Справа № 344/2741/21
Провадження № 33/4808/343/21
Категорія ст.130ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.
Суддя-доповідач Васильєв
25 травня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Соботника В.Й.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що 09.02.2021 о 06 год 23 хв в м. Івано-Франківську на вул. Галицька, 145 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Fiat Scudo», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду не відповідає вимогам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначив, що зі змісту матеріалів справи та відеозаписів долучених до матеріалів справи вбачається, що копію протоколу про адміністративне правопорушення йому не вручено працівником поліції умисно, хоча він мав бажання її отримати.
Вважає, що такі дії працівників поліції позбавили його права на ознайомлення зі змістом обвинувачення.
Звертає увагу на те, що законом передбачена можливість зробити у протоколі запис про те, що правопорушник відмовляється підписати протокол, однак не позбавляє уповноважену особу вручити правопорушнику копію протоколу. Зазначає, що вручення копії протоколу є важливою гарантією щодо можливості організувати ефективний захист своїх інтересів.
Окрім того, ОСОБА_1 вказав на те, що відеозаписи містять дані про те, що йому були роз'яснені його права та обов'язки, повідомлено про розгляд справи в Івано-Франківському міському суді.
Разом з тим, на відеозаписах відображено, що на запитання поліцейського про бажання отримати копію протоколу, він висловився, що бажає отримати, однак працівник поліції повідомив його про те, що у зв'язку із відмовою підписати протокол про адміністративне правопорушення його копію буде надіслано за адресою його проживання. Вказує, що відеозаписи не містять дані намагання працівників поліції вручити йому копію протоколу складеного за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що працівником поліції було порушено порядок проведення огляду особи на стан сп'яніння. Всупереч вимогам КУпАП, йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі.
ОСОБА_1 вказує на те, що відеозаписи містять дані про те, що він висловив бажання пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, в чому йому працівник поліції відмовив.
Також, апелянт зазначає, що суд розглянув справу за його відсутності, чим було порушено його право на захист. Матеріали справи не містять дані надсилання йому повідомлень суду про день та час розгляду справи.
Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Соботника В.Й., апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Соботник В.Й. повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду і закрити провадження по справі за відсутності події і складу правопорушення. Зокрема, стверджували, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, а тому останній не відмовлявся від проходження огляду. Крім того, працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 правові наслідки його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не вручили йому копію протоколу про адміністративне правопорушення. Вважають, що суд першої інстанції не прийняв необхідних заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд провадження та безпідставно розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист.
Апеляційний суд вважає вищевказані доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Соботника В.Й. безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю доказів, які досліджено судом.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена сукупністю досліджених доказів, які отримані з дотриманням встановленого законом порядку.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перевіряючи вищевказані доводи, апеляційний суд також виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об'єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді.
Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства.
Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та відеозаписів долучених до матеріалів справи, вбачається, що він був складений за участю ОСОБА_1 , якому були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст..268 КУпАП, ст.63 Конституції України.
Окрім того, зі змісту даного протоколу вбачається, що апелянт був повідомлений, що розгляд адміністративної справи щодо нього відбудеться в Івано-Франківському міському суді, про що свідчать матеріали справи та доводи апеляційної скарги поданої ОСОБА_1 , в яких він визнає, що йому було повідомлено про його права та про розгляд справи у відповідному суді під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що справа щодо ОСОБА_1 за звинуваченням у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП була направлена до розгляду до Івано-Франківського міського суду 22.02.2021 року, розгляд якої було призначено на 16.03.2021 року.
У зв'язку із неявкою в судове засідання ОСОБА_1 , розгляд справи було перенесено на 29.03.2021 року. Однак, ОСОБА_1 знову повторно не з'явився в судове засідання, у зв'язку із чим, розгляд справи було відкладено на 13.04.2021 року.
Згідно постанови суду від 13.04.2021 року у справі ухвалено рішення за відсутності правопорушника, який був повідомлений про день та час розгляду справи.
При прийнятті рішення суд зазначив, що ОСОБА_1 у судове засідання вкотре не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за відомою суду адресою у спосіб визначений законом. Причину неявки суду не повідомив, клопотань щодо реалізації прав до суду не подано. Судом зазначено, що ОСОБА_1 також міг стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. ОСОБА_1 повідомлено про судовий розгляд у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за його відсутність в судовому засіданні законом повністю покладено на ОСОБА_1 . Оскільки судом вже неодноразово відкладався розгляд справи про адміністративне правопорушення, тому суд розцінив це виключно як спробу уникнути відповідальності за правопорушення шляхом затягування розгляду справи та строків притягнення до адміністративної відповідальності. За таких обставин, керуючись ст.268 КУпАП, суд вважав, що справу можна розглянути за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлення діючим законом скороченого строку щодо можливості накладення адміністративного стягнення провокує осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності на зловживання своїм правом на відкладення розгляду справи та навмисне затягування розгляду справ з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
В той же час, наявність вищевказаної норми закону свідчить про те, що законодавець вважає що вказаний строк достатній для того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності змогла належним чином реалізувати своє право на участь у судовому засіданні та організувати ефективний захист своїх інтересів у суді.
Зокрема, зі змісту матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знаючи про те, що стосовно нього складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та будучи обізнаний про те, що розгляд відповідної справи здійснюється Івано-Франківським міським судом, не приймав ніяких заходів, які свідчить про те, що він в розумні інтервали часу не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та не намагався реалізувати своє право на участь у судовому засіданні та організувати ефективний захист своїх інтересів у суді. (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України» ).
Так, вперше ОСОБА_1 проявив заінтересованість щодо розгляду справи за обвинуваченням його у вчиненні правопорушення тільки після спливу строку, який встановлений законом щодо накладення адміністративного стягнення та звернувся до суду з відповідною заявою про надання йому матеріалів провадження для ознайомлення (а.с.17).
Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без його участі.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не порушував права ОСОБА_1 на організацію ефективного захисту його інтересів і не може бути правовою підставою для скасування судового рішення.
Разом з тим, постановою судді Івано-Франківського апеляційного суду від 14 травня 2021 року з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження рішення суду, ОСОБА_1 було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови суду, а тому його доводи щодо незаконності судового рішення підлягають перевірці.
Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення та інші.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Зі змісту доводів ОСОБА_1 та його захисника адвоката Соботника В.Й. вбачається, що вони вважають , що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була належним чином повідомлена про зміст висунутого обвинувачення та не мала можливості організувати ефективний захист своїх інтересів.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №101609 від 09.02.2021 року водій ОСОБА_1 09.02.2021 о 06 год 23 хв в м. Івано-Франківську на вул. Галицька, 145, керував транспортним засобом марки «Fiat Scudo», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором взводу 2 роти 2 БУПП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Яремків З.Ю., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол та підписаний уповноваженою особою.
ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Івано-Франківському міському суді.
В протоколі зазначені свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначенням місця їх проживання та їх власноручними підписами.
Зазначено, що до протоколу додається відео з боді-камери 1135, 0400, пояснення свідків, направлення в ОНД, акт огляду, відео з автомобільного реєстратора.
Працівниками поліції у Кучера В.В. не було вилучено посвідчення водія та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.
У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що від надання пояснень ОСОБА_1 відмовився.
У протоколі також містяться дані про те, що ОСОБА_1 відмовився отримувати копію протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно не отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки обидва екземпляри протоколу про адміністративне правопорушення (оригінал та копія) знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складено постанову про накладення адміністративного стягнення за керування транспортним засобом без посвідчення водія, та що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).
Разом з тим, доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Соботника В.Й. про те, що працівники поліції не намагались вручити копію протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені судом.
При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів.
Так, долучені до матеріалів справи відеозаписи містять дані того, що протокол про адміністративне правопорушення складався працівником поліції в присутності ОСОБА_1 і останній був ознайомлений із його змістом та сутністю висунутого проти нього обвинувачення. Однак, зі змісту відеозапису вбачається, що при намаганні працівником поліції виконати вимоги закону щодо вручення під розписку ОСОБА_1 копію протоколу про адміністративне правопорушення, останній, демонструючи зневажливе ставлення до працівників поліції, діючи деструктивно, з метою ускладнення виконання працівниками поліції своїх обов'язків, умисно відмовився від отримання копії протоколу.
Апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням приходить до висновку, що пояснення ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не пропонували йому отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР «101609 від 09.002.2021 року є неправдиві та повністю спростовуються сукупністю доказів, які досліджені у судовому засіданні апеляційної інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали відеозапису не містять даних про те, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 про те, що копія протоколу про адміністративне правопорушення буде йому надіслана поштою.
Разом з тим, з долучених відеозаписів вбачається, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 була спрямована на намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення і останній неодноразово висловлював незадоволення з приводу законних дій працівників поліції, які вимагали надати документи щодо правомірності керування транспортним засобом та пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Зокрема, ОСОБА_1 зневажливо ставився до поліцейських, демонструючи деструктивну поведінку, яка була спрямована на ускладнення виконання поліцейськими їх обов'язків, посилався на наявність в нього сімейного конфлікту щодо виховання дитини та вимагав від працівників поліції прийняти це до уваги та зрозуміти ситуацію в який він опинився, надати йому можливість принести документи на право керування транспортним засобом з місця проживання та не позбавляти його роботи, неодноразово в категоричній формі відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, стверджуючи що повністю розуміє до яких наслідків це призведе, відмовлявся відповідати на прямі запитання працівників поліції, не хотів з ними спілкуватись та повертався до них спиною, не виконував їх вимоги та ігнорував їх прохання, робив їм зауваження.
Таким чином, процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення свідчила про намагання ускладнити працівникам поліції виконання їх обов'язків щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, носила деструктивний характер та була спрямована на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ у тому разі коли недотримання обов'язку повідомити у встановленому законом порядку про обвинувачення, трапилось з вини обвинуваченого, то він не може стверджувати про порушення прав сторони захисту (Ердоган проти Туреччини, Камбел і Фелл проти Сполученого Королівства)
Сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП була забезпечена реальна можливість ознайомитися зі змістом висунутого обвинувачення з метою організації ефективного захисту своїх інтересів.
При вирішанні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає, що обставини за яких було зупинено ОСОБА_1 , свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало те, що він, керуючи транспортним засобом, допустив порушення вимог ПДР.
Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 спочатку не заперечував факт керування ним транспортним засобом, а в подальшому став стверджувати, що не керував транспортним засобом. Однак, поліцейським було роз'яснено водієві ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу під його керуванням та про виявлені в нього ознаки алкогольного сп'яніння при спілкуванні та необхідність проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
З відеозапису відео реєстратора з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 після неодноразових пропозицій працівника поліції в категоричній формі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціально технічного приладу Драгер та в медичному закладі.
Працівником поліції ОСОБА_1 було повідомлено, про складання матеріалів адміністративної справи за ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення.
Зі змісту апеляційної скарги та доводів ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що він не погоджується із діями працівників поліції, оскільки останні безпідставно не запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Однак, такі доводи спростовуються відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, з яких чітко вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі, на що останній категорично відмовився та намагався домовитись із працівниками поліції щодо не складання відносно нього матеріалів справи, оскільки такі дії будуть підставою для втрати ним роботи.
Відповідно до Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4) вбачається, що у ОСОБА_1 було виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідала обстановці. В акті зазначено, що огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку із його відмовою. В акті огляду зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння в присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що свідки засвідчили своїми власноручними підписами.
До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в КНП ПНЦ ІФОР (а.с.3), складеного о 06.28 год. 09.02.2021 року у зв'язку з виявленими поліцейським у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.
Зокрема, відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Зі змісту матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Зі змісту відеозапису з нагрудного відеореєстратору працівника поліції вбачається, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що він був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобу у зв'язку з тим, що останній створив аварійну ситуацію, і як пізніше виявилось, керував транспортним засобом без посвідчення водія.
На відеозаписах містяться дані, що за керування транспортним засобом без посвідчення водія на ОСОБА_1 було винесено постанову з накладенням грошового стягнення.
ОСОБА_1 спочатку не заперечував проти того, що дійсно керував транспортним засобом. Однак, в подальшому ОСОБА_1 в ході спілкування із працівниками поліції почав змінювати свої пояснення, та зазначати, що він не керував транспортним засобом, розуміючи несприятливі наслідки у випадку проходження ним огляду на стан сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, про що повідомив працівників поліції та просив їх ввійти в його становище.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Відповідно до вимог ст. 266 ч. ч. 2, 3 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Крім того, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, які затверджені управлінням охорони здоров'я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров'я проведення вказаного огляду заборонено.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
В матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у відповідності до яких вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків, в їхній присутності ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду у встановленому Законом порядку за допомогою приладу Драгер для визначення стану алкогольного сп'яніння та проходження медичного огляду в медичному закладі, що засвідчили власноручними підписами у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.5).
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання вищевказаних свідків, оскільки останні не допитувались у судовому засіданні .
Разом з тим, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення для вирішання питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписами, якими зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.266 КУпАП присутність двох свідків є обов'язковою тільки при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і не є обов'язковою у разі відмови водія пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 стягнення, яке відповідає вимогам закону.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає можливості призначення іншого менш суворого стягнення ніж було застосовано судом першої інстанції.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв