкриття - 29.10.2015 року, термін дії - 10/19), НОМЕР_2 (дата відкриття - 03.02.2016 року, термін дії - 10/19). (а.с. 20)
Відповідно до Довідки банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , відповідачу 19.08.2011 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 1000 грн, 11.07.2012 року та 20.06.2013 року збільшено кредитний ліміт, 21.06.2013 року зменшено кредитний ліміт, 02.08.2013 року та 17.08.2013 року збільшено кредитний ліміт, 03.09.2014 року, 19.09.2014 року та 14.01.2020 року зменшено кредитний ліміт. (а.с. 19)
З виписки за договором №б/н вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, наданими АТ КБ «ПриватБанк». (а.с. 13-18)
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 загальний розмір заборгованості становить 137 700,54 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 6120,38 грн, загальний залишок заборгованості за відсотками за період з 25.07.2011 року по 31.12.2019 року - 131 580,16 грн. (а.с. 7-12)
Задовольняючи частково позов АТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача наявна заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6120,38 грн, оскільки останній користувався кредитними коштами. Разом із тим, банком не доведено факт досягнення між сторонами домовленостей про сплату відсотків та пені.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо відмови у стягненні відсотків та пені з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 липня 2011 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємну частину спірного договору, а також Довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду.
Зазначена довідка підписана відповідачем. (а. с. 22)
Заперечень щодо підпису указаної довідки відповідачем не надано.
Указана довідка визначає, зокрема, ставку процентів за користування кредитом (2,5% річних).
Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.
За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції вказуючи на те, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, дійшов висновку про недоведеність вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів, які передбачені цими Умовами.
Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки надана банком Довідка про умови кредитування з використанням карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем, містить розмір процентної ставки.
Суд першої інстанції усупереч положенням статті 89 ЦПК України жодним чином не мотивував відхилення зазначеної довідки як доказу обґрунтованості позовних вимог, не звернув належної уваги на доводи позивача про те, що умови про стягнення процентів погоджені сторонами, що не спростовано відповідачем, та дійшов помилкового висновку про недоведеність АТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог в частині стягнення процентів.
Перевіряючи правильність нарахування банком процентів, суд апеляційної інстанції виходить із розміру процентної ставки, яка узгоджена з позивачем та зазначена у Довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду (2,5% на місяць (30% річних)), підписаній особисто відповідачем.
Пред'являючи цей позов, банк просив стягнути проценти за користування ОСОБА_1 кредитними коштами, нараховані за період з 25.07.2011 року по 31.12.2019 року у розмірі 131 580,16 грн.
Водночас, термін дії кредитної карти - 10/19.
Як слідує із наданого банком розрахунку, починаючи з 13 листопада 2015 року позивач нараховував проценти за ставкою 43,2 % річних, що свідчить про неправомірні дії банку щодо підвищення процентної ставки, оскільки це виходить за межі узгодженого сторонами договору розміру процентів за користування грошовими коштами.
При цьому, посилання банку як на правомірність своїх дій щодо підвищення розміру процентної ставки на Умови та Правила надання банківських послуг, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за підвищеною ставкою.
Отже, колегія суддів не бере до уваги надані позивачем Умови та Правила, а тому вважає, що проценти підлягають стягненню за процентною ставкою 30% річних, яка узгоджена із відповідачем.
Так, відповідно до наданого банком розрахунку до 31.12.2015 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати процентів становить 0 грн.
Відтак, кількість днів прострочення сплати заборгованості за кредитним договором (з урахуванням терміну дії кредитної картки) за період з 31.12.2015 року по 31.10.2019 року становить 1401 день.
Заборгованість за тілом кредиту складала 6120,38 грн.
Отже, розмір заборгованості за процентами за вказаний період складає 7145,54 грн (6 120,38 грн х 30% : 360днів) х 1401 день / 100%).
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 7 145,54 грн, оскільки розмір 131 580,16 грн позивачем є недоведеним.
Щодо зазначення судом першої інстанції відсутності підстав для стягнення пені, то позивач не заявляв таких позовних вимог, що вбачається з прохальної частини позовної заяви.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені позивачем у цій справі підлягають перерозподілу.
Як вбачається з оскаржуваного рішення суду суд першої інстанції, визначаючи розмір судового збору в розмірі 81,98 грн, який підлягає стягненню з відповідача, виходив з того, що банк пред'явив позовні вимоги про стягнення 156 419,22 грн.
Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 137 700,54 грн.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору в розмірі 81,98 грн підлягає скасуванню.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при поданні позову та апеляційної скарги у розмірі 5 255 грн підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам, а саме, у розмірі 506,26 грн.
Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення суду суд першої інстанції стягнув загальну суму заборгованості в розмірі 6202,36 грн 36 коп., з яких: заборгованість за анкетою-заявою №б/н від 25.07.2011 року - 6120,38 грн, судовий збір - 81,98 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алатир Росія, РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, МФО: 305299, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6120 (шість тисяч сто двадцять) грн 38 коп., заборгованість за процентами у розмірі 7 145 (сім тисяч сто сорок п'ять) грн 54 коп., а всього - 13 265 (тринадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алатир Росія, РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, МФО: 305299, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) судовий збір 506 (п'ятсот шість) грн 26 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А. Пікуль