Справа № 629/7186/18
Номер провадження 1-кп/629/63/21
28 травня 2021 року м. Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , обвинувачених- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.190, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 309 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,-
В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_7 звернувся з клопотанням про проведення повторної судово-медичної експертизи. В обґрунтування клопотання зазначив, що під час досудового слідства по даному кримінальному провадженні було призначено судово-медичну експертизу відносно потерпілого ОСОБА_8 , за результатами проведення якої надійшов висновок № 12-14/281-ЛЗ/18 від 27.12.2018. У вказаному висновку експерт зазначив, що за ступенем тяжкості наскрізна забито-рвана рана нижньої губи з ліва у потерпілого ОСОБА_8 це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, згідно п.2.3.3. та п. 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Не зважаючи на посилання у висновку на п.2.3.3 вказаних Правил, де відмічається, що короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день), експерт не вказує на будь-який медичний документ, який би підтверджував перебування потерпілого на лікарняному, тобто лікування амбулаторно чи стаціонарно у медичних установах. Всупереч п.3.4. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом МОЗ України від 17.01.95р. № 6 в дослідній частині висновку експерта взагалі нічого не зазначено про виявлені фактичні дані спричинення розладу здоров'я потерпілого тривалістю понад шість днів. Отже підсумкова частина висновку експерта не узгоджується із його дослідною частиною та з його змісту взагалі не вбачається звідки експерт дійшов такого переконання. Експертний висновок не може ґрунтуватися на припущеннях або ж вихідних даних, об'єктах дослідження, отриманих усупереч процесуального порядку. Порушення цих вимог закону позбавляє висновок експерта юридичної сили, тому він не може бути використаний як доказ у справі. Зазначив, що у сторони захисту є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю, а також наявне істотне порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Тому є всі підстави для призначення повторної судово-медичної експертизи. Враховуючи викладене, просив доручити КЗ Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи провести повторну судово-медичну експертизу, на вирішення експертизи поставити ті самі питання, що і при призначенні первинної судово-медичної експертизи, які викладені у висновку судової експертизи № 12-14/281-ЛЗ/18 від 27.12.2018.
В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи підтримали. Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 пояснив, що сторона захисту на досудовому розслідуванні вказаного кримінального провадження була позбавлена можливості ставити запитання під час призначення судово-медичної експертизи та сторона обвинувачення не надала для ознайомлення стороні захисту висновок вказаної експертизи, а відтак, раніше вони і не зверталися з клопотанням про призначення повторної судово-медичної експертизи. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 також пояснила, що на досудовому розслідуванні у сторони захисту не було можливості ознайомитися з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/281-ЛЗ/18 від 27.12.2018.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи, оскільки доводи, викладені в клопотанні не є підставами для призначення і проведення повторної експертизи. В обґрунтування заперечень зазначив, що експертизу проведено із дотриманням процесуальних норм, які регламентують порядок її призначення і проведення. Допитаний в судовому засіданні експерт роз'яснив свій висновок та відповів на всі питання, які були у сторони захисту, а саме: експерт роз'яснив, які процесуальні документи та медична документація була надана в його розпорядження та зазначив, що він безпосередньо двічі проводив огляд потерпілого. В медичній довідці, що була надана в розпорядження експерта, були зазначені дата і факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, всі тілесні ушкодження, що малися у потерпілого, він сам безпосередньо виявив і дослідив. Під час допиту в судовому засіданні експерт зазначив, що у кожної особи індивідуальний час загоєння ран, але мінімальний час загоєння не менше шести днів, та зазначив, що саме із врахуванням особливостей особи, своєчасного надання їй медичної допомоги, керуючись положеннями Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, експерт встановив, що потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я. Також зауважив, що після отримання стороною обвинувачення висновку судово-медичної експертизи № 12-14/281-ЛЗ/18, доступ до нього було надано стороні захисту, перед направленням обвинувального акту до суду. На підтвердження вказаної обставини надав для огляду в судовому засіданні опис матеріалів кримінального провадження та протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 27.12.2018.
Допитаний в порядку ст. 356 КПК України експерт ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що на підставі ухвали слідчого судді він проводив судово-медичну експертизу потерпілого ОСОБА_8 з питань, що зазначені в ухвалі. За результатом вказаної експертизи ним складено висновок № 12-14/281-ЛЗ/18. Експертизу було розпочато 23.11.2018 та закінчено 27.12.2018. Для проведення експертизи в його розпорядження було надано відеозапис, на якому зафіксовано слідчий експеримент з потерпілим, довідку медичного закладу, в якій зазначено факт, дату спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та діагноз. На початку проведення судово-медичної експертизи він безпосередньо оглянув потерпілого ОСОБА_8 , виявив у нього тілесні ушкодження та дослідив їх. Наприкінці судово-медичної експертизи він також безпосередньо оглянув потерпілого ОСОБА_8 , дослідив стан загоєння тілесних ушкоджень, та, у відповідності до п. 2.3.1, п. 2.3.3. та п.4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ним було встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, що малися у потерпілого. Пояснив, що в медичній документації, наданій в його розпорядження, не було інформації про перебування потерплого на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні, та потерпілий під час огляду не зазначав йому вказану обставину. Пояснив, що висновок експертизи він зробив, безпосередньо дослідивши ушкодження, що мали місце у потерпілого, оцінивши строки порушення анатомічної цілості тканини і органів та їх функцій, виходячи із звичайної їх тривалості, та для визначення ступеня тяжкості вказаної експертизи не є важливим перебування потерпілого на лікарняному.
Вислухавши сторони кримінального провадження та експерта, дослідивши матеріали справи, що стосуються заявленого клопотання, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно висновку експерта № 12-14/281-ЛЗ/18 від 27.12.2018 за результатами проведення судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_8 (т.3 а.с. 82-83) за ступенем тяжкості наскрізна забита рана це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, згідно п.2.3.3. та п.4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.; садна це легкі тілесні ушкодження, відповідно до п.2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. З дослідницької частини вказаного висновку вбачається, що експерт безпосередньо проводив огляд та дослідження тілесних ушкоджень, що мали місце у потерпілого ОСОБА_8 та опитував його. У висновках вказаної експертизи маються відповіді на поставлені в ухвалі слідчого судді питання, які підлягали вирішенню.
Пунктом 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6 передбачено, що короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день).
Відповідно до п. 4.6. вказаних Правил -судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканини і органів та їх функцій, виходить із
звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичних термінів.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою
обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта.
Судом встановлено, що експертний висновок № 12-14/281-ЛЗ/18 від 27.12.2018 не ґрунтується на припущеннях або ж вихідних даних та об'єктах дослідження, отриманих всупереч процесуальному порядку. Також суд не вбачає інших підстав для призначення повторної експертизи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи.
Керуючись ст.ст. 242, 332 КПК України, суд,-
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 ОСОБА_7 про проведення повторної судово-медичної експертизи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1