«25» травня 2021 року
м. Харків
справа № 638/3476/18
провадження № 22ц/818/2662/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.
за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року в складі судді Цвіри Д.М.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, який у подальшому уточнила, та просила стягнути з відповідачів на її користь гривневий еквівалент заборгованості за договором позики від 04 липня 2014 року в редакції додаткового договору №1 від 09 червня 2015 року, за курсом Національного банку України станом на момент вирішення справи на загальну суму коштів в розмірі 894 133,00 доларів США, яка складається з неповернутої частини позичених коштів в розмірі 18 700,00 доларів США, трьох процентів річних у розмірі 1401,00 доларів США, процентів за користування позикою у розмірі 7677,00 доларів США, неустойки за прострочення зобов'язання в розмірі 866 355,00 доларів США; в рахунок задоволення зазначених вимог звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 31,4 кв м, житловою площею 17,4 кв м за процедурою згідно статті 38 Закону України «Про іпотеку» - шляхом її продажу ОСОБА_1 від власного імені будь-якій третій особі - покупцю за ціною не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності або незалежного експерта на момент продажу, але не нижче ніж за визначену згідно звіту Приватного підприємства «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» від 18 травня 2018 року за реєстраційним номером № 3079655_18052018_1348 на рівні 487 769,00 грн; зобов'язати ОСОБА_4 звільнити предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 від всіх осіб, що користуються предметом іпотеки з його дозволу або без такого дозволу, та їхнього майна із одночасною передачею предмета іпотеки в її управління; вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; вирішити питання щодо судових витрат.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції 31 березня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову.
Заява мотивована тим, що вона більше не підтримує своїх позовних вимог про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки право власності на предмет іпотеки зареєстровано за нею у позасудовому порядку.
Просила задовольнити її заяву, повернути їй 50% від сплаченого судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, а саме 4405,00 грн, та 50% від сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року, а саме 227,00 грн, про що постановити відповідну ухвалу.
В судове засідання учасники справи не з'явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. 26 квітня 2021 року та 28 квітня 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшли повідомлення про вручення поштового відправлення, в яких зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за місцем реєстрації відсутні, про що складено довідку про причини повернення/досилання. Оскільки судові повістки надіслано на останні відомі адреси відповідачів, вони вважаються доставленими.
Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви судова колегія вважає, що заява ОСОБА_1 про відмову від позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом частини 1 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з частиною 2 статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про відмову від позову, спір між сторонами врегульовано позасудовим шляхом, свої позовні вимоги вона більше не підтримує.
Сторона на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, одним з яких є право позивача на відмову від позову.
Заява ОСОБА_1 про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, наслідки відмови від позовних вимог заявниці зрозумілі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відмову від позову не вбачається.
Частинами 1 та 2 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Аналогічні норми містяться у частинах 3 та 4 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Матеріали справи свідчать про те, що при подачі позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 8810,00 грн, що підтверджується квитанцією Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» № 0.0.980093330.1 від 05 березня 2018 року (а. с. 1).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без розгляду. При цьому, справа по суті судом першої інстанції не розглядалась, ухвали про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті ані у вигляді окремого процесуального документа, ані постановленої без виходу до нарадчої кімнати, матеріали справи не містять.
За подання апеляційної скарги на ухвалу суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн, що підтверджується квитанцією Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» № 0.0.2026802911.1 від 22 лютого 2021 року (а. с. 105).
Враховуючи вищевикладене, оскільки справа по суті судом не розглядалась, 50% судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подання позову, що складає 4405,00 грн, та 50% судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги, що складає 227,00 грн, підлягає поверненню їй з державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 373, п.3 ч.1 ст. 374, ст. ст. 381, 389 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову - задовольнити та прийняти відмову від позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року - визнати нечинною.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки - закрити.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету судовий збір у розмірі 4405,00 грн, що є 50% судового збору, сплаченого нею при поданні позову за квитанцією Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» № 0.0.980093330.1 від 05 березня 2018 року.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету судовий збір у розмірі 227,00 грн, що є 50% судового збору, сплаченого нею при поданні апеляційної скарги на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року за квитанцією Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» № 0.0.2026802911.1 від 22 лютого 2021 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина
Повний текст ухвали складено 27 травня 2021 року.