«25» травня 2021 року
м. Харків
справа № 641/8983/15-ц
провадження № 22ц/818/1479/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.
за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2015 року в складі судді Мельник І.М.
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 29 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1609/73/75639, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 25 300,00 доларів США зі сплатою 12,50% річних за користування кредитними коштами, строком до 29 серпня 2012 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 серпня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/1609/73/75639.
Зазначив, що взятих на себе зобов'язань відповідач не виконує, у зв'язку з чим станом на 18 серпня 2015 року виникла заборгованість в розмірі 28 797,43 доларів США, що еквівалентно 634085,11 грн, з яких сума заборгованості за кредитом - 3 359,60 доларів США, що еквівалентно 73 974,39 грн, сума заборгованості за відсотками за кредитом - 1635,29 доларів США, що еквівалентно 36 007,14 грн, розрахована пеня - 23 802,54 доларів США, що еквівалентно 524 103,58 грн, нараховані штрафи - 21 900,00 грн, таким чином загальна сума заборгованості становить 655 985,11 грн.
Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 014/1609/73/75639 від 29 серпня 2006 року, яка станом на 18 серпня 2015 року становить 655 985,11 грн; стягнути з відповідача на користь банку суму судового збору в розмірі 3654,00 грн.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1609/73/75639 від 29 серпня 2006 року, яка станом на 18 серпня 2015 року становить 655 985,11 грн; стягнуто солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» суму судового збору в розмірі 3654,00 грн.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення - скасувати, справу направити до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з'ясував обставини у справі, не врахував, що 04 липня 2012 року у справі № 2020/1806/2012 Комінтернівським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення про солідарне стягнення заборгованості та судового збору, яке було змінено судом апеляційної інстанції та частково виконано. Вказав, що дана позовна заява стосується повторного солідарного стягнення заборгованості та того самого кредитного договору. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують фактичну видачу кредиту, наявну заборгованість в заявленому розмірі, докази погашення кредиту, повідомлення відповідачів про наявну заборгованість тощо. Також, суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми процесуального права, зокрема, його не було належним чином повідомлено про розгляд справи.
25 березня 2021 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзиви на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судове рішення є законним, а апеляційна скарга - необгрунтованою. При цьому вказано, що порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права не вбачається.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити, заочне рішення суду - скасувати.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заборгованість, яка утворилась внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1609/73/75639, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 25 300,00 доларів США на 72 місяці з 29 серпня 2006 року по 29 серпня 2012 року зі сплатою 12,50% річних за користування кредитом (а.с.8 том 1).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/1609/73/75639, відповідно до якого поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (а.с.10 том 1).
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/1609/73/75639 від 29 серпня 2006 року вбачається, що станом на 18 серпня 2015 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 28 797,43 доларів США, що еквівалентно 634085,11 грн, з яких сума заборгованості за кредитом - 3 359,60 доларів США, що еквівалентно 73 974,39 грн, сума заборгованості за відсотками за кредитом - 1635,29 доларів США, що еквівалентно 36 007,14 грн, розрахована пеня - 23 802,54 доларів США, що еквівалентно 524 103,58 грн, нараховані штрафи -21 900,00 грн, таким чином загальна сума заборгованості - 655 985,11 грн (а.с.11-14 том 1).
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні щодо виконання заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2015 року у цивільній справі № 641/8983/15-ц (а.с.85-86 том 1).
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 липня 2012 року у справі № 2020/1806/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 227,67 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 06 січня 2012 року складає 49 757,84 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 536,50 грн, а всього 50 294,34 грн (а.с.7-9 том 2).
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2012 року у справі № 2020/1806/2012 апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково, заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 липня 2012 року - змінено, в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» витрат зі сплати судового збору в сумі 536,50 грн та визначення загальної суми, що підлягає стягненню - 50 294,34 - скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору в сумі по 248,78 грн з кожного, в іншій частині заочне рішення суду - залишено без змін (а.с.11 том 2).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що у кредитному договорі сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту - до 29 серпня 2012 року.
Водночас, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язання, у 2012 році Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 2020/1806/2012).
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 липня 2012 року у справі № 2020/1806/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 227,67 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 06 січня 2012 року складає 49 757,84 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 536,50 грн, а всього 50 294,34 грн.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2012 року у справі № 2020/1806/2012, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково, заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 липня 2012 року - змінено, в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» витрат зі сплати судового збору в сумі 536,50 грн та визначення загальної суми, що підлягає стягненню - 50 294,34 - скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору в сумі по 248,78 грн з кожного, в іншій частині заочне рішення суду залишено без змін (а.с.11 том 2).
Отже, звернувшись у 2012 році до суду з позовом у справі № 2020/1806/2012, банк таким чином змінив строк виконання основного зобов'язання відповідно до вимог статті 1050 ЦК України.
Таким чином, зі спливом строку кредитування Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» втратило право нараховувати проценти за кредитом та неустойку, та до спірних правовідносин необхідно застосувати положення статей 530, 1048, 1050 ЦК України і у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про безпідставність цих позовних вимог.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що банк, пред'явивши позов у 2012 році про дострокове стягнення кредитної заборгованості, змінив строк дії та умови кредитного договору, а тому у позивача відсутні підстави для нарахування передбачених договором відсотків за користування кредитом поза межами строку дії кредитних договорів та інших санкцій, оскільки їх нарахування законом не передбачено.
У спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим ані Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль», ані його правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» не зверталися з позовом на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, хоча у заяві про перегляд заочного рішення відповідач на це наголошував, тому наявна незаконність нарахування процентів за кредитом та неустойки у цій справі з огляду на наявність заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 липня 2012 року у справі № 2020/1806/2012.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що судовими рішеннями у справі № 2020/1806/2012 визначений відповідний розмір заборгованості за кредитним договором № 014/1609/73/75639 від 29 серпня 2006 року станом на 06 січня 2012 року, зокрема, і за тілом кредиту в розмірі 3798,42 доларів США, що еквівалентно 30 348,63 грн, та ця сума стягнута в солідарному порядку з відповідачів, тому підстави для повторного стягнення заборгованості з відповідачів за тілом кредиту немає.
Оскільки заборгованість, яку позивач просив стягнути з поручителя на свою користь нарахована усупереч вимогам законодавства України, що саме по собі унеможливлює притягнення поручителя до відповідальності.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що заочне рішення є чинним та він його виконав. На виконання судового рішення надав до суду апеляційної інстанції копію квитанції про сплату грошових коштів та оригінал для огляду.
За таких обставин заочне рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Разом з тим в апеляційній скарзі ОСОБА_2 міститься вимога щодо направлення справи до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, при цьому доводів щодо цього не наводить.
Згідно статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 15 статті 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Встановлено, що місцем проживання ОСОБА_2 є квартира АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 був зареєстрований по АДРЕСА_2 , але 13 вересня 2014 року його знято з реєстрації на підставі рішення суду та визнано таким, що втратив право користування житлом (а.с.19, 20 том 1).
Таким чином, зазначені адреси знаходяться в Слобідському районі м. Харкова, тобто територіально відносяться до Комінтернівського районного суду м. Харкова.
Враховуючи наведене, при відкритті провадження у справі суд першої інстанції дотримався правил підсудності, оскільки позов подано до суду за місцем проживання відповідачів відповідно до положень частини 1 статті 27 ЦПК України, тому підстав для скасування судового рішення з цих мотивів не вбачається.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу по суті задоволено, тому судовий збір в розмірі 5481,00 грн за її подачу необхідно стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2015 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 5481,00 грн за подачу апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 27 травня 2021 року.