Справа № 433/353/21
Провадження № 33/810/103/21
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю:
- особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та його захисника - Євсюкова А.А.,
розглянувши «28» травня 2021 року у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сєвєродонецьк Луганської області апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Троїцького районного суду Луганської області від 28 квітня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Постановою судді Троїцького районного суду Луганської області від 28 квітня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 454 гривні 00 копійок.
У постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 10 березня 2021 року о 16 годині 45 хвилин, знаходячись в с. Покровське, Луганської області по вул. Північна, керував транспортним засобом марки ВАЗ 2103, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідала обстановці, порушення мови), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведенні такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду, як незаконну, яка винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування зазначає, що не заперечує факту того, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Однак зауважує, що на пропозицію працівників поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився, оскільки вважав, що така вимога поліцейських була неправомірна, так як він не керував належним йому транспортним засобом, бо 10 березня 2021 року о 16 годині 45 хвилин перебував в автомобілі у якості пасажира, очікуючи свого батька. В той час керувати автомобілем він не міг, так як автомобіль застряв у багнюці.
Вважає, що наданий працівниками поліції у якості доказу аудіо-, відеозапис події підтверджує, що під час його відмови від проходження огляду він перебував біля належного йому ТЗ та не керував ним. Вказаний факт також підтвердив і свідок ОСОБА_2 , якого було залучено під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Також апелянт вважає, що пояснення допитаних в судовому засіданні у якості свідків працівників поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які пояснили, що начебто бачили його як він керував належним йому ТЗ о 16:45 годині по вул. Північна в с. Покровське та те, що його машина застрягла у багнюці і вони підійшли до нього для надання допомоги, і перебували біля ТЗ разом з ним до прибуття працівника поліції ОСОБА_6 , який о 17:40 годині склад відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, є неправдивими та спростовуються показами інших допитаних у судовому засіданні свідків.
З приводу пояснень свідка ОСОБА_7 зазначає, що він довіз його до вул. Північна, де машина застрягла у багнюці приблизно в період з 15 години до 16:30 години, після чого він пішов шукати трактор для того щоб її витягнути.
Щодо пояснень свідка ОСОБА_8 вказує, що вона пояснювала суду, що о 16:10 годині побачила належний йому автомобіль на вул. Північна в с.Покровське, який застряг у багнюці та не міг пересуватися самостійно. Коли вона проходила повз автомобіль, його двигун не працював та скільки людей перебувало в ТЗ вона не бачила. В цей же день о 17:20 годині, коли вона повторно проходила біля автомобілю, він стояв на тому ж самому місці та не змінював свого положення. В той час біля автомобілю перебував він та працівники поліції. Свідок намагалася пояснити працівникам поліції, що він не керував ТЗ, проте її пояснення не були взяті ними до уваги та вона не була опитана під час перевірки.
Отже ОСОБА_1 вважає, що місцевим судом, в порушення вимог ст.283 КУпАП, в постанові покази свідка ОСОБА_8 зазначені не в повному об'ємі, а саме не відображено час, коли вона бачила ТЗ, місце його розташування та неможливість його пересування в період з 16:10 години до 17:20 години, що, на думку апелянта, істотно впливає на оцінку доказів.
Також ОСОБА_1 вказує, що аналіз показів допитаних в якості свідків працівників поліції, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , свідчить про те, що він не керував належним йому автомобілем ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_2 за обставин зазначеним у протоколі, так як автомобіль в цей час не пересувався та не міг пересуватися по вказаним вище причинам.
На думку апелянта, критичне ставлення місцевого суду до показів свідка ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є необґрунтованим. Вважає, що покази даних свідків фактично спростовують покази працівників поліції щодо керування ним транспортним засобом. Крім того в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_8 не являється його родичкою або заінтересованою особою у справі.
Водночас в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що місцевий суд повинен був критично поставитися до показів допитаних у якості свідків працівників поліції, оскільки на них відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про національну поліцію» та Наказу МВС України № 1376 від 06.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції» покладено обов'язок по документуванню адміністративних правопорушень та збору доказів, відповідно до вимог ст.251 КУпАП, але вони фактично не виконали цей обов'язок, проігнорували вимоги закону щодо об'єктивності при проведенні перевірки по даному факту та обмежилися при документуванні факту правопорушення лише своїми показами, в той час коли їх покази спростовуються показами інших свідків.
Посилаючись на положення ст.130 КУпАП апелянт вказує, що обов'язковою умовою настання адміністративної відповідальності за вказаною статтею є керування відповідною особою транспортним засобом. Однак, незважаючи на те, що працівниками поліції не надано суду жодного доказу керуванням ним транспортним засобом, крім своїх показань, суд першої інстанції, взявши за основу їх показання, безпідставно застосував до нього адміністративне стягнення, передбачене ст. 130 КУпАП.
Тому просить апеляційний суд скасувати постанову судді Троїцького районного суду Луганської області від 28 квітня 2021 року та закрити провадження по справі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисник Євсюков А.А. підтримали доводи поданої апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні та просили скасувати рішення місцевого суду, а провадження закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності складу та події адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Додатково апеляційному суду ОСОБА_9 пояснив, що дійсно у зазначений у рішенні суду час він перебував у стані алкогольного сп'яніння та відмовився на вимогу поліцейських проходити огляду на стан сп'яніння, але стверджує, що автомобілем за наведених в оскаржуваному рішенні суду обставин не керував. При цьому не заперечує, що коли до автомобіля підійшли працівники поліції та запропонували допомогти витягнути застряглий у багнюкі автомобіль, він знаходився за кермом та відпочивав. До того автомобілем керував його батько - ОСОБА_7 , який не впорався з керуванням транспортного засобу та в'їхав у багнюку.
Також ОСОБА_1 пояснив, що поліцейські під час складання щодо нього протоколу про адмінправопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП йому не пропонували дати свої пояснення щодо обставин події та підписати протокол, та він сам не бажав надати поліцейським свої письмові пояснення.
Правильність наведених у рішенні місцевого суду змісту показань його та свідків ОСОБА_1 не заперечує, але не погоджується з мотивами суду, за яких були відкинуті показання свідків сторони захисту та взяті до уваги показання поліцейських.
У свою чергу захисник Євсюков А.А. звертав увагу апеляційного суду на ту обставини, що, хоча він особисто приймав участь у судовому розгляді справи, але в оскаржуваній постанові місцевого суду про це не зазначено та не наведено його позицію, яку він висловлював з приводу обставин справи.
Вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника Євсюкова А.А., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на показання самого ОСОБА_1 щодо обставин вчиненого правопорушення, а також на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення від 10.03.2021 року серії ДПР18№ 217780 складений у відношенні ОСОБА_1 за 1 ст.130 КУпАП; пояснення допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ; рапорт оперуповноваженого СКП ВП № 2 Сватівського РВП ГУНП в Луганській області Ступаченка О.О. від 10 березня 2021 року; рапорт оперуповноваженого СКП ВП № 2 Сватівського РВП ГУНП в Луганській області Дрокіна В.П. від 10 березня 2021 року; рапорт курсанта 4 курсу факультету № 2 ХНУВС Лисенка К.О. від 10 березня 2021 року; пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_10 від 10 березня 2021 року та аудіо і відеозаписи співробітників патрульної поліції.
Так, із змісту наведених в оскаржуваному рішенні місцевого суду показань ОСОБА_1 , які він надав під час судового розгляду, вбачається, що свою вину він не визнав та вважав, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не керував транспортним засобом на момент інкримінованого йому діяння. Зазначив, що автомобілем керував його батько ОСОБА_7 , який не впорався з керуванням та виїхав на узбіччя, де автомобіль застряг у багнюкі. Щоб вивільнити автомобіль, його батько вирушив за допомогою, а він в цей час перебував на пасажирському передньому місці автомобіля. Саме тоді до нього підійшли співробітники поліції, які висунули претензії, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Так як автомобілем керував його батько, а не він, то з його боку була висловлена відмова від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 217780 від 10.03.2021 року, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1), вбачається, що 10 березня 2021 року о 16 годині 45 хвилин, знаходячись в с. Покровське Луганської області по вул. Північна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2103, н/з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням координації рухів, поведінкою, що не відповідала обстановці, порушенням мови. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та проведенні такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. У протоколі зафіксовано, що надавати пояснення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовився, документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався, від підпису та отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився.
Згідно показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 вбачається, він є батьком ОСОБА_1 10 березня 2021 року він керував автомобілем, який через складні погодні умови знесло на узбіччя, де він застряг у багнюці. Його син в той час знаходився на пасажирському передньому місці. Так як без сторонньої допомоги автомобіль вивільнити не вдавалося, то він вирушив за допомогою до найближчого населеного пункту, а його син залишився у вказаному автомобілі.
Згідно показань допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 вбачається, що 10 березня 2021 року вона бачила автомобіль, який знаходився на узбіччі дороги, при цьому, ОСОБА_1 знаходився на пасажирському місці автомобіля та не керував ним.
Як вбачається з показань допитаного у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 він є співробітником ВП № 2 Сватівського районного відділу поліції ГУНП в Луганській області. Від його колег надійшло повідомлення про керування транспортним засобом особою з явними ознаками алкогольного сп'яніння, в результаті чого він вирушив на місце події. На місці події у автомобілі на узбіччі дороги з явними ознаками алкогольного сп'яніння перебував ОСОБА_1 . Ним було з'ясовано, що ОСОБА_1 невправно керував транспортним засобом, з'їхав з дороги в сторону та застряг у багнюці, після чого до нього підійшли співробітники поліції. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився, у зв'язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно показань допитаного в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 вбачається, що він є співробітником ВП № 2 Сватівського районного відділу поліції ГУНП в Луганській області. 10 березня 2021 року він разом з іншими співробітниками поліції вирушив на виклик про порушення громадського порядку. По дорозі вони помітили автомобіль, який рухався невправно, а згодом з'їхав на узбіччя та застряг в багнюці. Вони підійшли до вказаного автомобіля, в якому за кермом перебував ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Так як у них не було бланків протоколів про адміністративне правопорушення, вони повідомили про дану подію до відділу поліції, після чого прибув на місце події співробітник поліції ОСОБА_6 . ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі.
Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали пояснення, аналогічні поясненням наданим у судовому засіданні свідком ОСОБА_3 .
Як вбачається з показань допитаного в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 у його присутності ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП, а також від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі.
Згідно рапортів оперуповноваженого СКП відділення поліції №2 Сватівського РВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та курсанта 4 курсу факультету № 2 ХНУВС рядового поліції ОСОБА_5 (а.с.2,3,4) 10.03.2021 року о 16:45 годині вони виконуючи свої службові обов'язки рухалися на службовому автомобілі ВАЗ 2107 н/з 0604 по вул. Північній с. Покровське де попереду них, приблизно на відстані 8-10 метрів, був помічений автомобіль ВАЗ 2103 н/з НОМЕР_1 , який рухався у напрямку кінця вулиці. Рухаючись попереду них вказаний автомобіль не зміг об'їхати велику калюжу, внаслідок чого застряг і намагався з неї виїхати. Побачивши це, вони вийшли із службового автомобілю з метою надати допомогу водієві який застряг подолати калюжу. Підійшовши до автомобілю ВАЗ 2103 н/з НОМЕР_1 вони побачили, що в авто знаходиться лише одна людина, а саме водій авто, анкетні дані якого їм відомо не було. Підійшовши до водія і представившись, назвавши свої прізвища, посади і спеціальні звання, ними була запропонована допомоги водієві витягти його автомобіль з калюжі, на що він, перебуваючи в своєму автомобілі почав висловлюватися в їх бік грубою нецензурною лайкою і відмовився від допомоги. Під час спілкування у водія були помічені явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів та поведінка, що не відповідає обстановці. Після цього вони запропонували водієві заглушити авто і не продовжувати подальший рух у зв'язку з тим, що він перебуває з явними ознаками алкогольного сп'яніння і керувати в такому стані транспортним засобом заборонено, на що він через деякий час погодився і заглушив авто. Далі вони повідомили водія, що ними на місце події викликано працівників СРПП відділення № 2 Сватівського РВП ГУНП в Луганській області для проведення перевірки за фактом керування ним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Приблизно через 20 хвилин на місце події прибув інспектор СРПП старший лейтенант поліції ОСОБА_6 і поліцейський СРПП сержант поліції ОСОБА_11 які встановили особу водія і ним виявився громадянин ОСОБА_1 . На вимогу працівників СРПП пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або в найближчому медичному закладі ОСОБА_1 у присутності двох свідків відмовився. Після чого працівники СРПП почали складати адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , а вони сіли до службового автомобілю та поїхали далі виконувати свої службові обов'язки.
Як свідчать письмові пояснення свідків ОСОБА_12 (а.с.5) та ОСОБА_10 (а.с.6), 10 березня 2021 року о 17:40 годині їх працівниками поліції було запрошено в якості свідків, де в їх присутності громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на факт виявлення алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер 6810» або у медичному закладі, а також від підпису адміністративного протоколу.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_1 було відтворено відеозапис з цифрового нагрудного відеореєстратора працівників патрульної поліції, який міститься у 1 файлі та знаходиться на одному диску, долученому до матеріалів справи, відповідно до якого, на початку запису поліцейський повідомляє свідків про те, що вони не бачили як ОСОБА_1 керує транспортним засобом, а присутні лише при пропозиції йому пройти огляд. В подальшій розмові при свідках поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, на що він відповів, що не буде нічого проходити. Після цього поліцейський спитав у свідків чи почули вони відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, на що останні стверджено відповіли (а.с.9).
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,при обставинах встановлених постановою судді Троїцького районного суду Луганської області від 28 квітня 2021 року, чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У свою чергу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не навів жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів своєї винуватості у вчиненні вказаного правопорушення.
Водночас суд апеляційної інстанції враховує той факт, що як в поданій апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не оспорював сам факт його перебування в стані алкогольного сп'яніння та відмову від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, а лише оспорював факт керування ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння за встановлених судом першої інстанції обставин.
При цьому апеляційний суд вважає неспроможними твердження апелянта про відсутність доказів того, що він керував автомобілем за наведених у постанові місцевого суду обставин, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах належними та допустимими у розумінні ст.251 КУпАП доказами.
Зокрема рапортами оперуповноваженого СКП відділення поліції № 2 Сватівського РВП ГУНП в Луганській області капітана поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та курсанта 4 курсу факультету № 2 ХНУВС рядового поліції ОСОБА_5 (а.с.2,3,4), підтверджується той факт, що 10.03.2021 року о 16:45 годині ними був помічений автомобіль ВАЗ 2103 н/з НОМЕР_1 , який рухався попереду них, приблизно на відстані 8-10 метрів у напрямку кінця вулиці. Рухаючись, вказаний автомобіль не зміг об'їхати велику калюжу, внаслідок чого застряг і намагався з неї виїхати. Побачивши це, вони вийшли із службового автомобілю з метою надати допомогу водієві, який застряг подолати калюжу. Підійшовши до автомобілю ВАЗ 2103 н/з НОМЕР_1 вони побачили, що в авто знаходиться лише водій ОСОБА_1 . Під час спілкування з ними у ОСОБА_1 були помічені явні ознаки алкогольного сп'яніння, після чого вони запропонували водієві заглушити авто і не продовжувати подальший рух у зв'язку з тим, що він перебуває з явними ознаками алкогольного сп'яніння і керувати в такому стані транспортним засобом заборонено, на що він через деякий час погодився і заглушив авто.
Ці обставини у судовому засіданні підтвердили допитані під присягою у якості свідків поліцейські ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 та ОСОБА_5 .
Між тим, на спростування цих обставин стороною захисту апеляційному суду належних доказів не було надано.
При цьому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правомірно дав критичну оцінку показам свідків сторони захисту, зокрема свідка ОСОБА_7 , оскільки він є батьком ОСОБА_1 , що ставить під сумнів його об'єктивність та неупередженість, а також показам свідка ОСОБА_8 , так як вони не спростовують по суті викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини та покази інших допитаних в судовому засіданні свідків, які повністю підтверджують обставини, місце та час вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.
Також апеляційний суд вважає неприйнятними твердження апелянта щодо необхідності критичного ставлення до показів допитаних у судовому засіданні у якості свідків працівників поліції ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки підстав ставити під сумнів правдивість показань вказаних свідків не вбачав суд першої інстанції та не вбачає таких підстав суд апеляційної інстанції, так як вони не тільки узгоджуються між собою, а й підтверджуються долученими до матеріалів справи рапортами (а.с.2,3,4). Крім того, вказаними свідками суду було надано присягу говорити правду, нічого не приховуючи і не спростовуючи від 15.04.2021 року та 28.04.2021 року (а.с.32,33,34,35), а також, згідно розписки, вони були попереджені судом про кримінальну відповідальність за ст.384-385 КК України. У свою чергу в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено переконливих аргументів, які б свідчили про наявність у цих свідків причин для його обумови.
Водночас доводи апелянта про те, що обов'язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є керування відповідною особою транспортним засобом є неспроможними, оскільки відповідальність за вказаною статтею настає не тільки у разі керування особою транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції та передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
У відповідності до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Троїцького районного суду Луганської області від 28.04.2021 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Троїцького районного суду Луганської області від 28 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО